Ухвала суду № 54920250, 22.12.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 676/2256/15-ц

Провадження № 22-ц/792/2453/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Матковської Л.О.,

суддів: Баса О.Г., Карпусь С.А.,

при секретарі: Бондарі О.В.,

за участю: прокурора, представника відповідача ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року по справі за позовом прокурора м.Камянець-Подільського в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки України, Подільський державний аграрний-технічний університет до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

31 березня 2015 року прокурор м.Камянець-Подільського звернувся до суду в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерство освіти і науки України з вказаним вище позовом у якому зазначав, що наказом в.о. ректора Камянець-Подільського державного аграрно-технічного університету ОСОБА_3 №146-к від 29 травня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з посади декана біотехнологічного факультету на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду від 22 вересня 2014 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та поновлено на займаній посаді і стягнуто на його користь середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу з 29 травня 2014 року по 22 вересня 2014 року в сумі 30325грн. 36коп. Наказом №81-к від 08 квітня 2014 року ОСОБА_5 звільнено з посади завідувача науково-виробничою лабораторією механізації технологічних процесів на підставі п.4 ст.40 КЗпП України. Рішенням ________________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_6 Провадження № 22-ц/792/2453/15

Доповідач: Матковська Л.О. Категорія: 56

Камянець-Подільського міськрайонного суду від 09 жовтня 2014 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та поновлено на займаній посаді і стягнуто на його користь середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу з 08 квітня 2014 року по 09 жовтня 2014 року в сумі 15437грн. 60коп. та 1000грн. моральних збитків. Вказаними діями внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_3 завдав університету збитків на загальну суму 46762грн. 96коп. На підставі викладеного прокурор просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Подільського державного аграрно-технічного університету заподіяну шкоду в розмірі 46762грн. 96коп. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що звільнення були законними. Стверджує, що ОСОБА_5 було звільнено за прогул, відсутність на робочому місці понад 3 години та не повідомлення про причини неявки. ОСОБА_7 було звільнено на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Звільненню ОСОБА_7, передувало рішення ОСОБА_8 університету, якому передувало подання прокурора про факти неналежного виконання обовязків.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №2-п від 22 січня 2014 року ОСОБА_3 призначений на посаду виконуючого обовязки ректора Подільського державного аграрно-технічного університету.

Наказом в.о. ректора Камянець-Подільського державного аграрно-технічного університету ОСОБА_3 №146-к від 29 травня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з посади декана біотехнологічного факультету. Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду від 22 вересня 2014 року, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 13 листопада 2014 року ОСОБА_4 поновлено на займаній посаді і стягнуто на його користь середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу з 29 травня 2014 року по 22 вересня 2014 року в сумі 30325грн. 36коп.

Наказом №81-к від 08 квітня 2014 року ОСОБА_5 звільнено з посади завідувача науково-виробничою лабораторією механізації технологічних процесів. Рішенням Камянець-Подільського міськрайонного суду від 09 жовтня 2014 року ОСОБА_5 поновлено на займаній посаді і стягнуто на його користь середньомісячну зарплату за час вимушеного прогулу з 08 квітня 2014 року по 09 жовтня 2014 року в сумі 15437грн. 60коп. та 1000грн. моральних збитків.

Вказаними діями внаслідок незаконного звільнення зазначених осіб ОСОБА_3 завдав університету збитків на загальну суму 46762грн. 96коп.

Відповідно до ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно з п.8 ст.134 КЗпП України у випадку якщо службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу на неї покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству.

За змістом ст.237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

У пункті 33 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року вказано, що при незаконному звільненні працівника настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Зважаючи на те, що судові рішення в частині виплати заробітної плати поновленим на роботі особам виконані в повному обємі, Подільському державному аграрно-технічному університету заподіяна шкода, а ОСОБА_3 є керівником університету за розпорядженням якого проводилось звільнення працівників, то суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позов прокурора.

Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що розпорядженню в.о. ректора про звільнення ОСОБА_7, передувало рішення ОСОБА_8 університету не є підставою для його звільнення від матеріальної відповідальності. Відшкодування моральної шкоди при вирішенні трудових спорів передбачено ст.237-1 КЗпП України, тому вона є також збитками для університету і охоплюється положеннями ст.134 КЗпП України.

Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Л.О.Матковська