Рішення № 54916430, 05.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/26/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 20 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання недійсними правочинів та визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_8 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, про визнання недійсними правочинів та визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 13.09.2013 року ОСОБА_9, звернувся до приватного нотаріуса Ватутінського міського нотаріального округу, та склав заповідальне розпорядження, згідно якого усе його майно, що буде належати йому на час його смерті, заповів ОСОБА_8, про що в реєстрі зроблений відповідний запис за № 6012.

07 серпня 2014 року ОСОБА_9 помер.

11 березня 2015 року ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку видане вищевказане свідоцтво складається з будинку №74 по вул.Комінтерну в м.Ватутіне, Черкаської області, загальною площею 54,5 кв.м., житлова 32,9 кв.м., і складається в цілому з жилого будинку з верандою.

Земельні ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення особистого селянського господарства відповідно площею 0,1000 га та 0,0082 га за адресою вул. Комінтерну,74 в м. Ватутіне, Черкаської області де розташоване успадковане ОСОБА_8 будинковолодіння належать іншій особі, а саме ОСОБА_10 відповідно до двох договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.05.2011 року посвідчених нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори Черкаської області.

А саме 18 травня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9, в Звенигородській державній нотаріальній конторі Черкаської області було вчинено три правочини: 1/ договір купівлі - продажу земельної ділянки в м. Ватутіне, вул.Комінтерну,74,Черкаської області, площею 0,1000га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка належала ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА№476996; 2/ договір купівлі-продажу земельної ділянки в м.Ватутіне, вул.Комінтерну,74,Черкаської області, площею 0,0082 га, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, яка належала ОСОБА_9 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА№476997; 3/ договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований в м. Ватутіне, вул.Комінтерну,74, Черкаської області, загальною площею 54,5 кв.м., з надвірними спорудами та розташований на земельній ділянці площею 0,1082 га, який належав ОСОБА_9 на праві приватної власності, а саме договору дарування від 08.07.1986 року за реєстром 2-1087.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 18 липня 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку №74 по вул. Комінтерну в м. Ватутіне, Черкаської області, укладений 18.05.2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, посвідчений нотаріусом Звенигородської нотаріальної контори. Дане рішення ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28.08.2013 року залишене без змін. ОСОБА_11»янов Б.Т. мав намір також визнавати недійсними і договори купівлі-продажу земельних ділянок.

Оскільки рішенням суду визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, вважає, що і договори купівлі-продажу земельних ділянок мають бути визнані недійсними з тих же підстав.

Так як прийнявши спадщину вона позбавлена права користуватися належним їй успадкованим будинком, просила визнати за нею право власності на земельні ділянки відповідно площею 0,1000га та 0,0082 га, які знаходяться в м. Ватутіне, по вул.. Комінтерну, 74.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 липня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалено визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки в м. Ватутіне, вул.Комінтерну,74,Черкаської області, площею 0,1000 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку і господарських споруд, укладений 18 травня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 посвідчений нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки в м.Ватутіне, вул. Комінтерну 74,Черкаської області, площею 0,0082 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, укладений 18 травня 2011 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 посвідчений нотаріусом Звенигородської державної нотаріальної контори.

Визнати за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку в м.Ватутіне, вул. Комінтерну, 74, Черкаської області, площею 0,1000 га, цільове призначення якої обслуговування житлового будинку і господарських споруд кадастровий номер земельної ділянки 7110200000:01:010:0143, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, який помер 07 серпня 2014 року.

Визнати за ОСОБА_8 право власності на земельну ділянку в м. Ватутіне, вул.Комінтерну,74, Черкаської області, площею 0,0082 га, цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 7110200000:01:010:0144 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, який помер 07 серпня 2014 року.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду представник ОСОБА_6 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій вказує на те, що судом першої інстанції були неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши осіб, які давали свої пояснення в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку № 74 по вул.. Комінтерну в м. Ватутіне, Черкаської області, укладений 18.05.2011 року між Кам»яновим Б.Т. та ОСОБА_6 був визнаний недійсним судовим рішенням, яке набрало законної сили, то і договори купівлі-продажу земельних ділянок укладені 18.05.2011 року між Кам»яновим Б.Т. та ОСОБА_6 також мають бути визнані недійсними, оскільки вони укладені між тими ж самими сторонами при тих самих обставинах, які вже встановлені судовим рішенням від 18.07.2013 року і доказуванню не підлягають. Визнаючи право власності на вищевказані земельні ділянки в порядку спадкування за ОСОБА_8, суд керувався ст. 1225 ЦК України відповідно до якої до спадкоємців житлового будинку, інших будівель і споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може виходячи із наступного.

Відповідно до заповіту від 30.09.2013 року, складеного Кам»яновим Б.Т., останній усе своє майно, що буде належати йому на час його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те на що він за законом буде мати право заповів ОСОБА_8

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 34737628 ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_11»янова Б.Т. , виданого 11.03.2015 року, успадкувала житловий будинок № 74 по вул.. Комінтерну в м. Ватутіне /а.с. 12-14/.

В свідоцтві про право на спадщину за заповітом /а.с. 11/ не вказано на якій саме земельній ділянці розташоване спадкове майно, а саме будинок 74 по вул.. Комінтерну м. Ватутіне.

18.05.2011 року між ОСОБА_7 /ОСОБА_12/ Р.М. та Кам»яновим Б.Т. були укладені два договори купівлі-продажу земельних ділянок відповідно площею 0,0082 га для ведення особистого селянського господарства та 0,1000 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд /а.с. 15-16/.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 34821246, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2011 року є власником земельної ділянки площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд /присадибна ділянка/, яка знаходиться в м. Ватутіне, вул.. Комінтерну, 74 /а.с. 33/.

Тобто, із матеріалів справи вбачається, що на момент смерті спадкодавцю належав тільки житловий будинок, земельна ділянка, на якій він розміщений спадкодавцю на праві власності чи на праві користування не належала, а належала на праві власності іншій особі.

Згідно із ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Обравши способом захисту права на спадкування земельних ділянок пред»явлення позову про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 18.05.2011 року недійсними, позивачка в силу ст. 10 ЦПК України зобов»язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦПК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Зокрема, ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до роз»яснень викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справі про визнання право чинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Згідно з п. 26 вказаної Постанови особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Як вбачається із матеріалів справи Кам»янов Б.Т. за життя питання про визнання недійсними договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок від 18.05.2011 року, укладених з ОСОБА_7 /ОСОБА_12/ Р.М. не ставив, в суд з позовами про це не звертався.

Відповідно ОСОБА_8 не була стороною договорів купівлі-продажу двох земельних ділянок, укладених між покійним Кам»яновим Б.Т. та ОСОБА_7 /ОСОБА_12/ Р.М. 18.05.2011 року.

Оскільки така підстава визнання правочинів недійсними, як наявність рішення суду про визнання недійсним іншого договору, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку укладеного в той же день і між тими ж сторонами законом не передбачена, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання недійсними договорів купівлі продажу земельних ділянок від 18.05.2011 року саме з цих підстав є таким що суперечить указаним норам матеріального та процесуального права.

Питання про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок з інших підстав, позивачка перед судом не ставила.

Відповідно до ЦК України, ЗК України, інших нормативно-правових актів земельна ділянка є окремим об»єктом права власності.

Ст. 120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю чи споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок /крім багатоквартирного/, будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника /землекористувача/.

Тобто, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України і ч. 1 ст. 120 ЗК України переходить, якщо вона була у власності відчужувача, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на тих умовах, встановлених для попереднього землевласника.

При зверненні до суду позивачка ставила питання про визнання за нею права власності на спірні земельні ділянки в порядку спадкування, з підстав передбачених ст. 1225 ЦК України, якою передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частини 2 та 3 даної статті визначають юридичну долю земельної ділянки, на якій розташований успадкований житловий будинок, інші будівлі і споруди.

Тобто, вид і обсяг речового права на земельну ділянку спадкоємця житлового будинку залежить від того, на якому праві остання належала спадкодавцю.

Виходячи із того, що земельна ділянка, на якій розміщений успадкований житловий будинок спадкодавцеві на момент відкриття спадщини на праві власності чи на праві користування не належала, підстави для визнання на неї права власності за позивачкою - відсутні, а висновок суду першої інстанції про визнання за позивачкою права власності на земельні ділянки в порядку спадкування є таким що суперечить нормам процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку ОСОБА_8, як новий власник житлового будинку, не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до положень ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 23 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання недійсними правочинів та визнання права власності в порядку спадкування скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким ОСОБА_8 у позові до ОСОБА_6, третя особа: Звенигородська державна нотаріальна контора про визнання недійсними правочинів та визнання права власності в порядку спадкування відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :