Ухвала суду № 54921468, 14.12.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/6434/15-ц Провадження № 22-ц/795/2137/2015 Головуючий у I інстанції Маслюк Н. В. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Губар В.С., Онищенко О.І.

при секретарі Козлачковій Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника Чернігівської міської ради ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.10.2015 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування відмовлено, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права.

В скарзі апелянт зазначає, що після смерті своєї матері 06.01.2015 року позивач не має можливості оформити право власності на нерухоме майно шляхом звернення до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття об»єкта до експлуатації, оскільки будівництво було завершено до 05.08.1992 року, право власності в МБТІ не зареєстровано, було проведено технічну інвентаризацію та видано технічний паспорт.

В обґрунтування скарги апелянт посилається на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року № 91; лист Державної служби «Щодо державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року» від 12.03.2013 року № 95-06-15-13.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову суд прийшов до вірного висновку, що оскільки спірна частина житлового будинку за життя забудовника не приймалась в експлуатацію, право власності за життя спадкодавець не зареєструвала, а тому згідно ст. 1218 ЦК України, право власності не може увійти до складу спадщини.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи зясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до дублікату договору міни від 20.04.1983 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 обмінює належну їй 1/4 частину будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що розташована в м. Чернігові по вул. Богунського, 21 на 7/12 частин незавершеного будівництвом будинку (98 % готовності), що розташований в м. Чернігові по вул. Черкаській, 46. Згідно умов договору ОСОБА_4 зобовязується добудувати будинок (а.с.113).

З інформаційної довідки КП Чернігівське МБТІ від 31.01.2015 року № 219 вбачається, що станом на 31.12.2012 року право власності на вказану частину будинку не зареєстровано, та відсутні дані щодо технічної характеристики обєкта (а.с.89).

06.01.2015 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.8).

29.09.2015 року син померлої ОСОБА_1 звернувся з заявою до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про прийняття спадщини (а.с. 102).

Як вбачається з довідки від 29.09.2015 року, виданої приватним нотаріусом ОСОБА_6, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, що розташований у м. Чернігові по вул. Черкаській, 46, ОСОБА_1 не видано, оскільки із наданих документів неможливо визначити обсяг та безспірність спадкового майна, у тому числі: відсоток готовності незавершеного будівництвом будинку, встановлення часу завершення будівництва, з метою визначення законодавства, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно (а.с.115).

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на обєкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обовязкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 8 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 роз»яснено, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обовязки входять до складу спадщини. Законодавством передбачено порядок прийняття в експлуатацію будівель інспекцією архітектурно-будівельного контролю за місцем їх розташування, який не може підмінятися судовим рішенням.

Визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе.

Виходячи з положень ст. 331, 1218 ЦК України необхідно враховувати, що позивач по даній справі вимагає визнання права власності на житловий будинок, якого спадкодавець не мав. Законодавець розмежовує поняття виникнення права на спадщину і виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, і пов'язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

З матеріалів справи вбачається, що будівництво відбувалося на законних підставах, інформація про закінчення будівництва житлового будинку в матеріалах справи відсутня, відповідно до інвентарної справи № 12601 на домоволодіння № 46 по вул. Черкаській м. Чернігів (а.с. 35-36 інвентарної справи), наявний акт прийняття в експлуатацію лише кв. 1 в 1987 року. Відповідно до інформаційної довідки від 31.01.2015 року № 219 від 20.01.2015 року право власності на кв. 2 за адресою по вул. Черкаській буд. 46, м. Чернігів не зареєстровано, крім того технічна характеристика станом на 31.05.2015 року відсутня.

В матеріалах справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, разом з тим міститься довідка від 29.09.2015 року № 119/02-14.

Відповідно до роз»ясень викладених в п. 1 листа ВССУ N 24-753/0/4-13 зазначено про обов'язковість наявності у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК суди повинні сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав, зокрема, судом апеляційної інстанції було запропоновано надати суду відповідні докази що стосується відмови у вчиненні нотаріальної дії та інших доказів, на підтвердження обставин, на які позивач посилається в позові, що унеможливлює вирішення позову щодо успадкованих прав.

Оскільки, крім загального кола обставин, які встановлюються судом при вирішенні всіх спорів про право на спадкування, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з'ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності (ОСОБА_7 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Крім того, не можуть бути підставою для скасування рішення суду і доводи щодо наявності технічного паспорту на частину будинку.

Як вбачається, в обґрунтування відсутності підстав задоволення позову суд послався, що позивачем не надано доказів на підтвердження відсотку готовності незавершеного будівництва спірної частини будинку, часу завершення будівництва, введення в експлуатацію цієї частини будинку, або доказів закінчення будівництва до 05.08.1992 року, з метою визначення законодавства відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна, а за викладених обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Посилання в скарзі на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 року № 91; лист Державної служби «Щодо державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 1992 року» від 12.03.2013 року № 95-06-15-13 є довільним тлумаченням норм законодавства, та не можуть слугувати для скасування вірного по суті рішення місцевого суду.

Судова колегія, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно зясував обставини по справі, оцінив докази, які були досліджені в судовому засіданні і правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду І інстанції перевірено в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: