Ухвала суду № 54889697, 11.01.2016, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/4410/15-ц

Провадження 2-110/16

ухвала

Іменем України

11 січня 2016 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Михайловій Я.Г.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Побутрембудматеріали», товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в суді перебуває вказана справа.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_4 заявила відвід головуючому судді Кравченку М.В., посилаючись на порушення цим суддею процесуального законодавства, які полягали, зокрема у відмові у задоволенні клопотань представників позивачів, переходу до стадії судового розгляду без погодження із представниками позивачів.

Представник позивачів ОСОБА_5 підтримала клопотання.

Представники відповідачів ТОВ «Побутрембудматеріали» ОСОБА_6, ТОВ «БРСМ-Нафта» ОСОБА_7 заперечили, посилаючись на безпідставність заяви..

Згідно п.4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в обєктивності та неупередженості судді.

Згідно ч.3 ст.23 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Суд вважає, що доводи представника позивача не ґрунтуються на нормах ЦПК України, ним не зазначено і не доведено наявність обставин, які б вказували на необєктивність або неупередженість головуючого судді. Незгода представника позивача із прийнятими судом процесуальними рішеннями не може слугувати достатньою підставою для усунення судді від розгляду справи. При цьому суд також зазначає, що під час розгляду справи представник позивача заявляв про відсутність відводів судді, в тому числі і в цьому ж судовому засіданні, подавши таку заяву лише у шостому судовому засіданні, що вказує на заявлення відводу на неналежній процесуальній стадії.

При цьому суд приймає до уваги, що з матеріалів справи не вбачається порушень чинного законодавства при відкритті провадження та вирішенні процесуальних питань забезпечення судового розгляду цієї справи, а відповідні доводи заяви про відвід спростовуються наявними у справі доказами.

Так, суд не погоджується із доводами представника позивача оскільки саме за ініціативою суду при відкритті провадження у справі ухвалами від 09.11.2015 року було обєднано в одне провадження позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Надалі в декількох судових засіданнях судом із дотриманням процесуального законодавства вирішувались численні клопотання представників позивачів, в тому числі аналогічні по суті клопотання, заявлені повторно і неодноразово. За всіма заявами і клопотаннями судом у належній процесуальній формі виносились вмотивовані ухвали, які ґрунтувались на приписах ЦПК України. Зокрема, ухвалою від 21.12.2015 року було частково задоволено клопотання представника позивача і обєднано позовні вимоги ОСОБА_8 із цією справою, оскільки всі три позови перебувають у провадженні одного і того ж судді. Інші справи, з якими просив обєднати в одне провадження із цією представник позивача перебувають на розгляді у інших суддів на різних стадіях процесу, тому судом неодноразово наголошувалось на індивідуальному характері вимог про відшкодування моральної шкоди та ускладненні вирішення справи у випадку задоволення відповідних клопотань представників позивача. При цьому суд звертає увагу на відсутність передбаченого законом обовязку суду задовольнити подібні клопотання. Ухвалою від 11.01.2016 року частково задоволені клопотання про забезпечення доказів, про витребування доказів. Таким чином, задовольнялись цим складом суду лише ті заяви та клопотання представників сторін, які ґрунтувались на чинному законодавстві, а відмови у задоволенні відхилених клопотань належно вмотивовані і викладені у належній процесуальній формі, оголошені в судовому засіданні, копії процесуальних рішень вручені учасникам процесу. Всі прийняті цим складом суду процесуальні рішення у цій справі є чинними.

Доводи представника позивачів про необхідність попереднього погодження судом питання про можливість переходу до окремих стадій цивільного процесу є безпідставними і не ґрунтуються на приписах чинного ЦПК України. Твердження про те, що суд «втягнув сторону Позивача у розгляд справи по суті без достатньої доказової бази», «створює диктат для Позивача» суд оцінює як безпідставні та надумані, такі, що суперечать дійсним обставинам розгляду справи та наявним у справі доказам. Так, суд протягом декількох судових засідань тривалий час вирішував всі заяви і клопотання представників позивача на визначеній ст.168 ЦПК України процесуальній стадії, завчасно розяснював сторонам визначену законом процедуру і черговість етапів судового засідання, шляхом усного підтвердження обох представників позивачів в судовому засідання, зафіксованого технічним записом і відображеного у журналі судового засідання, пересвідчився у відсутності невирішених заяв чи клопотань всіх учасників процесу, тому мав всі підстави для переходу до наступної стадії судового засідання, передбаченої ст.173 ЦПК України початку розгляду справи по суті. Більш того, на думку суду, будь-які перешкоди для початку розгляду справи по суті були відсутні, а суд був зобовязаний в силу приписів ст.ст.157,160 ЦПК України вжити всіх заходів для належного спрямовування судового розгляду на забезпечення повного, всебічного і обєктивного зясування обставин справи та вирішення спору у розумні строки. При цьому слід зазначити, що в силу дії ст.ст.3,118 ЦПК України саме представниками позивачів ініційовано це судове провадження шляхом предявлення позову, тому він має достатній обсяг способів реалізації свого права на справедливий судовий розгляд щодо розпорядження долею свого позову, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або ж завершенням судового розгляду винесенням рішення суду, яке може бути переглянуто судами вищих інстанцій, тому посилання на будь-який примус суду щодо розгляду справи по суті є абсурдними.

За таких обставин, суд вважає, що відвід заявлено безпідставно, необґрунтовано, тому заява про відвід не підлягає задоволенню, оскільки вона всупереч вимогам ст.23 ЦПК України належно не вмотивована і не містить фактичних підстав для задоволення вимог представника позивачів.

В задоволенні аналогічної заяви іншого представника позивачів ОСОБА_5 вже було відмовлено у цьому ж судовому засіданні ухвалою від 11.01.2016 року.

Згідно ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Суд оцінює поведінку представника позивачів як зловживання процесуальними правами та спроби умисно і безпідставно затягнути розгляд справи.

Керуючись ст. 24 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_4 про відвід головуючого судді Кравченка М.В. відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.В.Кравченко