Ухвала суду № 54907145, 07.12.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/1003/15-ц Головуючий у 1-й інст. Мельничук О. О.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2015 року

встановила:

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на його користь 252505 грн 93 коп заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 15.09.2006 р. між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZHT0AK01790001, відповідно до якого банк зобовязався надати відповідачу кредит у розмірі 42210 грн на термін до 14.09.2011 року, а ОСОБА_1 зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Відповідач умов договору належним чином не виконував, у звязку з чим станом на 15.06.2015 р. утворилася заборгованість у розмірі 252 505,93 грн. Враховуючи наведене, просив позов задовольнити.

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.68-69).

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.09.2006 року між сторонами укладено кредитний договір №ZHT0AK01790001, відповідно до якого банк зобовязався надати відповідачу кредитні кошти у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 53 326 грн на придбання автомобіля ВАЗ-21104, а також у розмірі 11116 грн на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків у розмірі 1,23% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 14.09.2011 р. (а.с.6-7).

За вказаним договором банк видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 42 210 грн.

Відповідач зобовязання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом виконував неналежним чином, внаслідок чого, станом 15.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 252 505,93 грн, в тому числі: за кредитом - 16 472,71 грн., в т.ч. за простроченим тілом 16 472,71 грн, за відсотками 75 322,47 грн, в т.ч. за простроченими відсотками 75 322,47 грн, з комісії 1 456,80 грн, в т.ч. за простроченою комісією 75 322,47 грн, з пені 159 253,95 грн. про що свідчить довідка-розрахунок банку (а.с.4-5).

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.3, ч.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із виписки по рахунку видно, що остання проплата на погашення заборгованості за кредитним договором була здійснена відповідачем 12.02.2010 р. у розмірі 2885 грн. 80 коп. (а.с.4-5).

Рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 10.10.2011 р., яке набрало законної сили, було задоволено позов банку про погашення заборгованості за кредитним договором №ZHT0AK01790001 від 15.09.2006 р. у розмірі 44948,10 грн та звернено стягнення на предмет застави автомобіль ВАЗ-21104, що нажав на праві власності відповідачу ОСОБА_1

Отже, з моменту набрання рішенням законної сили (21.10.2011р.) розпочався трирічний перебіг строку позовної давності.

Вказане рішення суду було виконано в примусовому порядку і 23.08.2013р. на рахунок банку надійшли кошти від продажу заставного майна в розмірі 31500 грн.

Надходження коштів від реалізації автомобіля в порядку виконання судового рішення, не повязано з діями боржника, а тому дана обставина не свідчить про визнання відповідачем боргу за кредитним договором та не перериває позовну давність. Доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач звернувся з позовом до суду після спливу позовної давності (позов надійшов до суду 17.07.2015 р., строк позовної давності закінчився 21.10.2014 р).

Представником відповідача відповідно до положень ст.267 ЦК України в судовому засіданні першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.46).

Заяву про поважність причини пропущення позовної давності позивач до суду не подавав.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував вимоги ч.4 ст.267 ЦК України та обґрунтовано відмовив банку у задоволенні позову за спливом строку позовної давності.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Чуднівського районного суду Житомирської області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: