Рішення № 54907066, 14.12.2015, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2997/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Кулініча Я. В.

з секретарем Деменчук О. Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_3 в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку її користування , -

В С Т А Н О В И В:

19.08.2015 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та просить зобовязати останню не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою № 72 в будинку № 9 по вул. Горького в м. Овручі Житомирської області, шляхом передачі комплекту ключів та надання вільного доступу до вказаної квартири, встановити наступний порядок користування квартирою, а саме ОСОБА_2 користується житловою кімнатою розміром 14.9 кв.м і спільно із ОСОБА_3 іншими нежитловими приміщеннями, а ОСОБА_3 користується кімнатою розміром 13.8 кв.м і спільно із ОСОБА_2 іншими нежитловими приміщеннями. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати в сумі 243 грн. 60 коп.. Мотивує це тим, що позивачу належить на праві власності 27.5 частин вказаної квартири, а інші 27.5 частин квартири належить відповідачу. Дана квартира загальною площею 52.9 кв.м. складається з двох кімнат, площею 28.7 кв.м.. У цій квартирі позивач не зареєстрований та не проживає. Відповідач позбавила його права вільного доступу до квартири, змінила вхідні замки на дверях, дублікатів ключів не надала, що створює для нього перешкоди у користуванні і розпорядженні його майном. Ним 03.10.2014 року та 21.04.2015 року на адресу відповідачки були направлені листи з вимогою усунути перешкоди в користуванні майном, в яких він попередив її про намір користуватися квартирою. Відповідач відмовилася зустрічатися з цього питання. Оскільки квартира належить їм на праві спільної часткової власності, а тому власники у відповідності ст. 358 ЦК України можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, але з відповідачем домовитися про це не можливо. Вважає, що оскільки квартиру поділити в натурі не можливо, а тому на вимогу одного із співвласників суд може встановити порядок користування будинком. Отже позивач претендує на користування меншою за розміром кімнатою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, відповідач позов не визнала, пояснивши, що має значно більшу частку у квартирі, а тому заперечує щодо її користування спільно з позивачем.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно рішення апеляційного суду Житомирської області від 14 липня 2015 року у цивільній справі № 286/1287/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири, яке набрало законної сили, встановлено, що 18.02.2006 року помер ОСОБА_4, який є батьком позивача та чоловіком відповідача.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Овруцькою міською радою Житомирської області 12.09.2008 року за рішенням виконкому від 24.10.1997 року за реєстром № 333, зареєстрованого у Коростенському бюро технічної інвентаризації 12.09.2008 року, ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємці першої черги за законом спадщину прийняли.

17.09.2009 року на імя відповідача видано свідоцтво про право власності в спільному майні подружжя на частку пережившого з подружжя, відповідно до якого ОСОБА_2 належить право власності на 1/2 частку в спільному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, а саме квартири АДРЕСА_2.

Також 17.09.2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого вона набула право власності ще на 1/4 частку спірної квартири.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12.07.2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 12.10.2011 року, визнано частково недійсними видані 17.09.2009 року державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори на імя ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, яке складається з квартири АДРЕСА_1, та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку спадкового майна, яке складається з 1/2 частини зазначеної квартири. При цьому в мотивувальній частині судового рішення зазначено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 55/100 часток квартири АДРЕСА_1 (33/100 часток, успадкованих ним після смерті першої дружини та 25/100 часток, як власність у спільному майні подружжя: його і ОСОБА_2Л.), отже частка кожної із сторін у спадковому майні становить 27,5/100.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 11.12.2013 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_3 визнано право власності на 27,5/100 ідеальних частин квартири АДРЕСА_1. На підставі даного рішення відповідач зареєстрував своє право власності на 27,5/100 часток спадкової квартири, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №20560906 від 16.04.2014 року.

Отже встановлено, що позивач являється власником 27.5/100 частин спірної квартири, а відповідач має право на 72.5/100 її частини.

Відповідно до довідки Овруцького ЖБК №1 від 07.102015 року № 230 (а.с. 42) у спірній квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 та її помічник - брат ОСОБА_5, оскільки відповідач за станом свого здоровя потребує постійного стороннього догляду та допомоги у здійсненні її прав та виконанні обовязків. Вказана обставина стверджується рішення виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області від 19.06.2014 року № 110 (а.с. 20).

Згідно довіреності від 05.04.2014 року, позивач зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).

Як видно з копії технічного паспорту на квартиру № 72 в житловому будинку № 9 по вул. Горького в м. Овруч, вона розмішена на 3 поверсі 5-ти поверхового будинку і являє собою окрему квартиру, що складається з житлових кімнат, з них: 1-а кімната 14.9 м. кв., 2-а кімната 13.8 м. кв.. Житлова площа квартири 28.7 м. кв., кухня загальною площею 7.0 м. кв., ванна кімната 2.7 м. кв.; туалет 1.4 м.кв., коридор 10.4 м.кв., вбудована шафа 0.5 м.кв., кладовка 1.4 м.кв., балкон 0.8 м.кв.. Загальна площа квартири 52.9 кв.м. (а.с. 6-7).

Тобто позивач має право на користування 14.5 кв.м. квартири, а відповідач 38.35 кв.м..

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є відповідно до ст. 356 ЦК України спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників.

Крім того, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Посилання представника позивача про направлення відповідачці листів з вимогами усунути перешкоди у користуванні майном, то вони свого належного підтвердження у судовому засіданні не знайшли, оскільки письмове підтвердження щодо вимоги від 03.10.2014 року взагалі відсутні, а що ж стосується письмової вимоги від 21.04.2015 року, то відсутні докази отримання її відповідачем.

Відомості про те, що позивач звертався до відповідача з пропозицією домовитись про порядок користування квартирою відсутні.

Відомостей про те, що відповідачем порушено права позивача матеріали справи також не містять. Отже, суд не вбачає підстав для задоволення відповідних позовних вимог.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України п. 14 постанови від 22.12.95 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною власністю чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

За правилами ст. 358 ч. 3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Оскільки позивач має не значну частку у квартирі, постійно проживає в іншому населеному пункті, але претендує на користування житловою кімнатою розміром 13.8 кв.м. та спільно іншими нежитловими приміщеннями, що може суттєво обмежити права відповідачки на проживання в ній, суд вважає неможливим спільне користування спірною квартирою, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Вимог про стягнення відповідної матеріальної компенсації позивач не заявляв.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 15, 16, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою та встановлення порядку її користування.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Овруцький районний суд в апеляційний суд Житомирської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_6