Рішення № 54924259, 18.12.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/8603/15-ц

Категорія 42

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року Подільський районний суд міста Києва

в складі:

головуючого-судді - Неганової Н.В.

при секретарі - Савіцькому Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, відшкодування збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, який під час розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.03.2014 року за ним визнано право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1. Позивач намагався потрапити до квартири, однак двері йому ніхто не відчинив. 03.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про кримінальне правопорушення до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, яке у своєму висновку зазначило, що відповідачі згодні пустити позивача до квартири лише в присутності працівників міліції та державного виконавця при наявності відповідного припису. Позивач зазначає, що через не допуск його до квартири він змушений винаймати інше житло і зазнав збитків у вигляді витрат за оренду житла за період з 02.01.2015 року по 31.120.2015 року в розмірі 37 800 гривень, які мають бути відшкодовані відповідачами в рівних частинах. Також позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні його життєвих зв'язків, душевних стражданнях. Моральну шкоду позивач оцінює у 2 300 гривень. Позивач просить вселити його в квартиру АДРЕСА_1, стягнути з відповідачів майнову шкоду в розмірі по 18 900 гривень з кожного та моральну шкоду в розмірі по 1 150 гривень з кожного.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали позовні вимоги в редакції від 18.12.2015 року з тих же підстав, просили позов задовольнити.

Відповідачка та представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 на праві власності належить 1/9 частина квартири АДРЕСА_1. Право власності на цю частину квартири позивач отримав в порядку спадкування згідно з рішенням Подільського районного суду м. Києва від 18.03.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.05.2014 року (а.с.59-64 - копії рішень).

В квартирі АДРЕСА_1 проживають відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які заперечують проти того, щоб позивач користувався цією квартирою, що підтвердили в судовому засіданні відповідачка та представник відповідачів.

З приводу перешкод у користуванні квартирою позивач в грудні 2014 року звертався до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, на підтвердження чого надав копії висновку від 28.12.2014 року та лист від 06.01.2015 року (а.с.5, 6).

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки відповідачі створюють перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, не надають доступ до квартири, суд вважає, що вимога про вселення позивача в спірну квартиру підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідачів в рівних частинах на його користь понесені ним збитки в розмірі 37 800 гривень за оренду житла у період з 02.01.2015 року по 18.12.2015 року. На підтвердження своїх вимог позивач надав копію договору найму житлового приміщення від 02.01.2015 року, з якого вбачається, що терміном на один рік ОСОБА_1 для проживання винайняв квартиру АДРЕСА_2. Квартира є однокімнатною, житловою площею 18,40 кв.м., загальною площею 58,60 кв.м. Плата за користування квартирою встановлена в розмірі 3 150 гривень.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів збитків в розмірі 37 800 гривень за оренду житла не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, з 29.05.2014 року, коли рішення суду, відповідно до якого позивач отримав у власність 1/9 частину квартири АДРЕСА_1, набрало законної сили, позивач не ставив питання про його вселення. З таким позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише в липні 2015 року.

Крім того, позивач орендує квартиру загальною площею 58,60 кв.м. Доля позивача у спірній квартирі становить загалом 6,09 кв.м., а тому вимоги про стягнення орендної плати за 58,60 кв.м. не є обгрунтованими.

В судовому засіданні позивач пояснив, що квартира, яку він орендує має загальну площу приблизно 25 метрів, а жилу - приблизно 12 кв.м., хоча в дійсності загальна площа орендованої квартири становить 58,60 кв.м., а жила - 18,40 кв.м. Зважаючи на це, а також на те, що договір оренди на вказану квартиру укладений позивачем зі своїм представником ОСОБА_4, у суду виникають сумніви щодо того, що позивач дійсно орендує вказану квартиру і проживає в ній.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідачів збитків в розмірі 37 800 гривень не знайшли свого підтвердження в суді.

Позивач також просить стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі по 1 150 гривень з кожного, оскільки він душевно страждав, були порушені його життєві зв'язки.

Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 цієї ж постанови розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазначав позивач, немайнових витрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судом встановлено, що фактично відповідачі не допускають позивача до спірної квартири, частина якої належить йому на праві власності, заперечують проти його вселення у квартиру та користування нею.

ОСОБА_1, які він пояснив в судовому засіданні, іншого житла в м. Києві не має, а тому змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, зазнав моральних страждань.

Ураховуючи характер і обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачів, а також виходячи з роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди ОСОБА_1 слід визначити у 1 000 гривень, а отже стягненню з кожного з відповідачів підлягає сума у розмірі 500 гривень.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позов в судовому засіданні доведений частково, а отже підлягає частковому задоволенню.

Стягненню підлягає також судовий збір.

На підставі наведеного, ст.ст. 23, 383, 391, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 88, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України,

суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі по 500 гривень (п'ятсот гривень) з кожного на користь ОСОБА_1.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 121 гривні 80 копійок (сто двадцять одна гривня вісімдесят копійок) з кожного на користь ОСОБА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. В. Неганова