Рішення № 54906257, 16.12.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10454/15-ц

Провадження № 2/185/5617/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

за участю cекретаря судового засідання Волошиної К.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді у приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що позивачу на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У вказаній квартирі зареєстрований колишній чоловік позивача, який за зазначеною адресою не проживає більше одного року. Факт реєстрації відповідача у спірній квартирі створює позивачу перешкоду у реалізації її прав користування та розпорядження належним йому майном. Тому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за вказаною адресою.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримали, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

З урахуванням положень ст. ст. 169, 224 ЦПК України та думки позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування квартири від 10 березня 2000 року /а.с.6/.

Крім позивача у квартирі за вказаною адресою з 22 жовтня 1996 року також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.19/.

Як вбачається з актів ОСББ від 03 квітня 2015 року та від 28 вересня 2015 року, складеного у присутності сусідів, ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації 30 серпня 2014 року /а.с.9,10/.

Крім того, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснили, що відповідач не проживає у квартирі позивача з серпня 2014 року.

Отже, позивач, відповідно до ст.10 ЦПК України, довів за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст.57-59 ЦПК України, зазначені обставини, того, що у квартирі за адресою : АДРЕСА_1, відповідач не проживає більше дванадцяти місяців, а лише зареєстрований в ньому.

В звязку з тим, що відповідач зареєстрований у спірному будинку, позивач не має можливості реалізувати своє право на розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

На підставі ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки позивач є власником житла, а відповідач був зареєстрований у квартирі як член його сім'ї, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.405 ЦК України.

Так, у відповідності до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сімї власника житла втрачає право користування ним при його відсутності без поважних причин понад один рік.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх оцінка вказують на наявність підстав для визнання відповідача, таким, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі за вищезазначеною адресою.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 487грн. 20 коп., тому відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача користь позивача.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №1 будинку №11а по вул. Сташкова в м. Павлоград Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 487,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку

Суддя ОСОБА_6