Вирок № 54924786, 04.01.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження № 1-кп/760/266/16

Справа №760/20666/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бурлаки О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О.О.,

прокурора Лисої І.Ю.,

захисника обвинуваченого - адвоката Угриної А.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві кримінальне провадження, внесене 30 вересня 2015 року до ЄРДР за № 12015100090009551, відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лозове Тамбовського району Амурської області (Російська Федерація), росіянина, громадянина Російської Федерації, з середньою освітою, не одруженого, такого, який не працює, без місця реєстрації та проживання на території України, раніше судимого, а саме:

- 02.02.2010 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі (Краснолуцька ВК №19 Луганської області) 16.09.2011 року на підставі постанови Краснолуцького районного суду Луганської області від 08.09.2011 року, відповідно до ст. 3 п. «а» Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого злочину, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став та, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин на території Солом'янського району при таких обставинах.

Так, ОСОБА_2, маючи злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у приміщення, 30.09.2015 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, зайшов до під'їзду будинку АДРЕСА_1 Перебуваючи на 1-му поверсі, в під'їзді вищевказаного будинку, ОСОБА_2 вирішив незаконно збагатитися за рахунок чужого майна та, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, почав натискати на ручки вхідних дверей до квартир, які знаходилися на поверсі, з метою знаходження квартири, яка була б відчинена.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, відкрив двері до квартири АДРЕСА_1. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2 проник до вказаної квартири та побачив поряд з вхідними дверима жіночу сумку, чорного кольору, вартістю 100 гривень. Взявши вищевказану сумку, в якій знаходилися: гаманець чорного кольору, вартістю 468 гривень, мобільний телефон марки «Samsung», вартістю 100 гривень та грошові кошти у розмірі 697 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_4, останній вийшов з квартири та попрямував до виходу з будинку, отримавши при цьому реальну змогу розпорядитися незаконно отриманим чужим майном на власний розсуд. Дійшовши до виходу з під'їзду, ОСОБА_2 побачив сусід потерпілої ОСОБА_4, який наказав останньому зупинитися, так як зрозумів, що ОСОБА_2, з викраденою сумкою, вийшов з квартири потерпілої, двері якої, були відкриті.

В подальшому, ОСОБА_2 був затриманий ОСОБА_5, який одразу викликав співробітників міліції.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, потерпілій ОСОБА_4, завдано матеріальну шкоду, на загальну суму 1365 гривень.

Допитаний в судому засіданні, обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у таємному викраденні 30.09.2015 року, приблизно о 14 год. 00 хв., у під'їзді будинку АДРЕСА_1, чужого майна, а саме: жіночої сумки, чорного кольору, вартістю 100 гривень, в якій знаходилися гаманець чорного кольору, вартістю 468 гривень, мобільний телефон марки «Samsung», вартістю 100 гривень та грошові кошти у розмірі 697 гривень, які належать потерпілій ОСОБА_4, вчиненого повторно (крадіжка), при обставинах, що викладені у фабулі даного вироку, визнав повністю та дав пояснення щодо вчинення ним злочину, які відповідають фактичним обставинам справи. При цьому, кається у вчиненому, повністю визнає усі обставини злочину, викладені в його обвинуваченні, кількість та вартість викраденого майна, що належить потерпілій ОСОБА_4, а також розмір матеріальної шкоди, заподіяної останній. Також, визнає час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, встановлених в ході досудового розслідування. Зазначив суду, що жалкує про те, що сталося.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам провадження і ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Обвинуваченому ОСОБА_2 та іншим учасникам процесу роз'яснені та зрозумілі суть обвинувачення та обставини провадження. Як пояснив ОСОБА_2, під час досудового слідства та в суді він давав показання правдиво та добровільно, оскільки повністю визнає вину у вчиненні злочину, щиро кається.

У зв'язку з цим, після роз'яснення всім учасникам процесу наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою, при дослідженні доказів суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_2, так як немає жодного сумніву в добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.

Суд, розглядаючи провадження в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у приміщення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, характер суспільної небезпеки ним скоєного, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення аналогічного злочину, повторно вчинив новий умисний, корисливий злочинн. Як особа, ОСОБА_2 в місцях утримання характеризується посередньо, не одружений, не працює, не має місця реєстрації та проживання на території України.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №888 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 13.10.2015 року, осудний, не виявляє ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, до якого відноситься діяння, ОСОБА_2 не виявляв ознак будь-якого психічного розладу і за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру, у нього не виявлено клінічних ознак будь-якого наркологічного захворювання, лікування з цього приводу він не потребує.

Щире розкаяння у вчиненому судом визнається як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2

Обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 є особою, яка неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, що свідчить про те, що він на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків для своєї поведінки не зробив.

Враховуючи наведене та конкретні обставини вчиненого злочину, думку державного обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, його вік, стан здоров'я, відношення до вчиненого, а також враховуючи те, що вчинений ним злочин віднесений до категорії тяжких злочинів згідно ст. 12 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Обране обвинуваченому таке покарання, за глибоким переконанням суду, є необхідне й достатнє для його можливого виправлення та попередження нових злочинів, буде відповідати цілям покарання. За вказаних обставин суд вважає, що щире каяття з боку обвинуваченого істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України суд не вбачає. При призначені покарання обвинуваченому суд також враховує відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого з боку потерпілої, відсутність тяжких наслідків від вчиненого.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_4 не заявлявся, у зв'язку з повним відшкодуванням завданої шкоди шляхом повернення викраденого майна.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у даному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Управління державної пенітенціарної служби України у м. Києві та Київській області, до набрання вироком чинності, - залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 30.09.2015 року, тобто з моменту затримання.

Речові докази:

- сумку чорного кольору, мобільний телефон марки «Samsung» імеі:НОМЕР_1, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_2, банківську картку «Приват Банк», гаманець чорного кольору та грошові кошти у розмірі 697 гривень, які постановою слідчого від 30.09.2015 року визнано речовим доказом у даному кримінальному провадження та були повернуті під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_4, - залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_4, як власника.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: