Рішення № 54907267, 21.12.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/1844/15-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2015 року

встановила:

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» (далі ПАТ «ОСОБА_1 Аваль») звернулося з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідача, як солідарного боржника, на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 102676,04 доларів США. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 25.04.2006 р. між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Z14-2/006-4/72361 із змінами, внесеними додатковими угодами № 1 від 16.04.2009 р. та № 2 від 29.10.2010 р. про надання останньому кредитних коштів у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 14% річних та строком повернення 24.06.2018 р. Для забезпечення виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, 25.04.2006 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № Р14-2/006-4/72361/1, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання відповідати по зобовязаннях ОСОБА_3, що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі. 29.10.2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду №Р14-2/006-4/72361/1/01, за умовами якої сторони погодили, що договір поруки припиняє свою дію після повного виконання зобовязання позичальником або поручителем за кредитним договором. Банк свої зобовязання за кредитним договором виконав і надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 140 000 доларів США. Позичальник зобовязання щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами виконує неналежним чином, у звязку з чим банк звернувся з позовом до позичальника про стягнення боргу за рахунок заставного майна, за результатами розгляду якого, рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 27.01.2015 р. вимоги банку були задоволені. Рішення суду звернуто до примусового виконання. З часу ухвалення рішення погашення кредитного боргу не відбувалося. Враховуючи зазначене, просив позов задовольнити.

20.10.2015 р. ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_2, як солідарного боржника, на його користь 105979,22 доларів США.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» (так зазначено в рішенні) заборгованість за кредитним договором в розмірі 105979,22 доларів США та 3654 грн сплаченого судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити банку у задоволенні позовних вимог. Відповідач посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Зокрема зазначає, що банк, предявивши вимогу до ОСОБА_3 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, змінив строки виконання основного зобовязання, як для позичальника так і для поручителя. Проте позивач звернувся з позовом до суду лише в червні 2015 року, тобто зі спливом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобовязання. А тому, вважав, що в силу приписів ч.4 ст.559 ЦК України порука є припиненою.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 25 квітня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Z14-2/006-4/72361, за умовами якого ОСОБА_3 надано кредит у розмірі 140 000 доларів США зі сплатою 14% річних та строком повернення до 24.06.2018 р. (а.с.9).

Рішенням загальних зборів АППБ «Аваль» від 21 квітня 2006 року змінено назву акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на відкрите акціонерне товариство «ОСОБА_4 Аваль», а рішенням загальних зборів акціонерів від 14 жовтня 2009 року дане найменування було змінено на публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Аваль» (а.с.25).

Додатковими угодами №1 від 25 квітня 2006 року та № Z14-2/006-4/72361/02 від 29 жовтня 2010 року, укладеними між банком та ОСОБА_3 строк кредиту збільшувався та дату остаточного погашення кредиту визначено 24 червня 2018 року (а.с.11, 14).

Виконання зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором забезпечено договором поруки №Р14-2/006-4/72361/1 від 25.04.2006 р., укладеним між банком та ОСОБА_2. За умовами цього договору поручитель зобовязався відповідати перед банком за виконання зобовязань, взятих на себе позичальником за кредитним договором в тому ж обємі, що і позичальник (а.с.19).

29 жовтня 2010 року між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №Р14-2/006-4/72361/1/01 до договору поруки, за умовами якої сторони погодили, що договір поруки припиняє свою дію після повного виконання зобовязання позичальником або поручителем за кредитним договором (а.с.20).

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за кредитним договором.

У звязку з порушенням ОСОБА_3 виконання зобовязання за кредитним договором, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і пункту 6.5 кредитного договору використав право достроково стягнути з позичальника заборгованість за кредитним договором, звернувшись 25.11.2013 р. до суду з позовом до позичальника про дострокове стягнення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 27.01.2015 р. позов банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість за кредитним договором № Z14-2/006-4/72361 від 25.04.2006 р. в розмірі 127 080,75 доларів США. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором в розмірі 127 080,75 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки нежитлову будівлю лазні «Чистотіл», загальною площею 390 кв.м., за адресою: м. Житомир, вул. Сабурова, 3-а, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу на прилюдних торгах .

Предявивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, банк відповідно до частини другої статті 1050 УК України змінив строк виконання основного зобовязання і був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, тобто від 25.11.2013 р.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-190 цс14.

Оскільки банк звернувся з позовом до поручителя 17.06.2015 р. (а.с.31), тобто за спливом шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, порука вважається припиненою. А тому, підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя у суду першої інстанції не було.

За таких обставин, коли судом неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову банку в задоволенні позову.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України колегія суддів змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 16 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» на користь ОСОБА_2 4019 грн 40 коп на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: