Ухвала суду № 54921502, 21.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/767/15-ц Провадження № 22-ц/795/2091/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Бойко В. І. Доповідач - Боброва І. О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4, ОСОБА_5,за участю:позивача ОСОБА_6, його представника ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики від 20.09.2008 у сумі 150000 грн та судовий збір в сумі 1500 грн.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм процесуального права. Апелянт вказує на те, що ніколи не укладав з позивачем договору позики, не складав та не підписував розписку, надану позивачем в якості доказу. Також, судом не викликано та не допитано в якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які нібито були присутні під час підписання розписки. Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що позивач звернувся до суду через 7 років після укладення розписки, тобто зі спливом встановленого ст.257 ЦК України строку позовної давності у три роки; питання щодо поновлення строку звернення до суду з позовом позивачем не піднімалось.

В судовому засіданні 18.11.2015 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити. Після оголошеної в судовому засіданні перерви до суду не зявився. Про час розгляду справи (після продовження перерви) був повідомлений належним чином (а.с.112).

Апелянт в судове засідання не зявився. В силу частини 5 статті 76 ЦПК України є особою, що належно повідомлена про час розгляду справи (а.с.112).

Позивач та його представник послалися на безпідставність апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, надавши усні та письмові заперечення (а.с.92).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом по справі встановлено, що 20.09.2008 між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 був укладений договір позики у вигляді письмової розписки, відповідно до якого ОСОБА_8 отримав у ОСОБА_6 в борг 150000 грн. Строк повернення позики не визначався (а.с.80).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів факт надання позики відповідачеві, а останній, в свою чергу, не довів суду жодними належними доказами факт недостовірності спірної розписки та не отримання ним грошей в сумі 150000 грн 20.09.2008 у позивача.

З такими висновками апеляційний суд погоджується, оскільки вони відповідають матеріалам справи, вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.

Стаття 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Аналізуючи вказані вище правові норми у взаємозвязку з обставинами справи, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Позивачем в судовому засіданні доведений факт надання позики відповідачеві. Обставин на підтвердження повернення боргу в судовому засіданні встановлено не було.

Доводи апелянта щодо хибності висновків суду є безґрунтовними.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину. Тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В суді першої інстанції відповідач в письмовій заяві від 31.08.2015 заперечував факт написання боргової розписки (а.с.28), проте в судові засідання не зявлявся і клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляв. Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач, окрім вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, поставив питання про призначення почеркознавчої експертизи. В суді апеляційної інстанції представник відповідача 18.11.2015 підтримав вказане клопотання, проте сам відповідач в судове засідання за викликом жодного разу не зявився, що унеможливило відібрання експериментальних зразків почерку та підпису, а також зясування можливості витребування вільних та умовно-вільних зразків його почерку та підписів. Вказане, в свою чергу, потягло відмову суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

За змістом ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не довів суду ґрунтовності свої заперечень.

Його посилання на порушення судом процесуального закону, зокрема, на не виклик в судове засідання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки таке клопотання в судовому засіданні сторони ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заявляли.

Не є підставою для скасування рішення суду доводи апелянта щодо спливу позовної давності, оскільки борговою розпискою від 20.09.2008 не був визначений строк повернення позики, тому за змістом частини 1 статті 1049 ЦК України строк позовної давності слід рахувати з моменту предявлення вимоги про повернення позики. В матеріалах справи на а.с.6 міститься лист ОСОБА_6 на імя ОСОБА_8 датований 09.02.2015, зміст якого зводиться до висловлення прохання виконати взяте на себе 20.09.2008 зобовязання.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.

Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів

Головуючий:Судді: