Ухвала суду № 54928085, 05.01.2016, Калинопільський районний суд Черкаської області (до 25.04.2025 - Катеринопільський районний суд Черкаської області)

Справа № 698/689/15-к

Провадження № 1-кп/698/1/16

УХВАЛА

05 січня 2016 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Кухаренка О.В.,

при секретарів: Попович Т.І., Міняйло Г.О.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Керея О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

провівши підготовче судове засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250180000456 від 06.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2015 року у провадження судді надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12014250180000456 від 06.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 389 КК України.

Ухвалою суду від 13.07.2015 року по вказаному провадженню було призначене підготовче судове засідання, проведення якого неодноразово було відкладено.

Прокурор у даному підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам КПК України. В судове засідання викликати обвинуваченого, захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3, заперечив проти призначення обвинувального акта до судового розгляду, та звернувся до суду з клопотанням про повернення обвинувального акта прокурору, посилаючись на те що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України на підставу своїх тверджень зазначив що в обвинувальному акті не конкретизовано формулювання обвинувачення, а саме: не зазначено назви установи, яка здійснює контроль за відбуттям обвинуваченим покарання у виді громадських робіт та підприємства, де ОСОБА_1, повинен був відбувати покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1, посилаючись на те що як судом в ході проведення підготовчого судового засідання порушувались його права при цьому зазначив, що на його думку суд порушив його права допустивши захисника ОСОБА_2 в підготовче судове засідання 15.10.2015 року з наданням тому можливості заявляти клопотання. Також вважає що були порушені його права і прокурором в ході досудового слідства, яке на його думку ще і не закінчилося, оскільки прокурор Керєєв О.В., зірвав слідчу дію яка проводилась слідчим, а в подальшому усунув з даного кримінального провадження його захисника ОСОБА_2, чим порушив його право на захист і він як особа юридично необізнана залишився без захисника, а тому вважає що буде можливим продовжувати розгляд справи після того як в нього зявляться кошти і він буде в змозі оплатити послуги захисника якому він буде довіряти, а тому на даний час він не в змозі висловити свою думку щодо питань які вирішуються в даному підготовчому судовому засіданні. Разом з тим обвинувачений ОСОБА_1, не відмовлявся від захисника ОСОБА_3, залученого судом для здійснення захисту за призначенням.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, оглянувши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до висновку про повернення обвинувального акта прокурору за наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 314 ч.3 п.3 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Згідно ст. 110 ч.4 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Таким чином, відповідно до норм КПК України обвинувальний акт - це процесуальний документ про закінчення досудового розслідування, який відповідно до ст. 291 КПК України складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Дослідивши обвинувальний акт суд приходить до висновку, що він не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, а саме в даному пункті викладаються відомості, які прокурор вважає встановленими, а саме:

- виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими;

- правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

- формулювання обвинувачення.

В даному випадку слідчий в обвинувальному акті виклав фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.389 КК України, але, в супереч вимогам ст.291 ч.2 п.5 КПК України чітко не сформулював обвинувачення, а лише частково переписав фактичні обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення - злочину, що призвело до відсутності конкретного формулювання обвинувачення - обставин, які характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону кримінального правопорушення. Результатом чого є те що обвинувальний акт не містить конкретного формулювання обвинувачення, об'єктивна сторона кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченому, не конкретизована.

Обвинувачення викладено без зазначення способу вчинення, не зазначено ознаки спрямованості умислу, мотиву дій та мети, які є обов'язковими при описуванні злочину; фактичні обставини, що характеризують об'єктивну та суб'єктивну сторону злочину є незрозумілими та суперечливими.

Так, не вказано місце вчинення кримінального правопорушення, тобто де саме ОСОБА_1, вчинив кримінальне правопорушення (місто, область, адреса розташування підприємства та установи УДПтС в області);

- не зазначено назви установи, яка здійснює контроль за відбуттям обвинуваченим покарання у виді громадських робіт та підприємства, куди ОСОБА_1, було направлено для відбування покаранн, а також не зазначено адреси розташування цього підприємства;

- не зазначено, чи встановлювався обвинуваченому графік виконання громадських робіт, коли, ким, чи ознайомлений він з ним, чи був допущений до роботи, як виконувався вказаний графік;

- не зазначено, чи попереджався ОСОБА_1, про кримінальну відповідальність за порушення умов та порядку відбування покарання у виді громадських робіт відповідно до п.8.1 Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань та вимог Кримінально-виконавчого Кодексу України, якщо так, то де, ким та за яких обставин;

-так, не вказано, коли, ким з посадових осіб органу, що відає відбуванням покарання іякі заходи впливу вживалися до ОСОБА_1, за порушення умов та порядку відбування покарання у виді громадських робіт, коли він допустив ці порушення та коли попереджався про кримінальну відповідальність, а обставини, зазначені в обвинувальному акті в цій частині є суперечливими, оскільки не зазначено коли він був постановлений на облік, а лише вказано, що ОСОБА_1, у період з 07.10.2014 року по 26.03.2015 року жодного разу не зявився до підприємства куди направлявся для відбуття покарання, тобто безпосередньо після направлення кримінально виконавчої інспекції (без зазначення точної назви) № 699 від 06.10.2014 року. Разом з тим відповідно до п.8.1 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань та вимог Кримінально-виконавчого Кодексу України передбачено, що за порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженої особи застосовується застереження у виді письмового попередження (додаток 30 до цієї Інструкції) про притягнення до кримінальної відповідальності (частина 1 статті 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, тобто є незрозумілим, коли саме в період з 07.10.2014 року по 26.03.2015 року чи пізніше, ОСОБА_1, порушив умови та порядок відбування покарання та коли і ким був попереджений про притягнення до вказаної відповідальності, чи допускав порушення після цього і коли попередження.

До того ж, відповідно до п.п. 8.2, 8.2.1 розділу ІІ вказаної Інструкції, ухиленням від відбування покарання вважаються невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були учинені після письмового попередження.

- в обвинувальному акті не зазначено мотив дій обвинуваченого та які наслідки його протиправних дій (бездіяльності) малися, чим його дії (бездіяльність) становлять суспільну небезпеку, чи заподіяна шкода суспільству або державі, і яка саме.

Також, ОСОБА_1, органом досудового розслідування інкриміновано ухилення від відбування громадських робіт, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, прицьому в описі фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, вказано лише про те, що обвинувачений в період з 07.10.2014 року по 26.03.2015 року до підприємства куди був направлений для відбуття покарання жодного разу не зявився разом з тим не зазначено чи мав він мету ухилитися від відбування громадських робіт, а чи є допущені ним порушення порядку та умов відбуття покарання саме ухиленням від відбування громадських робіт в сенсі ч.2 ст.389 КК України, не зазначено.

Крім того відповідно до вимог ст. 109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, вид заходу забезпечення кримінального провадження. Дату і строк його застосування.

Вивчення реєстру матеріалів досудового розслідування встановлено що у кримінальному провадженні в ході досудового розслідування захист підозрюваного здійснював захисник ОСОБА_2, разом з тим в реєстрі відсутні відомості, що слідчим приймалось відповідне процесуальне рішення про залучення захисника у кримінальному провадженні, в тому числі в реєстрі матеріалів досудового розслідування у переліку процесуальних дій відсутні дані що стороною обвинувачення захиснику та підозрюваному було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та було повідомлено про можливість надання матеріалів, зібраних стороною захисту, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 290 КПК України.

Після встановлення в судовому засіданні допущених в ході досудового слідства вимог ч. 1 ст. 290 КПК України, ухвалою суду від 15.10.2015 року було зобовязано прокурора, який здійснював процесуальне керівництво в даному провадженні, з метою усунення цих недоліків досудового слідства ознайомити захисника ОСОБА_2, який здійснював захист обвинуваченого в період досудового слідства, та обвинуваченого ОСОБА_1, з матеріалами справи шляхом відкриття матеріалів провадження відповідно до вимог КПК України. Разом з тим дана вимога суду виконана не була про що свідчить те що прокурор в судовому засіданні не надав доказів того що захисник ОСОБА_2, був повідомлений про надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування, пославшись що таке повідомлення існувало але було втрачено. Таким чином має місце порушення право підозрюваного на захист, якому було повідомлено, після винесення вищезазначеної ухвали суду від 15.10.2015 року, про закінчення досудового розслідування разом з тим не було повідомлено про це його захисника та не повідомлено як ОСОБА_1, так і його захисника про надання доступу до матеріалів досудового розслідування. А надані прокурором в судовому засіданні повідомлення від 16.10.2015 року№25-07 1942 вих. 15 та від 16.10.2015 року № 25-07 1942 вих. 15 за своїм змістом не вказують, що саме на виконання вимог ч.1 ст. 290 КПК України вони були направлені, крім того як вище було зазначено то відсутні відомості про отримання навіть такого повідомлення захисником ОСОБА_2

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акта в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250180000456 від 06.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст. 389 КК України,прокурору, у зв'язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України

Доводи обвинуваченого по те що він був в незаконний спосіб позбавлений прокурором Кєреєвим захисника який усунув його від участі у даному провадженні в звязку з чим він був позбавлений захисту в судовому засіданні, суд вважає надуманими, оскільки в даному провадженні приймає участь прокурор Керей О.В., а не Кєрєєв як стверджує обвинувачений, крім того згідно даних договору-доручення про надання юридичних послуг від 31.03.2015 року (а.п. 56) вбачається що договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1, та захисником ОСОБА_2, було укладено на представництво інтересів ОСОБА_1, саме в СВ Катеринопільського РВ УМВС, а не в суді як стверджував обвинувачений, що і підтвердив в судовому засідання адвокат ОСОБА_2 Крім того судом з урахуванням такої позиції обвинуваченого який стверджував про порушення його права на захист за обставин нібито усунення прокурором його захисника та посиланням обвинуваченого на його правову необізнаність і відсутність у нього коштів для залучення іншого захисника судом було залучено йому захисника в порядку вимог ст. 49 КПК України від якого той не відмовлявся, а лише зазначав що на його думку продовжувати розгляд провадження можливо лише після того як в нього зявляться гроші на залучення захисника якому він би довіряв.

Доводи обвинуваченого про те, що суд порушив його права допустивши захисника ОСОБА_2 в підготовче судове засідання 15.10.2015 року з наданням тому можливості заявляти клопотання суд вважає надуманим, оскільки після прибуття даного захисника до суду для участі в підготовчому судовому засіданні 15.10.2015 року обвинувачений на думку суду свідомо скривав той факт що дія договору з цим захисником у нього була укладена саме на період досудового слідства, а навпаки свідомо вводив в оману суд твердженнями про укладання ним угоди з із цим захисником і оплату таких послуг на весь час цієї справи про що свідчать дані договору між ними про надання юридичних послуг від 31.03.2015 року (а.п. 56), де зазначено про надання такої допомоги саме в СВ Катеринопільського РВ та відсутні відомості про оплату ОСОБА_1 такої допомоги. Разом з тим захисник ОСОБА_2 15.10.2015 року був допущений до судового розгляд у підготовчому судовому засіданні 15.10.2015 року, і така його участь була обумовлена відсутністю даних про виконання вимог ч.1 ст. 290 КПК України слідчим та

вищезазначеними свідомими діями обвинуваченого, який і після проведення підготовчого судового засідання 15.10.2015 року вказував що ним було проведену повну оплату послуг даного захисника на весь час розгляду справи та вказував на незаконні дії прокурора який усунув захисника в звязку з чим суд змушений був відкладати проведення підготовчого судового засідання з метою перевірки його доводів. Які в кінцевому результаті не знайшли свого підтвердження.

Доводи прокурора про те, що недоліки обвинувального акту можуть бути усунені при судовому розгляді справи шляхом зміни обвинувачення, суд до уваги не приймає, оскількивідповідно до вимог ч.1 ст. 338 КПК України, обвинувачення може бути змінено лише у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Зазначені фактичні дані не є новими, відомі на період досудового розслідування, стосовно них не може бути змінене обвинувачення в суді.

Завданням кримінального провадження є зокрема охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення.

Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце, мотиви, мету та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує право обвинуваченого ОСОБА_1, на захист, оскільки обвинувачений має право знати обсяг обвинувачення та фактичні обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується.

За таких обставин, обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору для усунення зазначених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 389 КК України - повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України для усунення виявлених недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Кухаренко О.В.