Рішення № 54909868, 29.12.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7042/15-ц

2/405/1754/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого: Циганаш І.А.

при секретарі: Лисоконь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної організації «Комбінат «Трикутник» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, анулювання запису звільнення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначив, що 13.05.2005 року він був прийнятий на посаду начальника оперативної групи (начальника варти воєнізованої охорони) ДО «Комбінат «Трикутник».

22.10.2010 року з приходом нового директора ОСОБА_2 примушений був перейти з посади начальника на охоронника пожежного.

Весь цей час жодного зауваження щодо сумлінного виконання трудових обовязків, порушення вимог праці трудового розпорядку, або перебування у нетверезому стані на робочому місці. Навпаки подяки, заохочення, преміювання.

З 15 вересня 2015 року наказом № 7-к від 15.09.2015 року за сфальсифікованими адміністрацією мотивами і неправдивими обставинами він звільнений за ст.40 п.7 КЗпП України, нібито за появу на роботі в нетверезому стані.

Вважає своє звільнення незаконним, наказ № 7-к від 15.09.2015 року - незаконним, який підлягає скасуванню, а себе таким, що підлягає поновленню на роботі, з наступних підстав.

05.09.2015 року він заступив на чергування, приступив до роботи по охороні підприємства, виконуючи обовязки охоронця. Жодного зауваження і недопущення до роботи не було. Весь час він невідлучно знаходився на підприємстві, повязаний трудовими обовязками і практично не міг вживати алкогольні напої.

О 18 год. 05 хв. на КПП на власному автомобілі приїхав головний інженер ОСОБА_3 та намагався проїхати з заборонними до доступу особами: дружиною і малолітньою дитиною.

Він висловив зауваження, що наказом директора не може його пропустити, висунув вимогу, щоб він не заїжджав, виконуючи наказ адміністрації, на що він відреагував бурхливо, з погрозами. Він зайняв принципову позицію, виконуючи трудові обовязки охоронця і наказ директора.

Тоді головний інженер лаючись безпідставно звинуватив його в тому, що у нього нібито існує запах алкоголю.

Він навів, що взагалі позбавлений доступу до алкоголю під час чергування, наполягав на медичному обстежені, на що ОСОБА_3 відмахнувся, мотивуючи, що у нього нема часу і бажання займатися ним.

О 18 год. 40 хв. на роботу прибув начальник охорони ОСОБА_4М, який одразу заявив, що по розпорядженню ОСОБА_3 повинен його відсторонити від охорони і не зважаючи на абсурдність звинувачення, буде робити все, що йому накаже керівництво. Він і йому заявив про необхідність медичного обстеження, наполягав на слідуванні до лікаря, але він відмовлявся, посилаючись на відсутність коштів на проїзд та обстеження, він заявляв йому, що сам оплатить проїзд, на що ОСОБА_4 відповів «їди переодягайся та прямуй додому, не мороч мені голову».

Таким чином, обєктивного дослідження спеціалістами за медичними показниками наявності спяніння не відбулося.

Він повернувся додому біля 20 год. і оскільки був пізній час, вітер, дощ, не в змозі був одразу звернутися самостійно до лікарів за обстеженням.

На наступний день з ранку проїхав до наркологічного диспансеру і підтвердив актом обстеження о 10 год. 30 хв. відсутність змісту алкоголю в організмі.

07.09.2015 року він прийшов у прийомну директора ОСОБА_2 для зясування брехливого звинувачення на спяніння. Перед ним зайшов начальник охорони ОСОБА_4, який після довгої розмови з директором одразу заявив, що він буде звільнений за пянство. Директор навіть не запросив його для зясування дійсної ситуації, виниклої 05.09.2015 року о 18 год. між ним та ОСОБА_3

Йому одразу стала зрозумілою логіка такого відношення, оскільки на підприємстві панує кумівство, родинні звязки. Жінки директора ОСОБА_2 і головного інженера ОСОБА_3 є рідними сестрами, а ОСОБА_4 очолює профспілковий комітет, який фактично є ручним і незаперечним до адміністрації. Крім цього, з директором ОСОБА_2 у нього у 2010 році був конфлікт по роботі та він же і змусив його звільнити посаду начальника караулу, перейти на посаду охоронця.

У колективі склалася така обстановка, що всі співробітники знаходяться в залежності від директора та головного інженера і боячись втратити роботу, могли дати необхідні для його звільнення пояснення.

За таких обставин, взагалі відсутня обєктивність розгляду на підприємстві сфабрикованого ОСОБА_3 звинувачення, можливість довести правоту, добитися справедливості.

Дослідження проводити в умовах медичного закладу відмовилися, міліцію для вжиття заходів направлення на медичне обстеження - не викликали, протокол за ст.179 КУпАП (перебування у нетверезому стані на роботі) не складався.

Трудову книжку та наказ № 7-к від 15.09.2015 року він отримав поштою 18 вересня 2015 року, з зазначенням неправдивого формулювання звільнення за появу на роботі у нетверезому стані (п.7 ст.40 КЗпП).

В результаті незаконного звільнення йому завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що він безпідставно був позбавлений права на отримання заробітку, внаслідок чого змушений був прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та сімї. Після звільнення різко знизився матеріальний стан його сімї, де він є годувальником і виплачує кредити. Він став дратівливим і нервовим. Крім цього, безпідставним звільненням за неправдивим ганебним формулюванням звільнення за п.7 ст.40 КЗпП посадові особи відповідача принизили його гідність та ділову репутацію перед іншими працівниками підприємства, що паплюжить його авторитет бездоганної багаторічної праці.

Моральна шкода полягала як в психо - емоційному стресі безпосередньо в момент, коли він дізнався про звільнення, так і у триваючих наслідках цього незаконного звільнення.

В результаті неправомірних дій працедавця йому знадобилось вживати додаткових зусиль для організації свого життя, а порушення прав як працівника пригнічує та створює дискомфорт.

Безпідставними та протизаконними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 10000 гривень.

Просить визнати звільнення з роботи на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним та поновити його на посаді охоронника-пожежного, з анулюванням запису у трудової книжці про звільнення за наказом № 7 к від 15.09.2015 року. Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. Стягнути з відповідача судові витрати правової допомоги по справі. Допустити негайне виконання рішення про поновлення його на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, уточнили, посилаючись на обставини, викладені в позові. Просили визнати звільнення з роботи на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпП України незаконним, скасувати Наказ № 7-к від 15.09.2015 року Державної організації «Комбінат «Трикутник», поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді охоронника-пожежного, з анулюванням запису у трудовій книжці про звільнення за наказом № 7-к від 15.09.2015 року. Стягнути з Державної організації «Комбінат «Трикутник» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, виходячи з наданого відповідачем еквіваленту середнього місячного заробітку ( у 2818,43 грн.), як чистої суми втраченого, з обовязковим виконанням рішення без відрахувань ПДВ до податкових органів за рахунок позивача. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 10000 гривень. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, не більше чим за один місяць. Компенсувати понесені судові витрати правової допомоги відповідно до ст. 88 ЦПК України. За вимогами ст.211 ЦПК України постановити окрему ухвалу, щодо вчиненого порушення адміністрацією при фальсифікації його звільнення та направити до Голови Державної агенції резерву України, якому підпорядковано ДО «Трикутник» для вжиття відповідних заходів неприпустимості у майбутньому.

Представник ДО «Комбінат «Трикутник» в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, надала письмові пояснення, де зазначила, що на підставі наказу № 21-к від 13.05.2005 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника оперативної групи. У жовтні 2010 року мав місце конфлікт між начальником варти ОСОБА_1 та начальником варти ОСОБА_5, оскільки позивач нецензурними та образливими словами висловлювався в сторону ОСОБА_5 та погрожував розправою. Після чого позивач написав заяву від 22.10.2010 року та його на підставі наказу № 16-к від 22.10.2010 року було переведено на посаду охоронника-пожежного.

Згідно наказу № 112 від 26.12.2014 року «Про перевірку несення служби команди ВВО у вихідні та святкові дні 2015 року» на підставі допуску № 55 головного інженера ОСОБА_3 05.09.2015 року було допущено до проведення перевірки несення служби особовим складом ВВО.

О 18.00 год. головний інженер ОСОБА_3 виявив, що охоронник-пожежний ОСОБА_1, перебуваючи на КПП, перебував у стані алкогольного спяніння. Про виявлені обставини було повідомлено начальника варти ОСОБА_6, а потім начальника команди ВВО ОСОБА_4

В присутності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 позивач перебував на КПП у нетверезому стані, свій стан заперечував, усно пояснив, що випив 1-2 літра домашнього квасу, однак від проходження медичного огляду на стан алкогольного спяніння відмовився, що підтверджується актом від 05.09.2015 року, доповідною головного інженера ОСОБА_3 від 05.09.2015 року, доповідною начальника ВВО ОСОБА_4 від 05.09.2015 року, пояснювальною начальника варти ОСОБА_6 від 05.09.2015 року. ОСОБА_1 відмовився від написання письмових пояснень.

У результаті виявлення ОСОБА_1 у нетверезому стані його було відсторонено від несення служби.

Згідно наказу № 81 від 07.09.2015 року «Про відсторонення від роботи охоронника-пожежного ОСОБА_1М.» позивача було відсторонено від виконання посадових обовязків.

09.09.2015 року наказ було доведено позивачу, однак він від підпису відмовився.

07.09.2015 року голові первинної профспілкової організації було направлено подання № 287 на звільнення позивача на підставі п.7 ч.1.ст.40 КЗпПУ.

10.09.2015 року за участю позивача відбулося засідання профспілкового комітету.

Відповідно до листа № 2 від 10.09.2015 року та протоколу засідання профкому № 6 від 10.09.2015 року профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача на підставі п.7 ст.40 КЗпПУ.

Згідно наказу № 7 від 15.09.2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади охоронника -пожежного.

15.09.2015 року позивача було запрошено до відділу кадрів ознайомитися з наказом та отримати трудову книжку. В цей день ОСОБА_1 з наказом ознайомився, проте відмовився отримати трудову книжку. Вищевикладене підтверджується актом про відмову отримання працівником трудової книжки від 15.09.2015 року та відеозаписом. Після чого трудову книжку було направлено позивачу поштою та особисто йому вручено.

Вважають, що позивач був звільнений відповідно до вимог чинного законодавства України.

Звертають увагу, що відповідач належить до сфери управління Державного агентства резерву України та входить до єдиної системи матеріального резерву України.

Посадовою інструкцією охоронника-пожежного ВВО, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 07.09.2012 року, передбачено застосування спеціальних засобів індивідуального захисту та вогнепальної зброї під час несення служби. Таким чином, робота охоронника-пожежного повязана з можливим застосуванням засобів індивідуального захисту.

У звязку з тим, що позивач, перебуваючи на КПП в стані алкогольного спяніння, не міг забезпечити належну охорону режимного обєкту, міг спричинити шкоду собі та оточуючим особам, відповідачем такі дії позивача були розцінені як грубе порушення трудової дисципліни та до нього було застосовано максимально можливий вид дисциплінарного стягнення звільнення.

Вважають, що посилання позивачем у позовній заяві на обставини, які перешкодили йому одразу пройти медичний огляд на стан спяніння, а саме пізній час 20.00 год., вітер, дощ лише підтверджують факт перебування особи у нетверезому стані.

Крім того, у додатках до позовної заяви позивачем надано висновок КЗ «Обласний наркологічний диспансер» № 161 від 06.09.2015 року, з якого вбачається, що позивачем на наступний день після спливу 16 год. 30 хв. було пройдено медичний огляд на виявлення ознак алкогольного спяніння.

Виходячи з аналогії права, вважають, що на спірні правовідносини поширюється «Інструкція про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена спільним наказом МВС України та МОЗ України № 400/666 від 09.09.2009 року. Відповідно до п. 2.9 зазначеної Інструкції передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоровя, водій транспортного засобу повинен бути доставлений до найближчого закладу охорони здоровя не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Таким чином, оскільки обстеження позивача було проведено всупереч п.2.9 Інструкції після спливу більш ніж 16 годин з часу виявлення стану спяніння на робочому місці, вважають, що даний висновок не є належним доказом по справі.

При звільненні позивача не було порушено норм чинного законодавства, обставини звільнення вказують на законність прийнятих роботодавцем рішень, тому підстав для задоволення позовних вимог про поновлення на роботі позивача, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди немає.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8Г, ОСОБА_9, ОСОБА_10, лікаря комунального закладу «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_11Г, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 64 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В статті 244 КЗпП України зазначено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок. Держава визнає професійні спілки повноважними представниками працівників і захисниками їх трудових, соціально-економічних прав та інтересів в органах державної влади та місцевого самоврядування, у відносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Згідно ч.1 п. 10 статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації: надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

У відповідності до п. 22 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 (із змінами) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно зясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 і п.1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Пунктом 25 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ зазначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного спяніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обовязки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне спяніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів (ст.27 ЦПК), яким суд має дати відповідну оцінку.

Судом встановлено, що в період з 13.05.2005 року по 15.09.2015 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем.

Державна організація «Комбінат «Трикутник» належить до сфери управління Державного агентства резерву України та входить до єдиної системи матеріального резерву України.

У своїй діяльності ДО «Комбінат»Трикутник» керується законом України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 року. Відповідно до ст.4 вищевказаного Закону державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Підприємства, установи і організації системи державного реєстру є стратегічними режимними обєктами, охорона і пожежна безпека яких забезпечується відомчою воєнізованою охороною.

Посадовою інструкцією охоронника-пожежного ВВО передбачено застосування спеціальних засобів індивідуального захисту та вогнепальної зброї під час несення служби.

Відповідно до наказу № 112 від 26.12.2014 року «Про перевірку несення служби команди ВВО у вихідні та святкові дні 2015 року» на підставі допуску № 55 головного інженера ОСОБА_3 05.09.2015 року було допущено до проведення перевірки несення служби особовим складом ВВО.

Згідно наказу № 81 від 07.09.2015 року «Про відсторонення від роботи охоронника-пожежного ОСОБА_1М.» позивача було відсторонено від виконання посадових обовязків.

09.09.2015 року наказ було доведено позивачу, однак він від підпису відмовився.

Наказом № 7-к (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) 15.09.2015 року Державної організації «комбінат «Трикутник» ОСОБА_1 був звільнений з посади охоронника - пожежний, команда ВВО за появу на роботі у нетверезому стані (п.7 ст.40 КЗпП України). Підставою для звільнення зазначені: доповідна головного інженера ОСОБА_3 від 05.09.2015 року, доповідна начальника команди ВВО ОСОБА_4 від 05.09.2015 року, пояснювальна начальника варти ОСОБА_6 від 05.09.2015 року, акт від 05.09.2015 року, лист - згода профкому № 2 від 10.09.2015 року.

З даним наказом ОСОБА_1 ознайомився 15.09.2015 року (а.с.77).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка головний інженер ОСОБА_3 пояснив, що на підставі допуску для проведення перевірки несення служби він 05.09.2015 року 0 18 год. приїхав на комбінат та виявив ОСОБА_1 у нетверезому стані, від нього почув запах алкоголю. Конфлікту між ним та позивачем ніякого не було, так як позивач навіть не бачив його, не привітався з ним, щось собі бормотав, стояв на воротах і хитався. Сказав начальнику варти ОСОБА_6, що потрібно ОСОБА_1 замінити з караулу, подзвонив директору та начальнику охорони ОСОБА_4, потім в караульному приміщенні вони в присутності ОСОБА_1М складали доповідні та акт про те, що він знаходився в нетверезому стані, від підписання акту та проходження медичного обстеження на стан алкогольного спяніння ОСОБА_1 відмовився, після складання документів він поїхав по своїм справам.

Свідок ОСОБА_4, начальник команди ВВО, пояснив, що 05.09.2015 року о 18 год.10 хв. йому зателефонував головний інженер ОСОБА_3 та повідомив, що черговий по КПП ОСОБА_1 знаходиться на чергуванні в нетверезому стані. В 18 год.45 хв. він разом з головним інженером ОСОБА_3 приїхали на комбінат, він забрав його на своєму автомобілі із зупинки в центрі міста, на КПП в цей час знаходились начальник варти ОСОБА_6І, охоронник-пожежний ОСОБА_7 і ОСОБА_1 Зайшовши на КПП запитав ОСОБА_1 чому він знаходиться на робочому місці в нетверезому стані, від нього було чути запах алкоголю, на його запитання давав роздратовані агресивні відповіді, які супроводжувалися нецензурними словами, мова була нечіткою, на його запитання, які алкогольні напої вживав, ОСОБА_1 сказав, що випив 1-2 літра домашнього квасу. На його прохання поїхати в наркодиспансер для проходження обстеження на стан алкогольного спяніння він відмовився, потім вони разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в присутності ОСОБА_1 писали доповідні та складали акт, від підписання акту та надання пояснень ОСОБА_1 відмовився. Після складання документів та відмови від проходження медичного огляду до нього зайшов ОСОБА_1 і зізнався, що випив 200 гр. горілки та запив пивом. Він відсторонив його від роботи.

Крім цього пояснив, що являється головою профкому комбінату, до профкому поступило подання від директора Комбінату, де на підставі ст.43 КЗпПУ він просив розглянути подання та дати згоду на розірвання з ОСОБА_1 трудового договору на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпПУ за те, що під час несення служби 05.09.2015 року о 18 год. він знаходився у стані алкогольного спяніння. Це питання було розглянуто на профкомі, колективно було вирішено в присутності ОСОБА_1 дати дозвіл на звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника-пожежного по п.7 ст.40 КЗпПУ.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка начальник варти ОСОБА_6 пояснив, що позивач до 17 год. був тверезим, а після 18 год. був нетверезим і неадекватним, по його словам, він напився квасу або нанюхався амброзії, він зняв його з чергування, коли складали акт в його присутності та доповідні ОСОБА_1 відмовлявся їхати на медичне обстеження, а після складання акту, коли всі розїхалися він казав, що згоден їхати на обстеження, він пішов додому в 20 год. - 20 год.30 хв.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що позивач виходив після 10 год. по хліб за межі комбінату, в 17 год. позивач його змінив по посту, а о 18 год. йому зателефонували та викликали на КПП замінити ОСОБА_1, тоді він побачив ОСОБА_1 нетверезим, від нього був запах алкоголю, ОСОБА_1 пропонували пройти медогляд, однак він відмовився.

З подання директора ДО «Комбінат «Трикутник» ОСОБА_2 від 07.09.2015 року за № 287 до Первинної профспілкової організації комбінату «Трикутник» вбачається, що 05.09.2015 року о 18 год. головним інженером ОСОБА_3 у результаті проведеної перевірки несення служби було виявлено, що охоронник - пожежний ОСОБА_1 під час несення служби перебував у стані алкогольного спяніння. Від проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння в КЗ «Обласний наркологічний диспансер» відмовився. Надати письмові пояснення також відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 грубо порушив Положення про відомчу воєнізовану охорону підприємств, установ і організацій системи державного резерву, затверджене наказом Держкомрезерву України № 94 від 20.04.2005 року та Правила внутрішнього трудового розпорядку. На підставі ст.43 КЗпПУ просить розглянути подання у присутності працівника та надати згоду на розірвання трудового договору на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 КЗпПУ. Додаток: копія акту від 05.09.2015 року (а.с.74).

Згідно листа Первинної профспілкової організації комбінату «Трикутник» на імя директора ДО «Комбінат «Трикутник» ОСОБА_2 № 2 від 10.09.2015 року видно, що профспілковий комітет ДО «Комбінат «Трикутник» розглянувши подання № 287 від 07.09.2015 року дає згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника - пожежного по ст. 40 п.7 КЗпПУ. Додаток: копія протоколу профкому (а.с.75).

З протоколу профкому № 6 від 10.09.2015 року вбачається, що розглядалося питання на підставі ст.43 КЗпПУ про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 за появу під час несення служби в нетверезому стані, постановили дати згоду на звільнення ОСОБА_1 за ст.43 КЗпПУ.

Статтею 43 КЗпПУ передбачено вимоги розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8Г, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пояснили суду, що являються членами профкому комбінату, в присутності ОСОБА_1 було зачитано подання директора комбінату про надання згоди на розірвання трудового договору на підставі п.7 ч.1 ст.40 КЗпПУ за те, що він під час несення служби перебував у стані алкогольного спяніння та акт, згідно якого ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 підтверджували, що ОСОБА_1 знаходився у стані алкогольного спяніння, на засіданні ОСОБА_1 заперечував факт знаходження у нетверезому стані, пояснював, що був тверезий, що косив амброзію та випив пляшку квасу, на запитання, чому він відмовився їхати на медобстеження, він відповів, що був вітер, дощ, довідку з наркодиспансеру надав тільки на другий день, враховуючи, його посаду, що він не надав доказів, що був тверезий, члени профспілкового комітету дали дозвіл на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпПУ за перебування під час несення служби у стані алкогольного спяніння.

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що позивач працював зі зброєю, повинен бути на роботі в тверезому стані, тому він підтримав звільнення, члени профкому не були заінтересовані в звільненні позивача.

Враховуючи зміст подання директора підприємства, листа Первинної профспілкової організації комбінату «Трикутник» на імя директора ДО «Комбінат «Трикутник» ОСОБА_2 № 2 від 10.09.2015 року, пояснень членів профкому ОСОБА_8Г, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, суд вважає, що в протоколі помилково зазначено було секретарем профкому ОСОБА_9 загальну норму ст.43 КЗпПУ, а не зазначення конкретно - дати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпПУ.

Судом встановлено, що позивачем як доказ по справі надано висновок № 161 від 06.09.2015 року КЗ «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за зверненням громадянина, з якого вбачається, що ОСОБА_1 звернувся для огляду в установу 06.09.2015 року о 10 год.30 хв., причина звернення конфлікт за місцем роботи, за результатами огляду ознак алкогольного спяніння не виявлено (а.с.6).

Допитаний в судовому засіданні в якості спеціаліста лікар Комунального закладу «Обласний наркологічний диспансер» ОСОБА_11Г пояснив, що наявний в матеріалах справи висновок підтверджує лише той факт, що на момент проходження медичного огляду 06.09.2015 року позивач був тверезим, але напередодні міг вживати алкоголь. Для отримання достовірних результатів щодо стану алкогольного спяніння позивачу необхідно було пройти медичний огляд до 20.00 год.

В судовому засіданні встановлено, що почесні грамоти ОСОБА_1 вручалися тоді, коли він працював на посаді начальника варти ВВО, а як вбачається з трудової книжки, він переведений з даної посади на посаду охоронника-пожежного 22.10.2010 року.

Згідно пояснень представника відповідача встановлено, що система відеопостереження ДО «Комбінат «Трикутник» має такі технічні особливості: відеофіксація ведеться 7 камерами; буферизація (обробка та тимчасове збереження) відео файлів ведеться на жорсткий диск розміром 465 Гігабайт, що забезпечує розмір буферу (строк зберігання відео файлів) 7 днів запису (строк зберігання тимчасових відеофайлів у буфері обумовлена швидкістю заповнення буфера, що в свою чергу обумовлено розміром жорсткого диска, кількістю камер, підєднаних до системи, якістю зображення, яке транслюється камерами, та іншими налаштуваннями системи); кожен новий за часом блок відео файлів записується замінюючи собою найбільш старий за часом блок, що забезпечує неприрівність ведення буферизації та надає можливість зняття копій відео файлів протягом 7 днів з моменту буферізації відеофайлів. Так як потреба у знятті копії відеозапису за 05.09.2015 року виникла 05.11.2015 року, та час зберігання відео файлів складає 7 днів з моменту буферізації відеозапису, вищевказане унеможливлює зняття копії відеозапису за 05.09.2015 року. Тому відповідач не має технічної можливості подати даний доказ, так як він станом на 05.11.2015 року вже був відсутній (а.с.93).

Приймаючи до уваги вищевикладене, те, що нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, в матеріалах справи наявні належні докази, які підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного спяніння 05 вересня 2015 року о 18 год. під час несення служби, а саме: акт від 05.09.2015 року, доповідні та пояснювальна головного інженера ОСОБА_3, начальника ВВО ОСОБА_4, начальника варти ОСОБА_6, пояснення вищевказаних свідків та свідка ОСОБА_7, які зазначали, що знаходяться з позивачем в нормальних, робочих відносинах, про що не заперечував в судовому засіданні при допиті свідків і сам позивач, факт конфлікту між ним та головним інженером ОСОБА_3 не знайшов підтвердження в судовому засіданні, посадовою інструкцією охоронника-пожежного ВВО передбачено застосування спеціальних засобів індивідуального захисту та вогнепальної зброї під час несення служби, ОСОБА_1, перебуваючи на КПП в стані алкогольного спяніння, не міг забезпечити належну охорону режимного обєкту, міг спричинити шкоду собі та оточуючим особам, відповідачем такі дії позивача були розцінені як грубе порушення трудової дисципліни та до нього було застосовано максимально можливий вид дисциплінарного стягнення звільнення, позивачем не доведено медичним висновком, що він 05.09.2015 року в момент складання акту про знаходження в нетверезому стані та відмови від проходження огляду на алкогольне спяніння, знаходився в тверезому стані, тому суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, анулювання запису звільнення позивачу повинно бути відмовлено.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України № 5 від 25.05.2001 року « Про судову практику у справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» розяснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, тощо ), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у звязку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 не доведено наявність порушення його прав у сфері трудових відносин з боку відповідача, судом не встановлено протиправних, винних дій відповідача у заподіянні шкоди, наслідки та причинний звязок і докази в приниженні престижу або ділової репутації позивача суду не надані, не зазначено, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача заподіяно ОСОБА_1 моральну шкоду, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 79,84, 88, 212-215, 218, 367 ЦПК України суд ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної організації «Комбінат «Трикутник» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, анулювання запису звільнення та відшкодування моральної шкоди - відмовити у повному обсязі.

Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 судовий збір на користь держави у розмірі 487,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда ОСОБА_12