Рішення № 54910266, 21.12.2015, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2015 року Провадження №2/425/791/15

Справа №425/1687/15-ц

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Москаленко В.В.

за участю секретаря Окрошко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ

29 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала в шлюбі з 05 лютого 2005 року. Сім»я розпалася через його непристойну поведінку: він не приділяв їй та сину уваги, жив у своє задоволення, порушував подружню вірність. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 не став приділяти більше уваги сину: не спілкується з ним, не проявляє інтересу до його розвитку і не сплачує аліменти. Борг по сплаті аліментів складає 20508,97 грн. За ухилення від сплати аліментів на утримання сина вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 24 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_2 був засуджений на один рік обмеження волі та згідно до ст.75,76 КК України виконання вироку відкладено на один рік. Рік минув, але відповідач ставлення до сина не змінив. Всі викладені факти,вона підтверджує ксерокопіями свого паспорту, ідентифікаційного коду,свідоцтва про народження сина,довідкою з місця проживання, довідкою про розмір заборгованості по аліментам та копією вироку суду.

Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3,

02 травня 2005 року,уродженця м.Сєвєродонецьку Луганської області.

14 серпня 2008 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкування з дитиною. В обгрунтування позову зазначив ,що він з відповідачем ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 26.10.2012 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач ОСОБА_1 не дозволяє йому зустрічатися з сином, приймати участь у його вихованні. Вона повністю ігнорує його намагання домовитися про його участь у спілкуванні та вихованні дитини. Він розуміє свій батьківський обов»язок приймати участь у вихованні дитини . Жодних обставин ,які б давали підстави вважати ,що його спілкування із дитиною може спричинити шкоду синові не існує. Створення перешкод відповідачем ОСОБА_1 порушує не тільки його права як батька,але суперечить інтересам дитини. Мати дитини всіляко не допускає його до участі у вихованні,не дозволяє навіть коротких зустрічей.

Просить зобов»язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у його спілкуванні з сином ОСОБА_3 Визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини: систематичні побачення з сином у першу та третю суботу місяця та в день народження сина з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04 вересня 2015 року вищезазначені позови об»єднано в одне провадження .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги про позбавлення батьківських прав підтримала , пояснила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2Від шлюбу мають сина ОСОБА_3. З моменту народження відповідач

ОСОБА_2 не приділяв уваги дитині ,не приділяє уваги і в цей час. Під час сумісного проживання він вчинював сварки в присутності дитини, бив їх. Він не цікавиться життям сина ,не надає матеріальної допомоги на його утримання ,на дні народження дитину не поздоровляє, подарунки не дарить .Платить якісь гроші ,коли вона йде до суду, або до державних виконавців. Він був звільнений з роботи за крадіжку, а тому подає поганий приклад сину. Крім того, відповідач відмовив їй в наданні дозволу на виїзд сину до Криму і син зрозумів ,чому він не поїхав відпочивати.Вона вважає,що їй буде проблематично кожний рік звертатися до суду з позовом про надання дозволу на виїзд дитини без згоди батька ,а тому необхідно позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав. Зауважила також,що позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача

ОСОБА_2 спілкуватися з дитиною та платити аліменти .

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні надала пояснення,аналогічні поясненням позивача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 не визнав позовні вимоги ,пояснив,що ніхто не може замінити сину рідного батька. В період сімейного життя з позивачем

ОСОБА_1 він старався утримувати сім»ю, дитину не принижував і не ображав.

Він готовий допомагати дитині .Заборгованість по аліментам виникла ,оскільки він все майно залишив позивачці ,не ділив його і йому треба було якось починати життя. Він купив флігель ,потрібно було відновити його ,тому виникла заборгованість по аліментам. Він завжди буде підтримувати сина. Дійсно ,він не відвідував школу оскільки не бажає сварок з позивачем. Він бажає зустрічатися з дитиною на законних підставах. А тому звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною. Підтримує цей позов і просить його задовольнити.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ,пояснив, що позбавлення батьківських прав-є виключною мірою ,яка затосовується до батьків ,які дійсно ухиляються від виконання батьківських обов»язків , за умови їх винної поведінки. Позбавлення батьківських прав допускається в тому випадку, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо .

Даних про те,що вплив ОСОБА_2 на сина перешкоджає його нормальному розвитку немає. Відсутні також докази жорстокого поводження з дитиною.

Пояснив також ,що законодавство зобов»язує батьків спільно вирішувати питання життя дитини. Отже ОСОБА_2 має право приймати участь у розвитку дитини. Таким чином , відсутні підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ,натомість є підстави для встановлення режиму зустрічей з дитиною.

Представник ОСОБА_2 також зазначив, що Служба по справам дітей Рубіжанської міської ради не виконує своїх обов»язків оскільки відмовила ОСОБА_2 в захисті його прав як батька. Висновок щодо можливості урегулювання зустрічей з дитиною фактично Службою про справам дітей Рубіжанської міської ради Луганської області не надано.

Щодо пояснень сина сторін ОСОБА_3 ,зауважив, що думка дитини обумовлена впливом матері .

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною не визнала,пояснила,що перешкод у спілкуванні з сином вона не чинить ,якщо ОСОБА_2 бажає зустрічатися з дитиною,він знає де знайти сина і має можливість бачитися з ним. Вона не проти встановлення побачень. Але позов не визнає з тієї підстави,що не згодна з формулюванням позовних вимог щодо усунення перешкод ,оскільки вона перешкоди не створює.

В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала ,вважає, що відповідача ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав в інтересах сина оскільки він не виконує батьківських обов»язків. Крім того, дитина не бажає спілкуватися з ним.

Щодо позову ОСОБА_2 представник третьої особи Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області пояснила,що позивачу необхідно звернутися до психолога для налагоджування відносин з сином . Крім того вважає думку дитини основоположною.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 , пояснив, що проживає разом з матір'ю. Йому відомо, що суд йде про те, що його батько не дає матері дозволу на його виїзд за кордон. Батько бив і ображав їх, кричав на матір. Він не хоче спілкуватися з батьком ні при яких умовах.

Свідок ОСОБА_5- мати ОСОБА_1 пояснила,що в період шлюбу її дочки та ОСОБА_2 ,останній не виявляв ні любові,ні турботи до дитини ,грубо спілкувався з сином,бив його - міг дати запотиличник ,а вона заступалася за онука. В цей час він ні разу не приходив до сина . Одного разу чекав пасажира в їх дворі ,а до хлопця не підійшов. Не вітається з сином.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила,що вона працює разом з ОСОБА_1-вони ділять один кабінет. Їй відомо,що ОСОБА_2 не поздоровляв сина з Днем народження ,не цікавиться сином. ОСОБА_1 не перешкоджає батькові спілкуватися з сином .

Свідок ОСОБА_7 -сусідка ОСОБА_1, пояснила ,що ОСОБА_3 гуляє на вулиці з її сином. За два роки вона не бачила ОСОБА_2 в своєму дворі. До школи ОСОБА_3 ходить один.

Свідок ОСОБА_8 -сусідка ОСОБА_1 пояснила ,що їх діти дружать. Разом гуляють та ходять до школи. ОСОБА_2 в школу не проиходить, на День народження сина не поздоровляє і не цікавиться ним.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, думку неповнолітнього ОСОБА_3 , допитавши свідків, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.02.2005 року по 06.11.2012 року (рішення суду від 26.10.2012 р.-а.с.47).

Мають сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1(свідоцтво про народження-а.с.10),який зареєстрований та проживає за адресою :АДРЕСА_1 з ОСОБА_1(довідка № 1415 від 14.05.2015 року-а.с.14).

Вироком Рубіжанського міського суду від 24.04.2014 року ОСОБА_2 визано винним у вчиненні злочину ,передбаченого ч.1 ст.164 КК України ,призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік та звільнено на підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбуття покарання з випробуванням (а.с.11).

Заборгованість по сплаті аліментів на 13.05.2015 року становить 23108,97 грн.

Фактично сплачені аліменти на 13.05.2015 року становлять 2600 грн.(а.с.12,13).

За інформацією Комунального дошкільного навчального закладу № 2 «Журавка» управління освіти Рубіжанської міської ради від 16.06.2015 року № 8 (а.с.42) ,дитина ОСОБА_3 дійсно відвідував дошкільний загальноосвітній заклад (яслі-сад) № 2 з 2007 по 2011 роки. Хлопчик завжди був чистий, охайний , здоровий. Претензій до виховання дитини не було. Батько дитини ОСОБА_2 практично не приймав участь у вихованні сина ,батьківські збори не відвідував. Зі слів вихователя ОСОБА_9 ,ОСОБА_2 ніколи не цікавився успіхами дитини ,вів себе грубо по відношенню до сина.

За інформацією загальноосвітньої школи 1-2 ступенів № 9 м.Рубіжного, ОСОБА_3 переведений до 4-Б класу. Проживає за адресою АДРЕСА_1.

Сім»я неповна, стосунки в сім»ї доброзичливі . Вихованням сина займається мати ОСОБА_1- керівник батьківського комітету,бере активну участь у роботі класу,шкільному житті ОСОБА_3:регулярно відвідує батьківські збори.

Батько-ОСОБА_2 зв»язок зі школою не підтримує. Не відвідує батьківських зборів,не цікавиться успіхами та досягненнями сина у школі протягом всього навчання.(а.с.43)

Відповідно до характеристики ОСОБА_1(а.с.44) ,яка працює на ПАТ»РКТК» ,вона є грамотною,відповідальною,користується повагою колег, в будь-якій ситуації готова до мирного вирішенню конфлікту. Не має поганих звичок (а.с.44).

За висновком Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради № 134 від

19.06.2015 року, ОСОБА_2, ухиляється від виконання своїх прямих батьківських обов»язків з виховання і матеріального утримання сина. Даний висновок Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради побудований на відомостях про заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів , на інформації з навчального закладу ,акті огляду міста проживання дитини (а.с.46).

Відповідно висновку Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради № 446 від 08.12.2015 року після подання до суду ОСОБА_1 позову про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради з питання спору відносно участі у вихованні сина ОСОБА_3. Під час бесіди спеціалісти служби пояснили ОСОБА_2 ,що малолітній досягнув того віку(десять років),коли може сам висловити свою думку і заставити ОСОБА_3 зустрічатися з батьком ,всупереч його бажанню ,ніхто не зможе. Тому,батькові було запропоновано спробувати налагодити відношення із сином без сторонніх людей і конфліктів,через школу,під час його прогулянок біля будинку або другим способом,враховуючи інтереси і режим ОСОБА_3.Під час бесіди з ОСОБА_3,спеціалісти Служби у справах дітей неповнолпропонували різні варіанти зустрічей з батьком,але хлопець категорично відмовляється зустрічатися з ним . Зі слів хлопця, у нього є образа на батька, за те, що він скривджував його матір . На підставі цього, Служба у справах дітей вирішила тимчасово не встановлювати час зустрічей ОСОБА_3 з батьком. ОСОБА_2 запропоновано звернутися до психолога школи № 9 за допомогою з питання відновлення контакту з сином.(а.с.146).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Декларацією прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини , дитина яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Відповідно статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини, найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно частин 2, 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно ст. 150 Сімейного кодексу України (надалі по тексту - СК України) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готування її до самостійного життя, батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до п. п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до положень ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, Кщо вони 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;3) жорстоко поводяться з дитиною;4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

З зазначеної норми закону слідує, що для позбавлення батьківських прав з зазначених підстав, слід довести саме ухилення, тобто винну поведінку, від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 171 Сімейного Кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Суд має право постановити рішення всупереч думки дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як зазначено в Узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновлення батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми від 11.12.2008р. суду слід витребовувати від органу опіки та піклування письмовий висновок відповідно до ч. 5 ст. 19 СК, а також суд може допитати представника цього органу в судовому засіданні.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Частиною 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного,суд приходить висновку,що підставами позову ОСОБА_1

є наступні обставини: відмова відповідача ОСОБА_2 надати дозвіл на виїзд дитини за межі країни, ухилення від виконання своїх обов»язків по утриманню дитини ,грубе поводження з дитиною.

На підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_1 надала суду наступні докази:

-висновок Комунального дошкільного навчального закладу № 2 «Журавка» управління освіти Рубіжанської міської ради від 16.06.2015 року № 8 ,який суд не бере до уваги оскільки він є суперечливим : якщо ОСОБА_2 участі у вихованні сина практично не приймав ,батьківськіх зборів не відвідував ,дитиною не цікавився ,тобто не спілкувався з працівниками закладу ,то незрозуміло з яких джерел взята інформація про грубе ставлення до дитини.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив,що мати ОСОБА_1 тривалий час працювала в даному закладі,що ОСОБА_1 не оспорювала. Отже дана інформація не може бути взята до уваги суду.

- інформацією загальноосвітньої школи 1-2 ступенів № 9 м. Рубіжного, яку суд також не бере до уваги з тих підстав ,що неявка до школи на батьківські збори не є ухиленням від батьківських обов»язків в розумінні ст.164 СК України.

Отже , дана інформація не може бути належним доказом ухилення відповідача ОСОБА_2 від батьківських обов»язків.

- рішення суду про розірвання шлюбу . Суд бере до уваги,що в рішенні суду від 26.10.2012 року зазначено,що позивач звернулася до суду ,вказавши,що з серпня 2012 року шлюбні відносини припинені по причині сварок,внаслідок чого втрачено взаємоповагу та довіру один до одного. Отже , незрозуміло ,чому в позові про розірвання шлюбу ОСОБА_1 не зазначала про те, що ОСОБА_2 бив її та дитину на чому вона наполягала при розгляді цієї справи.

- наказ від 07.10.2008 року по ВАТ»Рубіжанський картонно-тарний комбінат» ,наданий ОСОБА_1(а.с.48) про те, що слюсар-ремонтник ОСОБА_2

спричинив комбінату матеріальну шкоду в сумі 2345,25 грн. і постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 02.10.2008 року його було визнано винним та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу ,наданий як доказ того,що

ОСОБА_1 погано впливає на дитину .Даний наказ не може бути належним доказом в розумінні ст.164 СК України.

Суд також зазначає,що притягнення особи до адміністративної відповідальності за спричинену матеріальну шкоду підприємству не доводить факту ухилення відповідача ОСОБА_2 від батьківських обов»язків.

Крім того, суд вважає необхідним вказати на те, що позивач ОСОБА_1 після притягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в 2008 році продовжувала проживати з ним до 2012 року ,отже негативного впливу на дитину не вбачалось.

-характеристику на ОСОБА_1 з місця роботи ,яку суд до уваги не бере оскільки вона не є належним доказом ,підтверджуючим вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ;

- акт обстеження житлово-побутових умов № 136 від 19.06.2015 року (а.с.45) у квартирі АДРЕСА_1 ,де проживають ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3. У дитини є окрема кімната ,місце для відпочинку,навчання та ігор. Крмі того є комп»ютер , розвивальна література. Відношення між матір»ю та сином спокійні,доброзичливі,вона користується авторитетом у дитини,яка прислухається до неї.

Даний акт також не може бути доказом ухилення відповідача ОСОБА_1 від батьківських обов»язків. Натомість , суд бере до уваги , що в даному акті вказано,що позивач є авторитетом для сина і він прислухається до неї.

Отже, суд прийшов висновку,що мати ОСОБА_1 , яка негативно ставиться до батька-відповідача ОСОБА_2, що було наявним в процесі розгляду справи , є авторитетом для дитини ,яка знаходиться під її впливом.

В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 заявив,що не бажає спілкуватися з батьком. Але суд вважає доцільним,в інтересах дитини,не брати її думку до уваги з наступних підстав.

Неповнолітній ОСОБА_3 знаходиться в десятирічному віці, перебуває під впливом матері, в силу свого віку не має достатнього досвіду ,не може зрозуміти наслідків

позбавлення його батька батьківських прав. Суд вважає,що при наявності доброї волі матері на спілкування сина з батьком, їх стосунки можуть бути налагоджені.

Крім того,суд наголошує на тому,що в процесі розгляду справи позивач ОСОБА_1 неодноразово зазначала,що необхідно позбавити батьківських прав відповідача

ОСОБА_2 з тієї підстави,що він не дав згоди на виїзд дитини до Криму на відпочинок.,а вона не бажає кожного разу судитися з цього приводу

Таким чином,у суду склалося враження , що дійсною підставою звернення до суду є позбавлення відповідача батьківських прав з метою можливості в подальшому вивозити дитину за кордон без його дозволу.

Хоча відмова у наданні дозволу на виїзд за межі країни не є підставою для позбавлення батьківських прав ,суд вважає необхідним зазначити ,що доказів відмови відповідача у наданні такого дозволу позивач не надала.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Суд вважає,що факт подання ОСОБА_2 позову про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною також може свідчити про його інтерес до дитини (рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Суд не погоджується з висновком Служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, виходячи з того,що він є однобічним, поверховим та ґрунтується винятково на тих обставинах, що відповідач не бере участі у вихованні дитини , не спілкується з нею і не цікавиться її життям . При цьому,суд вважає,що зазначений висновок не відображає дійсних підстав недодержання відповідачем оспорюваних прав і обов'язків, а тому не підтверджує його винуватості в ухиленні від виконання батьківських обов'язків, не відповідає інтересам дитини і носить формальний характер.

Суд враховує,що позбавлення батьківських прав допускається виключно при наявності ухилення від здійснення батьківських прав , вини в діях батька та коли зміни батька в кращу сторону неможливі,що в цьому судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 доведено не було,як не було доведено жорстоке поводження відповідача ОСОБА_2 з дитиною.

З огляду на встановлені обставини у справі та бажання відповідача спілкуватися з дитиною , суд вважає вимоги про позбавлення батьківських прав необґрунтованими.

Щодо позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 2,3 статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст..158 СК України,за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частинами 1,2 статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст..17 СК України, орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1.5,1.7 Правил опіки та піклування,затверджених наказом Державного комітету України у справах сім»ї та молоді ,Міністерства освіти України, Міністерства охорони здров»я України,Мінстерства праці та соціальної політики України

N 34/166/131/88 від 26.05.99 ,органи опіки та піклування здійснюють свою діяльність

відповідно до чинного законодавства.

Органи опіки та піклування відповідно до покладених на них завдань та розподілу повноважень між структурними підрозділами відповідних управлінь і відділів місцевої державної адміністрації:розглядають спори, пов'язані з вихованням неповнолітніх дітей.

Із висновку Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради № 446 від 08.12.2015 року з питання спору сторін відносно участі батька у вихованні сина ОСОБА_3 вбачається,що позивачу ОСОБА_2 було запропоновано спробувати налагодити відношення із сином без сторонніх людей і конфліктів,через школу,під час його прогулянок біля будинку або другим способом,враховуючи інтереси і режим ОСОБА_3,а також звернутися до психолога.

Відповідно до п.53 Рішення Європейського суду «Хант проти України» від

07 грудня 2006 року «беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах. Більше того, необхідно зважити, що зазвичай державні органи мають перевагу у безпосередньому спілкуванні з особами, яких стосується справа. Виходячи з цих міркувань, завдання Суду полягають не в виконанні обов'язків національних органів щодо визначення питань опіки чи доступу до дитини, а в дослідженні рішень, які виносились державними органами, здійснюючи свої дискреційні повноваження, на предмет їх відповідності Конвенції»

З урахуванням наведеного, суд не вважає зазначений висновок Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради таким, що заслуговує на увагу оскільки із нього виходить,що Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради знехтувала обов»язками, покладеними на неї законом та фактично відмовила ОСОБА_2 у допомозі щодо розв»язання спору між ним та ОСОБА_1 та налагодженні стосунків між ним та дитиною .

Із висновку не вбачається,що Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради здійснила хоча б якісь дії для урегулювання відносин між ОСОБА_2 та його сином.

Тому ,суд вважає,що даний висновок Служби у справах дітей Рубіжанської міської ради є необґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

В судовому засіданні було прослухано фіксацію телефонної розмови ,яка відбулася між ОСОБА_2, та ОСОБА_1 Сторонами не оспорювалось, що було записано саме їх розмову.

Із цієї розмови,суд робить висновок,що відповідач ОСОБА_1 негативно ставиться до позивача ОСОБА_2 і перешкоджає йому в спілкуванні з сином.

З урахуванням наведеного та відносин ,які склалися між сторонами , суд вважає ,що позивач ОСОБА_2 міг вирішити спір щодо спілкування з дитиною,не інакше,як у судовому порядку. Крім того, суд враховує думку ОСОБА_1 про те,що вона не проти встановлення режиму побачень.

Отже позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в спілкуванні з дитиною є обґрунтованими та такими,що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212 - 215 ЦПК України , суд-

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задовольнити частково .

Зобов"язати ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити способи участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3, а саме: встановити дні побачення з дитиною першу та третю суботу кожного місяця з 12 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити .

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя В.В.Москаленко.