Ухвала суду № 54934195, 13.01.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/1108/15-ц 13.01.2016 13012016 13.01.2016

Провадження №22-ц/784/49/16

Справа № 477/1108/15ц

Провадження № 22ц/784/49/16 Головуючий у 1-ї інстанції Семенова Л.М.

Категорія 39 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

13 січня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Крамаренко Т.В.,

із секретарем: Харитоновою І.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_2,

третьої особи ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2015 року

за позовом

ОСОБА_5

до Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області,

треті особи Відділ Держземагенства у Жовтневому районі Миколаївської області,

Жовтнева державна нотаріальна контора Миколаївської області,

ОСОБА_3

про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

та позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_5,

треті особи - Лиманівська сільська рада Жовтневого району Миколаївської області,

Жовтнева державна нотаріальна контора Миколаївської області

про зміну черговості спадкування та усунення від права на спадкування,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області, треті особи Відділ Держземагенства та Жовтнева державна нотаріальна контора, про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом, після смерті баби ОСОБА_6, яка померла 6 вересня 2013 року, на житловий будинок з надвірними спорудами №143 по вулиці Фрунзе в селі Лимани Жовтневого району та земельні ділянки площами 0,25га і 0,06га виділені для його обслуговування за тією ж адресою.

Позивачка зазначала, що вона як єдина спадкоємиця за законом першої черги не може оформити спадщину, після смерті баби, у встановленому законом порядку шляхом отримання свідоцтва про право на спадок у нотаріальній конторі, так як у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, які незаконно утримує сестра спадкодавці ОСОБА_3.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 травня 2015 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_3.

У липні 2015 року ОСОБА_3 подала самостійний позов до ОСОБА_5, треті особи Лиманівська сільська рада та Жовтнева державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування за законом, з наданням їй як спадкоємиці другої черги, права на спадкування разом зі спадкоємцями першої черги, після смерті її рідної сестри ОСОБА_6, та усунення від права на спадкування ОСОБА_5

В обґрунтування позову зазначила, що її сестра перед смертю знаходилася у безпорадному стані, а тому потребувала сторонній допомоги, яку вона постійно надавала.

Про наявність онуки ОСОБА_5, яка може успадкувати її майно, спадкодавця не розмірковувала, так як вважала, що усе успадкує ОСОБА_3, а тому заповіт не склала.

Посилаючись на зазначене і те, що ОСОБА_5 допомоги спадкодавці не надавала, є дитиною, яку померлий син спадкодавця за життя усиновив з метою звільнення від кримінальної відповідальності, просила задовольнити її позов.

Рішенням та додатковим рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 листопада і 1 грудня 2015 року позов ОСОБА_5 задоволено, ухвалено про визнання за нею права власності у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавці ОСОБА_6, яка померла 6 вересня 2013 року, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №143 по вулиці Фрунзе в селі Лимани Жовтневого району та земельні ділянки площами 0,25га і 0,06га виділені для його обслуговування та ведення особистого підсобного господарства за тією ж адресою. У задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та задоволенні позову ОСОБА_3.

На думку апелянта, рішення суду є незаконним та ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як позивачкою не доведено неможливість отримання нею правовстановлюючих документів на спадкове майно, що виключає підстави для набуття нею права власності за рішенням суду.

Окрім цього, судом дана невірна оцінка наданим апелянтом доказам, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався тим, що нею не доведено факт знаходження спадкодавці ОСОБА_6 у безпорадному стані та необхідності надання їй сторонній допомоги, яку вона надавала останньої на протязі тривалого часу, а також звернення спадкодавці до онуки щодо отримання такої допомоги і ухилення позивачки від її надання.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 місцевий суд вважав, що позивачка належним чином прийняла спадщину за законом, звернувшись із відповідною заявою до держнотконтори, а тому є усі підстави для визнання за нею права власності у порядку спадкування на майно, що залишилося, після смерті спадкодавці ОСОБА_6, так як оригінали правовстановлюючих документів спадкоємиця отримати не може.

З такими висновками суду слід погодитися, так як ним повно з'ясовано всі обставини справи та його висновки відповідають цим обставинам.

При вирішенні справи судом встановлено, що ОСОБА_6 за життя належали на праві власності: житловий будинок №143 по вулиці Фрунзе в с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області на підставі свідоцтва про право власності від 13 квітня 2012 року (а.с.14-15, 45-47); та земельні ділянки площами 0,25га і 0,06га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства за тією ж адресою на підставі державних актів серії І-МК № 024729, Р.№1273 і серії І-МК №024730, Р.№ 1274, виданих та зареєстрованих у відповідності до рішення Лиманівської сільської ради від 8 вересня 1999 року за № 7 (а.с.25-28).

6 вересня 2013 року ОСОБА_6 померла, та після її смерті відкрилася спадщина, за прийняттям якої до Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області із відповідними заявами звернулися позивачка ОСОБА_5 як онука померлої за правом представлення як спадкоємиця першої черги, у звязку зі смертю її батька та сина спадкодавці - ОСОБА_7, померлого 16 листопада 2003 року, та рідна сестра спадкодавці ОСОБА_3 як спадкоємиця другої черги (а.с.55-89).

На вимогу нотаріуса надати оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно для видачі свідоцтва про право на спадщину позивачка ОСОБА_5 їх не надала, посилаючись на утримання документів спадкоємицею другої черги та неможливості отримання позивачкою їх дублікатів.

За такого, державним нотаріусом позивачці ОСОБА_5 надано розяснення на необхідність надання правовстановлюючих документів або звернення до суду (а.с.82).

Одночасно, ОСОБА_3 надано розяснення про неможливість видачі їй свідоцтва про право на спадщину, так як спадкове майно успадковане позивачкою ОСОБА_5 як спадкоємицею першої черги за правом представлення (а.с.89).

Після отримання розяснення нотаріуса, ОСОБА_3, звернулася до суду щодо усунення ОСОБА_5 від права на спадкування з підстав, передбачених частиною 5 статті 1224 ЦК України, та додаткового вчинення позивачкою бездіяльності шляхом приховування нею від спадкодавці обставин, які б могли вплинути на свідомий вибір померлої щодо розпорядження належним їй майном.

Так, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Згідно зі статтею 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.

Судом встановлено, що спадкодавця ОСОБА_6 на протязі життя потребувала допомоги через тяжку хворобу тільки на час її знаходження на стаціонарному лікуванні у лікарні в період з 26 січня 2013 року по 11 лютого 2013 року. Таку допомогу їй постійно надавали лікарі та третя особа ОСОБА_3, а тому такої додаткової допомоги на цей час бабуся від позивачки не вимагала (а.с.115).

В той же час, даних про знаходження спадкодавці ОСОБА_6 у безпорадному стані після 11 лютого 2013 року та по день смерті, і необхідності надання їй додаткової сторонньої допомоги немає (а.с.119-121). Надання такої допомоги ОСОБА_6 від ОСОБА_5 в цей проміжок часу також не просила.

За такого, докази щодо умисного ухилення спадкоємиці від надання допомоги спадкодавцеві відсутні, та третьою особою ОСОБА_3 та її представниками у судові засідання не надані.

Щодо трактування апелянтом показань свідків, допитаних її за клопотанням, то жодним з них не наведено допустимих доказів на підтвердження звернення спадкодавці, яка могла бути у безпорадному стані, до спадкоємиці ОСОБА_5 за допомогою, яка нею умисно надана не була.

Не надано ОСОБА_3 також доказів на підтвердження того факту, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, яка через похилий вік і тяжку хворобу була тривалий час у безпорадному стані.

За таких обставин рішення суду першій інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та зміну черговості є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Доводи апелянта стосовно мотивів всиновлення позивачки, які є підставою для її усунення від права на спадкування, є помилковим тлумаченням діючого законодавства, оцінку яким належним чином надав суд першої інстанції.

Окрім цього, посилання на вчинення позивачкою бездіяльності шляхом приховування нею від спадкодавці обставин, які б могли вплинути на свідомий вибір померлої щодо розпорядження належним їй майном, є оціночними твердженнями апелянта, які не мають під собою правового обґрунтування та підстав, передбачених частиною 2 статті 1224 ЦК України.

Не є вірним посилання представника третьої особи на ухилення позивачки як онуки від утримання баби, як підставу для наступного усунення ОСОБА_5 від права на спадкування, так як такий факт повинен був підтверджений у судовому порядку за життя спадкодавці у відповідності до положень глави 22 СК України.

Стосовно іншого змісту апеляційної скарги ОСОБА_3, подану її представником, то він не містить перелік обставин, які не були зясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Водночас, задовольняючи вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою втрачена можливість отримання оригіналів правовстановлюючих документів у позасудовому порядку.

Такі висновки місцевого суду є обґрунтованими та підтверджені належними доказами, так як із матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про право власності ОСОБА_6 на житловий будинок, яке видано виконавчим комітетом Лиманівської сільської ради, останнім видано бути не може, у звязку з відсутністю таких документів (а.с.17).

Тому доводи апелянта стосовно можливості отримання дубліката першого правовстановлюючого документа на імя спадкодавці як підставу для отримання свідоцтва про право на спадок є безпідставними, оскільки видача нового правовстановлюючого документу, за яким спадкодавцем здійснена реєстрація прав власності у встановленому законом порядку, виключає можливість наступного набуття права власності за попереднім документом, який втрачає свою чинність.

Також з лютого 2014 року законодавчо виключена можливість отримання дублікатів державних акті на земельні ділянки, у звязку з новим порядком оформлення прав власності на землю шляхом видачі та реєстрації відповідних свідоцтв, за яким виключена можливість підтвердження таких прав спадкодавця через звернення спадкоємців до реєстраційних органів.

Окрім цього, за пунктами 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, розяснено, що за відсутністю у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадок правовстановлюючих документів, нотаріус розяснює йому вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивачки ОСОБА_5 до суду із даним позовом.

За такого суд, зясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані докази і дав їм належну правову оцінку, обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_5, так як наявні підстави, передбачені статтями 1216-1218, частинами 2-3 статті 1225, статтями 1258, 1260, 1266 ЦК України, положеннями глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для визнання за нею права на спадкове майно у порядку спадкування за законом.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Також в апеляційної скарзі відсутні посилання на докази, які суд не дослідив.

За таких обставин рішення суду першій інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 5 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді