Рішення № 54914415, 10.12.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22-ц/790/6088/15 Головуючий 1 інстанції

Справа № 630/266/15-ц ОСОБА_1

Категорія: договірні ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого , судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

ОСОБА_3,

за участю секретаря: Сватенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 09 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА :

15 квітня 2015 року представник позивача звернувсь до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» ( далі Банк) заборгованість за кредитним договором № НАU2GК00000002 від 21 травня 2008 року в розмірі 20039,43 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 19 березня і 2015 року складає 4687,22,22 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказував, що між Банком та відповідачем ОСОБА_4 21 травня 2008 року був укладений кредитний договір № НАІІ2СК00000002 (далі за текстом - Кредитний договір), за яким відповідачу було надано кредит в сумі 20816,91 доларів США строком до 21 травня 2023 року, а в свою чергу відповідач ОСОБА_4 прийняв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати Банку грошові кошти для погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії тощо, однак, останній взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 19 березня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 20039,43 доларів США.

Представником відповідача до суду подавались письмові заперечення, в яких вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача . Свої заперечення, з посиланням на умови вказаного кредитного договору та відсутність повідомлень Банку про розірвання вказаного кредитного договору вважала, що у Банку не настало право на дострокове погашення відпровідачем кредитних коштів. Також зверталась з заявою про зменшення штрафних санцій, посилаючись на необгрнутоване нарахування позивачем пені в долларах США ( а.с.51-52, 71-72).

Рішенням Люботинвського міського суду Харківської області від 09 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити новее рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги огрунтовує неповним з»ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам, порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права.

Представнк позивача зазначає. що відмовляючи позивачу в задоволенні позову у зв»язку з ненаданням доказів розрахунку заборгованості за кредитом, суд першої інстанції не наддав оцінку наявному у матеріалах справи розрахунку такої заборгованості та не мотивував, чому він не може бути належним доказом такої заборгованості.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача, посилаючись на законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанії , а також на пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження вказаного рішення суду, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, судова колегія приходить до висновку про часкове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрнутованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог. заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні в судовому засіданні.

В ч.1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд, зокрема вирішує такі питання як : чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: , попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Ухвалене у справі судом першої інстанції вимогам вказаних норм ЦПК не відповідає , оскільки висновки суду щодо недоведеності позивачем розміру розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором, зроблені судом при неповному з»ясуванні обставин, які мають значення до справи, невідповідності таких висновків наявним у справі доказам, що у відповідності до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, є підставою для його скасування з ухваленням у справі нового рішення, про часткове задоволення позовних вимог позивача , виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та сторонами цей факт не заперечується , що ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 21 травня 2008 року був укладений кредитний договір № НАU2GК00000002 .

Як свідчать пункт 8.1. умов вказаного договору , Банк зобовязувався надати Позичальникові кредитні кошти у вигляді поновлюваної лінії в розмірі 240070, 56 доларів США на строк з 21.05.2008 року по 21.05.2023 року на наступні цілі: у розмірі 20000, 00 доларів США на придбання нерухомості, 600 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 116,91 доларів США на страхування майна; 100, 00 доларів США на особисте страхування, а також у розмірі 3253, 65 доларів США - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених пунктами 2.1.3., 2.2.7 умов даного Договору, зі сплатою відсотків у розмірі 1, 25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом щомісячно в період сплати, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 4, 08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту ,винагороди за проведення додаткового моніторингу,згідно з п. 7.2. умов. Сторони також встановили період сплати вказаних кредитних коштів з 21 по 26 число кожного місяці у сумі 355, 57 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди та комісії

В пункті 8.2 умов договору сторонами встановлено, що Позичальник доручає Банку без додаткового узгодження перерахувати кредитні кошти, а саме: винагороду за надання фінансового інструменту Банку в розмірі 600.00 доларів США та на оплату страхових платежів у розмірі 216,91 доларів США на поточний рахунок ОСОБА_5 компанії «ІНГОССТРАХ».

В пункті 2.1.3 умов договору сторонами встановлено, що Позичальник звертається до Банку про надання йому кредитних коштів на оплату чергових страхових платежів відповідно до Договорів страхування, укладених відповідно до пункту 2.2.7 умов цього Договору і доручає Банку щомісячно перераховувати необхідну для цього суму коштів згідно Договорів страхування. Перерахування кредитних коштів Банк зобов»язується провадити у необхідну для цього суму коштів згідно до Договорів страхування у випадку неприд»явлення Позичальником документів, що підтверджують сплату чергових страхових платежів за рахунок інших джерел до дат їхньої сплати, передбачених договором страхування. Перерахування коштів на сплату чергових страхових платежів здійснюється в національній валюті України. Якщо кредит надається в іноземній валюті, то Позичальник доручає Банку:- одержати з каси Банку суму ї валюти готівкою, необхідну для сплати чергового страхового платежу на підставі Договору страхування, укладеного відповідно до п.2.2.7 умов цього Договору; - здійснити продаж у касі Банку іноземної валюти за Курсом купівлі Банку даної іноземної валюти, встановленому на день виконання даного доручення; - отримані від продажу іноземної валюти кошти,зарахувати від імені Позичальника на сплату чергового страхового платежу. Зазначене доручення Позичальника не підлягає виконанню Банком тільки у випадку пред»явлення Позичальником Банку документів, що підтверджують сплату чергового страхових платежів за рахунок інших джерел.

В пункті 2.2.7 умов вказаного кредитного договору сторонами також встановлено, що Позичальник надає Банку належним чином оформлені Договір страхування заставного майна та Договір особистого страхування. У випадку не подання Позичальником Банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів за погодженим Банком договору страхування, Банк сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту відповідно до пункту 2.1.3. умов цього Договору. Позичальник зобов»язується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту у зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобов»язується сплатити пеню, відповідно до пункту 5.1. даного Договору.

Пунктами 5.1., 8.4. умов Кредитного договору також встановлено, що у випадку порушення позичальником будь- яких зобов'язань по кредитному договору, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату оплати.

В п. 5.3 умов кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником строків платежів по будь-яким грошовим зобовязанням більше ніж на 30 днів, позивальник повинен сплатити Банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову.

В п 8.1.2 умов вказаного кредитного договору сторонами також встановлено, що у разі порушення термінів оплати по кредиту, в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені вважається останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів ( а.с. 9-11).

Як свідчить копія наданої позивачем заяви відповідача на отримання готівки, та вказана обставина відповідачем не заперечується, ОСОБА_4 отримав в касі Банку готівкою 20000,00 доларів США ( а.с.12).

Як свідчать копії укладених 21.05.2008 року між ОСОБА_4 як страхувальником та ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», як страховиком договорів страхування, вигодонабувачем за якими є позивач, сума страхового платежу за договором страхування майна № НАU2GК00000002 складає 590, 41 грн., а за договором особистого страхування № НАU2GК00000002 - 505,00 грн. (а.с.115-120).

Відповідно до пунктів 10, 11.5 умов договору страхування майна, цей договір діє з 21.05.2008 року по 20.05.2009 року .діє 12 місяців і щорічно лонгується на такий же строк-до повного погашення заборгованості - у разі сплати наступних страхових платежів. та набуває чинності з моменту надходження повної суми відповідної частки страхового платежу ( а.с.116-118).

Відповідно до пунктів 11, 12.5 умов Договору особистого страхування, він діє з 21.05.2008 року по 20.05.2009 року 12 місяців та щорічно лонгується на такий строк-до повного погашення кредитної заборгованості - у разі сплати наступних страхових платежів та набуває чинності з моменту надходження повної суми відповідної частки страхового платежу ( а.с.119- 120).

Як свідчать надані позивачем копії платіжних доручень , на виконання умов як зазначених вище кредитного, так і договорів страхування, на вказані в договорах страхування за реквізити ЗАТ «Страхова компанія ІНГОССТРАХ» 21.05.2008 року позивачем були сплачені страхові премії відповідно в розмірах 590, 41 грн. та 505 ,00 грн., що за курсом НБУ на час проведення таких виплат складало 216, 91 доларів США( а.с.82-83)

Вказані обставини справи свідчать про те ,що станом на 21 травня 2008 року ОСОБА_4 отримав у позивача кредитні кошти на загальну суму 20816, 91 доларів США , які складаються із 20000,00 доларів США отримав готівкою, 600, 00 доларів США у відповідності до пункту 8.2. умов кредитного договору доручив Банку сплатити винагороду за надання фінансового інструменту Банку та 216,91 доларів США страхових платежів.

Крім того, як свідчать копії платіжних доручень , на виконання пунктів 2.1.3 та 2.2.7 умов кредитного договору12.6 умов договору особистого страхування та 11.7 умов договору страхування майна, позивач в період з 20.05.2009 року по 21.05.2014 року щорічно сплачував страховій компанії страхові премії у визначених вказаними договорами сумах у гривні, що еквівалентно на вказані дати за курсом НБУ складало загальний розмір таких платежів в сумі 718, 49 доларів США ( а.с. 84-94).

Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України,кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказів, які б свідчили про сплату таких страхових премій самим ОСОБА_4, останній в порушення вимог вказаної норми ЦПК України, суду не надав.

