Рішення № 54925184, 07.12.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/20469/15-ц

Провадження №2/761/7510/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Личак М.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві, в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договору,

в с т а н о в и в:

15.07.2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній плат за договором найму №29032012 від 09.07.2014 року у розмірі 62687,21 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.07.2014 року між нею та відповідачем було укладено договір найму №29032012, відповідно до якого позивачка передала за плату в тимчасове користування (в оренду) для здачі в суборенду квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, терміном 18.06.2014 року по 18.12.2014 року, орендна плата - 5300 грн. до 01.09.2014 року, з 01.09.2014 року по 18.12.2014 року - 750 доларів США в місяць. Станом на 01.12.2014 року позивачкою було виявлено факт, що квартира, яка є предметом договору не була здана відповідачем в суборенду і орендна плата з 08.07.2014 року не поступала, у зв'язку з цим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав в повному обсязі, просив задовольнити його з підстав викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких зазначено, що кошти сплачувалися кожний місяць, проте позивачка в порушення умов договору не надавала жодних документів, які підтверджують даний факт сплати, при цьому позивачка більше 3 місяців не зверталася до відповідача з вимогою досудового врегулювання даного спору.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 09.07.2014 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір найму №29032012.

Відповідно до п.1.1 договору позивачка передала відповідачу за плату в тимчасове користування (в оренду) для здачі в суборенду квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п.1.4 договору сторони узгодили, що квартира, яка є предметом договору буде використовуватися відповідачем для здачі в суборенду іншим особам.

При цьому, відповідно до п.2.2. наймач зобов'язаний використовувати квартиру лише для проживання чи суборенди, забезпечити її цілісність, підтримувати в належному стані, забезпечити цілісність майна та використовувати квартиру за призначенням.

Згідно п.2.2.3. відповідач зобов'язався вчасно здійснювати оплату за оренду квартири та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п.3.1. вищевказаного договору сторони встановили, що плата за цим договором складає суму у розмірі 5300 грн. до 01.09.2014 року, з 01.09.2014 року по 18.12.2014 року - 750 доларів США в місяць.

Згідно з до п.3.4. договору оплата за договором мала проводитися щомісячно з 8 числа.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до акту передачі та прийому квартири і майна від 03.12.2014 року, до договору №29032012 від 09.07.2014 року відповідач самостійно залишив орендоване приміщення без передачі його позивачці.

З матеріалів справи вбачається, що з 08.07.2014 року відповідач не виконує умови договору щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим виникла заборгованість з липня 2014 року по листопад 2014 року в розмірі 57872,50 грн. (за липень - 5300 грн., за серпень 2014 року - 5300 грн., за вересень 2014 року - 750 доларів США, за жовтень 750 доларів США, за листопад 2014 року - 750 доларів США. На дату подання позову курс НБУ долара США становить 21,01 грн., таким чином, заборгованість за вересень - листопада 2014 року складає 47272,50 грн. (750 х 3 х 21,01). А всього заборгованість становить 57872,50 грн. (47272,50+5300+5300).

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача щодо сплати орендних платежів у встановлений договором строк та установлений договором розмірі, оскільки відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом було встановлено що між позивачкою та відповідачем було укладено договір найму №29032012 від 09.07.2014 року, умови якого відповідачем не було виконі, а тому з останнього на користь позивачки підлягає до стягнення заборгованість за договором найму в розмірі 57872,50 грн.

Крім того, згідно ст.ст. 79, 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 578,72 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 79, 88, 169, 208, 209, 212-215, 223, 224-225, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором найму №29032012 від 09.07.2014 року в розмірі 57872 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 50 коп.

В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 72 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: