Ухвала суду № 54905315, 18.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 164/626/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Невар О.В. Провадження № 22-ц/773/1731/15 Категорія: 48 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Здрилюк О.І., Стрільчука В.А.,

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у спілкуванні з внуками та визначення способу участі у їх вихованні за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року позов задоволено частково.

Ухвалено зобовязати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з малолітніми внуками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та брати участь у їх вихованні.

Визначено наступні способи участі ОСОБА_2 у спілкуванні з малолітніми внуками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та у їх вихованні, а саме: забирати малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 один раз на місяць - у третю пятницю з 18 години до 15 години неділі щомісяця.

Зобовязано ОСОБА_3 біля підїзду будинку по вул. Наливайка, 6-А в м. Луцьк Волинської області забезпечити передачу малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 бабі ОСОБА_2

Зобовязано ОСОБА_2 біля підїзду будинку по вул. Наливайка, 6-А в м. Луцьк Волинської області забезпечити передачу малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 матері ОСОБА_3

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу в якій, покликаючись на незаконність рішення суду у звязку з порушення норм матеріального права, неповноту зясування обставин справи просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, змінивши спосіб участі позивача у вихованні дітей.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з 7.10.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 29.01.2014 року було розірвано.

Від спільного подружнього життя у подружжя є двоє малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після розірвання шлюбу відповідач з дітьми переїхала в м. Луцьк Волинської області, де проживає, винаймаючи квартиру АДРЕСА_1.

Позивач є матірю ОСОБА_5 і відповідно - бабусею неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7, проживає ІНФОРМАЦІЯ_3.

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд виходив з того, що позивач позитивно характеризується, має можливість забезпечити належний фізичний, духовний, соціальний розвиток дітей, проте відповідач створює перешкоди у здійсненні спілкуванні між малолітніми та бабусею, спілкування бабусі і дітей відповідатиме інтересам останніх.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (ст. 257 СК).

Звертаючись до суду з позов, ОСОБА_2 вказувала, що матірю неповнолітніх дітей чиняться перешкоди у спілкуванні з останніми. Зокрема ОСОБА_3 не відчиняє дверей за місцем їхнього проживання, не дозволяє дітям спілкуватись з позивачем по телефону, приймати подарунки. Аналогічні пояснення були надані позивачем як в суді першої інстанції так і суді апеляційної інстанції. Дані обставини відповідачем не спростовувались.

Відповідно до ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч. 1-2 ст. 159 СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно з рішенням органу опіки та піклування Маневицької райдержадміністрації № 2882/45/2-15 від 25.09.2015 року за місцем проживання позивача є необхідні умови для проживання дітей, а тому орган опіки та піклування вважає за необхідне визначити наступний порядок участі ОСОБА_2 у спілкуванні з внуками та у їх вихованні: забирати малолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7 один раз на місяць - у кожну третю пятницю з 18 години до 15 години неділі щомісяця, тобто поза місцем їх проживання і без присутності матері (а. с. 30). За змістом даного висновку такий зроблений на підставі оцінки усіх обставини: зокрема враховано особу позивача та відповідача, їх місце проживання та умови проживання, взаємовідносини між бабусею та онуками, а також взаємовідносини між позивачем та відповідачем.

Враховуючи вказані обставини та те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування бабусі з дітьми, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та зобов'язання позивача не чинити перешкоди ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми та встановлення способу участі останньої у вихованні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Доводи ОСОБА_3 про негативне налаштування позивачем дітей проти неї - необґрунтовані, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції відповідач вказувала, що судом обрано невірний спосіб участі бабусі у спілкуванні та вихованні дітей. ОСОБА_3 стверджувала, що діти важко переносять поїздки на далекі відстані, а тому вважала, що ОСОБА_2 слід встановити наступний спосіб спілкування з дітьми: відвідування та спілкування позивача з онуками двічі на місяць у вихідні дні, зокрема в неділю, за місцем проживання дітей у м. Луцьку.

Однак такі доводи апеляційної інстанції не заслуговують на увагу та не спростовують висновків суду щодо встановленого судом способу спілкування та виховання бабусі з дітьми з наступних підстав.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є складними. Остання в категоричній формі заперечує можливість спілкування ОСОБА_2 з онуками у квартирі АДРЕСА_1, де вони проживають.

Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_3 вона вважає, що ОСОБА_2 могла б спілкуватися з онуками у театрі та інших розважальних закладах міста Луцька.

Натомість ОСОБА_2 вказувала, що в с. Прилісне Маневицького району, де вона проживає, у неї великий будинок з подвірям. За даною адресою проживає вона разом із своїм чоловіком. Вказувала, що бажає спілкування з дітьми не лише у розважальних закладах, але у звичайній домашній обстановці, де б вона змогла разом з ними як гратися, так і розвивати дітей (малювати, читати, рахувати, готувати разом їжу).

Позивач зазначала, що ОСОБА_7 і ОСОБА_6 прихильні до неї, люблять бувати в с. Прилісне де у них багато іграшок та друзів. Такі пояснення позивача відповідачем не спростовані.

Таким чином, з врахуванням пояснень сторін, суд першої інстанції обґрунтовано обрав спосіб участі та виховання бабусею дітей, з врахуванням саме інтересів та віку малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Також , як встановлено в суді апеляційної інстанції у власності позивача є автомобіль, яким вона вказувала будуть забирати та відвозити онуків. Відтак поїздки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які вони важко переносять, дещо будуть спрощені. Крім того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 вказувала, що для спрощення поїздок є можливість купувати дівчаткам спеціальні ліки від укачування.

Одночасно суд роз'яснює, що у випадку, якщо діти будуть заперечувати проти побачень з бабусею, не виявляти бажання залишатись за місцем її проживання на ніч, ніхто не має права їх до цього примушувати.

Керуючись почуттям любові до дітей, обов'язок підготувати їх до таких зустрічей повинні взяти на себе обидві сторони.

Затамувавши почуття образи, діючи миром, а не протистоянням, мати дітей повинна надати можливість позивачу відновити її місце в житті онуків, яке вона займала та має право займати надалі.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, таким що перш за все ухвалено в інтересах дітей і їх подальшого життя, а тому не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Маневицького районного суду Волинської області від 19 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді: