Рішення № 54933167, 24.12.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7721/15-ц

Провадження №2/442/2662/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Івасівки А.П.

при секретарі - Нестір А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новокропивницької сільської ради, третьої особи ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_3, яка сталася 17.10.1992 року, на нерухоме майно житловий будинок №18, по вул. Зелена в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області. В обґрунтування позову покликається на те, що її мати ОСОБА_3, з 1969 року по день смерті постійно проживала разом з нею в АДРЕСА_1. З червня 1992 року її мати тимчасово перебувала у будинку, який вона успадкувала від батьків за №18, по вул. Зеленій, де вона померла 17.10.1992 року. Все своє майно ОСОБА_3 заповіла в рівних частинах їй та синові ОСОБА_2, який у фактичне володіння та управління майном не вступив, що свідчить про відмову від спадщини в розумінні ст.553 ЦК УРСР та підтверджується його заявою від 05.10.2015 р. У жовтні 2015 року вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_4 для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак отримала відмову у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивач в судове засідання подала заяву про підтримання позову та розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі та відсутність заперечень відносно задоволення позову.

Третя особа в судове засідання не з»явився, подавши заяви про визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Як стверджується матеріалами справи, що 17.10.1992 року померла мати позивачки Малиняк (дівоче ОСОБА_2) ОСОБА_5 ОСОБА_3 (а.с.8-10), яка за життя на випадок своєї смерті склала заповіт, посвідчений 05.09.1992 року секретарем виконкому Новокропивницької сільської ради ОСОБА_6, р. №14., на все своє майно в рівних частинах в користь своїх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В склад спадкового майна після смерті ОСОБА_3, увійшов зокрема житловий будинок №18, що по вул. Зелена, в с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, загальною площею 53,3 кв.м., житловою 30,2 кв.м., рік побудови 1923 (дані технічного паспорту а.с. 15-20).

Згідно даних по господарських книг Новокропивницької сільської ради Дрогобицького району вказане будинковолодіння рахується за ОСОБА_3, будинок побудований у 1923 році ( довідка Новокропивницької сільської ради від 22.09.2015 року №1081- а.с.22).

Дані правовідносини регулюються нормами спадкового права, які викладені в розділі УІІ ЦК України (1963 року).

Відповідно до п. 4 і 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,Цивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книгишостої Цивільного кодексу Українизастосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Разом з цим ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13, роз'яснено, що норми п. 5Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цейЦКзастосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книгишостої ЦКможе бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до нормстатей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами нормЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокремаЦК УРСР.

Так,ст. 549 ЦК України(1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Відповідно дост.551 ЦК України(1963 року) - якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (стаття 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути здійснене його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що залишився для прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Пунктом 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР від 31 жовтня 1975 року, чинної на час існування спірних правовідносин, передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути, зокрема «запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця». Інструкція втратила чинність на підставіНаказу Мін'юсту № 18/5 від 14.06.1994 року.

Разом з тим, до дня смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 в м. Борислав, вул. Трускавецька, 65/65( довідка МПП «Бескид» №1065 від 30.09.2015 року а.с. 21), а ОСОБА_1 по даний час користується і володіє спадковим будинком, що вбачається з довідки Новокропивницької сільської ради від 22.09.2015 році №1082 (а.с.23) сплачує земельні податки (а.с.24), таким чином доведений факт того, що спадкоємець ОСОБА_1, як спадкоємець за законом прийняла спадщину після смерті матері.

Разом з тим, інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 спадщину не прийняв. Ним не вичинялись дії, які свідчили про прийняття спадщини. Звертатись до суду за встановленням додаткового строку для прийняття спадщини він не буде, про що свідчить нотаріально посвідчена заява, посвідчена приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.26).

Позивач звернулась з заявою про оформлення спадщини ( витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі №41703205, від 05.201.2015 р.- а.с.25), не має змоги оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів, про що також свідчить письмова відмова нотаріуса (№ 209/02-14, від 07.10.2015 р.).

При цьому слід, зазначити, що виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦК УкраїнитаЗаконом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід врахувати законодавство, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннямиЦК України,Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року № 553-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування",Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат",постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

З огляду на наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач, як спадкоємець за заповітом, фактично вступила в управління і володіння спадковим майном, прийняла спадщину, інший спадкоємець за заповітом не прийняв спадщину, визнав позов, суд приходить до висновку, що право власності на спірне спадкове майно перейшло у порядку спадкування до позивача, а тому є підстави для визнання за ним права власності на таке.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст.10,11,60,174,209,212,214-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №18, загальною площею 53,3 кв.м., житловою 30,2 кв.м, що по вул. Зелена, с. Новий Кропивник Дрогобицького району Львівської області, в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3, яка сталася 17.10.1992 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення -з дня отримання такого.

Суддя А.П. Івасівка