Рішення № 5488983, 20.05.2008, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №2-849/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 року М.Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Височин Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 районної державної адміністрації ОСОБА_4С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 районна рада Київської області, про виплату грошової компенсації,

вирішив:

20.02.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з даним цивільним позовом до ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації про виплату грошової компенсації, посилаючись на те, що сім'я його батька ОСОБА_6 Костянтинова у складі семи чоловік проживала на власному хуторі в с Іванків Бориспільського району Київської області, де володіла жилим будинком, 2 сараями, клунею, колодязем, фруктовим садом, господарським інвентарем, 4 робочими волами, конем, коровою, свинями, домашньою птицею. В 1930 році сім'я була «розкуркулена», майно передано для організації колгоспу. Факт «розкуркулення» та незаконного вилучення майна у батька позивача встановлений органами внутрішніх справ. Рішенням №4 від 11.09.1992 року ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих на підставі ст.3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» сім'я розкуркуленого батька позивача визнана реабілітованою, що підтверджується довідкою №707 від 26.04.1994 року ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих. Згідно до рішення №4 від 11.09.1992 року ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих, було вирішено виплатити позивачу грошову компенсацію за рахунок коштів місцевого бюджету в розмірі 7000 карбованців. Позивач вважав суму компенсації такою, що не відповідала вартості відібраного майна та звернувся із скаргою до ОСОБА_5 обласної ради народних депутатів і рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_5 обласної ради народних депутатів №9 параграф 4 п.4 від 24.12.1992 року йому було відмовлено у задоволенні скарги. Позивач вирішив звернутись до суду та, посилаючись на вимоги п.п.14,19 «Положення про порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим або їхнім спадкоємцям» просить суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 міську раду Київської області виплатити йому як спадкоємцю «розкуркуленого» батька ОСОБА_6 грошову компенсацію за незаконно вилучене майно, яке складалось з жилого будинку, 2 сараїв, клуні, колодязя, фруктового саду, господарського інвентарю, 4 робочих волів, коня, корови, свині, домашньої птиці та іншого в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що становить 7725 гривень.

Також у зв'язку з тим, що все своє життя позивач прожив без батька, змушений був з нуля влаштовувати своє життя, оскільки майно було вилучено, відмовою у сплаті відповідної компенсації йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у 1000000 грн.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив та збільшив позовні вимоги, посилаючись на те, що під час подання до суду позову про сплату компенсацію, ним не було враховано компенсацію за 30 десятин землі, що належала його батьку, а тому просив зобов'язати відповідачів виплатити йому, як сину реабілітованого ОСОБА_6 грошову компенсацію в розмірі 2 007 725 гривень.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, пояснив, що він отримав грошову компенсацію в розмірі 70 000 карбованців в 1993 році, проте вважає, що вилучене майно коштує набагато більше. Він приблизно оцінив вилучене майно та завдані йому моральні збитки сумою 2007725 гривень, яку просить стягнути на його користь з того з відповідачів, або осіб, які проводили незаконну конфіскацію, якщо такі особи відсутні чи померли, у їх правонаступників, спадкоємців.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Київської області в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що є неналежним відповідачем у справі, а також зазначив, що термін звернення з позовною заявою сплинув, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області до суду не з'явився, в письмових запереченнях до позову, зазначив, що посилаючись на те, що позивач отримав грошову компенсацію за майно розкуркуленого жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 Д.К. в розмірі 70 000 карбованців, а Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» не передбачено повторної виплати грошової компенсації спадкоємцям реабілітованих, щодо яких вже прийнято відповідне рішення. Крім того, на даний час згідно з підпунктом „а" п.4 ч.1 ст.90 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються виключно з обласних бюджетів належать видатки на виплати компенсацій реабілітованим, а тому вони є неналежними відповідачами по справі.

Представник Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явились, проте надав заяву в якій в заперечення позову вказав, що відповідно до рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_5 обласною радою народних депутатів від 24.12.1992 року позивачу, як спадкоємцю реабілітованого виплачено грошову компенсацію в розмірі 7000 купонів. Відповідно до листа-роз'яснення Міністерства фінансів України від 06.05.2006 року №1-11210, збільшення розрахункової величини для нарахування компенсації є недоцільним. Просив справу слухати без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився просив справу слухати у його відсутність. В письмових запереченнях до позову зазначив, що згідно до рішення ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих за №75 від 20.07.1993 року на розрахунковий рахунок ОСОБА_1Д перераховано 70000 грн. Повторна виплата грошової компенсації законодавством не передбачена. Постановою Верховної Ради України від 20.02.1996 року №49 розмір компенсаційних виплат реабілітованим громадянам, або їх спадкоємцям, якщо повернути вилучене майно чи визначити його дійсну вартість неможливо, зменшено з 15 мінімальних заробітних плат до 50 %, що станом на 21.04.2008 року складає 112 грн.50 коп. Тому заявлені позовні вимоги є необгрунтованими та є безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача, представників ОСОБА_2 районної державної адміністрації та ОСОБА_2 міської ради, дослідивши письмові заперечення відповідачів ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, третьої особи ОСОБА_2 районної ради Київської області, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.09.1992 року ОСОБА_2 районна комісія з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_2 районної ради Київської області прийняла рішення «Про виплату грошової компенсації за майно розкуркуленого жителя ІНФОРМАЦІЯ_2» за №4, яким зобов'язала фінансовий відділ ОСОБА_2 районної державної адміністрації виплатити грошову компенсацію спадкоємцям розкуркуленого ОСОБА_6 у розмірі 7000 карбованців /а.с-5-6/. При цьому сума компенсації була визначена в максимальному на той час розмірі, визначеному п.8 «Положення про порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим або їхнім спадкоємцям», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1991 року №48, який передбачав; що в разі неможливості повернути майно чи відшкодувати його вартість, реабілітованим на сім'ю виплачується компенсація в таких розмірах: за майно - до 1,5 тисяч карбованців, за будівлі та споруди, що не збереглися - до 5,5 тисяч карбованців.

24.12.1992 року Комісія з поновлення прав реабілітованих ОСОБА_5 обласної ради, розглянувши скаргу ОСОБА_1 погодилась з рішенням комісії з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_2 районної ради народних депутатів №4 від 11.09.1992 року та відмовила позивачу у задоволенні його скарги, який вважав суму компенсації замалою. Одночасно позивачу було роз'яснено право оскаржити дане рішення до Бориспільського районного суду (а.с-7-8). Вказане рішення позивачем до суду не оскаржувалось.

29.07.1993 року на підставі рішення ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_2 районної ради Київської області №75 від 20.07.1993 року на рахунок ОСОБА_1 було перераховано суму проіндексованої компенсації за майно розкуркуленого ОСОБА_6 в розмірі 70 000 карбованців. Факт отримання ним компенсації в розмірі 70000 карбованців позивач визнав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» Верховна Рада України засуджує репресії і відмежовується від терористичних методів керівництва суспільством, висловлює співчуття жертвам необгрунтованих репресій, їх рідним і близьким, проголошує намір неухильно добиватись відновлення справедливості, усунення наслідків свавілля і порушень громадських прав, прагне забезпечити посильну на цей час компенсацію матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними репресіями, реабілітованим та їх сім'ям, та гарантує народу України, що подібне ніколи не повториться, що права людини і законність будуть свято додержуватись.

Згідно з ч.2,3,4 ст.5 вказаного Закону вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності цим Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію згідно з цим Законом. Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України

Згідно з ч.4 ст.9 Постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» в разі неможливості повернення будівель чи майна в натурі реабілітованому (його спадкоємцям першої черги) їх вартість відшкодовується установами, організаціями та їх правонаступниками, громадянам та їх спадкоємцям, а якщо фізичні чи юридичні особи та їх правонаступники невідомі - фінансовими органами з коштів місцевого бюджету у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22 «Положення про порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим або їхнім спадкоємцям», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1991 року №48, з наступними змінами та доповненнями, у зв'язку із зміною розміру відшкодувань за будівлі та майно з 5 жовтня 1992 року не провадиться перерахунок сум цих виплат, щодо яких вже прийнято відповідне рішення, крім випадків, коли указані компенсації не виплачено з поважних причин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що позивач, як член реабілітованої сімї розкуркуленого ОСОБА_6, в 1993 році отримав компенсацію за вилучені будівлі та інше майно, яке не збереглося, у відповідності до вимог Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та «Положення про порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим або їхнім спадкоємцям». Вимоги позивача про зобов'язання відповідачів повторно виплатити йому компенсацію у визначеному ним розмірі є необгрунтованими та безпідставними, оскільки можливість перерахунку раніше виплаченої компенсації діючим законодавством не передбачена.

У відповідності до підпункту „а" пункту 4 статті 90 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, а саме на виплату компенсацій реабілітованим. На підставі чого можна визнати, що позивачем було вірно обрано відповідача по справі ОСОБА_5 обласну державну адміністрацію. Що стосується інших відповідачів, оскільки позивачем не було належним чином обгрунтовано підстав їх залучення до розгляду, суд приходить до висновку, що вони є неналежними відповідачами по справі.

Позивачем також пропущені строки звернення за компенсацією вилученого майна, встановлені ч.4 ст.5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», відповідно до якої, заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності цим Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію згідно з цим Законом. Вказана довідка була отримана позивачем 26.04.1994 року (а.с-9).

Так, відповідно до пояснень позивача, та згідно з встановленими в судовому засіданні обставинами справи, про рішення ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_2 районної ради Київської області щодо встановлення розміру компенсації, а також про рішення Комісії з поновлення прав реабілітованих ОСОБА_5 обласної ради, яким вказане рішення оставлене без змін, ОСОБА_1 стало відомо у 1992 році. 29.07.1993 року позивачу сплачено на підставі рішення ОСОБА_2 районної комісії з питань поновлення прав реабілітованих ОСОБА_2 районної ради Київської області №75 від 20.07.1993 сплачено 70000 карбованців. Дане рішення позивачем до 2006 року не оскаржувалось, а тому ним пропущено трьохрічний строк позовної давності, що також прийнято судом до уваги при прийнятті рішення.

Судові витрати в справі, а саме: судовий збір слід покласти на державу, оскільки позивач є інвалідом Великої вітчизняної війни II групи, що підтверджується посвідченням Серії Б №130214(а.с.15) і відповідно до Декрету КМУ „Про державне мито" звільнений від його сплати. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. слід покласти на ОСОБА_1, оскільки у позові відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст.9 Постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», п.п. 5, 6, 8 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», п.п. "а" п.4 ч.1 ст.90 Бюджетного кодексу України, п.22 «Положення про порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим або їхнім спадкоємцям», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1991 року №48, ст.ст. 10, 64, 79, 81, 88, 174, 209, 212 - 215, 224, 225, 367 ЦПК України, суд –

вирішив:

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_5 обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 міської ради Київської області, ОСОБА_2 районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 районна рада Київської області, про виплату грошової компенсації - відмовити.

Судові витрати в справі, а саме: судовий збір слід віднести на рахунок держави України, оскільки позивач звільнений від його оплати.

Стягнути з ОСОБА_1, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, 30 (тридцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави України (р/р №31216259700103, МФО: 821018, код ЗКПО: 23570059, банк: ГУДКУ в Київській області).

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.