Ухвала суду № 54920243, 21.12.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/3356/14-ц

Провадження № 22-ц/792/2340/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Пєнти І.В.,

суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар Лапко Ю.В.,

за участю: ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Хмельницького мьскрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання незавершеного будівництвом житлового будинку спільною частковою власністю.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення. В обґрунтування якого зазначала, що є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_5, до складу якого входить 18/25 частин житлового будинку та надвірних будівель по вул. Коцюбинського, 5 в м. Хмельницькому, також вона є власником земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,0372 га. Вказувала, що в зазначеному будинковолодінні проведено самочинне будівництво, яке не прийнято на сьогодні в експлуатацію. З січня 2007 року відповідач без згоди позивача вселився у вказане будинковолодіння та вимагає реєстрації місця проживання у будинку. Оскільки відповідач створює неможливі умови проживання, позивач змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила видалити відповідача з обєкта будівництва та земельної ділянки по вул. Коцюбинського, 5 в м. Хмельницькому.

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 1995 року по лютий 2007 року, стягнення вартості частин будматеріалів, використаних на самочинне будівництво житлового будинку. В обґрунтування якого вказував, що за період спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_1 за сумісні кошти та сумісною працею на належній ОСОБА_1 земельній ділянці по вул. Коцюбинського, 5 у м. Хмельницькому, знісши належну позивачці частину старого будинку, самочинно побудували новий будинок, площею 116 кв.м. Та з 2007 року стали проживати в ньому однією сімєю. І хоча формально право власності на старий, фактично знесений будинок зареєстровано за відповідачкою, на думку позивача, власниками новозбудованого будинку є він та відповідач в рівних частках. Вказує, що з приводу поділу даного будинку велась судова тяганина, і він не може претендувати ні на право власності на будинок, ні на право власності на ? частину будівельних матеріалів в натурі. А тому, вважає, що має право на вартість ? частини будівельних матеріалів, використаних на будівництво самочинно побудованого житлового будинку по вул. Коцюбинського, 5 у м. Хмельницькому.

Ухвалою Хмельницького мьскрайонного суду Хмельницької області від 22.04.2014 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та стягнення коштів прийнято до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та просив встановити факт спільного проживання із ОСОБА_1 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 1995 року по лютий 2007 року включно та визнати незавершений будівництвом житловий будинок, готовністю 99% по вул. Коцюбинського, 5 в м. Хмельницькому спільною частковою власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в рівних частках за кожним.

Рішенням Хмельницького мьскрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено повністю. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання незавершеного будівництвом житлового будинку спільною частковою власністю відмовлено повністю.

Ухвалою Хмельницького мьскрайонного суду Хмельницької області від 06.11.2015 року заяву ОСОБА_3 про виправлення описки в рішенні суду задоволено частково. Виправлено допущені судом описки в рішенні суду від 22.10.2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання незавершеного будівництвом житлового будинку спільною частковою власністю зазначено на 6-му арк. рішення в 2 абзаці «01.01.2004», замість «01.01.2014», в передостанньому абзаці «-99%», замість «99%».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги, що ОСОБА_3 без будь-яких правових підстав знаходиться на належній їй на праві власності земельній ділянці так і в самочинно збудованій будівлі. Апелянт вважає, що її позовні вимоги доведені, а тому наявні усі підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо невідповідності обраного позивачем способу захисту положенням ст. 16 ЦК України. Суд не вказав чому саме такий спосіб захисту порушеного права є неефективним та якій нормі закону він суперечить, а відсутність таких обставин зобовязувала суд застосувати обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову. Апелянт вважає рішення суду в оспорюваній частині незаконним та необгрунтованим. Вказує, що суд вирішив спір, не врахувавши вимог законодавства та фактичних обставин справи.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу, яка подана ОСОБА_1, підтримали, апеляційну скаргу, яка подана ОСОБА_3, просили залишити без задоволення.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_3, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 просили залишити без задоволення.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 18/25 частин жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а також земельна ділянка, площею 327 кв.м., по вул. Коцюбинського, 5 у м. Хмельницькому (а.с. 5-8, 16).

Сторони у 2002 році, попередньо поваливши старий будинок та залишивши частину фундаменту під новий, розпочали самочинне будівництво нового житлового будинку. У січні 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на належній останній земельній ділянці завершили будівництво (самочинне) будинку, загальна площа якого 116 кв.м. Після чого почали в ньому проживати.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю, позивач ОСОБА_1 просила видалити ОСОБА_3 з обєкта будівництва та земельної ділянки, зазначаючи при цьому матеріально-правову підставу заявлених нею вимог положення ст. ст. 386, 391 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм. правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 182 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

У відповідності до розяснень п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень ст. ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не повязаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не повязаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Так, судом першої інстанції встановлено та визнається сторонами, що житловий будинок по вул. Коцюбинського, 5 у м. Хмельницькому є самочинно збудованим нерухомим майном, оскільки його будівництво здійснювалось без належного дозволу та належно затвердженого проекту.

В свою чергу, позивач за первісним позовом, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, не надала суду належних та допустимих доказів того, що вона є власником обєкту незавершеного будівництва.

А тому, суд першої інстанції, оцінивши докази по справі в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог та невідповідності обраного ОСОБА_1 способу захисту порушеного права вимогам ст. 16 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на помилковість висновків суду щодо невідповідності обраного ОСОБА_1 способу захисту порушеного права вимогам ст. 16 ЦК України. Оскільки, захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Тобто, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Згідно з ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Положення статті 74 СК України поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Сімейний кодекс України набрав законної сили лише з 1 січня 2004 року і зворотної сили не має, а нормами Кодексу по шлюб та сімю України не передбачалося встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. А тому, обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 щодо встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 1995 року до 01.01.2004 року.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно вважав доведеним факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2004 року по лютий 2007 року. Допитані у суді першої інстанції свідки підтвердили обставини щодо спільного будівництва сторонами житлового будинку по вул. Коцюбинського, 5 у м. Хмельницькому та наявність у сторін відносин, притаманних подружжю.

Відповідно до правової позиції ВСУ, викладених у постанові ВСУ від 04.12.2013 року (справа №6-130цс13), у розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений обєкт, а й обєкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого обєкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій обєкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності .

Обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти не є обєктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

За таких умов, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку, готовністю 99% по вул. Коцюбинського, 5 у м. Хмельницькому, спільною частковою власністю сторін.

Згідно з положенням глави 6 розділу ІV ЦПК України про окреме провадження, юридичний факт встановлюється тоді, коли від нього залежить виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Тому, юридичний факт, якщо від його встановлення ніякі права не виникають, сам по собі не встановлюється.

А тому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог і в частині встановлення факту проживання сторін однією сімєю без реєстрації шлюбу

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неправильне застосування судом ст.. 331, 376 ЦК України є необгрунтованими та такими, що не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Також слід відхилити доводи апелянта ОСОБА_3 щодо надання судом неправильної оцінки обставинам справи, оскільки, відповідно до положень ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ ОСОБА_6

Судді: /підписи/ ОСОБА_7

ОСОБА_8

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду І.В. Пєнта

________________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Провадження № 22-ц/792/2340/15

Доповідач Пєнта І.В. Категорія № 59