Рішення № 54907788, 22.12.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 754/1370/15-ц

Провадження № 2/344/2863/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря Мічути Т.Б.

за участю сторін:

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство Укрсоцбанк звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. З позовної заяви вбачається, що 13 червня 2007 між ОСОБА_4 акціонерним товариством Укрсоцбанк та ОСОБА_3 був укладений договір кредиту № 380/693/07-Ж, за яким позивач надав відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 97 435,00 доларів США зі сплатою процентів 12,70 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 12 червня 2032 року. Проте відповідач свої зобовязання, передбачені договором, належним чином не виконував, тому позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за укладеним договором кредиту, що станом на 22 січня 2015 року становить на загальну суму 150260,22 доларів США, що еквівалентно 2371820,77 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 92499,20 доларів США, що еквівалентно 1460077,21 грн., заборгованості за відсотками - 57761,02 доларів США, що еквівалентно 911743,56 грн. Так як відповідач не бажає у добровільному порядку погашати вказану заборгованість, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту у сумі 2371820,77 грн. та судові витрати, сплачені у вигляді судового збору, у сумі 3654,00 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, проте надаючи пояснення у судових засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі на підставах, викладених у позові. Також представник позивача надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у відсутність представника позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги не визнав, пояснив, що відповідач кошти не отримував, оскільки у наданій заяві на видачу готівки відсутній підпис відповідача, а також договором передбачено, що надання кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку відповідача розрахункових документів, проте позивачем не надано жодних доказів про надання кредиту згідно вимог укладеного договору, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

13 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ОСОБА_4 акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (а.с. 23), Кредитором, та ОСОБА_3, Позичальником, був укладений договір кредиту № 380/693/07-Ж, згідно п. 1.1 ст. 1 якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 97435,00 доларів США зі сплатою 12,70 процентів річних за користування Кредитом щомісячно та порядком повернення суми Кредиту до 10-го числа кожного місяця не пізніше 12 червня 2032 року.

При цьому Позичальник був ознайомлений з умовами зазначеного договору, а також із порядком та строками здійснення погашення отриманого кредиту і сплати процентів за його користування, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 13-17).

Згідно заяви на видачу готівки № 14 від 13 червня 2007 року, здійснюється видача готівки у сумі 97435,00 доларів США отримувачу ОСОБА_3 (а.с. 18).

З квитанції № ав\6131661 від 13 червня 2007 року вбачається, що про сплату 200,00 грн. за моніторинг застави (а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 22 січня 2015 року за договором кредиту № 380/693/07-Ж від 13 червня 2007 року виникла заборгованість на загальну суму 150260,22 доларів США, що еквівалентно 2371820,77 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 92499,20 доларів США, що еквівалентно 1460077,21 грн., заборгованості за відсотками - 57761,02 доларів США, що еквівалентно 911743,56 грн. (а.с. 6-12).

З довідки від 17 липня 2015 року вбачається, що відповідачем перераховувалися кошти в рахунок погашення заборгованості згідно договору кредиту № 380/693/07-Ж від 13 червня 2007 року (а.с. 74).

11 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Західінкомбанк», Кредитором, та ОСОБА_3, Позичальником, був укладений договір кредиту № 1106/07380/693/07-Ж, згідно п. 1.1 якого Кредитор надає Позичальнику споживчий кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті у розмірі 32300,00 доларів США зі сплатою 12 процентів річних (а.с. 76-80).

Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторінта свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами 2-3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-2 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ст. 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 2 договору кредиту № 380/693/07-Ж від 13 червня 2007 року встановлений порядок надання кредиту.

Згідно п. 2.1 ст. 2 даного договору, надання Кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку Позичальника розрахункових документів на цілі, визначені в п. 1.2 цього договору, з подальшим перерахуванням на рахунок Фонду фінансування будівництва відповідно до договорів про участь у Фонді фінансування будівництва та Договору про співробітництво.

Моментом (днем) надання Кредиту вважається день першої оплати з Позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника в повній або частковій сумі Кредиту (п. 2.2 ст. 2 договору кредиту) (а.с. 14).

Позивачем не було надано до суду, незважаючи на неодноразові виклики до суду, незважаючи на визнання явки представника позивача у судове засідання обовязковою, належних та допустимих доказів для підтвердження позовних вимог, а саме:

- документів, що підтверджують надання позивачем грошових коштів у сумі 97435,00 доларів США на підставі укладеного договору кредиту № 380/693/07-Ж від 13 червня 2007 року, оскільки у заяві на видачу готівки № 14 від 13 червня 2007 року відсутній підпис ОСОБА_3;

- документів про те, що у відповідача був відкритий позичковий рахунок;

- про оплату з позичкового рахунку Позичальника розрахункових документів з подальшим перерахуванням на рахунок Фонду фінансування будівництва;

- про укладання ОСОБА_3 договору про участь у Фонді фінансування будівництва та договору про співробітництво.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що відповідачем виконувалися зобовязання з погашення кредиту згідно укладеного договору кредиту № 380/693/07-Ж від 13 червня 2007 року, оскільки розрахунок заборгованості та довідка від 17 липня 2015 року не можуть вважатися належними доказами про повернення кредиту.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний звязок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що в ході розгляду справи позивачем не доведені ті обставини, на які посилається як на підстави своїх позовних вимог, тому вимоги позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, у разі відмови позивачеві у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються відповідачем.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людинитаосновоположних свобод, ст.ст. 526, 549, 550, 610, 611, 612, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.3, 4, 6, 7, 10, 57-60, 77, 88, 169, 197, 209, 212-214, 218, 222, 223, 292, 294 Цивільного процесуального кодексу України,суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області черезІвано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 грудня 2015 року.

Повний текст рішення суду виготовлений 25 грудня 2015 року.

Суддя Л.В. Мелещенко