Ухвала суду № 54934201, 12.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1789/15-ц 12.01.2016 12.01.2016

Провадження №22-ц/784/121/16

Справа № 486/1789/15-ц

Провадження: № 22-ц/784/121/16 Головуючий першої інстанції: Падалка В.О.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушніровій Т.Б.,

ОСОБА_2,

із секретарем судового засідання: Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

представника Публічного акціонерного товариства

комерційного банку «ПРИВАТБАНК»

на ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 листопада 2015 року за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, про заборону звернення стягнення на майно,

в с т а н о в и л а :

23 вересня 2015 р. ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНКк» (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») про заборону звернення стягнення на іпотечне майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції примусове виконання виконавчого листа про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 до вирішення по суті позову про заборону звернення стягнення на це майно.

Питання забезпечення позову розглядалось судом неодноразово.

Останньою ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 листопада 2015 р. клопотання ОСОБА_3 задоволено.

Заборонено відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції в Миколаївській області примусове виконання за виконавчим листом №486/2349/14-ц, виданим 16 червня 2015 року Южноукраїнським міським судом Миколаївської області щодо виселення ОСОБА_3М та ОСОБА_4 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_2, до вступу в законну силу рішення суду за позовом ОСОБА_3 до Банку про заборону стягнення на майно.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що суд фактично зупинив виконання судового рішення про виселення із спірної квартири, що є неприпустимим.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 вересня 2013 р., яке частково змінено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 червня 2014 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3, а саме - на квартиру АДРЕСА_3 (а.с.5-9).

Заочним рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 2 квітня 2015 року виселено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_4 (а.с.10-11).

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За приписами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається із матеріалів справи, даний спір виник внаслідок незгоди позивача з виконанням раніше ухвалених судових рішень щодо звернення стягнення на іпотечне майно та виселення із житлового приміщення через прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Частиною 1 ст. 152 ЦПК України визначені наступні види забезпечення позову: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обовязку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Як розяснено в абзаці 1 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Згідно п. 4 зазначеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову призведе до зупинення виконання рішення суду, що набрало законної сили, тоді як виконавчий документ не оскаржується, висновок суду про застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову суперечить вимогам закону, наведеним розясненням Верховного Суду України, а тому в силу п. 2 ст. 312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 листопада 2015 року скасувати, постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: