Ухвала суду № 54909444, 24.07.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6129/14-к

Провадження № 1-кп/369/332/15

УХВАЛА

Іменем України

24.07.2015 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді: Гришка О.М.

при секретарі Безпалюк І.В.

за участю прокурора Липчея О.В.

захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілих ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12013100010000327 за обвинуваченням :

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Сербія, сербка, громадянки України, не заміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, студентки ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 КК України,-

встановив:

03 червня 2015 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області скасовано ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2015 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та повернуто обвинувальний акт до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 315 КПК України.

В судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та обрати обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який є тяжким та наявні ризики, що перебуваючи на волі вони можуть ухилитись від суду та впливати на потерпілих та свідків по справі.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_3 та потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 клопотання підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_1 з приводу клопотання прокурора заперечував, просив суд повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він складений з порушенням ст. 291 КПК України, оскільки в ньому не сформульовано обвинувачення, а лише зазначено в чому підозрюються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 З приводу клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, оскільки прокурор помилково в своєму клопотанні зазначив, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки відповідно до обвинувального акту від 25.06.2014 року, який є предметом розгляду в даному судовому засіданні ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ст. 287 КК України, який не є тяжким, крім того обвинуваченому ОСОБА_7 вже обрано запобіжний захід у виді застави, умови якого він не порушував, будь-яких доказів, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на волі може ухилитись від суду та впливати на потерпілих та свідків по справі прокурором суду не надано. Також заявив клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_2 не заперечував з приводу призначення справи до розгляду, з приводу клопотання про обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, оскільки прокурор помилково в своєму клопотанні зазначив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 286 КК України, оскільки відповідно до обвинувального акту від 25.06.2014 року, який є предметом розгляду в даному судовому засіданні ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ст. 287 КК України, який не є тяжким. Також зазначив, що відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 12.03.2015 року апеляційний суд скасовуючи вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.12.2014 року змінив ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на заставу, умови якого вона не порушувала, будь-яких доказів, що обвинувачена ОСОБА_6, перебуваючи на волі може ухилитись від суду та впливати на потерпілих та свідків по справі прокурором суду не надано. Також заявив клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та слідчого Скрипку.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 при вирішенні питань, які ставились на обговорення підтримали думку своїх захисників.

Прокурор, представник потерпілих та потерпілі заперечували з приводу повернення обвинувального акту прокурору.

Представник потерпілих адвокат ОСОБА_3 заявив клопотання про допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

При вирішенні клопотання адвоката ОСОБА_1 про допит свідків, представник потерпілих та потерпілі заперечували, інші учасники вказане клопотання підтримали, при вирішенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_2 про допит свідків всі учасники поклались на розсуд суду, при вирішенні клопотання представника потерпілих про допит свідків потерпілі підтримали, інші учасники поклались на розсуд суду.

Вивчивши наявні матеріали, вислухавши учасників судового розгляду, суд дійшов до висновку, що під час підготовчого судового засідання встановлені підстави для прийняття рішення, передбаченого п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, а саме - про необхідність повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обовязковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення. При цьому, за змістом цієї норми, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.

У відповідності до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_22 проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу розясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчиненні злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії» №9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Проте, під час підготовчого судового засідання встановлено, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не містить формулювання обвинувачення відповідно до положень закону, так як в даному обвинувальному акті зазначені лише фактичні обставини справи, які встановлені слідчим під час досудового розслідування, та наявне посилання на те, що досудовим розслідуванням встановлена достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 287 КК України.

Таким чином, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону підозрюваним ОСОБА_6 та ОСОБА_26 фактично не висунуто обвинувачення у вчиненні відповідних злочинів, що порушує їх право на захист та унеможливлює судовий розгляд кримінального провадження, у звязку з чим обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору через його невідповідність вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

В звязку з прийнятим судом рішенням про повернення обвинувального акту, клопотання учасників судового розгляду про допит в судовому засіданні свідків задоволенню не підлягає.

При вирішенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню в звязку з наступним. Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Прокурором помилково в своєму клопотанні зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки відповідно до обвинувального акту від 25.06.2014 року, який є предметом розгляду в даному судовому засіданні ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ст. 287 КК України, який не є тяжким. Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області від 12.03.2015 року апеляційний суд скасовуючи вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.12.2014 року змінив ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на заставу. На даний час обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді застави. Прокурором не надано суду будь-яких фактичних даних, які б свідчили про порушення умов обраного запобіжного заходу з боку обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Будь-яких доказів, що запобіжний захід у виді застави, обраний відносно обвинувачених ОСОБА_7 або ОСОБА_6 не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України прокурором суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 291, 314, 315, 369 КПК України , -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та ОСОБА_26 у вчиненні злочину передбаченого ст. 287 КК України повернути прокурору Київської області для усунення недоліків.

В клопотанні прокурора про обрання обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом семи днів з дня її оголошення через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Суддя Гришко О.М.