Ухвала суду № 54929413, 26.09.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27419/14-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2014 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі Іванові Г. Д.,

за участі прокурора Рижука В. П.,

слідчого Петришина М. С.,

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС ГПУ Петришина М. С про застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий в ОВС Генеральної прокуратури України Петришина М. С., за погодженням заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Рижука В. П., звернувся до суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42014110000000225 щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Із клопотання та доданих документів встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225 від 12.06.2014 за підозрою судді Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, та за підозрою начальника відділу прокуратури Київської області ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 361 КК України.

Як вказано у клопотанні, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_2 в органах прокуратури України працює з 2004 року. Наказом прокурора Київської області від 13.05.2014 № 580к ОСОБА_2 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Київської області.

Обґрунтовуючи подане клопотання, слідчий вказав наступне.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_2 відповідно до покладених на нього посадових обов'язків, визначених Положенням про відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, яке затверджене наказом прокурора Київської області від 14.03.2014 № 23, та Розподілом обов'язків між працівниками цього відділу, затвердженим першим заступником прокурора Київської області 15.05.2014, відповідає за керівництво й організацію роботи відділу, виконання покладених на нього завдань, зокрема щодо нагляду за додержанням законів у діяльності управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київської області, контролю за здійсненням підпорядкованими прокуратурами нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях.

У своїй діяльності ОСОБА_2 зобов'язаний керуватися Конституцією України, Кримінально-виконавчим, Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, Законом України «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами, наказами, вказівками, розпорядженнями Генерального прокурора України та прокурора області.

Відповідно до покладених на нього організаційно-розпорядчих обов'язків за посадою начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокуратури Київської області ОСОБА_2 є службовою особою.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_2 здійснює функції представника влади, тобто відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовою особою правоохоронного органу.

У своїй службовій діяльності відповідно до вимог ст. 19 Конституції України ОСОБА_2 як посадова особа органу державної влади зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» однією з функцій, які покладені на органи прокуратури, є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до Присяги працівника прокуратури, яку ОСОБА_2 прийняв 10.02.2011, він зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Однак, у порушення вимог зазначених нормативно-правових актів та всупереч інтересам служби, ОСОБА_2 вчинив пособництво шляхом усунення перешкод у постановленні суддею Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_10 завідомо неправосудної ухвали, що спричинило тяжкі наслідки, а також несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, що призвело до підробки інформації, та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Так, згідно з вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.04.2011, зміненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013, ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, до 10 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 01.03.2010, а його закінчення - 01.03.2020.

Призначене покарання з 14.04.2012 ОСОБА_5 відбував у Бориспільській виправній колонії № 119 управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

3 березня 2014 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області в порядку статті 539 КПК України надійшло клопотання адвоката Грицюка В.В. про звільнення на підставі статті 84 КК України засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання у зв'язку з хворобою, яка начебто перешкоджає відбуванню останнім покарання.

11 березня 2014 року до вказаного суду надійшло аналогічне по суті клопотання від громадянки ОСОБА_7, яка є потерпілою у кримінальній справі про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_8, за що ОСОБА_5 вищевказаним вироком засуджено до позбавлення волі.

Зазначені клопотання для судового розгляду прийняв суддя Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_10, який у березні 2014 року, перебуваючи у приміщенні цього суду за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, вирішив незаконно звільнити засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання шляхом постановлення завідомо неправосудного рішення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 539 КПК України, яка регламентує порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, передбачено, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями лише про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов'язків чи законних інтересів.

Незважаючи на те, що звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання безпосередньо не стосується прав, обов'язків та законних інтересів потерпілої ОСОБА_7, а тому відповідно до вимог закону її клопотання розгляду судом не підлягає, суддя ОСОБА_10, вчиняючи дії, спрямовані на реалізацію свого злочинного умислу, з метою наступного використання звернення потерпілої для характеристики особи ОСОБА_5, у ході судового розгляду 18.03.2014 у порушення вимог ст. 539 КПК України умисно прийняв до розгляду зазначене клопотання та об'єднав в одне провадження з клопотанням адвоката Грицюка В.В. у справі № 359/1725/14-к.

Здійснюючи розгляд клопотання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у зв'язку з хворобою, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КК України повинен був врахувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Разом із тим під час судового засідання 25.03.2014 для встановлення характеру захворювання ОСОБА_5 представником Бориспільської виправної колонії надано, а судом приєднано до матеріалів справи висновок від 14.03.2014 спеціалізованої лікарської комісії територіального управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області про те, що діагноз засудженого ОСОБА_5 не відповідає Переліку захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань України та Міністерства охорони здоров'я України від 18.01.2000 № 3/6 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань», а стан його здоров'я не перешкоджає подальшому відбуванню покарання.

Відповідно до висновку проведеної Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України судово-медичної експертизи від 09.04.2014-12.05.2014 № 118/14 експертами не надано відповіді на питання про наявність у ОСОБА_5 таких захворювань, які б давали підстави для його звільнення від покарання за хворобою, тобто висновки експертизи є неповними.

У клопотанні вказано, що 3 червня 2014 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_10 постановив у приміщенні цього суду за адресою: місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, завідомо незаконну, необґрунтовану і невмотивовану ухвалу, якою звільнив засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи з травня 2014 року участь у розгляді клопотань адвоката Грицюка В.В. та потерпілої ОСОБА_7 про звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання у зв'язку з хворобою, достовірно знаючи про відсутність законних підстав для звільнення засудженого ОСОБА_5, ОСОБА_2, діючи в інтересах цього засудженого, використав свої владні повноваження прокурора та своє службове становище для сприяння судді ОСОБА_10 у постановленні завідомо неправосудної ухвали про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання.

З метою досягнення вказаної злочинної мети ОСОБА_2 02.06.2014, діючи умисно, під час указаного судового засідання у приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за адресою: місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, використовуючи свої владні повноваження прокурора як представника держави у судовому процесі, усвідомлюючи що задоволення суддею ОСОБА_10 клопотань про звільнення ОСОБА_5 є незаконним, порушуючи вимоги статті 34 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі, діючи як пособник, не заперечив проти задоволення вищевказаних клопотань про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у зв'язку з хворобою.

ОСОБА_2 достовірно знав, що ухвала судді ОСОБА_10 від 03.06.2014 є неправосудною, постановлена внаслідок очевидної неповноти судового розгляду та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, у зв'язку з чим підлягає апеляційному оскарженню прокурором та скасуванню судом апеляційної інстанції.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання, ОСОБА_2, після постановлення ОСОБА_10 завідомо неправосудної ухвали щодо звільнення засудженого ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що після набрання зазначеною ухвалою законної сили, ОСОБА_5 буде звільнено від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі, з метою усунення перешкод у набранні ухвалою судді ОСОБА_10 від 03.06.2014 законної сили, діючи як пособник, апеляційну скаргу на незаконне судове рішення умисно не вніс.

Окрім того, з метою унеможливлення внесенню апеляційної скарги на вказане судове рішення іншим прокурором, ОСОБА_2 10.06.2014, діючи умисно, повідомив прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області ОСОБА_11, який також приймав участь у розгляді клопотань про звільнення ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання, завідомо неправдиві відомості про те, що він (ОСОБА_2) начебто вже вніс до суду апеляційну скаргу, у зв'язку з чим додаткову апеляцію на те ж саме рішення йому (ОСОБА_11) вносити не потрібно.

Цими своїми умисними злочинними діями ОСОБА_2 шляхом усунення перешкод сприяв судді ОСОБА_10 у вчиненні ним злочину - постановленні завідомо неправосудної ухвали про звільнення ОСОБА_5 від подальшого відбування покарання, яке в результаті таких дій ОСОБА_2 набрало законної сили 11.06.2014, що спричинило тяжкі наслідки.

Враховуючи, що незаконне звільнення ОСОБА_5 викликало значний суспільний резонанс та глибоке обурення у суспільстві, ОСОБА_2 вирішив із використанням свого службового становища вчинити дії, направлені на приховування вчиненого раніше ним злочину та уникнення відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375 КК України.

Для цього ОСОБА_2 вирішив подати до Бориспільського міськрайонного суду Київської області апеляційну скаргу на ухвалу судді ОСОБА_10 від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_5, створивши шляхом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи видимість начебто внесення її до суду у встановлений законом строк.

Так, наказом Генерального прокурора України №123 від 28.12.2011 з метою забезпечення формування статистичних звітів та аналізу діяльності в органах прокуратури України впроваджено комп'ютерний програмний комплекс «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України», яка є автоматизованою системою.

Для безпосереднього вчинення несанкціонованого втручання в роботу вказаної автоматизованої системи, ОСОБА_2 вирішив використати іншу особу - спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури Київської області ОСОБА_12, якій не було відомо про злочинний умисел ОСОБА_2

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, будучи службовою особою - начальником відділу, діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи - «Єдиної системи статистики та аналізу роботи органів прокуратури України», не маючи доступу до даної системи для внесення змін в реєстрацію раніше зареєстрованих вихідних документів, близько 00 годин 45 хвилин зателефонував спеціалісту 2 категорії секретаріату прокуратури Київської області ОСОБА_12, довідався у неї вихідний номер документу за 10.06.2014 - листа першого заступника прокурора Київської області ОСОБА_15 на ім`я виконуючого обов'язки начальника Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_13 - та увівши її в оману, попросив зареєструвати під зазначеним номером та датою, нібито направлену ним нарочним у той день апеляційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання за хворобою.

Вказаними своїми умисними протиправними діями ОСОБА_2, з використанням ОСОБА_12, якій не було відомо про його злочинний умисел, тобто з використанням іншої особи, що не підлягає відповідно до закону кримінальної відповідальності за скоєне, вчинив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи - комп'ютерного програмного комплексу «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України», що призвело до підробки інформації.

Крім того, з метою уникнення відповідальності за вчинення пособництва у постановленні суддею ОСОБА_10 завідомо неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки, та приховування цього злочину ОСОБА_2 вчинив службове підроблення, перебуваючи в місті Борисполі Київської області, після вчинення несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи - комп'ютерного програмного комплексу «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України» та реєстрації апеляційної скарги прокурора на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання за хворобою за вихідним номером 16-309вих-14, за яким раніше було зареєстровано інший документ, з використанням навстановлених на цей час осіб, вніс до офіційного документу - апеляційної скарги прокурора на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання за хворобою, завідомо неправдиві відомості про те, що цей офіційний документ начебто зареєстрований 10 червня 2014 року за вихідним номером 16-309вих-14, що не відповідало дійсності, та надалі видав вказаний завідомо неправдивий документ - передав його близько 01 години 12 червня 2014 року працівникам поштового відділення «Бориспіль» за адресою: Київська область, м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 86.

При цьому ОСОБА_2 достовірно знав, що за вказаним реєстраційним номером 10 червня 2014 року прокуратурою Київської області установленим порядком зареєстровано та направлено адресату лист першого заступника прокурора Київської області ОСОБА_15 до Головного управління юстиції у Київській області.

У подальшому ОСОБА_2 близько 2 години 12.06.2014 перебуваючи за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 86, здав до поштового відділення «Бориспіль» вищезазначену апеляційну скаргу та умовив працівників цього поштового відділення, які не усвідомлювали протиправність його дій, поставити на реєстрі та поштовому конверті поштові штемпелі про прийняття апеляційної скарги нібито 10.06.2014, що не відповідало дійсності.

25.09.2014 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375; ч. 1 ст. 361; ч. 1 ст. 366 КК України.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що він уродженець смт. Глеваха Васильківського району Київської області, громадянин України, не судимий, одружений, має на утриманні дитину 2008 р. н., з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1.

Незважаючи на це, слідством встановлені передбачені ст. 177 КПК України ризики, які дають підстави вважати, що ОСОБА_2 переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 всіляко намагається ухилитись від кримінальної відповідальності, перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, приховати факти вчинення злочину іншими особами, що як наслідок свідчить про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375; ч.1 ст. 366; ч. 1 ст. 361 КК України є тяжким та передбачає можливість призначення покарання на строк до десяти років позбавлення волі, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від слідства та суду.

На наявність заявлених ризиків також вказує і характер вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення.

Утримання ОСОБА_2 під вартою є єдиними гарантованим та можливим способом унеможливити його спілкування із свідками, що в свою чергу не дасть можливості йому незаконно впливати на них з метою перешкодити встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитись від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали.

Захисник висловився проти задоволення клопотання та просив застосувати заставу. Підозрюваний ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні клопотання, просив за можливості, обрати більш м'який запобіжний захід відносно нього.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку прокурора та слідчого, захисника, пояснення підозрюваного, слідчий суддя надходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_2, докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, доказами, наявними в матеріалах клопотання, враховує наявність на утриманні осіб, матеріальний стан та стан здоров'я, раніше не був судимий.

Дані обставини виключають застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, а отже за таких обставин клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_2, наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 130 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент до 24.11.2014 включно, вважаю за необхідне відповідно до ст. 194 ч. 5 КПК України покласти на нього такі обов'язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225;

- повідомляти слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з наступними свідками у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_23, а також з підозрюваним ОСОБА_10;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225, свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_2, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання його під вартою.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого в ОВС ГПУ Петришина М. С. про застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого, одруженого, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375; ч.1 ст. 366; ч. 1 ст. 361 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк дії ухвали визначити до 24.11.2014.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов'язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 130 мінімальних заробітних плат - в сумі 158340 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста сорок) грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р 373 110 010 028 07;

МФО (код банку) 820019;

ЗКПО 02 896 745;

ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, у разі внесення застави наступні обов'язки:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225;

- повідомляти слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з наступними свідками у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_23, а також з підозрюваним ОСОБА_10;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014110000000225, свій паспорт для виїзду за кордон та, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 24.11.2014.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова