Рішення № 54907870, 17.12.2015, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1788/15-ц

17 грудня 2015 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч.представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Уксоцбанк через засоби поштового звязку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 244921, 47 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 21 грудня 2005 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 429-22/340, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти в сумі 14850,00 доларів США з погашенням кредиту на умовах та в порядку, передбаченому договором кредиту, з початковою відсотковою ставкою 12,75% річних, а також у відповідності до графіку погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 20 грудня 2012 року. В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобовязань за договором кредиту, 21 грудня 2005 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобовязується нести солідарну відповідальність за виконання позичальником обовязків перед позивачем, що випливають з договору кредиту. Згідно додаткової угоди №1 від 10.02.2010 року процентна ставка за користування кредитом встановлена 14% річних та новий графік погашення заборгованості. Відповідно до додаткової угоди від 10.11.2010 року встановлено новий графік погашення заборгованості, процентна ставка за користування кредитом встановлена 14,77% річних та кінцевий термін погашення заборгованості до 22.12.2022 року. ПАТ «Укрсоцбанк» свої зобовязання за договором кредиту виконав повністю, натомість позичальником ОСОБА_1 не виконувались обовязки щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним, внаслідок чого за договором станом на 11.08.2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 244921,47 грн. та складається із: суми заборгованості за кредитом 7398,30 дол. США, що еквівалентно 157309, 69 грн.; суми заборгованості за відсотками 2933,28 дол. США, що еквівалентно 62370,16 грн.; пені 26241,61 грн. Направлену відповідачам вимогу від 17.03.2015 року про дострокове погашення кредиту відповідачі залишили без належного реагування.

Враховуючи те, що відповідачі ухиляються від добровільного виконання своїх обовязків згідно договору, ПАТ «Укрсоцбанк» просив ухвалити рішення про стягнення з них в солідарному порядку на свою користь заборгованості за договором кредиту від 21 грудня 2005 року в розмірі 244921,47 грн. та понесені по справі судові витрати.

Представник позивача в судове засідання подав письмову заяву, в якій повністю підтримав заявлені банком вимоги з підстав, наведених в позовній заяві, просить позов задоволити, а справу розглянути по суті в їх відсутність і не заперечує проти заочного розгляду справи у випадку неявки в суд відповідачів.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлений позов не визнав, просить в його задоволенні відмовити, суду пояснив, що його довірителем виконувалися зобовязання за кредитним договором, однак на даний час в звязку з важким матеріальним становищем ОСОБА_1 пропустив здійснення чергових платежів. Але, оскільки кредитний договір діє до 2022 року, його довіритель не відмовляється від виконання взятих на себе зобовязань, окрім нарахованої банком пені, яка є значною. Окрім того, вважає, що банк свідомо не вказав, що ще в листопаді 2013 року на їх (відповідачів) адресу було направлено вимогу про дострокове погашення кредиту, а тому з цих причин пропустив строк подачі позову до поручителя, так як за вказаних підстав порука є припиненою.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлена завчасно і належним чином, про причини неявки чи слухання справи в її відсутність заяви суду не подавала.

Сторони, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про зміну місця свого проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається по останньому відомому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з умовами кредитного договору, погашення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником в порядку та строки відповідно до розмірів, визначених в кредитному договорі.

Судом встановлено, що 21.12.2005 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 429-22/340, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти в сумі 14850,00 доларів США з погашенням кредиту на умовах та в порядку, передбаченому договором кредиту, з початковою відсотковою ставкою 12,75% річних, а також у відповідності до графіку погашення кредиту, з кінцевим терміном погашення заборгованості до 20 грудня 2012 року.

Згідно Додаткової угоди №1 від 10.02.2010 року процентна ставка за користування кредитом встановлена 14% річних та встановлено новий графік погашення заборгованості.

Відповідно до додаткової угоди від 10.11.2010 року про внесення змін до договору про надання відновлювальної кредитної лінії встановлено новий графік погашення заборгованості, процентна ставка за користування кредитом встановлена 14,77% річних та кінцевий термін погашення заборгованості до 22.12.2022 року.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, ОСОБА_1 належно їх не виконував, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 11.08.2015 року, згідно якого заборгованість по кредиту становить загалом 244921,47 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом 7398,30 дол.США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (1 дол.США 21,2630 грн.) складає 157309,69 грн.,

- заборгованість по відсотках 2933,28 дол.США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ (1 дол.США 21,2630 грн.) складає 62370,16 грн.,

- пеня 25241,61 грн.

Відповідно до наведених розрахунків вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 порушено терміни сплати кредиту та процентів по кредитному договору.

Згідно ст. 527 та ст. 530 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає зі суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту, а якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію вимоги відповідачам від 17.03.2015 року про виконання вимог кредитного договору щодо повернення кредитних коштів. (а.с. 16).

З наданого розрахунку вбачається, що остання проплата ОСОБА_1 була здійснена 28.11.2014 року (а.с.4).

Відповідно до ст.550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно із статтею 551 ЦК України у випадку, коли предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушення зобовязання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи із зазначеного, відповідач ОСОБА_1 зобовязаний погасити заборгованість за кредитом.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту, по нарахованих відсотках є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно розміру нарахованої пені, то в даному випадку суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Між тим, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 27 абз. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Тобто при вирішенні питання про зменшення неустойки необхідно враховувати конкретну ситуацію, інтереси обох сторін та їх майновий стан, ступінь виконання зобов'язання, причини неналежного виконання зобов'язання та форму вини боржника, співрозмірність розміру неустойки наслідкам порушення.

Беручи до уваги, що розмір нарахованої неустойки (пені) є значним в співвідношенні до розміру заборгованості по кредиту; що відповідач ОСОБА_1 до дня подачі банком позову в суд сплачував кредит виходячи з курсу долара США на той час, що в судовому засіданні не доведено завдання позивачу збитків, та з врахуванням майнового стану відповідача, що підтверджується актом обстеження його умов проживання - суд вважає, що в даному випадку наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України і зменшення розміру неустойки до 5 000 грн.

У той же час, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства України є справедливість, добросовісність і розумність, а також судовий захист цивільного права та інтересу.

Таким чином, слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь ПАТ «Укрсоцбанк» 224679,85 грн. заборгованості по Договору відновлювальної кредитної лінії № 429-22/340 від 21.12.2005 року, яка виникла станом на 11.08.2015 року і яка складається із 157309,69 грн. заборгованості за кредитом; 62370,16 грн. заборгованості по відсотках та 5000 грн. пені. В решті позову до ОСОБА_1 з вищенаведених мотивів слід відмовити.

Стосовно позовних вимог банку до поручитися ОСОБА_3, то в даному випадку суд прийшов до переконання про відмову в цій частині позову з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання у повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і предявлення до нього позову. При цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, направивши боржнику вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом та інших платежів, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги поручителю обчислюється від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника.

З матеріалів справи вбачається, що ще 28.11.2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомлення-вимогу про негайну сплату заборгованості за договором кредиту в розмірі 8812,40 дол. США (а.с.64-65), в звязку з цим суд вважає, що саме з цієї вимоги слід рахувати строк стосовно поруки, а не з вимоги від 17.03.2015 року (а.с.16), яка долучена безпосередньо позивачем в його ж інтересах.

За таких обставин у банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо сплати заборгованості за договором кредиту, починаючи з 28.12.2013 року щодо ОСОБА_3 протягом наступних шести місяців.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Оскільки позивачем фактично змінено дату виконання основного зобов'язання - до 28.12.2013 року для ОСОБА_3, а з позовом до суду позивач звернувся лише у вересні 2015 року, тобто з пропуском визначеного законом шестимісячного строку, суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення заборгованості з поручителя в звязку з припиненням поруки.

Тому, з врахуванням вище зазначеного суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк».

Оскільки позов частково задовольняється, то відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» підлягають стягненню понесені ним по справі судові витрати на суму 2246,80 грн.

На підставі наведеного, ст. ст. 251, 252, 526, 527, 530, 549, 550, 551, 559, 610, 611, 612, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.88, 197, 213- 216, 218 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жит. ІНФОРМАЦІЯ_2, інд.номер НОМЕР_1) на користь Публічного Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м.Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023) 224679,85 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят девять гривень 85 копійок) заборгованості по Договору відновлювальної кредитної лінії № 429-22/340 від 21.12.2005 року, яка виникла станом на 11.08.2015 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства "Укрсоцбанк 2246,80 грн. сплаченого судового збору.

В решта позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 21.12.2015 року.