Рішення № 54908951, 23.12.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

23.12.2015

Справа № 337/1025/15-ц

Провадження № 2/337/676/2015 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

за участю секретаря Алуф Є.В., Бочіної Н.А., Латій В.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хортицького районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

в с т а н о в и в :

23.02.2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя у якому вказала, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, з 27.12.2003 року, фактично шлюбно-сімейні відносини між ними розпочалися з березня 2003 року, коли вони стали сумісно проживати однією сімєю і вести спільне господарство, побут, мали спільний бюджет. З березня 2003 року вони проживали як одна сімя по вул. Хортицьке шосе, буд. 20. Від шлюбу народилась дитина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі за спільні кошти придбано майно: квартира АДРЕСА_1; автомобіль Land Rover; автомобіль Mercedes-Benz Actros з причепом; мотоцикл Suzuki Sky wave; автомобіль Кіа Sportage; автомобіль Chery Amulet; автомобіль Wolkswagen LT; автомобіль Opel Omega, 2001 року випуску; автомобіль Opel Omega, 1996 року випуску; автомобіль Ford Orion; мотоцикл Suzuki Skywave, 2003 року випуску; моторолер Nitro. Все майно оформлювалось на відповідача ОСОБА_4 Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2014 року шлюб розірвано. Дитина ОСОБА_5 залишився проживати з нею. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2014 року з відповідача ОСОБА_4 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 24.03.2014 року. З боку відповідача рішення суду виконується неналежним чином, оскільки аліменти на дитину або взагалі не сплачуються, або сплачуються із затриманням та в незначному розмірі.

В ході розгляду справи позивачка надала уточнену позовну заяву, відповідно до якої вказала, що в період шлюбу було придбано 9 транспортних засобів, які зареєстровані на імя відповідача, а саме: 22.05.2012 р. автомобіль НОМЕР_1, 2002 року випуску, кузов SALNE22252F393047, який 31.08.2013р. перереєстрований на іншого власника; 19.07.2011р. транспортний засіб Schuette Tungeln, д/н НОМЕР_2, 2000 року випуску, шасі W09ZTR212YTS31021, який 03.10.2013 р. перереєстрований на іншого власника; 09.06.2010р. автомобіль НОМЕР_3, 1999 року випуску, кузов WV1ZZZ2DZYH006428, 1999 року випуску, який 19.12.2013р. перереєстрований на іншого власника; 30.09.2010р. автомобіль НОМЕР_4, 2000 року випуску, шасі WDB9502041K484237, який 03.10.2013р. перереєстрований на іншого власника; 28.08.2009р. мотоцикл Suzuki Skywave 400, д/н АР 1493АА, 2004 року випуску, шасі СК43 А102549, який 08.07.2010р. знятий з обліку для продажу; 25.10.2008р. автомобіль НОМЕР_5, 2008 року випуску, кузов U6YJE55188L033830, який 12.10.2010р. знятий з обліку для продажу; 24.05.2012р. моторолер Nitro 250, д/н НОМЕР_6, 2007 року випуску, шасі L8YTCNPB47S010006; 18.08.2007р. автомобіль НОМЕР_7, 2000 року випуску, кузов WOLOVBM69Y1031042, який 19.12.2008р. знятий з обліку для продажу; 05.10.2006р. автомобіль НОМЕР_7, 1995 року випуску, кузов WOL000026S1136211, який 26.05.2007р. знятий з обліку для продажу.

Вважає, що 4 транспортних засобів відповідач реалізував іншим особам вже після фактичного припинення шлюбних відносин, тобто після квітня 2013р., а саме: автомобіль Land Rover Freelander, оціночна вартість 217046 грн.; транспортний засіб Schuette Tungeln, оціночна вартість 259970 грн.; автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, оціночна вартість 152150 грн.; автомобіль Mercedes-Benz, оціночна вартість 329520 грн. Вартість транспортних засобів, з урахуванням проведеної експертної оцінки, становить суму 958686 грн. Вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню 1\2 компенсації вартості реалізованих транспортних засобів, що становить суму 479343 грн.

Вказала, що під час шлюбу також 4 транспортних засобів були зняті відповідачем з обліку для продажу, а саме: мотоцикл Suzuki Skywave 400, д/н АР 1493АА, 2004 року випуску, шасі СК43А102549, оціночна вартість 43840 грн.; автомобіль НОМЕР_5, 2008 року випуску, кузов U6YJE55188L033830, оціночна вартість 233930 грн.; автомобіль НОМЕР_7, 2000 року випуску, кузов WOLOVBM69Y1031042, оціночна вартість 107850 грн.; автомобіль НОМЕР_7, 1995 року випуску, кузов WOL000026S1136211, оціночна вартість 74000 грн., та транспортні засоби не були реалізовані іншим особам. На сьогоднішній день за ОСОБА_4 зареєстрований моторолер Nitro 250, д/н НОМЕР_6, 2007 року випуску, шасі L8YTCNPB47S010006, оціночна вартість 10850 грн. Вказує, що 5 транспортних засобів підлягають поділу між подружжям.

В остаточно уточненій позовній заяві просить суд встановити факт проживання ОСОБА_4 (дівоче прізвище - ОСОБА_6) ОСОБА_7 і ОСОБА_4 однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з березня 2003р. до 27.12.2003р. Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_3 право власності на наступне майно: на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2; на транспортний засіб: автомобіль НОМЕР_5, 2008 року випуску, сірого кольору, кузов №U6YJE55188L033830, двигун №D4EA7H362845. Виділити у власність ОСОБА_4 наступне майно: 1/3 частини квартири АДРЕСА_2;

транспортний засіб: мотоцикл Suzuki Skywave 400, д/н АР 1493АА, 2004 року випуску, шасі СК43 А102549; транспортний засіб: автомобіль НОМЕР_7, 2000 року випуску, кузов WOLOYBM69Y1031042; транспортний засіб: автомобіль НОМЕР_7, 1995 року випуску, кузов WOL000026S1136211; транспортний засіб: моторолер Nitro 250, д/н НОМЕР_6, 2007 року випуску, шасі L8YTCNPB47S010006. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1\2 компенсації вартості реалізованих транспортних засобів у розмірі 479343 грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1\2 різниці у вартості транспортних засобів у розмірі 1305 грн. Судові витрати по розгляду справи покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити, надала письмові пояснення по справі в яких також вказала, що проаналізувавши показання свідків, наданих по цивільній справі, слід дійти висновку до наступних фактів, що позивач і відповідач познайомились навесні 2003р., стали проживати разом як одна сім'я на зйомній квартирі по вул. Хортицьке шосе з весни 2003р., з моменту спільного проживання вели спільне господарство, побут, мали спільний бюджет, відповідач, окрім як з позивачкою, в спірний період часу не перебував в шлюбних відносинах з іншими особами. Додатковим підтвердженням проживання позивача і відповідача однією сімєю є їх спільний відпочинок на морі. Внаслідок проживання позивачки і відповідача з весни 2003р. як однією сімєю, було прийнято рішення про тимчасове проживання доньки відповідача в с. Михайлівка з серпня 2003р. разом із батьками позивачки. Спірна 4-кімнатна квартира АДРЕСА_2 була придбана позивачкою і відповідачем за спільні копни у вересні 2003р. під час їхнього проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Одразу після придбання квартири АДРЕСА_2, позивачка і відповідач вселилися в цю квартиру і продовжили проживати однією сімєю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та також до часу їх фактичного розлучення. Дочка відповідача ОСОБА_8 в період з березня 2003р. по серпень 2003р. проживала разом із батьком та позивачкою на зйомній квартирі по вул. Хортицьке шосе в м. Запоріжжя.

У судовому засіданні відповідач з позовом не згоден, надав письмові заперечення, у яких вказав, що встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу не підлягають задоволенню так як на момент зазначений позивачем діяли норми Кодексу про шлюб та сім'ю, який припинив свою чинність 31.12.2003 року. На зазначений в позові проміжок часу поширювалися норми Кодексу про шлюб та сім'ю, якими не передбачено такого поняття як фактичні шлюбні відносини або проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, на відміну від Сімейного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004 року. Крім того, обставини проживання однією родиною з позивачкою не було підтверджено і свідками, відповідно до показів яких в зазначений період він зустрічався з кількома жінками, мав з ними певні стосунки. Квартира АДРЕСА_3 є його особистою власністю, яку було придбано 04.09.2003 року на його особисті кошти, отримані до укладення шлюбу, тому позовні вимоги в частині визнання права власності на 2/3 частини квартири не підлягають задоволенню. ОСОБА_9 просить поділити як спільну сумісну власність всі автотранспортні засоби, які будь-коли протягом шлюбу були зареєстровані на його ім'я, при цьому позивачка забула що ці транспортні засоби було продано ще в період шлюбу, в тому числі і для отримання коштів для придбання іншого транспортного засобу, в тому числі деякі з них було фактично продано, і при цьому оформлено довіреності. В уточнених позовних вимогах позивачка посилається на те, що в заочному рішенні про розірвання шлюбу зазначено, що фактичне припинення шлюбних стосунків мало місце в квітні 2013 року. Проте безпосередньо в позові зазначено, що спільне господарство він з ОСОБА_3 не веде з кінця 2013 року. Він при поданні позову зазначив, що інтимні стосунки з ОСОБА_3 не підтримує з квітня 2013 року, а спільне ведення господарства припинено в кінці 2013 року. Тільки в листопаді 2013 року позивачка влаштувалася на роботу, і до цього часу не мала жодного джерела прибутку, знаходячись разом з дитиною на його повному утриманні. Майно стосується саме спільного ведення господарства, а не інтимних стосунків, тому вважає що в цій частині позивачка перекручує факти. Вона також забула повідомити суд, що фактично його вигнала з квартири, оскільки з кінця 2013 року коли він приїжджав додому вона скандалила, кидалася, намагаючись вдарити, неодноразово шкрябала нігтями обличчя та руки. При цьому ОСОБА_9 вільно користувалася всім майном, яке було в квартирі, і коштами, отриманими від продажу автомобілю Кіа Sportage, держномер АР 6570ВІ. Ці кошти, а також більша частина побутової техніки та частину меблів позивачка залишила собі, а зараз претендує на поділ цього майна. Тому вважає, що майно, яке було продано протягом спільного ведення господарства з позивачкою в період шлюбу, не підлягає поділу. ОСОБА_9 не заперечувала проти укладення договорів купівлі-продажу цього майна, не зверталася до суду з приводу оскарження цих договорів. Крім того, це майно вже давно належить іншим особам, які не були подружжям позивачки, і визнавати на нього право власності в порядку позовного провадження про поділ спільного майна подружжя є незаконним. Тому з автотранспорту підлягає поділу тільки те майно, що було оформлено станом на момент розірвання шлюбу: це моторолер Nitro держномер АР2608АА а також продані в період шлюбу та оформлені за довіреністю Ford Orion держномер АР1706АІ та мотоцикл НОМЕР_8. Автомобіль по довіреності купили родичі позивачки, проте він не проти визнання за позивачкою права власності на це авто. Мотоцикл Suzuki Skywave також було продано по довіреності ще в серпні 2010 року, і всі кошти за його продаж в 2010 році було внесено до бюджету родини.

У судовому засіданні були опитані свідки.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що відповідач у квартирі по вул. Хортицьке шосе мешкав один, коли свідок приходив то нікого не бачив. З відповідачем знайомий з 1998 року, разом працювали на заводі, у 2003 році у квартирі по вул. Хортицьке шосе був раз 5-7. коли ОСОБА_3 купив квартиру по вул. Рубана то приходив до нього і бувало ночував, крім відповідача там ніхто не мешкав. Допомагав ОСОБА_3 ремонтував меблі, у жовтні приходив до нього з дружиною, спілкувалися. ОСОБА_9 знає з кінця серпня 2003 року, відповідач сказав, що це його дівчина, і після цього її бачив лише на весіллі у грудні 2003 року, забирав її як боярин з с. Михайлівка. До весілля у квартирі по вул. Рубана був зроблений ремонт, там був телевізор, кондиціонер, мікрохвильова піч. Влітку 2003 року з відповідачем їздили в селище Кача у Криму, позивачка ОСОБА_9 також їздила з ними один раз в селище Кача без дитини.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що позивачка ОСОБА_9 претендує на квартиру. Свідок давала гроша квартиру, допомагала грошима. ОСОБА_9 ніколи не працювала, та відповідач її забезпечував, одягав, кормив. Батьки позивачки грошей не давали. У цивільному шлюбі сторони не жили, у відповідача і раніше були дівчата. Познайомились з позивачкою на свадьбі, тільки відповідач не хотів з нею одружуватися, вона на нього тиснула, хотіла міську прописку. Коли відповідач знімав квартиру, то свідок приходила до нього, водила дитину до садку, у квартирі речей позивачки не було її самої теж не було, там була інша дівчина ОСОБА_12. До свадьби побачила позивачку в кінці серпня, та бачила ще 2 рази, син привів її до квартири. Коли відповідач познайомився з позивачкою ОСОБА_9, то він тоді був зайнятий, у нього була дівчина ОСОБА_13. Свідок дала відповідачеві 7000 доларів на квартиру, після покупки квартири там робився ремонт, у відповідача було ще 3000 доларів, які він зберігав у свідка. На зйомній квартирі були особисті речі ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона мешкала з батьком до 2003 року, потім переїхала до його дружини батьків, в цивільному шлюбі вони не проживали, до батька приходили різні жінки і постійної не було. У кінці серпня 2003 року вона почала мешкати в с. Михайлівка, до цього з батьком мешкала у квартирі в Хортицькому районі, яку наймали. З батьком разом жили з 5-4 років, до 7 років. ОСОБА_9 знала, вона приходила до батька, але постійно не проживала з ними. До садка водили і батько і бабуся. ОСОБА_15 позивачки у батька були ще жінки. Весною 2003 року було 6 років та селі ходила до школи в перший клас. Батько приїжджав до села разом з ОСОБА_15. До першого класу свідка водила сестра позивачки, мешкала в будинку в с. Михайлівка.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що відповідача знає з осені 2002 року, спілкувалися до серпня 2003 року. Заходив до нього на квартиру, пили пиво біля під'їзду, був на кухні, десь раз у місяць. У квартирі мешкав відповідач та його дочка, більше нікого не бачив. На районі зустрічав його з різними дівчинами. Відповідач казав, що квартиру наймає.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що її донька з відповідачем одружилися в 2003 році, познайомились весною 2003 року та відразу почали мешкати разом на найманій квартирі, потім купили квартиру та почали жити в ній, потім одружилися. Не один раз була у них у квартирі, в одній кімнаті жила дочка відповідача ОСОБА_8, а в іншій вони. Влітку всі разом їздили в м.Суздаль до свідка на батьківщину. Була рази три у них, привозила їм курей, помідори, допомагали грошима та продуктами. В придбаній квартирі допомагали робити ремонт. На найману квартиру дочка перевезла свої речі. Дочка відповідача ОСОБА_8 пішла в 1 клас та почала проживати у неї в селі в 2003 році з кінця серпня. У квітні відповідач привозив Настю до села, познайомив. Сторони вирішили придбати своє житло у Хортицькому районі, разом її вибрали. У них грошей не вистачило, та їм надали також гроші 5000 доларів. Відповідач працював на заводі водієм, та ще сплачував аліменти на дитину. Відповідачка зараз проживає на найманій квартирі так як відповідач вигнав її з дитиною. Три місяці присилає аліменти на сина по 300 грн. Квартира була придбана приблизно за 11000 доларів. До квартири купували телевізор, пральну машину та бойлер.

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що її сестра позивачка познайомилась з відповідачем у березні 2003 року, почали мешкати в найманій квартирі, потім купили квартиру і почали в ній проживати, потім зареєстрували шлюб, народився син, мешкали як звичайно, не добре і не погано, потім відповідач почав гуляти, були сварки, та потім вони розійшлися. Спочатку мешкали по вул. Хортицьке шосе, вдвох, ще була дочка відповідача від іншого шлюбу. Була у квартирі кілька разів. Батьки допомагали грошима та продуктами. Квартиру купили восени перед свадьбою по вул. Рубана. Велися розмови за гроші на квартиру. Часто сторони, до шлюбу і після шлюбу, приїжджали в село. Відповідач постійно працював, а позивачка вчилася в технікумі, готувала і прала, вела господарство. В квартирі були її речі особисті, отримувала стипендію. Після технікуму закінчила КПУ, офіційно ніде не працювала. Якась частина їх грошей зберігалася в селі, їх перед придбанням квартири перераховували.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що сторони разом проживали як сім'я в підїзді на 3 поверсі. Діти разом гуляли на подвірї, бачила їх на майданчику. Сторони купили квартиру, було ще тепло це 2003-2004 рок. ОСОБА_9 у свідка стриглася. Бачила їх разом, сприймала їх як сімейну пару. В квартирі з березня 2003 по грудень 2004 року не була, зустрічалися у ліфті. До свадьби бачила що вони разом ходили. ОСОБА_15 нічого не бачила.

Свідок ОСОБА_18 пояснив, що сторони мешкали поряд із нам, бачив їх часто, потім перестав бачити. Євгеній та Ліля мешкали на 3 поверсі. Про 2003 рік не пам'ятає хто перший заселився. Сприймав їх як пару, у квартирі не був з ними не спілкувався.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 27.12.2003 року Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадського стану Запорізького обласного управління юстиції, актовий запис № 1949(а.с. 6).

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 7).

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.04.2014 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_13 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, в розмірі 1\4 частини від усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 24.03.2014 року(а.с. 9).

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2014 року, шлюб між сторонами розірвано.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до тексту рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2014 року, судом встановлено, що шлюбні відносини між сторонами припинені з квітня 2013 року(а.с.8).

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до довідок Центру №1 надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Запоріжжя УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, за ОСОБА_4 в період з 27.12.2003 року були зареєстровані транспортні засоби: автомобіль Land Rover Freelander, державний номер НОМЕР_9, 2002 року випуску; транспортний засіб Schuette Tungeln, державний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску; автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_10, 2000 року випуску

автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, державний номер НОМЕР_11, 1999 року випуску; мотоцикл Suzuki Sky wave 650, державний номер НОМЕР_12, 2003 року випуску; мотоцикл Suzuki Sky wave 400, державний номер НОМЕР_13, 2004 року випуску; автомобіль Кіа Sportage, державний номер НОМЕР_14, 2008 року випуску; автомобіль Opel Omega, державний номер НОМЕР_15, 2000 року випуску; автомобіль Opel Omega, державний номер НОМЕР_15, 1995 року випуску; моторолер Nitro 250, державний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску; автомобіль FORD ORION державний номер АР1706AI, 1991 року випуску.

Відповідно до довідок Центру №1 надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Запоріжжя УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 06.05.2015 року №10\13-1888(а.с.50), від 30.05.2015 року №10\13-2035(а.с.103-105), від 02.07.2015 року №10/13-1258(а.с.133-134), за період з 27.12.2003 року по квітень 2013 року, були зняті відповідачем з обліку для продажу транспортні засоби: мотоцикл Suzuki Sky wave 400, державний номер НОМЕР_13, 2004 року випуску; автомобіль Кіа Sportage, державний номер НОМЕР_14, 2008 року випуску; автомобіль Opel Omega, державний номер НОМЕР_15, 2000 року випуску; автомобіль Opel Omega, державний номер НОМЕР_15, 1995 року випуску.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до довідки Центру №1 надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Запоріжжя УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 06.05.2015 року №10\13-1888(а.с.50) за ОСОБА_4 зареєстрований транспортний засіб автомобіль FORD FOCUS, державний номер НОМЕР_16, 2002 рік випуску, кузов 1FAFP33P52W340556, на підставі довідка рахунку ВІА 639903 від 31.12.2014 р. ФОН ОСОБА_20, який суд вважає таким, що не підлягає розподілу так як придбаний відповідачем після розірвання шлюбу.

Відповідно ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Суду сторонами не надано належних доказів про визнання правочинів по відчуженню транспортних засобів недійсними, або доказів того, що це було зроблено всупереч інтересам сімї.

Таким чином суд вважає, що оскільки транспортні засоби були відчужені під час шлюбу, то вони перестали бути обєктом права спільної сумісної власності подружжя, та їх необхідно виключити з обсягу спільного майна подружжя, яке підлягає поділу при розірванні шлюбу.

Після квітня 2013 року були перереєстровані на іншого власника транспортні засоби: автомобіль Land Rover Freelander, державний номер НОМЕР_9, 2002 року випуску; транспортний засіб Schuette Tungeln, державний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску; автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_10, 2000 року випуску; автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, державний номер НОМЕР_11, 1999 року випуску; мотоцикл Suzuki Sky wave 650, державний номер НОМЕР_12, 2003 року випуску.

На момент розгляду справи за ОСОБА_4 зареєстровані транспортні засоби: моторолер Nitro 250, державний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску; автомобіль FORD ORION державний номер АР1706AI, 1991 року випуску.

Відповідно ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до пп. 23 - 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання.

На підставі письмових доказів наданих суду, судом встановлено, що обсяг спільно нажитого майна транспортних засобів, які були наявні на час припинення спільного ведення господарства, тобто на квітень 2013 року, складає: автомобіль Land Rover Freelander, державний номер НОМЕР_9, 2002 року випуску; транспортний засіб Schuette Tungeln, державний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску; автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_10, 2000 року випуску; автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, державний номер НОМЕР_11, 1999 року випуску; мотоцикл Suzuki Sky wave 650, державний номер НОМЕР_12, 2003 року випуску; моторолер Nitro 250, державний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску; автомобіль FORD ORION державний номер АР1706AI, 1991 року випуску.

Згідно до інформаційно консультативних довідок субєкта оціночної діяльності щодо оцінки середньої ринкової вартості транспортних засобів, та які не оспорювалися сторонами, оціночна вартість автомобіля Land Rover Freelander, державний номер НОМЕР_9, 2002 року випуску складає 217046 грн.; транспортного засобу Schuette Tungeln, державний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску складає 259970 грн.; автомобіля Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_10, 2000 року випуску складає 329520 грн.; автомобіля VOLKSWAGEN LT 35, державний номер НОМЕР_11, 1999 року випуску складає 152150 грн.; моторолера Nitro 250, державний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску складає 10850 грн.(а.с.138-163).

Сторони у судовому засіданні узгодили договірну вартість мотоцикла Suzuki Sky wave 650, державний номер НОМЕР_12, 2003 року випуску у розмірі 60000 грн.; автомобіля FORD ORION державний номер АР1706AI, 1991 року випуску у розмірі 65000 грн.

Згідно п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до наведеного суд вважає, що за позивачем ОСОБА_3 необхідно визнати право власності на наступне майно: на 1\2 частину автомобіля FORD ORION державний номер АР 1706AI, 1991 року випуску, та на 1\2 частину моторолера Nitro 250 державний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску.

Вартість того майна, яке є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, та яким відповідач розпорядився самостійно після фактичного припинення спільного ведення господарства у квітні місяці 2013 року, складає 1018686 грн., а саме автомобіль Land Rover Freelander, державний номер НОМЕР_9, 2002 року випуску вартість 217046 грн.; транспортний засібу Schuette Tungeln, державний номер НОМЕР_2, 2000 року випуску вартість 259970 грн.; автомобіль Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_10, 2000 року випуску вартість 329520 грн.; автомобіль VOLKSWAGEN LT 35, державний номер НОМЕР_11, 1999 року випуску вартість 152150 грн.; мотоцикл Suzuki Sky wave 650, державний номер НОМЕР_12, 2003 року випуску вартість 60000 грн.

Враховуючи те, що відповідач здійснив відчуження транспортних засобів без згоди позивача, не в інтересах сімї, на час відчуження транспортних засобів шлюбні відносини між сторонами були припинені, то суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1\2 компенсації вартості реалізованих транспортних засобів, що становить суму 509343 грн.

Що стосується позовних вимог встановлення факту проживання однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з березня 2003 року до 27.12.2003 року, поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та визнання за ОСОБА_3 права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та копії договору купівлі продажу квартири від 04.09.2003 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_21 і зареєстрованого у реєстрі за № 1503, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2(а.с. 40,41). Квартира придбана за 45457 грн.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень СК України, цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, яке відбулось 01.01.2004 року.

Таким чином, виходячи із принципу незворотності дії у часі, встановленого ч. 1 ст. 58 Конституції України, на правовідносини, що виникли раніше дія вказаних нормативних актів не поширюється.

Враховуючи вище викладене, заявлені вимоги щодо встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сімєю без реєстрації шлюбу за період з березня 2003 року до 27.12.2003 року підпадають під застосування норм Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 р.), положеннями якого передбачена реєстрація шлюбу у державних органах реєстрації актів громадянського стану, при цьому, зазначеним Кодексом не передбачалось право встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Разом з тим Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.09.2015 року(справа 6-1026 с15), висловлено правова позиція, згідно до якої відповідно до статей 16-18 Закону України «Про власність», статті 22 Кодексу про шлюб та сімю України, який був чинним до 1 січня 2004 року, спільною сумісною власністю визнавалось майно, нажите подружжям за час шлюбу (майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сімї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обєдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю). В інших випадках спільна власність громадян визнавалася частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено й учасники спільної власності в разі придбання майна не виходили з рівності їхніх часток, розмір частки кожного з них визначався ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У звязку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

В розумінні ст. 22 КпШС України спільним майном подружжя визнається те майно, яке нажите під час шлюбу. Крім того, нормами Кодексу про шлюб та сімю України не передбачено можливість визнання набутого майна спільною сумісною власністю тільки з підстав визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Тобто, КпШС України не містив положень щодо проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу з визнанням майна, набутого ними за час спільного проживання їх спільною сумісною власністю.

До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 ЦК України, тобто воно являється об'єктом розподілу, спадкування.

Відповідно до приписів постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Як встановлено в судовому засіданні спірна квартира придбана відповідачем особисто до реєстрації шлюбу та до набрання чинності ЦК України, та СК України.

Враховуючи, що в період з березня 2003 року до 27.12.2003 року діяли КпШС України та Закон України «Про власність», сам лише факт проживання однією сім'єю в цей період не є підставою для визнання за позивачем права спільної сумісної власності на спірне майно.

У силу ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, нормами ст.74 Сімейного Кодексу України про право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу набрали чинності з 01.01.2004 року, а норми п.5 ч.1 ст. 256 ЦПК України про встановлення такого юридичного факту як проживання однією сімєю чоловіка і жінки без шлюбу передбачено тільки з набрання чинності новим Цивільно-процесуальним Кодексом України, тобто з 01.09.2005 року.

Отже до прийняття на законодавчому рівні норми п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України, а саме до 01.09.2005 року, вимоги та докази щодо встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу судовому розгляду не підлягають.

Таким чином, суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім'єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини щодо спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось сторонами внаслідок спільної праці. Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін. Частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожного зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним із подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання майна вкладені, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в цьому майні, відповідно до розміру внеску, є її власністю.

Крім того, у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в Постанові від 10 березня 2015 року в справі №21-615а14, згідно ст. 36 Сімейного Кодексу України, саме шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли чоловік та жінка проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обовязків, притаманних сімї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин такі відносини можуть підпадати під поняття сімї, а її учасники визнаватися членами сімї, яким з огляду на обєктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обовязки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак, попри цю схожість, вони не уподібнюються до них (не ототожнюються з ними), і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть уважатися членами сімї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» і «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як субєкта правовідносин між собою.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без шлюбу й визнання за її учасниками статусу члена сімї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружжя, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_9 зазначає, що до укладання шлюбу вона з березня 2003 року до 27.12.2003 року проживала однією сімєю з відповідачем і спірна квартира була придбана разом за спільні кошти, однак, позивачкою не надано належних і допустимих доказів того, що квартира придбавалася в наслідок спільної праці та її особистого внеску у придбання зазначеного майна, не доведено належними та допустимими доказами факту внесення грошових коштів за квартиру з боку позивачки, не надано доказів на наявність у позивачки достатніх грошових коштів(окрім стипендії в розмірі 37 грн. на місяць у 2003 році), джерел їх походження, тощо, та крім того, сторонами не заперечується, що реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану ними не проведено, отже, прав та обовязків саме подружжя ними не було набуто.

Допитані у судовому засіданні свідки з боку позивача підтверджуючи факт спільного проживання позивачки з відповідачем не довели особисту участь позивачки у наданні коштів для придбання квартири.

Також суду не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про надання певних грошових коштів позивачці її родичами для придбання спірної квартири, як на це вказують свідки близькі родичі позивачки ОСОБА_6 і ОСОБА_16

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Аналізуючи інші надані сторонами докази, суд зауважує на наступному.

Надані суду письмові докази(а.с. 54-63, 83) суд вважає такими, що не можуть підтверджувати факт проживання сторін однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з березня 2003 року до 27.12.2003 року, а лише підтверджують те, що донька відповідача проживала у с. Михайлівка, ходила там до школи, та була знайома з позивачкою, та між ними були доброзичливі стосунки.

Надані суду письмові докази(а.с. 84-85), надані у підтвердження того, що мати позивачки зареєстрована та проживає у с. Михайлівка, що на думку суду не відноситься до встановлення факту проживання сторін по справі однією сімєю.

Письмовий доказ копія довідки про доходи відповідача за період з 2002 року по 2004 рік(а.с.86) свідчить про наявність у відповідача доходів.

Письмовий доказ копія довідки про стипендію позивачки за період з 2000 року по 2004 рік(а.с.87) свідчить про те, що позивачка отримувала стипендію у розмірі від 17 грн. до 37,4 грн.

Письмовий доказ копія угоди про завдаток на квартиру від 02.08.2003 року(а.с. 112) вказує на те, що ОСОБА_4 передав продавцю спірної квартири завдаток у розмірі 2665 грн., та також вказано, що ОСОБА_4 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 гуртожиток.

Письмовий доказ копія договору від 01.09.2010 року про платне надання освітніх послуг(а.с.127) вказує на те, що позивачка у період шлюбу навчалася та оплачувала навчання.

Досліджений у судовому засіданні запис розмови між сторонами(а.с.205) свідчить лише про наявність між сторонами неприязне них відносин з приводу належності спірної квартири.

Копія договору від 14.02.2006 року дарування частини квартири АДРЕСА_4 на думку суду до справи взагалі не відноситься.

Посилання позивачки на те, що в квартирі АДРЕСА_5 була зареєстрована 04.11.2003 року, ще до моменту укладення офіційного шлюбу з відповідачем, на думку суду не може свідчити що спірна квартира була придбана сторонами разом за спільні кошти 04.09.2003 року.

Згідно розяснень, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сімю України» (у редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин) судам слід мати на увазі, що правила статей 22, 28, 29 КпШС не застосовують до спорів про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі. Такі спори мають вирішуватися згідно з п.1 ст.17 Закону України «Про власність», відповідних норм Цивільного кодексу України і з урахуванням роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

А тому пояснення свідків, які вказували, що сторони ще до реєстрації їх шлюбу спочатку зустрічались, а потім проживали разом, не можуть спростовувати норм чинного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту та в силу ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язаний на засадах змагальності переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Суд вважає, що позивачкою не доведені ті обставини на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, не наведено доказів щодо її особистої участі в купівлі спірної квартири, тому у суду немає підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З відповідача на користь позивачки, відповідно до норм ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню сплачені судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст. 60, 65, 70, 74 СК України, ст. 22, 36 КпШС України, ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 256 ЦПК України, ст. 16, 368 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_17) право власності на наступне майно:

На 1\2 частину автомобіля FORD ORION(державний номер АР 1706AI, 1991 року випуску, кузов WF0FXXGCAFMD64852);

На 1\2 частину моторолера Nitro 250(державний номер НОМЕР_6, 2007 року випуску, шасі L8YTCNPB47S010006).

Стягнути з ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн НОМЕР_18) на користь ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_17) компенсацію вартості реалізованих транспортних засобів у розмірі 509343(пятсот девять тисяч триста сорок три)грн.

Стягнути з ОСОБА_4(ІНФОРМАЦІЯ_4, іпн НОМЕР_18) на користь ОСОБА_3(ІНФОРМАЦІЯ_3, іпн НОМЕР_17) сплачені судові витрати у розмірі 2581(дві тисячі пятсот вісімдесят одна)грн. 85 коп.

В іншій частині позову відмовити.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, протягом 10 днів.

Суддя: