Ухвала суду № 54911777, 21.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 447/662/15 Головуючий у 1 інстанції: Березюк Г.М.

Провадження № 22-ц/783/7542/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Д.

Категорія: 49

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Ясиновської Я.М.

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 рокузадоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Вирішено розірвати шлюб, зареєстрований 21.10.1995 року у смт. Розділ Миколаївського району Львівської області, за реєстровим №14, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що одні лише наполягання позивача про розірвання шлюбу не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, адже останнім не надано суду достатніх доказів, які б могли підтверджувати неможливість їхнього подальшого спільного життя, а районним судом у свою чергу, в порушення вимог закону не зясовано повно та обєктивно обставини справи, зокрема, не враховано інтереси дітей.

Крім того, апелянт також вважає, що їх шлюб ще можна зберегти, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які беруть участь у справі, у тому числі і апелянта ОСОБА_3, котрі належним чином відповідно до вимог ст.ст.74-76 ЦПК України повідомлені про час та місце розгляду справи, але не зявилися в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Районним судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.10.1995 року, від подружнього життяв них народилося двоє дітей. Син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на даний час ще неповнолітній

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що більше чотирьох років сторони не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства. Позивач втратив почуття любові і поваги до відповідачки, категорично заперечив примирення, наданий судом строк для примирення бажаних результатів не приніс, відносини між сторонами не покращилися, тому їх шлюб носить формальний характер, подальше спільне життя і збереження такого суперечить інтересам позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як він дійшов до них з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сімї.

Аналогічні приписи викладені у ст.24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Виходячи із змісту ч.ч.3, 4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК України).

Згідно із ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно роз'яснень, викладених у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

У відповідності до п.11 цієї ж Постанови рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст.215 ЦПК.

Виходячи із змісту даного пункту Постанови, у рішенні повинні бути наведені мотиви, з яких суд визнав збереження сімї можливим чи неможливим.

Оскаржуване рішення містить достатні мотиви для розірвання шлюбу між сторонами.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: