Рішення № 54908849, 25.12.2015, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1770/15-ц 2/335/854/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., при секретарі Лєдовій А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Орджонікідзевський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про визнання шлюбу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-тя особа: Орджонікідзевський відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про визнання шлюбу недійсним, який на підстав ухвали про залишення позову без руху уточнила.

В обґрунтування уточненого позову зазначала, що 13.09.2013 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено актовий запис № 297.

Про те, що зазначений шлюб було укладено, позивачу стало відомо після смерті ОСОБА_3, який є дідусем позивача по справі. Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не повідомляли позивача про факт реєстрації їх шлюбу, не дивлячись на те, що вона із дідусем спілкувалася кожну неділю.

На підставі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 приватним нотаріусом ОСОБА_4 відкрито спадкову справу.

У звязку з тим, що позивач проживає у Хортицькому районі м. Запоріжжя їй не завжди було зручно кожен день навіщати свого дідуся, оскільки він проживав та був зареєстрований у Жовтневому районі м. Запоріжжя. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до сусідки ОСОБА_3 ОСОБА_2, з якою вона домовилася, що буде надавати їй грошові кошти, а вона буде готувати їжу дідусю.

ОСОБА_2 знала, що у дідуся був похилий вік і останні три роки стан здоровя дідуся був у незадовільному стані, у звязку з чим вона і вирішила таємно зареєструвати шлюб із ОСОБА_3 з метою отримання спадщини у вигляді однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, щоб бути спадкоємцем першої черги.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 без наміру створення сімї та набуття прав та обовязків подружжя про що свідчить те, що вона проживала окремо від ОСОБА_3, мають різницю у віці 27 років, після реєстрації шлюбу не змінила прізвище на «Соловян», приховала факт реєстрації шлюбу, у звязку з чим про час та дату реєстрації шлюбу ніхто із родичів не був повідомлений, відсутні фото, які були би зроблені на день реєстрації шлюбу. Крім того, відповідно до висновку за матеріалами ЄО № 2774 від 17.02.2015 року ДІМ СДІМ Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5, при проведенні перевірки за матеріалом звернення ОСОБА_6 було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2, під час якого були опитані мешканці сусідніх квартир, які зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільного господарства не вели, як чоловік та жінка не проживали, про те, що між ними було укладено шлюб їм не відомо.

Посилаючись на вказані обставини позивач просила суд визнати недійсним шлюб, зареєстрований 13.09.2013 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 297, у звязку з його фіктивністю.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат ОСОБА_7 наполягали на задоволенні позовних вимог та просили суд задовольнити позов з підстав зазначених у ньому.

ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначала, що ОСОБА_2 та її дідусь ОСОБА_3 разом не проживали, спільного господарства не вели, про укладення шлюбу між ними її ніхто не повідомляв. З дідусем вона спілкувалась приблизно 1-2 рази на тиждень чи на два тижні, а навідувала його приблизно 1 раз на два тижні. ЇЇ дідусь останнім часом себе погано почував, у нього боліли ноги та голова, і вона разом із своїми іншими сестрами, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, приблизно у 2012 році домовилися із ОСОБА_2, щоб вона доглядала за ОСОБА_3, оскільки вони особисто кожного дня не могли його навідувати. За їх домовленістю ОСОБА_2 повинна була готувати їхньому дідусі їжу, ходити за ліками, а вони їй платили щомісяця по 500 грн. ОСОБА_10 дідуся вона навідувала на початку січня 2015 року. Про смерть дідуся вона дізналася лише 30 січня 2015 року, від його колишньої сусідки. Особистих жіночих речей у квартирі дідуся ні вона, ні її сестри ніколи не бачили. Вважає, що шлюб укладено задля заволодіння відповідачем нерухомістю дідуся.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_11 заперечували проти позовних вимог, вважали їх безпідставними та необґрунтованими, просили в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_2, зокрема, у судовому засіданні зазначала, що шлюб між нею та ОСОБА_3 був укладений за взаємною згодою, і саме покійний її чоловік наполягав на укладенні цього шлюбу. Раніше вони знали один одного більше 30 років, жили майже поруч в одному підїзді, але на різних поверхах в одному будинку, вона знала його покійну дружину. Реєстрація шлюбу з покійним відзначалась в присутності її родичів та сусідів. Ніяких корисливих мотивів від реєстрації шлюбу вона не мала, бо ще до реєстрації шлюбу покійний ОСОБА_3 залишив на її імя заповіт, посвідчений 11.07.2013 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12 на квартиру АДРЕСА_3. Між нею та покійним ОСОБА_3 склалися подружні відносини, вони разом харчувалися, піклувалися один за одного, покійний не бажав повідомляти своїх родичів про реєстрацію шлюбу, оскільки вони не піклувалися про нього і до нього не приходили. Після реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 вона прізвище не змінювала, оскільки є пенсіонеркою, а зміна прізвища призвела б до незручностей зі зміною багатьох документів.

Представник Орджонікідзевського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про огляд справи у їх відсутність.

Вислухавши осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення свідків, як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача, суд доходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.09.2013 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено актовий запис № 297 (а. с. 16).

27.01.2015 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, помер у віці 86 років, про що міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зроблено актовий запис № 758 та видано свідоцтво про смерть (а. с. 17).

Після смерті ОСОБА_3 було відкрито спадкову справу, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру. ОСОБА_1 є онукою померлого ОСОБА_3 і у звязку з відсутністю інших спадкоємців першої черги, крім ОСОБА_2, нарівні з іншими своїми сестрами ОСОБА_9 та ОСОБА_8, як спадкоємець другої черги, мала би право на отримання спадщини після смерті свого дідуся, в тому числі на квартиру АДРЕСА_4, яка належала померлому на праві приватної власності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним, ОСОБА_1 зазначала, що шлюб укладений між її дідусем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено без наміру створити сімю, тобто є фіктивним.

Статтею 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України, шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов'язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім'ю.

В обґрунтування доводів про фіктивність шлюбу ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 без наміру створення сімї та набуття прав та обовязків подружжя, подружжя мають різницю у віці 27 років, після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 не змінила прізвище на «Соловян», приховала факт реєстрації шлюбу, у звязку з чим про час та дату реєстрації шлюбу ніхто із родичів не був повідомлений, у неї відсутні фото, які були би зроблені на день реєстрації шлюбу.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, ст.ст. 10 та 60 ЦПК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту права, яке вважає порушеним та зобов'язанийдовести обставини, на які посилається, правову та фактичну підставу своїх вимог. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проте, на порушення зазначених вимог закону позивач та її представник не надали суду належних, допустимих та беззаперечних доказів на підтвердження підстав заявлених позовних вимог.

Так, як зазначала у судовому засіданні свідок ОСОБА_13, яка є сусідкою ОСОБА_3 із квартири № 70 і мешкала з ним на одній коридорній площадці, їй відомі обставини реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, при цьому про реєстрацію шлюбу їй повідомив покійний у 2013 році, і як вона розуміє вони і до реєстрації шлюбу проживали разом, оскільки дуже часто бачила, як ОСОБА_2 виходила з його квартири. ОСОБА_3 їй казав, що ОСОБА_2 дуже багато для нього зробила, у звязку з чим він вирішив узаконити відносини і зазначив про те, що тепер вони чоловік і дружина. Його онучок вона ніколи не бачила, щоб вони його навідували і ОСОБА_3 зазначав, що з рідними він ніяких відносин не підтримує, останнім часом з ними не спілкується. З приводу отримання ОСОБА_2 грошових коштів від його рідних їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що не є ні родичкою, ні сусідкою, але знала ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ще до реєстрації шлюбу між ними. Вони постійно, кожного тижня, у неї купували овочі, м'ясо та інші продукти харчування. Деякий час ОСОБА_3 вона не бачила, а потім вона побачила його разом із ОСОБА_2, вони йшли тримаючи один одного під руку, і ОСОБА_3 сказав їй, що тепер ОСОБА_2 його законна дружина, що вони зареєстрували шлюб і вони живуть разом. Свідок помітила, що ОСОБА_3 став краще виглядати, навіть помолодів. За інших рідних ОСОБА_3 він їй нічого не розповідав. Коли вони приходили за покупками у них був один гаманець, але хто саме його доставав вона не звертала увагу.

Свідок ОСОБА_10, який є братом ОСОБА_2, пояснював, що познайомився із ОСОБА_3 у квітні 2013 року на день його народження. У вересні 2013 року сестра йому повідомила, що збирається вийти заміж. Він відвозив на автомобілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на реєстрацію шлюбу до РАЦСу та з його реєстрації додому. На самій церемонії шлюбу він не був присутнім. Він був на урочистому обіді у квартирі сестри після реєстрації шлюбу. На обіді були присутні він, його дружина, двоюрідна сестра ОСОБА_15 зі своїм чоловіком. Пояснив, що він дарував подружжю гроші. За життя ОСОБА_3, після реєстрації шлюбу, приїздив до сестри і бачив у її квартирі ОСОБА_3, але де саме вони ночували йому не відомо.

Свідок ОСОБА_16, яка є сусідкою із квартири № 71 зазначала, що бачила як у вересні 2013 року, числа не памятає, із квартири № 76, де мешкала ОСОБА_2 переносили речі в квартиру № 73, де раніше, до смерті, мешкав ОСОБА_3: жіноче пальто, чоботи, нові каструлі, і саме тоді вона дізналася про реєстрацію їх шлюбу. Пояснювала, що про укладення шлюбу йому розповідав саме ОСОБА_3, зазначав, що нарешті він буде не один. Вона часто приходила провідувати померлого як до реєстрації шлюбу так і після, ОСОБА_2 у нього жила. ОСОБА_3 часто скаржився їй на своїх родичів, що до нього ніхто із них не приходить, особливо говорив, що ображається на онучок, оскільки вони йому не телефонували. З приводу отримання ОСОБА_2 грошових коштів від його рідних їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_17, яка є невісткою ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_2 доглядала ОСОБА_3, який був покинутий своїми рідними і завжди казав про те, що боїться, що відповідач його кине. У звязку з цим він неодноразово пропонував ОСОБА_2 зареєструвати шлюб, а вона тривалий час відмовлялась. Але потім вони все ж таки оформили свої відносини, уклали шлюб 13 вересня 2013 року. Вона була присутня на церемонії шлюбу у РАЦСі, куди їх привіз її чоловік, брат ОСОБА_2 На реєстрації шлюбу були також сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_15. Після реєстрації шлюбу вони всі разом у квартирі ОСОБА_2 відзначали реєстрацію їх шлюбу, подарували їм грошові кошти і квіти. Вона неодноразово до них навідувалася у гості після реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 жила у квартирі ОСОБА_3 До реєстрації шлюбу, у квітні 2013 року вона була на ювілеї, 85-річчі, ОСОБА_3, який відмічали у його квартирі. Онучок ОСОБА_3 на святі не було. З приводу отримання ОСОБА_2 грошових коштів від його рідних їй нічого не відомо.

На підтвердження позовних вимог щодо не проживання та не ведення спільного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представником позивача надано акт від 23.02.2015 року, який складено ДІМ Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в запорізькій області ОСОБА_5, відповідно до якого свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 повідомили, що ОСОБА_2 з 2010 року по 2015 рік сумісно із ОСОБА_3 не проживали, спільного господарства не вели (а. с. 142).

Проте, допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18, яка є сусідкою із квартири № 70 пояснила, що коли помер ОСОБА_3, 26.01.2015 року, їй працівник міліції разом із сусідом із квартири № 72 запропонував бути понятими. Вона погодилась і підписала протокол. Більше її працівники міліції не опитували. При предявлені їй в судовому засіданні протоколу, де вказано, що вона давала пояснення, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільного господарства не вели, як чоловік та жінка не проживали не давала і її про ці обставини ніхто і ніколи не опитував. З 28 січня 2015 року вона вийшла на роботу із декретної відпустки, 23.02 2015 року знаходилась на роботі і ніякі протоколи в ці дні не підписувала. Крім того, зазначала, що вона знаходилась 3 роки у декретній відпустці, часто з дитиною знаходилась біля будинку, а тому часто бачила разом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 протягом 2013 2014 років. ОСОБА_2 вона частіше бачила у квартирі ОСОБА_3, але достовірно їй не відомо де саме вона проживала у своїй квартирі чи у квартирі ОСОБА_3 Зі слів її матері ОСОБА_13, з якою вона проживає в одній квартирі знає, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 одружились. ОСОБА_5 не бачила у покійного ОСОБА_3 ніяких його родичів і взагалі сторонніх людей, крім ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_19, сусід із квартири № 72, також пояснив, що він разом із сусідкою із квартири № 70 ОСОБА_18 був понятим при складанні протоколу про смерть ОСОБА_3, що підписував протокол тільки один раз. Пояснив, що його більше ніхто із працівників міліції в інший час не опитував. Він пояснив, що ніколи не давав пояснень, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не вели сумісного господарства, як чоловік і дружина не проживали, що подібні питання йому ніхто і ніколи не задавав. Пояснив, що з сусідами він не спілкується, але бачив, що за 3 роки до смерті ОСОБА_3 до нього приїздив його племінник. Більше нікого у ОСОБА_3, крім ОСОБА_2, не бачив. Бачив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 разом ходили. Йому не відомо наскільки тісні відносини були між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і гадав що ОСОБА_2 допомагала померлому, йому раніше не було відомо про реєстрацію шлюбу, і не міг припустити, що вони зареєстрували шлюб, оскільки у них була велика різниця. Про реєстрацію шлюбу дізнався лише зараз.

Свідок ОСОБА_20, колишній паспортист ЖЕУ пояснила, що до 1995 року вона проживала в ІНФОРМАЦІЯ_3, де раніше до смерті жив ОСОБА_3 Знала його і його покійну дружину. Пояснила, що покійний ОСОБА_3 після смерті його дружини пропонував їй з ним одружитися, що вона приносила йому обіди, бачила, що за ОСОБА_3 піклується ОСОБА_2, але про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вона нічого не знала. Пояснила, що саме вона повідомила родичам, онучкам про смерть їх діда ОСОБА_3 Вважає це не справедливим, що 3 онуки покійного ОСОБА_3 не можуть отримати спадщину свого діда. Пояснювала, що онуки допомагали покійному ОСОБА_3

Допитана в якості свідка ОСОБА_9, рідна сестра позивача ОСОБА_1І і молодша онука ОСОБА_3 пояснила, що їй нічого не було відомо про реєстрацію шлюбу діда із ОСОБА_2 Повідомила, що вона із сестрами позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_21 домовлялись із ОСОБА_2, що вона буде доглядати за ОСОБА_3, а вони їй по черзі платили гроші. Крім того зазначала, що вона разом з іншими сестрами постійно провідувала ОСОБА_3 Особисто вона була у діда 1-2 рази на 2 тижні. Востаннє була на Новорічні свята, точної дати не памятає. З дідусем у неї були довірливі відносини, але він ніколи не повідомляв їй, що уклав шлюб із ОСОБА_2 ОСОБА_5 коли вона приходила до дідуся ОСОБА_2 там не бачила, як і не бачила її речей у квартирі дідуся. Зазначала, що у дідуся хворіли ноги, а психічний стан був нормальний.

Свідок ОСОБА_21, яка є сестрою позивача і старшою онукою ОСОБА_3 пояснила, що вона разом із своїми сестрами домовлялась із ОСОБА_2, що остання буде доглядати за їх дідусем ОСОБА_3 Пояснила, що домовились, що будуть платити за ці послуги ОСОБА_2 від 300 до 500 гривень. Також пояснила, що вона приходила до дідуся 1 2 рази в неділю, але пояснити чому цілий тиждень після смерті вони не приїжджали до дідуся пояснити не змогла. У період з 2012-2015 рік вона була в гостях у дідуся і ніяких сторонніх речей там не бачила. З березня по травень 2014 року вона проживала у ОСОБА_3, і ОСОБА_2 до них не приходила, оскільки в цьому не було потреби. Вважає, що заповіт на імя ОСОБА_2 дідусь підписав під якимось впливом з боку відповідача.

Свідок ОСОБА_22, який є чоловіком молодшої онуки ОСОБА_6 пояснив, що йому зі слів своєї дружини відомо, що 3 онучки домовились із ОСОБА_2, що вона буде доглядати за дідусем ОСОБА_3, що йому відомо, що за ці послуги вони платили ОСОБА_2 від 300 до 500 гривень. Особисто він бачив 1 раз, як його дружина віддавала гроші ОСОБА_2, але коли саме і скільки, він не памятає. Про складання заповіту на імя ОСОБА_2 і про реєстрацію шлюбу між нею та ОСОБА_3 ні йому, ні його дружині, ні іншим родичам нічого не було відомо. Дідусь про це розповідав, хоча у них були дуже добрі відносини. Про смерть ОСОБА_3 він і інші родичі дізналися від колишньої паспортистки ОСОБА_20 ОСОБА_16 сусідами, де мешкав ОСОБА_3, ні він, ні інші родичі не спілкувалися. Вважає, що шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 фіктивний, що ОСОБА_2 бажає заволодіти квартирою ОСОБА_3

Поясненнями відповідача та показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_23, ОСОБА_17, ОСОБА_10, ОСОБА_19, які повністю узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, підтверджується, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 жили однією сім'єю та вели спільне господарство, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали взаємні права та обовязки, як подружжя, опікувалися один одним.

До пояснень свідків з боку позивача ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_22, який є чоловіком онуки померлого ОСОБА_3 ОСОБА_9, суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються поясненнями інших свідків, які є сусідами померлого і не є зацікавленими в розгляді спору, в той час, як зазначені свідки є родичами померлого ОСОБА_3 і в разі визнання шлюбу недійсним ОСОБА_8 і ОСОБА_9 нарівні із позивачем мали би право на спадкування після смерті свого дідуся.

Крім того, як пояснювали свідки ОСОБА_16, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_19, які є сусідами як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 вони ніколи не бачили у ОСОБА_3 ніяких родичів, в тому числі і онучок, у звязку з чим суд не приймає до уваги показання як позивача ОСОБА_1 так і свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_22, які зазначали про те, що ОСОБА_2 не проживала разом із ОСОБА_3

Крім того, той факт, що ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 постійно навідували свого дідуся і спілкувалися з ним спростовуються також і їх особистими поясненнями, які у судовому засіданні зазначали, що про смерть свого дідуся ОСОБА_3 вони дізналися лише через тиждень, від знайомої паспортистки, що свідчить про те, що принаймні тиждень вони дідусю навіть не дзвонили.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що онучки ОСОБА_3 платили ОСОБА_2 грошові кошти за догляд за їхнім дідусем суду не адано.

Надані представником позивача копії показань свідка ОСОБА_2, які вона давала в іншій цивільній справі, яка розглядалася в Ленінському районному суді м. Запоріжжя, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені пояснення ОСОБА_2 давала майже за рік до реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 і з приводу обставин, які не є предметом дослідження у цій справі.

У своєму позові ОСОБА_1 та в ході судового розгляду справи позивач не посилалася на те, що ОСОБА_3 не бажав укладати шлюб із ОСОБА_2 і не ставила питання, що укладення шлюбу суперечило його волі. Позивач намагалася довести, що бажання укласти шлюб було і у ОСОБА_2, але із корисливих мотивів, щоб заволодіти квартирою.

Суду не надано жодного належного доказу на підтвердження відсутності згоди на укладення шлюбу у ОСОБА_2 Доводи про корисливий мотив ОСОБА_2 спростовується фактом складання, ще до реєстрації шлюбу, ОСОБА_3 на імя ОСОБА_2 заповіту.

Факт реєстрації ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в різних квартирах не є підставою вважати, вони мешкали в різних квартирах, оскільки відповідач та її покійний чоловік ОСОБА_3 проживали в одному будинку, в одному підїзді з різницею в один поверх, а тому зняття з реєстрації і перереєстрація в іншій квартирі не мали ніякого значення для проживання подружжя. Крім того, реєстрація подружжя в одній квартирі, в силу СК України, не є обовязковою для встановлення факту, що подружжя проживало однією сімєю, мало спільні права та обовязки.

Різниця у віці між подружжям також не є підставою для визнання шлюбу фіктивним, оскільки згідно вимог ст. 26 СК України передбачено коло осіб, які не можуть перебувати у шлюбі між собою. Проте, жодних застережень щодо різниці у віці для подружжя СК України не має.

Твердження позивача, що про фіктивність шлюбу свідчить і те, що ОСОБА_2 після одруження не змінила свого прізвища на прізвище свого чоловіка також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 СК України обрання прізвища одного із подружжя є правом, а не обовязком наречених.

В ході судового розгляду справи, зокрема, допиту свідків встановлено, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не була таємницею, оскільки як пояснювали свідки, деякі з них особисто були присутні під час відзначання цієї події, а деякі з них дізналися про цей факт одразу після реєстрації шлюбу від самого ОСОБА_3

Також, на думку суду, не є належним доказом у справі на підтвердження факту не проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 однією сімєю, а також того, що вони не вели спільного господарства, і наданий суду висновок за матеріалом ЄО № 2774 від 17.02.2015 року, складений лейтенантом ДІМ СДІМ Орджонікідзевського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_5 (а. с. 28), оскільки з нього не вбачається на підставі пояснень яких мешканців будинку, сусідніх квартир, було зроблено такі висновки, у звязку з чим і не має можливості перевірити дані показання. При цьому в ході судового розгляду справи судом допитувалися сусіди померлого ОСОБА_3 і таких пояснень вони суду не давали.

Не свідчать про обґрунтованість позовних вимог і надані представником позивача розрахунки за надані комунальні послуги, оскільки в ході судового розгляду справи як ОСОБА_2 так і свідки пояснювали, що їжа для подружжя готувалася як у ОСОБА_3 так і вдома у ОСОБА_2, у звязку з тим, що у ОСОБА_2 є водонагрівач, то і часто ванну вони приймали саме у неї вдома.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1І є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, у суду відсутні підстави для стягнення судових витрат у вигляді судового зобу з відповідача по справі на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа: Орджонікідзевський відділ реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції про визнання шлюбу недійсним залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25.12.2015 року.

Повний текст рішення виготовлено 31.12.2015 року

Суддя: К.В. Гашук