Ухвала суду № 54921550, 17.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/679/15-ц Провадження № 22-ц/795/2126/2015 Головуючий у I інстанції Наполов М. І. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В. ,

суддів Лакізи Г.П. , Хромець Н.С.

при секретарі Мартиновій А.В.

з участю представника банку ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором ,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області, яким позов ПАТ « Банк Форум» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено, стягнуто у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 12092,68 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становить 262 773,94 грн , 28161,88 грн пені та 5000,00 штрафу, ОСОБА_2 просить рішення змінити, стягнути тільки поточну заборгованість, а заборгованість у розмірі 9252,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 201045 ,96 грн, строк сплати яких не настав, просить скасувати, відмовивши в цій частині вимог. .

ОСОБА_2 вважає, що суд порушив положення п.10 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів»( далі Закон) неправомірно стягнувши всю заборгованість , у тому числі кошти, строк сплати яких ще не настав. Звертає увагу суду, що відповідно до п.10 ст.11 Закону кредитодавець за договором про надання споживчого кредиту може використати право на вимогу повернення кредиту , строк виплати якого ще не настав, лише у разі:

затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за споживчим кредитом забезпеченим іпотекою та споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці;

перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;

несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п»ять відсотків суми кредиту.

Зазначаючи, що з 14 серпня 2007 року не було жодного випадку затримання нею три місяці підряд сплати частини кредиту ( 388,00 доларів США щомісячного платежу )та процентів, вважає, що для стягнення суми кредиту, строк виплати якої ще не настав (9252,00 доларів США), ОСОБА_5 не мав законних підстав.

Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_5 на власний розсуд зловживаючи своїми правами , розподіляв внесені нею суми коштів.

Поручитель ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржує.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів відповідача, просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до закону, яким регулюються спірні правовідносини ( ст.ст.ст526,536,610,625,627,629,1054 ЦК України) та умов Договору, зокрема, п 3.2.2 Кредитного договору, за змістом якого вбачається, що сторони обумовили право Банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів у випадку невиконання чи не належного виконання Позичальником та/або Поручителем зобов»язань за Договором. Відповідачі порушили умови договору, належним чином не сплачували кредит, що призвело до заборгованості, у зв»язку з чим, їм надсилалась письмова вимога 28.07.2014 року про дострокове повернення кредиту, однак належної реакції відповідачів не було.

Крім того, позивач вказує на інші порушення умов договору відповідачем, а саме, не страхувався предмет іпотеки.

Також, у запереченнях зазначається, що вимоги п.10. ст.11 Закону у редакції, на яку посилається апелянт, набрали чинності з 22.09.20111 року, а правовідносини між сторонами виникли у серпні 2007 року, тому редакція закону, на який посилається апелянт, не регулює спірні правовідносини.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, пославшись на обставини, викладені у її обґрунтуванні. Додатково адвокат ОСОБА_3 зазначила, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон у редакції чинній з 22.09.2011 року, оскільки за змістом п.10 ст. 11 цього Закону, вбачається, що він зменшує відповідальність споживача, що передбачено як Конституцією України так і ст. 5 ЦК України.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, пославшись на доводи, викладені у письмових запереченнях, вважає, що порушення відповідачем умов, визначених п.10 ст.11 Закону ( у тому числі у редакції, чинній з 22.09.2011 року) мало місце , так як за квітень - червень 2014 року відбулось затримання сплати частини кредиту на 91 день. Крім того, мало місце порушення відповідачем такої умови договору, як обов»язкове страхування іпотечного майна, що також може бути підставою для дострокового стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 14.08.2007 року між АКБ « Форум»( з 19.04.2010 року ПАТ «ОСОБА_5) та ОСОБА_2 був укладений кредитний , відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала у ПАТ « БанкФорум» 46500,00 доларів США строком до 11.08.2017 року зі сплатою 11,5% річних за користування кредитними коштами ( а.с.3-6,10)

Також, 14.08.2007 року на забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір поруки з ОСОБА_4 ( а.с.7)

Станом на 10.09.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 12092 долари США, що у гривневому еквіваленті становить 262 773,94 грн. Розмір пені, нарахованої позивачем за порушення зобов»язання становить 28161,94 грн та 5000,00 грн штрафних санкцій за порушення умов п.3.3.7 Договору не страхування предмету застави ( а.с.92). Правильність розрахунку заборгованості відповідачі не оспорюють.

Також, апеляційним судом встановлено, що 30.04.2014 року підлягала сплаті сума 388 доларів США , фактично сплачено не було. 31 травня та 30 червня також відповідач мала сплатити по 388 доларів США, проте, частково 12.05.2014 року було сплачено 183,54 долари та 01 липня було сплачено 140 доларів США, що свідчить про те, що мало місце порушення строку сплати частини кредиту більш, ніж на три місяці ( а.с.8 звор).

Задовольняючи позов Банку у повному обсязі, суд першої інстанції, визнав доведеним факт порушення відповідачами умов договору, що призвело до виникнення заборгованості , пославшись у рішенні на положення ст.ст. 526 та 527 ЦК України, відповідно до яких, зобов»язання повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, а також на ст.629 ЦК України, зазначивши, що договір є обов»язковим для виконання сторонами .

Крім того, суд послався на п.3.2.2. Кредитного договору, якою сторонами обумовлене право Банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником свої зобов»язань за кредитом.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам , ґрунтується на вимогах закону, яким регулюються спірні правовідносини на які послався суд , та не суперечить положенням п.10 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів», на який посилаються відповідачі у апеляційній скарзі.

Як вбачається із п.п 3.2.2 Договору, Банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов»язань, а також у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником та/або поручителем зобов»язань за договорами, які є забезпеченням виконання кредитних зобов»язань.

Відповідно до п.п. 3.3.7 Договору, Позичальник зобов»язаний протягом дії цього договору страхувати предмет застави на користь Банку.

У запереченнях на позов та у апеляційній скарзі відповідачі посилаються на п.10 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів» у редакції, чинній після 22.09.2011 року відповідно до якої, змінено умови відповідальності позичальника, а саме, щодо обов»язку достроково на вимогу Банку повернути всю суму заборгованості. Проте, зазначаючи три умови цього закону, відповідно до яких може бути достроково стягнуто заборгованість:

(затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою та споживчим кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці;перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п»ять відсотків суми кредиту),

та вказуючи, що таких порушень відповідачі не допускали, поза увагою відповідача залишився наступний пункт з цих умов:

- право Банку достроково стягнути заборгованість у випадку іншого істотного порушення умов договору про надання кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було, крім іншого, порушено п.п.3.3.7 Договору щодо обов»язку страхування предмету застави.

Цей факт зазначено в уточненому розрахунку заборгованості з посиланням на п.3.3.7 Договору( а.с.92) , цей факт не заперечує відповідач. На це порушення, крім іншого, звертає увагу у письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник Банку( а.с.138-139).

З пункту 3.3.2 Договору вбачається, що невиконання чи неналежне виконання зобов»язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов»язань , сторони також визнали як одну із підстав для пред»явлення Банком дострокової вимоги про сплату всієї заборгованості. Наведене свідчить про істотність такого порушення, про яке йдеться у останньому абзаці п.10 ст.11 Закону України « Про захист прав споживачів», як про підставу для дострокового стягнення заборгованості ( тобто, не залежно від кількості місяців прострочення виконання зобов»язання усупереч п.2.3 Договору).

Враховуючи встановлене, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, які були заявлені у суді першої інстанції, а також відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.11 ЦПУ України, підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, яким позов Банку було задоволено, апеляційний суд не вбачає.

Відсутність у мотивах рішення суду першої інстанції посилання на вказані обставини, зокрема, аналізу письмових заперечень відповідача та аналізу всіх обставин, які свідчили про обґрунтованість позову, не може бути підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зогляду на положення ч.2 ст.308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: