Рішення № 5489271, 23.09.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2009 р.Справа № 16/93 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 16/93

за позовом: приватного підприємства "Шибумі", м. Чернігів

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровоград

про стягнення 2 102,79 грн.,

Представники сторін:

від позивача - Костюченко А.С., довіреність б/н від 22.09.09 р. ;

від відповідача - ОСОБА_1, особисто.

Приватне підприємство "Шибумі" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 11 343,63 грн. заборгованості, де 9 500,00 грн. - основний борг, 1 062,50 грн. - пеня, 648,53 грн. - витрати від інфляції, 132,60 грн. - три відсотки річних, а також судових витрат.

31.08.09 р. на адресу господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 02-14/19025), якою позивач повідомляє про сплату відповідачем суми основної заборгованості в повному обсязі та зменшує розмір позовних вимог і остаточно просить стягнути з відповідача 1200,00 грн. пені за прострочення платежів, 753,03 грн. інфляційних втрат, 149,76 грн. 3% річних від простроченої суми, всього - 2 102,79 грн., а також судові витрати у справі (а.с. 46-47).

Зі змісту поданої до суду позивачем заяви вбачається, що позивач фактично збільшив розмір нарахованих відповідачу пені, інфляційних та 3% річних. При цьому позивач в частині суми основного боргу, сплаченого відповідачем, своїм правом відмови від позову не скористався.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що вказані дії позивача не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд приймає до розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог і розглядає вимоги позивача з урахуванням вказаної заяви.

У судовому засіданні відповідач підтвердив сплату ним суми основної заборгованості в розмірі 9500,00 грн. та заперечив проти нарахування йому сум пені, інфляційних втрат та 3 відсотків річних, про що ним подані відповідні письмові пояснення (а.с. 63).

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

04.12.08 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Експедитор) та приватним підприємством "Шибумі" (далі - Перевізник) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № ТІ/ (далі - Договір, а.с. 15-16).

Відповідно до умов Договору Перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж у пункт призначення у встановлений Договором і доповненням до нього строк і видати уповноваженій на одержання вантажу особі. Експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1.2. Договору).

Пунктом 2.2. Договору визначена підстава для надання позивачем послуг по перевезенню вантажу, а саме - заявка Експедитора, що є невід'ємною частиною Договору, в якій в тому числі відображаються умови перевезення вантажів, обсяги, строки доставки, вартість перевезення, порядок і форма сплати. Допускається отримання Заявки за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 15.01.08 р. Якщо сторони за 30 днів до закінчення строку дії даного Договору письмово не попередили про його розірвання, то він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах (п. 10.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір належить до договорів, правовідносини у яких регулюються главою 64 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 908, Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На виконання умов договору відповідачем засобами факсимільного зв'язку направлено позивачу Контракт-Заявку № 340 від 04.12.08 р. (далі - Заявка, а.с. 17).

На підставі вказаної Заявки позивачем були виконані послуги перевезення вантажу - "гумовотехнічні вироби" вагою 20 т. на автомобілі Рено д/н НОМЕР_1/НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_4 Перевезення відбулось за маршрутом згідно Заявки: м. Кіров, Кіровська область, Російська Федерація - м. Ромни, Сумська область, Україна.

Заявкою визначено, що вартість перевезення складає 9500,00 грн., що підлягає сплаті через 7-10 днів з дня отримання Експедитором оригіналу СМR.

Міжнародною транспортною накладною СМR А № 0011126 від 05.12.08 р., копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 18) визначено наступне:

- дата завантаження вантажу - 05.12.08 р.;

- адреса завантаження вантажу - Російська Федерація, Кіровська область, м. Кіров, вул. К. Маркса, 4, ВАТ Кіровський комбінат штучних шкір";

- адреса розвантаження вантажу - України, Сумська область, м. Ромни, вул. Тельмана, 24, ТОВ "ТАЛАНПРОМ";

- ставка фрахту - 9500,00 грн.

11.12.08 р. позивачем був виписаний рахунок-фактура № СФ 0000440 на суму 9500,00 грн., на підставі якого відповідач повинен здійснити оплату послуг по перевезенню вантажу.

Як на доказ заборгованості відповідача в розмірі 9500,00 грн. позивач посилається також на акт звірки взаєморозрахунків за підписом сторін (а.с. 34).

Оскільки відповідачем не сплачена вартість наданих позивачем послуг перевезення, останній звернувся до суду з даним позовом.

Після порушення провадження у справі відповідачем була сплачена сума основної заборгованості в розмірі 9500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 310 від 16.07.09 р. на суму 3000,00 грн. та платіжним дорученням № 0000000024 від 16.07.09 р. на суму 6500,00 грн. (а.с. 37-38).

Оскільки спір щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 9500,00 грн. між сторонами відсутній, провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення платежів в сумі 1200,00 грн., інфляційні втрати в сумі 753,03 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 149,76 грн.

Господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних витрат та відсотків річних є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до умов Заявки відповідач зобов'язаний сплатити 9500,00 грн. через 7-10 днів з дня отримання ним оригіналу СМR.

Пунктом 4.4. Договору сторони обумовили, що порядок і строк оплати вказуються в разовій заявці, що направляється Перевізнику перед відповідним перевезенням.

Згідно п. 4.5. Договору оплата послуг Перевізника проводиться Експедитором на розрахунковий рахунок Перевізника згідно належним чином оформлених оригіналу або ксерокопії СМR, що містить печатки вантажоотримувача, який вказаний в накладній про отримання вантажу, оригіналів рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт.

Отже, враховуючи викладене, а також визначені сторонами умови Договору, обов'язок оплати послуг Перевізника для Експедитора виникає через 7-10 днів з дня отримання останнім оригіналу або копії СМR, оригіналів рахунку, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що документи, визначені в п. 4.5. Договору, відповідачем отримані 22.12.08 р. Як на доказ своїх доводів позивач посилається на копію фіскального чеку від 15.12.08 р. та копію повідомлення про вручення 22.12.08 р. відповідачу поштового відправлення № 449453 (а.с. 27, 28).

Господарський суд критично ставиться до вказаного твердження позивача.

Так, повідомлення про вручення поштового відправлення № 449453 свідчить про отримання приватним підприємцем ОСОБА_1 поштової кореспонденції, відправником якої було приватне підприємство "Шибумі".

Однак, вказане повідомлення не може бути належним доказом того, що на адресу відповідача направлялись саме ті документи, вичерпний перелік яких визначений п. 4.5. Договору.

Відповідач у судовому засіданні заперечив факт отримання ним документів, що визначені п. 4.5 Договору, вказавши на те, що фактичний розрахунок він здійснив на підставі отриманого від позивача рахунку, від 11.12.08 р.

У той же час, позивач не може надати суду інших письмових доказів відправлення відповідачу повного переліку документів, передбачених п. 4.5. Договору, про що ним у судовому засіданні були подані відповідні письмові пояснення (а.с. 66).

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторін у справі покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не доведено факту надсилання на адресу відповідача документів, передбачених п. 4.5. Договору, в матеріалах справи такі докази відсутні, у господарського суду не має підстав вважати відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 4 ст. ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, враховуючи відсутність належних доказів виконання позивачем п. 4.5 Договору, визначена Договором (п. 4.5) умова для сплати відповідачем вартості послуг, на день звернення позивача до суду з даним позовом, не настала.

Що ж стосується фактичних дій відповідача по сплаті суми основного боргу, відповідно до ст. 531 Цивільного кодексу України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З урахуванням викладеного вище, нарахування позивачем пені в сумі 1200,00 грн. є безпідставним, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки, господарський суд дійшов висновку про відсутність з боку відповідача порушення зобов'язання в частині своєчасної оплати послуг перевезення вантажу, тому відсутні підстави для нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, сплата яких передбачена саме за прострочення виконання грошового зобов'язання.

В цій частині позовних вимог позивачу слід також відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України № 18-93 від 21.01.93 р., в разі внесення мита в більшому розмірі ніж передбачено законом, сплачене державне мито підлягає поверненню позивачу частково або повністю. У зв'язку з чим позивачу слід повернути надмірно сплачене ним державне мито в сумі 1, 98 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Провадження в частині стягнення суми основного боргу в сумі 9 500,00 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 25013, ід. код НОМЕР_3) на користь приватного підприємства "Шибумі" (вул. Попова, 8-В, м. Чернігів, Чернігівська область, 14001, ід. код 30380646, р/р № 26002003912 в АКБ "Полікомбанк" м. Чернігів, МФО 353100) витрати по сплаті державного мита в суму 95,14 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 256,25 грн.

Повернути позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 1, 98 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати позивачу відповідні наказ та довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя Л.С. Коротченко