Рішення № 54905241, 09.12.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/20993/14-ц Провадження № 22-ц/773/1680/15 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Категорія: 27 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів Данилюк В.А., Подолюка В.А.,

секретар с/з ОСОБА_1,

з участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_6 акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» про стягнення коштів, зобовязання вчинити певні дії та розірвання договору, за апеляційними скаргами представника відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» - ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Альфа-Банк» та ОСОБА_6 акціонерного товариства (далі - ОСОБА_8) «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» про стягнення коштів, зобовязання вчинити певні дії та розірвання договору. Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що 20 листопада 2012 року між ним та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір № 600182810, згідно умов якого було відкрито картковий кредитний рахунок в гривнях № 26250000914816 та оформлено картку. Зазначає, що після його приїзду із-за кордону відповідно 05 лютого 2014 року та 07 лютого 2014 року з його карткового рахунку було списано два платежі по 205,98 євро в торгових точках Італії, які проведені банком 10 лютого 2014 року. Зазначені кошти були списані з рахунку в гривневому еквіваленті в сумі 4951,76 грн. (411,96 євро х 12,02 грн. за 1 євро) та комісії банку за конвертацію валюти в розмірі 37,14 грн. відповідно до діючого на той час курсу валют. Всього з карткового рахунку списано 4988,90 грн. Також позивач вказує, що по факту несанкціонованого списання коштів він неодноразово звертався до відповідача з листами про повернення вищевказаних коштів. З метою запобігання виникненню заборгованості перед банком на час проведення розслідування по факту незаконного списання коштів позивач відразу вищевказану суму (по курсу - 4988,90 грн.) власними коштами погасив. Зазначає, що банком 07 травня 2014 року на рахунок позивача перераховано кошти в сумі 4988,90 грн. Однак позивач вважає, що відповідачем було зараховано на рахунок позивача лише 293,46 євро (4988,90 грн. / 17,00 грн. за 1 євро), оскільки згідно курсу обміну валют ПАТ «Альфа-Банк» станом на 07 травня 2014 року курс євро до гривні становив 17,00 грн. (продаж) за 1 євро, а тому, на думку позивача, в звязку з тим, що ПАТ «Альфа-Банк» неправомірно було списано з його карткового рахунку 411,96 євро, а зараховано лише 293,46 євро, заборгованість відповідача перед позивачем становить 118,50 євро, що згідно курсу обміну валют ПАТ «Альфа-Банк» станом на 20.12.2014 року складає 2419, 77 грн. (118,50 євро х 20,42 грн. за 1 євро).

Також, позивач зазначає, що 14 травня 2014 року ним із карткового рахунку № 26250000914816 було здійснено переказ власних коштів на інший рахунок в цьому ж банку в розмірі 4989,50 гривень. За даний переказ відповідачем ПАТ «Альфа-Банк» було здійснено списання суми коштів в розмірі 204,60 грн., на яку нараховано відсотки та іншу заборгованість, яка станом на 06 грудня 2014 року складає 1460 грн.

Крім того, ОСОБА_2 в своїй заяві про зміну предмета позову та залучення по справі співвідповідача зазначив, що йому стало відомо про те, що з ініціативи ПАТ «Альфа-Банк» інформацію щодо нього було внесено в базу ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», де зазначені відомості про нібито порушення ним сплати платежів.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд стягнути з ПАТ«Альфа-Банк» в його користь кошти в сумі 2419,77 грн., зобовязати ПАТ «Альфа-Банк» списати неправомірно нараховану заборгованість по картковому рахунку № 26250000914816, розірвати договір № 600182810 від 20.11.2012 року по обслуговуванню карткового рахунку та зобовязати ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» вилучити з його кредитної історії інформацію про порушення виконання ним договору № 600182810 від 20 листопада 2012 року та понесені судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 118, 50 євро, що становить за курсом на 07 травня 2014 року (17 гривень за 1 євро) 2014 (дві тисячі чотирнадцять) гривень 50 коп.

Зобовязано ПАТ «Альфа-Банк» списати неправомірно нараховану заборгованість по картковому рахунку № 26250000914816.

Розірвано договір, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 № 600182810 20 листопада 2012 року по обслуговуванню карткового рахунку № 26250000914816.

Зобовязано ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» вилучити з кредитної історії ОСОБА_2 інформацію про порушення виконання ним договору № 600182810 від 20 листопада 2012 року по обслуговуванню карткового рахунку № 26250000914816.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідачі ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», кожен зокрема, подали апеляційні скарги, у яких, посилаючись на неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» свою апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити, позивач та його представник апеляційні скарги відповідачів заперечили та просили їх відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги відповідачів слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ПАТ «Альфа-Банк» допустив істотні порушення договору № 600182810 від 20 листопада 2012 року, а саме: неправомірно списав з карткового рахунку ОСОБА_2 411,96 євро, а зарахував лише 293,46 євро та неправомірно нарахував заборгованість, а тому суд вважав, що вказаний договір слід розірвати та стягнути з відповідача ПАТ «Альфа-Банк» в користь позивача 118,50 євро.

Крім цього, суд першої інстанції вважав, що оскільки за ініціативою ПАТ «Альфа-Банк» інформацію щодо ОСОБА_2 було внесено до ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій», де зазначені відомості про прострочення сплати ним платежів, тому необхідно зобовязати ПАТ «Альфа-Банк» списати неправомірно нараховану заборгованість по картковому рахунку № 26250000914816 та зобовязати ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» вилучити інформацію, надану ПАТ «Альфа-Банк» про наявність простроченої заборгованості.

Проте з такими висновками суду колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи, 20 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк» був укладений договір № 600182810, згідно умов якого відкрито картковий кредитний рахунок № 26250000914816 та оформлено картку (а.с. 4, 5). За умовами даного договору валютою кредиту є гривня.

Також судом встановлено, що 05 лютого 2014 року та 07 лютого 2014 року з карткового рахунку ОСОБА_2 було списано два платежі по 205,98 євро в торгових точках Італії, які проведені банком 10 лютого 2014 року. Дані кошти були списані у національній валюті в сумі 4951, 76 грн., а разом з комісією за конвертацію валюти всього було списано 4988,90 грн. Дана обставина сторонами не заперечується.

По факту списання коштів з його карткового рахунку ОСОБА_2 10 лютого 2015 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення вищевказаних коштів (а.с. 7).

07 травня 2014 року листом за вихідним номером 39117-23.1-б/б відповідач ПАТ «Альфа-Банк» повідомив ОСОБА_2, що банком прийнято рішення про зарахування грошових коштів у розмірі 205,98 євро та 205,98 євро (загальна сума 411,96 євро) на його картковий рахунок (а.с. 9).

Із матеріалів справи убачається, що банком 07 травня 2015 року було зараховано на картковий рахунок позивача 4988, 90 грн. (а.с. 61-62). Дана обставина визнається сторонами.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 року N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь - яких вимог та зобовязань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Згідно зі статтею 32.3.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобовязаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника.

Пунктом 6.7 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що відповідачем ПАТ «Альфа-Банк» в повній мірі виконано свої зобовязання, щодо повернення неправомірно (помилково) списаних з позивача грошових коштів, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення з банку в його користь 118,50 євро, що в гривневому еквіваленті становить 2419,77 грн., є безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.

Також, судом встановлено, що 14 травня 2014 року ОСОБА_2 із карткового рахунку № 26250000914816 було здійснено переказ власних коштів на інший рахунок в цьому ж банку в розмірі 4989,50 грн. За даний переказ відповідач здійснив списання коштів в розмірі 204,60 грн., на яку нараховуються відсотки, в звязку з чим у позивача перед банком виникла заборгованість.

З умов договору убачається, що позивач ОСОБА_2 підтвердив, що із змістом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, Правилами користування банківською платіжною карткою, тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невідємною частиною договору, та довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки ознайомлений та цілком згідний. При цьому ствердив, що отримав свій примірник договору з усіма перерахованими вище додатками в день підписання договору.

Отже, на момент підписання договору позивач погодився з усіма умовами, запропонованими банком, в тому числі із встановленими тарифами ПАТ «Альфа-Банк».

В судовому засіданні встановлено, що за здійснення позивачем ОСОБА_2 переказу грошових коштів в розмірі 4989,50 грн. на інший рахунок банком було стягнуто плату в розмірі 204,60 грн., і, як пояснив представник банку, така плата передбачена тарифами ПАТ «Альфа-Банк».

Позивачем, при цьому, не надано жодних доказів неправомірності нарахування такої комісії, а також не надано свого розрахунку плати за здійснення зазначеного грошового переказу. В даному випадку піднімається питання лише про списання такої заборгованості, а тому колегія суддів приходить до переконання про те, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підтвердженні жодними доказами.

З врахуванням того, що позивачем в судовому засіданні не доведеного того, що ПАТ «Альфа-Банк» були порушені його права, колегія суддів вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_8 «Перше всеукраїнське бюро кредитних історій» про зобовязання вилучити інформацію, надану ПАТ «Альфа-Банк» про наявність простроченої заборгованості.

Відповідно до статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи, те що в судовому засіданні не встановлено жодних порушень відповідачем ПАТ «Альфа-Банк» умов договору, тому колегія суддів вважає, що немає законних підстав для розірвання кредитного договору укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Альфа-Банк».

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув і прийшов до неправильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, в звязку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 5 статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 даної статті визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Статтею 79 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать, в тому числі, витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду.

Із матеріалів справи убачається, що відповідачем ПАТ «Альфа-Банк» за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення сплачено 803 грн. 90 коп. судового збору.

Відповідачем ОСОБА_8 «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» були понесені судові витрати в розмірі 2614 грн. 34 коп., з яких: судовий збір 803,88 грн., витрати, повязані з переїздом 843,26 грн., витрати на проживання 480 грн., добові 487,2 грн.

Отже, на користь відповідача ПАТ «Альфа-Банк» з позивача ОСОБА_2 слід стягнути 803,88 грн. судових витрат, а на користь відповідача ОСОБА_8 «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» - 2614,34грн.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк» ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» - ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2015року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_6 акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» про стягнення коштів, зобовязання вчинити певні дії та розірвання договору відмовити.

Стягнути з позивача ОСОБА_2 в користь відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Альфа-Банк» - 803 (вісімсот три) гривні 90 коп. понесених судових витрат.

Стягнути з позивача ОСОБА_2 в користь відповідача ОСОБА_6 акціонерного товариства «Перше Всеукраїнське бюро кредитних історій» - 2614 (дві тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 34 коп. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий:

Судді: