Ухвала суду № 54892413, 11.01.2016, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/7583/15-ц

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11.01.2016 р. Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого-судді Государського А.В.,

при секретарі Скаб В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1, укладено кредитний договір №910.13414 від 27.02.2012 року про надання кредиту в розмірі 89739,75 грн. терміном до 27.02.2029 року для придбання транспортного засобу зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 21,99 % річних та ануїтетних платежів згідно з графіком. З метою забезпечення виконання основного зобовязання: між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 19.03.2012 року укладено договір застави транспортного засобу марки «DAEWOO», моделі Nexia, 2011 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) XWB3K32CDBA266626, реєстраційний номер АI2876CO; між позивачем та ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс» 10.06.2015 року укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає за зобовязання позичальника в сумі 100 грн. по кредиту на придбання автомобіля; між позивачем та ОСОБА_2 12.01.2015 року укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає за зобовязання позичальника в сумі 50 грн. по кредиту на придбання автомобіля. Стверджує, що відповідач належним чином не виконала зобовязання за кредитним договором, у звязку з чим, уточнивши позовні вимоги, просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №910.13414, укладеним між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1) в розмірі 132591,66 грн., яка складається з: 67524,29 грн. основного боргу; 6749,41 простроченого боргу (за вирахуванням солідарного зобовязання в сумі 150 грн.); 23574,37 грн. прострочених процентів; 379,52 грн. строкових процентів; 31393,83 грн. пені за несвоєчасне виконання зобовязання, 726,75 дебіторської заборгованості; 2243,49 інших штрафних санкцій, звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб марки «DAEWOO», моделі Nexia, 2011 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) XWB3K32CDBA266626, реєстраційний номер АI2876CO, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «Ідея Банк» будь-якій третій особі покупцю від імені власника, для чого надати ПАТ «Ідея Банк» усі права та повноваження на відчуження транспортного засобу, в тому числі, але не виключно: проводити усі необхідні дії в органах ДАІ МВС України та всіх інших державних та недержавних органах (установах), отримувати дублікати документів на транспортний засіб, отримувати (виготовляти) ключі (їх) дублікати, отримувати відомості про транспортний засіб (особу) власника, які повязані з продажем автомобіля, тощо. Крім того, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс» на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 100 грн.; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 50 грн., стягнути солідарно з відповідачів суму сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності та про підтримання позову (а.с.52). Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТзОВ «ФК Гарант Плюс» у судове засідання не зявилися, подавши заяви про проведення розгляду справи без їх участі (а.с.53).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгулу справи.

Суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми. У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктивний склад такого спору (однією зі сторін у справі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до п.п.1;2 ст.3 ГК України від господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а субєкт підприємства підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Вирішуючи питання про те, чи є правовідносини господарським, а спір господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України, відповідно до якої, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі субєкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Це підтверджується правовою позицією Верховного Суду України висловленій у постанові від 01 липня 2015р. у справі №6-745цс15.

У зв'язку із тим, що в одній і тій самій справі нерідко беруть участь як юридичні, так і фізичні особи, які є кредитором, боржником, поручителем, заставодавцем, майновим поручителем тощо, Верховний Суд України в узагальненні судової практики з розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин від 24 жовтня 2011 року в п.1 розділу «Складні процесуальні питання, що виникають при вирішенні справ з кредитних правовідносин» наголосив на тому, що при з'ясуванні питання щодо належності справи до розгляду в порядку цивільного судочинства суд має керуватися вимогами статей 15, 16 ЦПК, відповідно до яких суди розглядають справи, що стосуються цивільних правовідносин, і при цьому не повинні допускати об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Частиною 1 ст.179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.3 ГК України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Так, зокрема, господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надання гарантій і порук належить до фінансових послуг. Статтею 1 цього ж Закону визначає, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Тобто порука, надана на платній основі в цілях отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів, є фінансовою послугою.

Таким чином, між позивачем та Відповідачем ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс» виникли господарські правовідносини щодо надання фінансових послуг, спори з приводу яких повинні розглядатися, згідно п.1 ч.1 ст.12 ГПК України, в порядку господарського судочинства.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, у звязку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження по такій підлягає закриттю в частині позовних вимог ПАТ «Ідея Банк» до ТзОВ «Фінансова компанія «Гарант Плюс» про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 100 грн.

Керуючись ст.ст.15, 154, 205 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Плюс», ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грант Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий А.В. Государський