Ухвала суду № 54921477, 11.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6519/15-ц Провадження № 22-ц/795/2347/2015 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Жук М. І. Доповідач - Лакіза Г. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та визнання права власності на частину житлового будинку, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2015 року в частині поділу майна та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Оскаржуваним заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 03 листопада 2015 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та визнання права власності на частину житлового будинку було задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, зареєстрований 27.10.2001 року у виконкомі Пісківської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області Україна, актовий запис №9. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/12 частину будинку №4 по вулиці Рєпіна в місті Чернігів Чернігівської області. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/12 частину будинку №4 по вулиці Рєпіна в місті Чернігів Чернігівської області. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

ОСОБА_5 вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що не відповідає матеріалам та обставинам справи, ухваленим внаслідок неаргументованого відхилення судом пояснень свідків, ненадання належної оцінки доказам, неправильного дослідження та зясування обставин справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги той факт, що кошти на придбання спірного житла були подаровані йому його батьками. Цей факт підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9 Також свідки повідомили, що кошти дарувалися позивачу його батьками на протязі 2004-2005 рр., і суми не перевищували 850 грн. в місяць, і становили близько 500-750 грн. в місяць. Судом першої інстанції не враховано, що на підставі ч.5 ст.719 ЦК України письмове укладення договору з нотаріальним посвідченням необхідне лише в тому випадку, якщо сума валютних цінностей перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Також, на думку ОСОБА_5, суд першої інстанції припустився порушень процесуального закону, посилаючись на норми ч.2 ст.719 ЦК України, оскільки вона стосується договору дарування нерухомої речі, а не коштів.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

ОСОБА_5 заявив позов до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу та поділ майна, та просив суд поділити спільне майно, яке є обєктом спільної сумісної власності, визнавши за ним право особистої власності на житловий будинок, розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Репіна, 4, посилаючись на те, що даний будинок купувався за кошти, подаровані йому його батьками (а.с.4).

По справі встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.10.2001 року, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії I-ЕЛ №044360 від 27.10.2001 року (а.с.10). Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії I-ЕЛ №050226 від 09.09.2002 року (а.с.10).

З договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 08.09.2005 року вбачається, що ОСОБА_5 було придбано 1/4 частину житлового будинку №4 по вулиці Рєпіна в місті Чернігів за 13250 грн. (а.с.7).

Отже, спірне майно було придбане 08.09.2005 року, тобто під час шлюбу сторін, зареєстрованого 27.10.2001 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 05.02.2010 р. виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.02.2010 р., за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на 1/6 частину будинку №4 по вулиці Рєпіна в місті Чернігів (а.с.38-39).

Згідно пояснень ОСОБА_11 в засіданні апеляційного суду, зміна часки у праві власності на частину будинку №4 по вулиці Рєпіна в місті Чернігові з ? до 1/6 відбулася внаслідок добудови будинку іншими співвласниками відповідно до рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради.

Зі звіту про оцінку майна вбачається, що станом на 17.07.2015 р. ринкова вартість 1/6 частини житлового будинку № 4, що розташований в м. Чернігові по вул. Рєпіна, складає 90 885 грн. (а.с.26-44).

Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що сторони по справі з осені 2010 року спільного господарства та бюджету не ведуть, позивач поновлювати сімейні стосунки не бажає, а ступінь їх відчуженості, нерозуміння один одного є значним, їх подальше спільне подружнє життя та збереження шлюбу є неможливим і це є підставами для розірвання шлюбу. Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

Частково задовольняючи позов в частині визнання за позивачем права власності на частину спірного житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що розмір часток позивача і відповідача в праві на спільне майно подружжя є рівними, а тому поділ майна слід здійснити відповідно до встановлених судом часток поділивши між ними порівно вказане нерухоме майно. Належних доказів придбання спірного майна за особисті кошти позивачем суду не надано.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.ст. 60, 61, 57, 70, 71 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності і кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є субєктом права спільної сумісної власності подружжя. Обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Майно, набуте дружиною чи чоловіком до шлюбу є їх особистою приватною власністю. Майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. У разі поділу майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує пятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч.5 ст.719 ЦК України).

Перелік валютних цінностей міститься у Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Відповідно до ст.1 вказаного нормативного акта валютними цінностями в України визнаються, зокрема, валюта України та іноземна валюта.

Згідно з Податковим кодексом України (розділ ХХ (20), підрозділ 1 пункт 5 Перехідних положень) розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян становить 17 грн.

Отже, договір дарування грошей на суму, яка перевищує 17 грн. х 50 = 850 грн., повинен бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений.

Спірне майно було придбано за 13 250 грн., що значно перевищує пятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а тому договір дарування грошей на придбання вказаного майна повинен бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Оскільки такий договір відсутній, немає підстав вважати, що спірне майно було придбане позивачем за рахунок коштів, подарованих йому його батьками.

Доводи апеляційної скарги про те, що свідки ОСОБА_8 (мати позивача) і ОСОБА_9 (сусідка матері позивача) підтвердили, що кошти для придбання квартири дарувалися позивачу його батьками на протязі 2004-2005 рр. в розмірах, що становили близько 500-750 грн. в місяць, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного майна особистою власністю позивача та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки такі свідчення не є переконливими доказами дарування позивачу коштів в розмірі 13 250 грн. на придбання квартири, а рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів придбання спірного майна за його особисті кошти.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильний висновок суду першої інстанції про те, що 1/6 частина житлового будинку №4 по вулиці Рєпіна в місті Чернігові є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, і що розмір часток сторін у праві на спільне майно подружжя складає 1/12 за кожним. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: