Рішення № 54913086, 23.12.2015, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/3506/14-ц

Номер провадження: 2/511/910/15

23 грудня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

при секретарі Яценюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 10.07.2012р.н., ОСОБА_5, 23.01.2014р.н., Роздільнянського районного сектору Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, треті особи Роздільнянський центр соціальних служб сімей дітей та молоді, Орган опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Роздільнянської міської ради Одеської області, Комунальний заклад «Роздільнянська центральна районна лікарня» про розірвання договору найму жилого приміщення, усунення перешкод в користуванні житлом, виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014р. позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона є власником будинку, що розташований за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул..Щербакова,48. У цьому будинку проживає і відповідачка, яка вселились та зареєструвались в будинку в липні 2012 року з дозволу позивача. Оскільки відповідачка не є членом сімї власника будинку, будинок позивачка має намір продати, а відповідачка добровільно виселятись з будинку та зніматись з реєстрації відмовляється, то її право власності на будинок підлягає захисту. Позивач просила суд на підставі ст.ст.64,150 ЖК України, ст.ст.391,406 ЦК України усунути перешкоди у користуванні належним їй на праві власності будинком, визнати відповідачку такою, що втратила право на користування будинком та виселити її з будинку без надання іншого житлового приміщення.

10.02.2015р. Роздільнянським районним судом Одеської області постановлено в заочному порядку судове рішення по вказаній цивільній справі, яким позов задоволено (а.с. 47-49).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.08.2015р. за заявою ОСОБА_2 заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с. 91-93).

Під час нового розгляду справи представники позивачки ОСОБА_6, ОСОБА_7 неодноразово змінювали підставу позову (а.с.111, 134, 195).

Остаточно позивачкою в особі представника ОСОБА_8 були заявлені позовні вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 10.07.2012р.н., ОСОБА_5, 23.01.2014р.н., Роздільнянського районного сектору Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області. Позивачка на підставі ст.ст. 158,168-169 ЖК України просила суд розірвати договір найму, укладений між позивачкою та ОСОБА_2 на невизначений строк, оскільки будинок необхідний для проживання власнику ОСОБА_1 та членам її сімї, а також у звязку з тим, що відповідачі систематично руйнують та псують жиле приміщення, використовують його не за призначенням, своєю поведінкою роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку; усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 на праві власності будинком,що розташований за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул..Щербакова,48, шляхом позбавлення відповідачів права користування житловим приміщенням будинку та виселення відповідачів з будинку без надання іншого житлового приміщення, а також зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 (а.с.233-235).

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 суду пояснила, що позивачка є її сестрою, біля 20 років мешкає з сімєю в Росії, вказаний житловий будинок отримала у спадщину після смерті батьків. Оскільки за будинком треба було доглядати, то вона дозволила своїй знайомій ОСОБА_9 та її неповнолітній дочці відповідачці ОСОБА_2 безкоштовно проживати в будинку та здійснювати за ним догляд. Коли відповідачка досягла повноліття та одружилась, вона переїхала жити до свого чоловіка, а її мати ОСОБА_9 залишилась проживати в будинку. Коли ОСОБА_2 розірвала шлюб з чоловіком, вона повернулась назад до будинку і з дозволу позивачки ОСОБА_1 в липні 2012р. зареєструвалась в будинку тимчасово до 2014 року, оскільки після розлучення їй необхідно було змінити прізвище та паспорт, а колишній чоловік зняв її з реєстрації в своєму будинку. ОСОБА_1 повинна були приїхати із Росії в 2014 році та зняти з реєстрації ОСОБА_2, а будинок продати. Відповідачка ОСОБА_2 стала співмешкати з ОСОБА_10, якого вселила до будинку без дозволу власника, народила від нього двох дітей, які також проживають разом з батьками в будинку. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 систематично псують та руйнують будинок (вже завалилась передня стінка), витрат по утриманню будинку не несуть взагалі, виготовляють та вживають в будинку наркотичні засоби, пиячать, в наслідок чого за неможливістю спільного проживання мати відповідачки ОСОБА_9 виселилась з будинку, а від сусідів постійно надходять скарги з приводу порушення правил добросусідства, збирання шумних компаній, наявності запаху ацетону і т.і. Вона як представник позивачки та власника будинку звернулась до органів внутрішніх справ з відповідною заявою, міліція виходила на місце, але відповіді на заяву ще не отримала. Так як будинок руйнується, позивачка має намір його продати, для чого зараз готує пакет документів на приватизацію земельної ділянки під будинком як обовязкову умову посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу будинку. Відповідачка добровільно виселятись з будинку не бажає, хоч позивачка особисто та вона як її сестра та представник неодноразово звертались до ОСОБА_11 з вимогою звільнити будинок та знятись з реєстрації, оплатного договору найму житла також не заключає. Доводи ОСОБА_2 про те, що їй немає куди виселитись, вважає неправдивими, оскільки у ОСОБА_3 є місце проживання та реєстрація, і, крім того, після смерті чоловіка матері відповідачки ОСОБА_9 залишився будинок. Таким чином, представник позивачки вважає, що діями відповідачки позивачка позбавлена в повній мірі здійснювати своє право власності на майно, а саме користуватись та розпорядитись цим майном на власний розсуд, проживання та реєстрація відповідачки в будинку заважають їй продати будинок або використати його в інтересах своєї сімї.

Представник позивачки ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжують руйнувати будинок, не платять комунальні послуги, що лягає тягарем на плечі позивачки та власниці будинку ОСОБА_1 Сімя відповідачів перебуває на обліку в Службі у справах дітей як неблагополучна. ОСОБА_2 було запропоновано влаштувати дітей в інтернат, поки вона не вирішить свої житлові та матеріальні проблеми, або тимчасово влаштувати її разом з дітьми до соціального центру допомоги матерям з дітьми, але вона відмовилась. За час їх проживання в будинку завалилась фасадна кімната, розвались цистерна для води, будинок втратив свою вартість, земельна ділянка не обробляється, косметичний та капітальний ремонт не робиться, дах валиться. ОСОБА_1 дозволила ОСОБА_2 у 2012 році зареєструватись в будинку для отримання соціальної допомоги та тимчасово проживати в будинку до вирішення своїх житлових та сімейних проблем, але відповідачка ОСОБА_2 скористалась цим та не бажає виселятись з будинку та зніматись з реєстрації.

Представник позивача ОСОБА_8 підтримала уточнені позовні вимоги від 14.12.2015 року, вважає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в липні 2012 року був укладений усний безстроковий договір найму житла. Власник будинку ОСОБА_1 має намір використовувати належний їй будинок в своїх інтересах та в інтересах своєї сімї, у звязку з чим у 2014 році ОСОБА_2 було запропоновано добровільно виселитись з будинку та знятись з реєстраційного обліку, але остання відмовилась, мотивуючи відсутністю у неї іншого житла. Тоді в листопаді 2014 року ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом про примусове виселення ОСОБА_2 з будинку. Вважає, що з дати звернення позивачки до суду рахується тримісячний строк письмового повідомлення наймача про наступне розірвання договору найму, який на даний час вже сплинув, в звязку з чим ОСОБА_2 та члени її сімї підлягають примусовому виселенню з будинку. Крім того, вважає, що договір найму повинен бути розірваний і з тих причин, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ведуть асоціальний спосіб життя, між ними постійно виникають сварки та бійки, що становиться приводом для звернення самої ОСОБА_2 та її матері ОСОБА_9 до органів міліції, поведінка відповідачів вимусила ОСОБА_9 виселитись з будинку за неможливістю проживання з ними під одним дахом, ОСОБА_3 притягувався до адміністративної відповідальності за зберігання наркотичних засобів в будинку позивачки, відповідачі не платять ні копійки позивачці за проживання в будинку, за будинком не доглядають, капітального та поточного ремонту не роблять, навпаки, псують та руйнують будинок, крім того, мають заборгованість за комунальні послуги світло та воду, внаслідок чого будинок вже відключено від електроенергії.

Позивачка ОСОБА_1 надіслала суду письмові пояснення по справі, в яких пояснила, що успадкувала спірний будинок після смерті свого батька ОСОБА_12 в 1999 році. На прохання своєї знайомої ОСОБА_9, яка залишилась в скрутному стані, дозволила їй з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 проживати в своєму будинку безкоштовно за умови догляду за будинком, оскільки виїхала з родиною до Росії. Після досягнення повноліття ОСОБА_2 зареєструвалась в будинку свого батька ОСОБА_13 по вул.Київській в м.Роздільна. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 зареєструвалась у свого чоловіка ОСОБА_14 по вул.. Тираспольській в м.Роздільна. Коли позивачка в червні 2012 року повернулась до м.Роздільна, в її будинку проживали ОСОБА_9В, ОСОБА_2, яка на той час вже розірвала шлюб з ОСОБА_14, та її співмешканець ОСОБА_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснили їй, що проживають в будинку тимчасово, поки роблять ремонт в будинку ОСОБА_3 по вул..Фрунзе, 79. Оскільки в липні 2012 року галаган І.М. повинна була народити дитину, а паспорт після розлучення та зміни прізвища вона не встигла поміняти, ОСОБА_9 попросила її зареєструвати ОСОБА_2 в будинку для того, щоб та змогла поміняти паспорт та оформити державну допомогу по народженню дитини. Вона погодилась за умови, що коли вона приїде у відпустку у 2014 році, ОСОБА_2 вже вирішить всі свої проблеми та знімися з реєстрації. У 2014 році вона надала своїй сестрі ОСОБА_6 довіреність на продаж будинку, але ОСОБА_2 з реєстрації не знялась, з будинку не виселилась. За час проживання в будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_2 будинок зруйнувався, за відсутності поточного ремонту рухнула фасадні кімната, деревяні господарські споруди розібрані на дрова, зруйнований колодязь, в домі все закопчено, в аварійному стані перебуває електрична проводка. Свої обіцянки по ремонту будинку ОСОБА_9 не виконала. Позивачка в червні 2012 року приїздила до будинку та була свідком того, як ОСОБА_3 затіяв сварку та побив ОСОБА_9 , внаслідок чого ОСОБА_9 виїхала з будинку. Вважає доводи ОСОБА_2 про те, що в неї діти та їй нема куди піти, такими, що не заслуговують на увагу, оскільки у її матері ОСОБА_9 є земельна ділянка в пров. Пушкінському в м.Роздільна, після смерті чоловіка ОСОБА_9 ОСОБА_15 вона отримала в спадщину житловий будинок. У її рідної сестри ОСОБА_16 є будинок в м.Роздільна по вул.. 40 років Перемоги. Таким чином, на її думку вона не повинна за рахунок власного житла вирішувати проблеми ОСОБА_2 та її дітей (а.с.154-157).

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які діють в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей, позов не визнали. ОСОБА_2 суду пояснила, що з позовом не згодна, оскільки в неї немає іншого житла та немає грошей, щоб орендувати собі інше житло. Вона проживала в будинку позивачки ще зі своєю мамою ОСОБА_9 приблизно з 1995-1997 року. Будинок вона не руйнувала, фасадна стіна, про яку говорять представники позивачки, була зруйнована ще на час їх вселення з мамою до будинку. Вона неодноразово просила позивачку дати їй можливість ще пожити в будинку, оскільки вона отримує за цією адресою соціальну допомогу на дочку ОСОБА_17, але та відмовляється. З позивачкою у неї була домовленість, що вона буде проживати та доглядати за будинком, оскільки позивачці будинок поки не потрібний. Її матір ОСОБА_9 саме винаймає житло, тому вона не може з дітьми до неї переїхати. Зазначила, що в жовтні 2015 року повернеться з місць позбавлення волі її батько, на допомогу якого вона розраховує. ОСОБА_3 з ними не проживає, до себе їх з дітьми не забирає. Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, мотивуючи тим, що з жовтня 2014 року він з ОСОБА_2 припинив спільне проживання, а тому в будинку позивачки він не проживає. Він має іншу сімю і проживає за іншою адресою. Своїх дітей за місцем своєї реєстрації по вул..Фрунзе, 59 в м.Роздільна Одеської області він забрати не може, оскільки в тому будинку мешкає його брат. А оскільки у ОСОБА_2 є мати та батько, то, на його думку, вони і повинні забрати її з дітьми до себе. В квітні 2015 року він втратив роботу і на теперішній час є безробітним. Крім того, пояснив, що вони з ОСОБА_2 за час проживання в будинку перекрили дах над частиною будинку (над маленькою кімнатою та верандою), провели в будинок воду, позивачка відмовляється повертати їм витрачені кошти, а пропонує зняти шифер і забрати його. Пояснив, що раніше між матірю ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та ОСОБА_1 була домовленість про обмін належними їм земельними ділянками, а тому вони з ОСОБА_2 вважали будинок вже своїм і розпочали робити в ньому ремонт. Вважає, що позивачка повинна спочатку повернути їм витрачені на ремонт даху та заміну водогону кошти, а потім ОСОБА_2 виселиться з будинку. Крім того, вважає, що позивачка повинна продати їм свій будинок, раз вона має намір виставити його на продаж.

Представник відповідача ОСОБА_18 районного сектору Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області до суду не зявився на підставі заяви про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи Роздільнянського центру соціальних служб сімей дітей та молоді повідомлявся про час, дату та місце судового засідання належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Роздільнянської районної державної адміністрації ОСОБА_19 просила суд задовольнити позов частково в частині виселення з будинку ОСОБА_3, в задоволенні іншої частини позовних вимог просила відмовити в інтересах малолітніх дітей, оскільки іншого місця проживання у них немає. Суду пояснила, що сімя відповідачів перебуває під супроводом Роздільнянського центру соціальних служб сімей дітей та молоді як соціально неблагополучна. Служба у справах дітей ставила питання перед Роздільнянською міською радою про відібрання у відповідачів дітей, комісія виїхала на місце, склала акт та зобовязала відповідачів зробити в будинку косметичний ремонт. Орган опіки та піклування пропонував ОСОБА_2 тимчасово влаштувати дітей на 6 місяців в дитячий будинок за зверненням мати ОСОБА_2 - ОСОБА_9, але ОСОБА_2 відмовилась. Також ОСОБА_2 пропонувалось влаштування до соціального центру допомоги матерям з дітьми, остання обіцяла подумати, але згоди так і не надала.

Представник третьої особи виконавчого комітету Роздільнянської міської ради Одеської області ОСОБА_20 також вважає, що позов підлягає задоволенню тільки в частині виселення з будинку ОСОБА_3, а ОСОБА_2 з дітьми виселенню не підлягають за відсутністю у них іншого житла. Пояснив, що погоджується з твердженням позивачки про те, що відповідачі поточний ремонт в будинку не робили, що встановлено актом обстеження умов проживання дітей, складеним міською радою.

Представник третьої особи КЗ «Роздільнянська центральна районна лікарня» ОСОБА_21 суду пояснила, що умови проживання дітей в будинку постійно погіршуються, відповідачі погано доглядають дітей, патронажну сестру в будинок до дітей не допускають, діти цілий день перебувають без догляду на вулиці.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб та представників, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими спорудами, що розташований за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул..Щербакова, 48 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.07.2000р. (а.с.8-10).

На прохання ОСОБА_9 позивачка вселила її в будинок разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2 без реєстрації на умовах догляду за будинком у відсутність власника (позивачка з сімєю проживала в РФ). Після одруження ОСОБА_2 переїхала проживати в будинок свого чоловіка, в будинку позивачки залишилась проживати ОСОБА_9 В липні 2012 року ОСОБА_9 звернулась до позивачки з проханням тимчасово зареєструвати в будинку ОСОБА_2, так як остання з чоловіком розвелася, він її виселив зі свого будинку та зняв з реєстрації. ОСОБА_2 була вагітна, їй необхідна була реєстрація для отримання соціальної допомоги на дитину. Позивачка погодилась та надала згоду на реєстрацію ОСОБА_2 в своєму будинку та її вселення в будинок для проживання та догляду за житлом на час її відсутності.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_2 була вселена та зареєстрована в спірному будинку в липні 2012р. як наймач зі згоди позивачки ОСОБА_1 за усним безстроковим договором найму на умовах здійснення догляду за будинком у відсутності власника будинку, сплати комунальних послуг, але без внесення плати за проживання.

ОСОБА_2 проживала в будинку зів своїм співмешканцем ОСОБА_10 на момент укладення з нею усного договору найму та реєстрації в будинку, про що було відомо позивачці. Це вбачається з її письмових пояснень. Разом з відповідачами в будинку проживають без реєстрації також їх малолітні діти - ОСОБА_4, 10.07.2012р.н., батьками якого в свідоцтві про народження записані відповідачі, та ОСОБА_5, 23.01.2014р.н., батько якої записаний в свідоцтві про народження на підставі ст.135 СК України, але біологічним батьком є ОСОБА_3, що не заперечується відповідачами.

За неможливістю спільного проживання ОСОБА_9 добровільно виселилась з будинку.

Згідно ст..160 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ст.161 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Ст. 162 ЖК України встановлює, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст.. 156,158 ЖК України ОСОБА_2 як наймач жилого приміщення приватного жилого фонду має право на користування спірним жилим приміщенням разом з власником цього приміщення і членами сімї власника приміщення та іншими особами, які правомірно проживають у жилому приміщенні приватного жилого фонду.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з користування жилим приміщенням у будинку приватного житлового фонду, які регулюються нормами ЖК України, зокрема ст.ст.158,159,162,168,169 ЖК України та ст.ст. 825, 826 ЦК України.

В звязку з вищевикладеним не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їх неповнолітніх дітей, про позбавлення їх права користування спірним житловим приміщенням та виселення, заявлені на підставі ст.ст.64,150 ЖК України та ст.ст. 319,391,406 ЦК України, а також ст.116,177 ЖК України, оскільки ці норми закону або не передбачають такого виду захисту прав власника як позбавлення права користування та виселення, або регулюють інші правовідносини.

Згідно ч.3 ст.168 ЖК України договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.

Ч.4 ст.168 ЖК України передбачає, що договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.

У разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.169 ЖК України.

Також питання розірвання договору найму регулюються і ЦК України, зокрема, ч.2 ст. 825 ЦК України, яка передбачає, що договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази;

2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає.

За ч.3 ст.825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла на підставі ст..826 ЦК України.

З доказів, наданих сторонами, вбачається, що відповідачі не є членами сімї власниці будинку, не мешкають разом з нею та не ведуть спільного господарства. Позивачка з сімєю постійно проживає в Росії в м.Когалим Ханти-Мансійського АО Югри Тюменської області (а.с.22). Позивачка має намір використовувати будинок для проживання в ньому її та членів її сімї під час приїзду на територію України, де в неї проживають родичі, зокрема, сестри, та поховані батьки, про що було заявлено її представниками. Проживання в одному будинку позивача та членів її сімї разом з відповідачами є неможливим у звязку з образом життя останніх та поведінкою в побуті. Позивачка восени 2014 року неодноразово в усній формі попереджала наймача ОСОБА_2 про розірвання договору найму, зняття з реєстрації та виселення з будинку. Також суд вважає слушними і доводи представника позивачки про те, що звернення позивачки досуду з вимогою про виселення наймача ОСОБА_2 20 листопада 2014 року можна вважати по своїй суті і письмовим попередженням. До теперішнього часу ОСОБА_2 з сімєю з будинку не виселилась, з реєстрації не знялась, мотивуючи відсутністю у неї власного житла та грошей на винаймання іншого житла.

Між тим, вказані доводи суд не приймає до уваги, оскільки таки обставини не передбачені діючим законодавством як перешкода в розірванні договору найму житла приватного житлового фонду.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що мати відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_9 зверталась в різні інстанції з приводу соціально-економічних проблем та конфліктів, що виникають в родині її дочки, зокрема, постійного побиття та тероризування дочки та онуків ОСОБА_10, який вживає алкоголь та варить в будинку наркотичні речовини (а.с.118). Роздільнянським районним центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді з метою подолання складної ситуації, що виникла в родині, ОСОБА_2 було запропоновано соціальний супровід, від якого вона відмовилась. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не працюють, а існують за рахунок соціальної допомоги, яку отримують на дітей, свідомо відмовились від соціальних послуг з налагодження соціально-побутових проблем, працевлаштування, вирішення конфліктних ситуацій, запропонований спеціалістами Центру. Враховуючи важке матеріальне становище в сімї відповідачів, ОСОБА_2 було запропоновано тимчасово влаштувати дітей в будинок дитини на термін до 6 місяців, але вона знов відмовилась. Також розглядався варіант влаштування ОСОБА_2 до центру надання допомоги особам, які потерпають від конфліктів в сімї, що можливе за наявності вільних місць та бажання такої особи, на що ОСОБА_2 також згоди не надала (а.с.117,121). За повідомленням начальника СКМСД Роздільнянського РВ ГУМВС України в Одеській області від 31.10.2014р. ОСОБА_2 вживає наркотичні засоби. (а.с.121). Адміністрація КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» повідомила листом від 17.02.2015р., що сім'я Кобець-Галаган соціально неблагонадійна. Мати не допускає до дітей дільничну медсестру, поводить себе агресивно, відмовляється робити дітям щеплення, не відвідує поліклініку, діти не доглянуті. В листі порушується питання про можливість взагалі проживання дітей у вказаній родині (а.с.122). 02.02.2015р. сама ОСОБА_2 звернулась з завою до Служби у справах дітей про те, що її співмешканець ОСОБА_22 за місцем її реєстрації та проживання вчинює відносно неї фізичне насильство, забрав їх сина, а вона з дочкою вимушена була піти до своєї сестри ОСОБА_16 (а.с.123). 24.09.2014р. постановою Роздільнянського районного суду Одеської області ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 184 ч.1 КУпАП за неналежне виконання обовязків щодо виховання доньки ОСОБА_22 (а.с.125, 126). 29.01.2015р., 03.02.2015р., 02.08.2015р., 19.10.2015р. ОСОБА_2 зверталась до органів міліції з заявами про вчинення сварок та її побиття співмешканцем ОСОБА_10 в стані алкогольного спяніння за адресою: вул..Щербакова,48, м.Роздільна Одеської області (а.с.127, 251, 254, 258). 03.02.2015р. в ході проведення огляду домоволодіння ОСОБА_1 за завою її сестри ОСОБА_6 було виявлено та вилучено пляшки з залишками аміаком, шприці медичні, зерна з запахом аміаку, посуд для виготовлення наркотичних речовин з залишками концентрату макової соломи (а.с.128). 03.02.2015р. , 07.06.2015р. до міліції з заявами звернулась ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_3 за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 в стані алкогольного спяніння вчиняє сварки, діти не доглянуті та голодні (а.с.129, 255). Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.07.2015р. по справі №511/1874/15-п було встановлено, що ОСОБА_3 за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2015р. зберігав наркотичний засіб концентрат макової соломки для власного споживання без мети збуту, чим вчини правопорушення, передбачене ст..44 ч.1 КУпАП (а.с.245). 29.08.2015р. до органів міліції звернулася сестра позивачки та її представник за довіреністю ОСОБА_6 з заявою на протиправні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 В ході розгляду заяви було встановлено, що останні на протязі тривалого часу проживають в ІНФОРМАЦІЯ_3, при цьому ОСОБА_3 веде аморальний спосіб життя, вживає наркотичні речовини (а.с.260).

Рішенням виконкому Роздільнянської міської ради від 20.10.015р. про захист інтересів малолітніх дітей зобовязано ОСОБА_2 у місячний термін забезпечити дітей житлом, яке відповідає державним санітарним нормам (а.с.205).

За час проживання в будинку як наймач ОСОБА_2 систематично не вносила плату за комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість за споживання електроенергії станом на 22.12.2015р. в сумі 2191 грн. 59 коп. (а.с.246). На час ухвалення судом рішення за повідомленням сторін будинок був відключений від енергопостачання. Згідно повідомлення КП «Роздільнянський міський водоканал» від 01.12.2015р. за час проживання в будинку ОСОБА_2 з родиною з грудня 2012 року заборгованість за водопостачання склала 1719 грн. 89 коп., при цьому остання оплата послуг водопостачання була внесена відповідачами в травні 2014 року. (а.с.247-248).

Що стосується систематичного псування та руйнування відповідачами житлового будинку, то вказана обставина всупереч ст..60 ЦПК України належними та допустимим доказами не доведена позивачкою. Так, з листа виконкому Роздільнянської міської ради від 27.02.2015р. вбачається, що при проведенні обстеження житлових умов по вул..Щербакова, 48 в м.Роздільна спеціалістами виконком було встановлено, що земельна ділянка занедбана, житловий будинок з ознаками часткового руйнування, в якому виявлені дефекти та недоліки матеріалів, які потребують заміни та ремонту (а.с.120). Актом обстеження житлового будинку по вул..Щербакова 48 в м.Роздільна Одеської області комісією виконкому Роздільнянської міської ради від 08.09.2015р. встановлено, що частина покрівлі будинку з нового шиферу, але інша частина з шиферу старого, згнилі вікна та двері, аварійна електропроводка, земельна ділянка не обробляється. Виявлені в будинку недоліки та наявні небезпечні факти, які погрожують життю та здоровю мешканців будинку, неможливість дотримання санітарних норм, що не дає можливості використовувати будинок як житловий (а.с.171).

Але вказане не свідчить беззаперечно, що до такого стану будинок довели саме відповідачі за час проживання в будинку з липня 2012 року, оскільки позивачем не доведено, що будинок вони прийняли в задовільному стані. Судом встановлено, що раніше до ОСОБА_2 договір найму укладався позивачкою з іншою особою ОСОБА_9, яка проживала в ньому тривалий час. З пояснень позивачки та її представників вбачається, що саме з часу проживання ОСОБА_9 будинок не ремонтувався та руйнувався за відсутністю догляду за ним. Розмежувати дії або бездіяльність ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на підставі наданих позивачем доказів не виявляється можливим.

З вищевикладених обставин, суд вважає, що договір найму жилого приміщення в будинку, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в липні 2012 року без визначення строку підлягає розірванню за ч.3 ст.168 ЖК України за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідно для проживання йому та членам його сімї. Наймачі були повідомлені про розірвання договору та виселення з будинку восени 2014 року.

Крім того, договір найму підлягає розірванню і на підставі ч.4 ст. 168 ЖК України за вимогою наймодавця, якщо наймач та особи, які проживають разом з ним, використовують жиле приміщення не за призначенням (зберігання наркотичних засобів), систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одному будинку (в родині Галаган-Кобець відбуваються постійні сварки, бійки, переважно, в нічний час, в стані алкогольного спяніння, зберігаються наркотичні засоби, що робить неможливим проживання з ними в одному будинку родини позивачки), та у разі систематичного невнесення наймачем плати за комунальні послуги (наявна велика заборгованість за електроенергію та водопостачання, що виникала на протязі тривалого часу).

В разі припинення договору найму жилого приміщення відповідачі позбавляються свого права на проживання в будинку та підлягають виселенню з будинку без надання іншого житлового приміщення.

Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що він в будинку не проживає, оскільки ці доводи повністю спростовуються матеріалами справи, ОСОБА_3 отримує за вказаною адресою поштову кореспонденцію, в будинку знаходяться його речі.

Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_2 про те, що вона має право на користування спірним жилим приміщенням разом з дітьми, оскільки у неї немає іншого житла та грошей.

Так, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює право дитини на житло. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» встановлює, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють,житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та

інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає.

Відповідно до частини другої четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобовязана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, з аналізу чинного законодавства вбачається, що батьки як законні представники своїх неповнолітніх дітей повинні дбати про наявність у своїх дітей місця проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

З втратою батьками права користування жилим приміщенням за договором найму, яке належить до приватного жилого фонду, і не належить батькам або їх дітям на праві власності, право на користування таким жилим приміщення втрачають і їх діти. Батько дітей ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстрований і має право на проживання в будинку по вул.Фрунзе, 79 в м.Роздільна Одеської області, а значить право на проживання в цьому будинку мають і його діти. Крім цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право укласти договір найму іншого житлового приміщення для забезпечення житлових прав своїх дітей, або отримати запропоновану допомогу соціальних служб, від якої вони свідомо відмовились. ОСОБА_3 є працездатним, але не працює без поважних причин. ОСОБА_2 отримує соціальну допомогу на дітей. Крім того, в неї є мати, батько та інші родичі (сестра ОСОБА_16В.), які в силу родинних відносин та морально-етичних норм можуть надати їй тимчасову допомогу.

Але, на думку суду, ні в якому разі ОСОБА_2 не повинна вирішувати свої життєві проблеми за рахунок інших осіб, зокрема, позивачки ОСОБА_1, та належного позивачці на праві власності майна, права на користування яким вона на теперішній час позбавлена.

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб. Ст.321 ЦК України встановлює непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Діюче цивільне законодавство не передбачає постійного збереження права користування житлом, належним до приватного жилого фонду, за громадянами та їх дітьми, які хоча і правомірно вселилися у спірний будинок, але не є членами сімї власника житла.

Суд також не приймає до уваги доводи ОСОБА_3 про те, що вони не виселяться з будинку, поки позивачка не сплатить їм кошти, витрачені на ремонт даху та проведення водогону, оскільки таких позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не заявляли, і ця обставина не є перешкодою для розірвання договору найму.

Суд вважає,що не підлягають задоволенню вимоги позивача, заявлені до Роздільнянського районного сектору Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про зняття з реєстрації ОСОБА_2, оскільки РРС ГУДМС прав позивачки не порушував. Листом від 09.12.2014р. на заяву позивача їй було розяснено, що згідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття особи з реєстрації місяця проживання здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, пор виселення.

В разі відмови даного державного органу зняти з реєстрації особу на підставі такого рішення суду, позивач може оскаржити дії РРС ГУДМС до суду.

На підставі ст.ст.158,159,162,168,169 Житлового кодексу України, ст.ст. 825, 826 ЦК України, керуючись ст.ст.3,10,11,60,209,212-214,215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати договір найму жилого приміщення, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул.Щербакова, 48, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Усунути перешкоди в користуванні належним ОСОБА_1 на праві власності житловим будинком з господарськими спорудами, розташованого за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул.Щербакова, 48.

Позбавити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 10.07.2012р.н., ОСОБА_5, 23.01.2014р.н., права користування житловими приміщеннями будинку, розташованого за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул.Щербакова, 48.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 10.07.2012р.н., ОСОБА_5, 23.01.2014р.н., з житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою: м.Роздільна Одеської області, вул.Щербакова, 48 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп. по 121 грн. 80 коп. з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Бобровська