Вказані обставини справи та вимоги пунктів 8.1. , 2.1.3, 2.2.7. умов кредитного договору щодо надання кредиту саме на умовах поновлюваної лінії, зобов»язання Банку сплачувати страхові премії в разі ненадання ОСОБА_4 документів, які підтверджують таку сплату особисто ним, свідчать про те, що розмір отриманих відповідачем кредитних коштів з 20 травня 2009 року по 21 травня 2014 року збільшився ще на 718,49 доларів США.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором та надані в суді апеляційної інстанції представниками відповідача квитанції щодо погашення кредиту ОСОБА_4, відповідач належним чином умови щодо щомісячного погашення кредиту, відсотків та комісії в сумі 355, 57 доларів США ( пункт 8.1. умов кредитного договору) невиконував та станом на 19 березня 2015 року має заборгованість на загальну суму 20039,43 доларів США, яка складається : іззаборгованость за тілом кредиту -17918,35 доларів США;заборгованості по процентам за користування кредитом - 953,53 доларів США;заборгованості з комісії за користування кредитом -161,53 доларів США;пені за несвоєчасне виконання зобовязань - 41,58 доларів США;штрафу (фіксованої частини) -10,69 доларів США;штрафу (процентної складової) - 953,75 доларів США ( а.с.4-7, 182-209).

Зазначені вище квитанції не спростовують визначений позивачем в розрахунку розмір такої заборгованості та погашення відповідачем за вказаними квитанціями кредитних коштів, враховані позивачем при розрахунку такої заборгованості.

Судовою колегією також перевірялись заперечення представнків відповідача щодо настання страхового випадку за зазначеним договорм особистого страхування ,у зв»язку з втратою ОСОБА_4 працездатності та встановлення йому 17.05.2013 року другої групи інвалідності та у зв»язку з чим, на думку представників відповідача , Банк як вигодонабувач за договором особистого страхування був зобов»язаний отримати від страхової компанії сстрахове відшкодування, яке зарахувати на рахунок погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Вказані доводи судова колегія не приймає до уваги, оскільки, відповідно до пункту 3.1., 3.2. умов зазначеного вище договору особистого страхування, у разі настання події, яка підпадає під ознаки страхового випадку, ОСОБА_6 або ОСОБА_7 особа, а у випадку смерті ОСОБА_7 особи _Вигодонабувач, повинні у строк не пізніше одного року з дня настання події повідомити ОСОБА_5 про її настання. Для отримання страхової виплати ОСОБА_6, ОСОБА_7 особа або Вигодонабувач чи спадкоємець ОСОБА_7 особи, повинні звернутись до ОСОБА_5 в особі страхового агента з письмовою заявою про страхову виплату ( а.с.117).

Таким чином , право на звернення з письмовою заявою про настання страхового випадку Вигодонабувач має лише в разі смерті ОСОБА_6 , в інших випадках такий обов»язок покладено на ОСОБА_6, тобто ОСОБА_4

Згідно ж до наданої на запит апеляційного суду інформації Голови правління ПРАТ СК «ІНГОССТРАХ» від 07.12.2015 року за №07-12/02/18, з моменту укладення зазначених вище договорів страхування та по теперішній час від ОСОБА_4 не надходило жодних повідомлень про настання страхового випадку та жодних заяв про виплату страхового відшкодування та страхових виплат за договорами не здійснювалось ( а.с. 221-222).

Вказана інформація також свідчить про те, що дія вказаних договорів страхування не припинилась та також підтверджує зазначену вище щорічну отплату саме позивачем ОСОБА_5 , предбачених договорами страхових премій.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вказаний розрахунок заборгованості також свідчить про те, що з 21.06.2008 року у відповідача щомісячно почала виникати заборгованість за процентами, з липня 2008 року заборгованість за комісією, а з 06.04.2009 року позивач почав нараховувати відповідачу пеню за прострочення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, тоді як у суд з зазначеним позовом звернувсь 15 квітня 2015 року.

Згідно до вимог ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобовязувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно до вимог ст. 256 ЦК України ,позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки ( стаття 257 ЦК України)

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність у один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права чи про обобу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення , що містяться у статтях 252255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналізуючи норми статей 261, 530, 631 ЦК України, слід дійти висновку про те, що в разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до закінчення строку виконання останнього зобовязання має право заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими відсотками, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом щомісячні платежі (з відсотками) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись залежно від закінчення строку сплати кожного зі щомісячних платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 6 листопада 2013 року (№ 6-116цс13), 19 березня 2014 року (№ 6-20цс14) та 18 червня 2014 року (№ 6-61цс14), від 03 червня 2015 року (№ 6-31цс15).

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що вимоги про стягнення з відповідача частини відсотків, комісії та пені,заявлені позивачем за межами встановлених ст. 257, ч.2 ст. 258 ЦК України строками позовної давності.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України , позовна давність застосовується судом лише за заявою сторонни у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки ж ні відповідач , ні його представники при розгляді справи судом першої інстанції не звертались з заявою про застосування до частини вимог позивача про стягнення відсотків , комісії та пені строку позовної давності , то підстави для застосування такого строку та відмови позивачу в задоволенні позовних вимог щодо частини стягнення відсоків за користування кредитом , комісії - в межах трьох років, а пені- в межах одного року- відсутні.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) , є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В правовій позиції, висловленній Верховним Судом України 21.10.2015 року у справі № 6-2003 цс 15 зазначено, що цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно - правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно - правової відповідальності за одне і те саме порушення.

В правовій позиції, висловленній Верховним Судом України від 24 вересня 2014 року у справі № 6- 145цс14 зазначено, що грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Як свідчать матеріали справи позивач має таку ліцензію № 22 від 05.10.2011 року (а.с.16).

Вказані обставини справи , вимоги зазначеним норм матеріального та процесуального права свідчать про наявність у позивача права на вимогу щодо дострокового погашення відповідачем залишеної частини кредиту, заборгованості за відсотками, комісії та пені, в валюті кредитування (доларах США), а також про безпідставність вимог позивача щодо стягнення з відповідача за порушення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором штрафу (фіксованої частини) - 10,69 доларів США;штрафу ( процентної складової ) - 953,75 доларів США.

За таких обставин , судова колегія приходить до висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, судова колегія вважає безпідставними доводи, викладені представником відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу, що позивач не скористався правом, передбаченим пунктом 7.2. умов кредитного договору на його розірвання та не надіслав відповідачу повідомлення про розірвання такого договору, у зв»язку з чим не має права на вимогу про дострокове повернення кредитних коштів , оскільки , вказаним пунктом умов договору передбачено таке право, а не обов»язок позивача, тоді як його право на вимогу про дострокове стягнення частини кредиту, що залишилась , заборгованості за процентами та комісією передбачені ч.2 ст. 1050 ЦК України, а стягнення пені - п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України та пунктами 5.1., 8.4 умов кредитного договору.

З огляду на наведене , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за зазначеним кредитним договором станом на 15 березня 2015 року в розмірі 18474, 99 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 17918, 35 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 953, 53 долара США , 161. 53 долара США - заборгованості за комісією та 41, 58 доларів США пені.

Як свідчать матеріали справи , при подачі позовної заяви позивачем сплатено судовий збір в розмірі 3654,00 грн.( а.с.1). Відповідач у відповідності до Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільняється, оскільки з 30.05.2015 року йому встановлена третя група інвалідності ( а.с.53).

За таких обставин та у відповідності до вимог частин 1 та 5 ст. 88 ЦПК України, відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані судові витрати.

Крім того, судова колегія також вважає безпідставними доводи, викладені представником відповідача в запереченнях на апеляційну скаргу, щодо пропуску позивачем строку на апеляційне оскарженні зазначеного рішення суду першої інстанції , оскільки як свідчать матеріали справи, рішення у справі було проголошено судом першої інстанції 09 липня 2015 року, а апеляційна скарга на вказане рішення суду подана позивачем через кур»єрську пошту 20 липня 2015 року ( а.с. 99, 123-124) , тоді як 19 липня 2015 року, був вихідним днем.

Відповідно ж до вимог частин 3 , 5 та 6 ст.70 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем закінчення строку є перший після нього робочий день. Останній день строку триває до 24 години .Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв»язку.

Вказані обставини справи та вимоги норм процесуального права свідчать про подачу позивачем апеляційної скарги на зазначене рішення суду першої інстанції у встановлений ч.1 ст. 294 ЦПК України строк.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія ,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 09 липня 2015 року.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою : 62433, Харківська область , м. Люботин, вул. Трудова, буд 26- А, кв.4, ІПН : НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» , розташованого за адресою : 49094 , м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд .50 , КОД ЄДРПОУ 14360570 , МФО № 305299, рахунок № 29092829003111 заборгованість за кредитним договором № НАU2GК00000002 від 21 травня 2008 року, станом на 19 березня 2015 року в сумі 18474, 99 доларів США та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн..

Відмовити Публічному акціонерному товаристу комерційний банк «ПриватБанк» в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя: І.Г. Гальянова

Судді : А.І. Колтунова

ОСОБА_3