Ухвала суду № 54911681, 14.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 450/76/15 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/6691/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія:81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

з участю стягувача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року у справі за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 про встановлення ОСОБА_3 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и л а:

23 липня 2015 року державний виконавець ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області Вентик Х.М. звернувся в суд з поданням, погодженим начальником відділу ДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області ОСОБА_5, в якому державний виконавець просить тимчасово обмежити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинання державного кордону України до виконання своїх боргових зобовязань.

УхвалоюПустомитівського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року подання задоволено.

Встановлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинання державного кордону України до виконання своїх боргових зобовязань, покладених на нього рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17.03.2015 року. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу України.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_3 оскаржив таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята без повного з'ясування обставин справи, у зв»язку з чим є необґрунтованою та незаконною. При цьому посилається на приписи ст.33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЗУ «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України», п. 18 ч. 2 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження».

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що державним виконавцем не обґрунтовано необхідність застосування додаткового заходу впливу з метою забезпечення належного виконання боржником рішення суду у вигляді тимчасового обмеження виїзду боржника за межі України.

Вважає, що немає підстав в обмеженні права виїзду його за кордон, оскільки є накладений арешт на майно та кошти боржника, існує заборона на відчуження рухомого та нерухомого майна, відповідно, дане майно може бути безперешкодно реалізоване в порядку, передбаченому законодавством.

Звертає увагу на те, що на даний час він не працює, а обмеження у праві виїзду за кордон лише позбавить його можливості заробляти додаткові кошти, відповідно останній не зможе виконувати кредитне зобов»язання.

Просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення стягувача ОСОБА_2, проти мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання та тимчасово обмежуючи у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, районний суд виходив з того, що станом на 01 липня 2015 року у ОСОБА_3 заборгованість становить 182461,86 грн., та останній ухиляється від виконання зобов»язання, покладені на нього рішення суду. При цьому, суд першої інстанції керувався приписами п. 5 ч.1, ч. 2ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до яких громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в»їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

У відповідності дост.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»громадянинові України, який має паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 2 Протоколу № 4 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Згідност. 313 ЦК Українифізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.18 ч. 3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням. Таким чином, саме ухилення боржника від виконання зобов'язань є обов'язковою передумовою звернення державного виконавця з таким поданням.

За приписами ч.1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу виконавчої служби.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

За приписами п.18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов»язань за рішенням.

Таким чином, основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є йогоухилення від виконання зобов'язань.

Однак, звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавецьВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області не надавсуду доказів того, що боржник ухиляється від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням суду, та що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боргу, в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_3 викликався до виконавчої служби і ухилився від сплати боргу. Хоча самедержавний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

При цьому ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України передбачено, що суд розглядає подання негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця.

Враховуючи обов'язковість виклику державного виконавця для розгляду подання в порядку ст. 377 - 1 ЦПК та можливого витребування необхідних документів, колегія суддів вважає, що розгляд подання повинен здійснюватись в день його надходження (за наявності необхідних документів), але не пізніше наступного дня з моменту його подання.

З урахуванням того, що ч. 2 ст. 377-1 ЦПК передбачено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, державний виконавець може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений частинами 5, 6 ст.74 ЦПК (телеграма, факс), а також кур'єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

Аналіз правової норми, що регулює питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України дає підстави для висновку, що процесуальною особливістю вирішення цього питання є виклик державного виконавця в судове засідання.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення державного виконавця про час та дату судового засідання, оскільки повідомлення, на якому присутній штемпель виконавчої служби без підпису одержувача (а.с.66), не може вважатись належним повідомленням.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України. У зв»язку з порушенням порядку вирішення питання, судом першої інстанції не було належно з»ясовано фактичні обставини, що підлягають перевірці, оскількиособа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, адже саме лише невиконання боржником зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов»язків. Це, в свою чергу, потягло порушення процесуальних прав та передчасність висновку щодо задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 має невиконані зобовязання по відношенню до ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області.

За приписами ч. 3 ст. 222 ЦПК України, особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року скеровано лише заявнику та боржнику ОСОБА_3, іншим учасникам судового процесу, а саме: стягувачам ОСОБА_2, ОСОБА_6, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області, Державній прикордонній службі таку не скеровано ( а.с. 69).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає передчасним висновок суду про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області ОСОБА_4 про встановлення ОСОБА_3 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

За таких обставин, ухвала підлягає скасуванню з передачею питання про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 30 липня 2015 року скасувати.

Передати питання про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

ОСОБА_7