Ухвала суду № 54925548, 12.01.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/5210/14-ц Головуючий у 1-й інст. Баренко С. Г.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заповітів недійсними,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 червня 2015 року, -

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом, в якому просив визнати недійсними заповіти його батька ОСОБА_5 від 06 червня 2012 року та 06 вересня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є сином ОСОБА_5, який помер 06 лютого 2013 року. Після смерті батька він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та було заведене спадкову справу. У нотаріуса йому стало відомо про заповіти його батька. Вважає дані заповіти недійсними, оскільки на момент їх складання спадкодавець не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними внаслідок наявних у нього психічних захворювань. Останній часто хворів на захворювання серця, що супроводжувалось втратою памяті. Перед смертю ОСОБА_5 не розумів де знаходиться, не впізнавав рідних, робив те, що казала йому його мати ОСОБА_6, яка сама страждала на психічні захворювання.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 05 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд неповно зясував усі фактичні обставини та не досліди і не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, обєктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ст.ст. 1233, 1234, 1247, 1248, 1257 ЦК України.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Вимоги ч.1 ст. 1247 ЦК України передбачають обов'язкове складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання. Заповідач підписує заповіт особисто (ч.2 ст. 1247 ЦК України).

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 207 ЦК України, якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріусом, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до ч.1 ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідувачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

В частині другій вказаної статті законодавець зазначив, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках ( стаття 1253 цього Кодексу).

Пунктами 1.3, 1.7, 1.8, 1.9 третьої глави Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року передбачено, що у заповіті зазначаються місце і час складання заповіту, дата та місце народження заповідача, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно, або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби, або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою.

Згідно положень ч. ч.1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_5 06 червня 2012 року склав заповіт, за яким на випадок своєї смерті, належне йому майно, а саме частку квартири АДРЕСА_1 та гараж №1134, що розташований в гаражному кооперативі «Восход» у м. Житомирі, він заповідає внуку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).

Іншим заповітом від 06 вересня 2012 року спадкодавець заповів належну йому земельну ділянку площею 0,2480 га, що розташована в с. Довжик по вул. Парковій 35, Житомирський район Житомирської області та житловий будинок на ній доньці - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

05 лютого 2013 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ТП №213114 від 25.02.2013 року (а.с.6).

Позивач не заперечує факт підписання заповітів його батьком ОСОБА_5

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, з яким погоджується колегія апеляційного суду, правильно виходив із всіх встановлених судом обставин справи, дав належну оцінку доказам по справі.

Як видно із висновку судово-психіатричного експерта № 477-2015 від 01.12.2015 року, ОСОБА_5 на час складання заповітів будь-якими психічними захворюваннями не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З урахуванням індивідуально-психологічних особливостей характеру ОСОБА_5, він міг розуміти фактичні та юридичні обставини при складанні заповітів, знав чого він хотів, свідомо полишив сина спадщини. Рішення приймав спільно з дружиною (матірю позивача).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції допитані свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що ОСОБА_5 свідомо позбавив позивача спадщини, оскільки останній вчиняв неправомірні дії відносно батьків.

Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норми права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Спірні заповіти відповідають вимогам ст.ст. 1247, 1248 ЦК України, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України і підстав для визнання їх недійсними не вбачається.

Тому, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та не впливають на правильність прийнятого рішення, оскільки суду не було надано інших доказів, на які апелянт посилається на підтвердження обставин, крім тих, на які суд послався в своєму рішенні.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: