Ухвала суду № 54911700, 21.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 457/1122/15 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/783/7875/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Я. А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Гірник Т.А., Мусіної Т.Г.

секретар: Симець В.І.,

за участі представника позивача ПП «Алмаз ЛТД» ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом ПП «Алмаз-ЛТД» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року заяву ПП «Алмаз-ЛТД» про забезпечення позовних вимог задоволено. Заборонено ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії щодо перешкоджання проведення будівельних робіт ПП «Алмаз-ЛТД» (с. Рихтичі вул. Українська, 44 Дрогобицький район Львівської області) по реконструкції міжбудинкового наскрізного пішохідного проходу між багатоповерховими житловими будинками на вул. Стебницькій, 70,64 в м. Трускавці Львівської області.

Вказану ухвалу оскаржили відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5

В апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю. Вважають ухвалу необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам закону. Зазначають, що в оскаржуваній ухвалі судом не наведено в чому саме існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Зазначають, що застосований суддею вид забезпечення позову не відповідає позовним вимогам по даній справі, адже позовною вимогою по даній справі є стягнення грошових коштів, яка не повязана із таким видом забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо перешкоджання проведення будівельних робіт, оскільки позов майнового характеру дозволяється забезпечувати тільки шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. Крім цього, зазначають, що суд, в порушення вимог закону, не встановив особи усіх відповідачів, зазначивши лише «будь-якими іншими фізичними чи юридичними особами».

В судове засідання окрім представника позивача, решта особи, що беруть участь у справі (їх представники), не зявилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідачів, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що двоє із відповідачів подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали суд першої інстанції погоджуючись із заявою позивача про забезпечення позову, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 151-153 ЦПК України, вказував про те, що позивач навів достатньо обґрунтовані підстави щодо необхідності забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти певні дії, а саме позивач просив заяву задовольнити для упередження подальших дій відповідачів на перешкоджання здійснення господарської діяльності позивача, оскільки відсутність вжитих заходів по забезпеченню даного позову створить передумови для подальшого порушення майнового права позивача, яке полягає у виконанні інвестиційного договору від 24.06.2015 року, укладеного між комунальним підприємством «Трускавецьжитло» та позивачем ПП «Алмаз-ЛТД».

На думку колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не дотримано ряду норм процесуального права та вона підлягає скасуванню з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обовязку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов'язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, може бути передано приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Відповідно до змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» згідно п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Як вбачається із виділених матеріалів цивільної справи, що надійшли на розгляд до апеляційного суду, ПП «Алмаз-ЛТД» заявлено позовні вимоги до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення солідарно з відповідачів в користь позивача 48450 грн. матеріальної шкоди, яка була спричинена товариству неправомірними, на думку позивача, діями відповідачів у період 16.07.2015 року по 21.09.2015 року, а саме внаслідок перешкоджання здійснення їм будівництва у цей період. Інших позовних вимог позивачем не заявлено та судом не розглядається.

Враховуючи вказане спір, що розглядається судом є майновим спором про відшкодування збитків, що були спричинені.

Зважаючи на вказане заборона відповідачам та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти певні дії щодо перешкоджання проведення певних будівельних робіт позивачу у майбутньому жодним чином не стосується предмету даного спору, не забезпечує позову про стягнення шкоди, що мала місце в минулому та, на думку позивача, підлягає відшкодуванню у грошовому виразі.

Тобто, невжиття таких заходів не може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду по даній справі із розгляду згаданої заявленої вимоги.

Тому, оскаржувана ухвала залишатися в силі не може та підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вказаним доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та таку задовольнити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 20 жовтня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ПП «Алмаз-ЛТД» про забезпечення позову у справі за позовом ПП «Алмаз-ЛТД» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Т.А. Гірник

ОСОБА_8