Вирок № 54886344, 12.01.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 145/935/14-к

1-кп/127/56/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2016 року м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я. М.,

за участю:

секретарів - Гачківської Т.В., Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Зубара С.В.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014020320000137 від 13.03.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, який має на утриманні 5 малолітніх дітей, працюючого без офіційного оформлення трудових відносин, паспорт серії АВ 197091 виданий Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.03.2001 року, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого:

- 04.03.2014 року Тиврівським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки 6 місяців,

- у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 146, ст.166 КК України,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014 року під час проведення обшуку в господарстві, що належить ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: с. Уяринці, вул. Космонавтів, 35, Тиврівського району, Вінницької області, в одній із кімнат будинку було виявлено та вилучено поліетиленовий пакет в середині якого знаходилась рослина речовина, яка відповідно до висновку експерта № 234 від 19.03.2014 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено канабіс, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) становить 7,975 г, яка належала ОСОБА_1, та яку останній умисно, незаконно зберігав для власного вживання без мети збуту.

Крім того, 05.04.2014 року близько 23.00 годині ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного спяніння, в с. Уяринці Тиврівського району Вінницької області з метою незаконного позбавлення волі своєї дружини ОСОБА_3, з мотивів помсти за виклик працівників міліції з приводу вчинення ним насильства в сімї, після відбуття адміністративного арешту, через вікно проник до будинку за адресою вул. Космонавтів № 35, де схопивши ОСОБА_3 ззаду за горло, погрожуючи останній застосуванням пневматичного пістолета, вивів останню босоніж у спідній білизні на двір, після чого з погрозою застосування фізичного насильства та пневматичного пістолета та нацьковуючи собаку, що ставило під загрозу життя та здоровя ОСОБА_3 наказав останній рухатися разом з ним в напрямку лісу за погодніх умов з низькими температурними показниками. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі своєї дружини, в період часу з 23.00 години 05.04.2014 року до 22.00. години 06.04.2014 року, перебуваючи в лісових масивах, що розташовані між селами Уяринці, Бушинка, Гута Бушинецька, Краснянка, утримуючи проти її власної волі, обмежуючи свободу її пересування, незаконно утримував ОСОБА_3, та наніс їй ударів руками в живіт та рукояткою пневматичного пістолету в голову, нацькував собаку яка покусала ОСОБА_3 за різні частини тіла, чим спричинив останній фізичних страждань.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодженні ОСОБА_3 у вигляді струсу головного мозку, укушених численних ран правого стегна і сідниці, множинних підшкірних гематом тулуба, синців на обох нижніх кінцівках, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 54 від 14.05.2014 року належать до легких тілесних ушкоджень та могли виникнути від дії тупого твердого предмету в період з 05 по 06.04.2014 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину передбаченому ч.1 ст. 309 КК України визнав повністю, своєї вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ст.166 КК України не визнав, суду пояснив, 12.03.2014 року приблизно 22.00 години він вживав алкогольні напої та прийшов до будинку тещі, де на той час перебувала його дружина з дітьми та хотів їх забрати додому. Він почав сварку і бійку з дружиною та тещею, що саме відбувалося він чітко не памятає. Після даної події працівники міліції помістили його до кімнати попереднього затримання.

Повернувшись додому після відбуття адміністративного арешту хотів поговорити із своєю дружиною, він стукав в двері, але ніхто не відчинив, тому він заліз через вікно. Його дружина та теща почали кричати, а його дружина втікала з хати, він її наздогнав та разом вони пішли гуляти в ліс. Було холодно і він дав дружині куртку та штани, він з дружиною та собакою породи ротвейлер йшли в напрямку лісу, коли побачили, що їх наздоганяють односельчани, почали тікати та в цей момент його дружину вкусив пес. Пізніше вони зрозуміли, що заблукали та в лісі розвели багаття, вранці він ходив в село Кирнасівку за їжею, а дружина в той час залишалась біля багаття. Наміру позбавляти її волі він не мав, вона добровільно залишалася з ним та не хотіла йти додому.

Крім цього ОСОБА_1 суду повідомив, що раніше він вживав наркотичний засіб - канабіс. Рослина росла біля його будинку, він її зібрав, висушив та зберігав вдома для власного вжитку без мети збуту. Речовину, яку було знайдено під час обшуку будинку належить йому.

З приводу злісного невиконання обовязків по догляду за дитиною пояснив, що своєї вини не визнає, дітей він не бив, міг лише насваритись на них. По господарству робив домашню роботу та забезпечував сімю, чим продовжує займатись навіть після розлучення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованих злочинів, його вина у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.309, ч. 2 ст. 146 КК України доводиться показаннями потерпілої, свідків також дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 та у них є 5 малолітніх дітей, 12.03.2014 року у них приблизно 17.00 години, виник конфлікт, після якого ОСОБА_1 поїхав з дому на мотоциклі та погрожував їй, що побє. Вона побоюючись за своє життя та життя дітей, забравши їх пішла до матері переночувати, яка проживала в будинку поруч. Приблизно о 23.00 годині у двері постукав ОСОБА_1, хоча мати не пускала, він зайшов та взявши її за волосся почав тягнути, вискочивши на ліжко вдарив декілька разів в голову, оскільки вона тримала на руках доньку ОСОБА_4 а поряд стояла донька ОСОБА_5, ОСОБА_1 під час бійки вдарив в ОСОБА_4 лоб і та закричала, а ногою вдарив доньку ОСОБА_5 і та впала. Подібних випадків раніше не траплялося, дітей ОСОБА_1 не бив, й на її думку дітей він вдарив випадково коли завдавав їй ударів. З хати його забрали матір та тітка.

Після цього ОСОБА_1 забрали працівники міліції і він відбував адміністративний арешт.

Приблизно на початку квітня 2014 року, перебуваючи у власному будинку з матірю та дітьми, почула як відчиняється вікно та побачила ОСОБА_1 який заліз у хату. Останній обхопивши її за шию сказав йти з ним, вона вийшла з хати босоніж та в спідній білизні. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного спяніння, приставляв до її скроні пістолет, тримав її за руку, вона намагалася вирватися та кричала і в цей момент її вкусив пес який був не привязаний, та слухався лише обвинуваченого. Вона побоюючись за своє життя, не озираючись вийшла з будинку та пішла з обвинуваченим в напрямку лісу, людей вона не бачила, коли вони перейшли ліс, то зрозуміли, що заблукали. Вона підкорялася ОСОБА_1, тому що боялась за своє життя, та намагалась поводитись спокійно, не скаржилась, щоб той заспокоївся.

Обвинувачений дав їй одяг та розпалив в лісі багаття, де вони просиділи до обіду. ОСОБА_1 їй погрожував, що побє через те, що вона написала заяву на розлучення. Вранці, ОСОБА_1 сходив у сусіднє село за їжею, а вона чекала його в лісі, тому що не знала куди йти. Уже коли стемніло вони повернулися додому. Вона була налякана та вранці, коли прийшла мати, попросила викликати міліцію.

На даний час претензій до ОСОБА_1 не має та просить волі його не позбавляти.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона являється тіткою потерпілої ОСОБА_3, за посадою є сільським головою с. Уяринці Тиврівського району. В березні 2014 року близько 24.00 години їй зателефонувала дитина ОСОБА_3 та просила прийти до будинку бабусі, бо батько бив матір. Коли вона зайшла в будинок сімї ОСОБА_3, то побачила як ОСОБА_1 тримав за волосся ОСОБА_3, ОСОБА_1 був пяний, а поруч був собака. Розмовами їй вдалося переконати ОСОБА_1 піти додому, та сама повернулася до свого будинку. Та через кілька хвилин почула крики дітей, діти кричали, що їхній тато з пістолетом хоче вбити маму. Вона забрала дітей до хати та викликала міліцію.

Коли приїхали працівники міліції, ОСОБА_1 натравив на них собаку, після цих подій ОСОБА_1 забрали працівники міліції. Уже пізніше вона помітила, що у двох дітей були тілесні ушкодження.

Крім цього суду пояснила, що була присутньої при проведення обшуку разом із ОСОБА_7 та бачила, як в сараї знайшли сірникову коробку з коноплею, в хаті теж знайшли коноплю.

Крім цього суду повідомила, що на початку квітня 2014 року вночі почула крики під ворітьми, вийшовши побачила ОСОБА_8, яка повідомила їй, що ОСОБА_1 забрав Катю в білизні та повів її в ліс, з ним був його пес. Особисто вона викликала працівників міліції. Разом з іншими односельчанами шукали Катю в лісі, однак знайти не змогли, знайшли тільки сумку ОСОБА_1 Зранку наступного дня побачила ОСОБА_3 на подвірї її матері, та коли зайшла в будинок ОСОБА_3, Катя їй жестами показала викликати міліцію . Пізніше їй стало відомо від Каті, що остання після згаданих подій зверталася до судмедекспертів та на тілі було виявлено покуси собак.

ОСОБА_1 родом не з їхнього села, в селі характеризується негативно. Про методи виховання ОСОБА_1 дітей їй нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що являється тещею ОСОБА_1 в березні 2014 року приблизно о 23.00 ОСОБА_1 прийшов до будинку ОСОБА_3 після відбуття 15 діб адміністративного арешту. Виглядав агресивним та пяним. Вона ночувала в будинку своєї доньки, прокинулась від крику та побачила, як ОСОБА_1 тримає ОСОБА_3 за шию, а внучка ОСОБА_5 кричала «Папа, відпусти маму», а ОСОБА_1 махаючи пістолетом наказав всім відійти та продовжуючи тримати Катю за шию, вийшов з хати, остання просила її відпустити, кричала, однак він повів її на город, разом із ними був пес. Катя була у спідній білизні та босоніж, на вулиці був мороз -6 градусів. Чи бив ОСОБА_1 дітей вона не бачила. Після побаченого вона одразу викликала міліцію та голову сільської ради, зібрали односельців на вирушили в напрямку лісу на пошуки Каті.

Наступного дня, приблизно 22.00 годині, до її будинку зайшла Катя, вона не могла стояти, втратила свідомість, була одягнена в одяг ОСОБА_1, отямившись та напившись води, вона пішла до себе додому. Вранці вона зайшла до їхнього дому, щоб взяти речі для дітей та Катя жестами показала, щоб вона викликала міліцію, ОСОБА_1 був в той час в хаті. Вона викликала міліцію і ОСОБА_1 забрали працівники правоохоронних органів. Після чого ОСОБА_3 розповіла, як все було та показала розбиті ступні, рану на голові, яку отримала від удару пістолетом, та покусані псом рани. Їй було відомо від внуків, що ОСОБА_1 міг застосувати фізичну силу при вихованні дітей.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є вчителькою ОСОБА_5, одного разу дівчина прийшла в школу з побитим обличчям та плакала, казала, що тато бився з матірю та вдарив її . Про інші подібні випадки їй нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що працює соціальним працівником, одночасно є сусідкою ОСОБА_5, повідомила, що вона була понятою при обшуку помешкання ОСОБА_1 в підвалі у ніші було виявлено в коробці з-під сірників насіння, пізніше вона дізналася, що це була конопля . Крім цього була присутньою при відтворенні слідчого експерименту та бачила, як ОСОБА_3 показувала, як її ОСОБА_1 привязував до дерева та цькував на неї собаку.

Свідок ОСОБА_10, яка є класним керівником старшого сина ОСОБА_1 - ОСОБА_11, суду пояснила, що в березні 2014 році після 2 уроку їй стало відомо від дітей, що ОСОБА_5 побив батько. Ззовні на ОСОБА_12 тілесних ушкоджень вона не бачила. Їй хлопчик повідомив, що батько вдома робив «розгон» та побив сестричку. ОСОБА_12 батько був авторитетом. У шкільному житті учня активну участь приймала ОСОБА_3 Особисто з ОСОБА_1 вона не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_13, яка працює завідуючою дошкільним навчальним закладом, суду пояснила, одного разу прийшовши в дитячий садочок, побачила Катю з 5 дітьми, яка повідомила, що напередодні вони втекли з дому та ночували в садочку, так як ОСОБА_8 працювала в садочку кухарем та мала ключ від приміщення, оскільки ОСОБА_1 погрожував що побє їх. Крім цього вона побачила, що деякі з дітей були побиті, в ОСОБА_5 був синець на голові на подряпина на обличчі, а в ОСОБА_4 синець на голові. Працюючи завідуючою дошкільним навчальним закладом помітила, що син ОСОБА_14 поводив себе агресивно та висловлювався нецензурною лайкою в сторону вихователів, казав, що так батько вдома спілкується. Дітей ОСОБА_1П із садочка не забирав, крім одного випадку, коли ОСОБА_3 була в лікарні він забрав дітей. Діти в садочку поводили себе добре, були слухняні.

Крім показань свідків та потерпілої вина обвинуваченого у скоєнні злочинів підтверджується наступними доказами дослідженими в судовому засіданні:

-даними протоколом обшуку від 13.03.2014 року під час проведення якого в домоволодінні ОСОБА_3 за адресою: с. Уяринці, вул. Космонавтів , 35, Тиврівського району Вінницької області, де проживав ОСОБА_1, в погрібі на подвірї даного господарстві було виявлено сірникову коробочку, в середині якої знаходилась речовина рослинного походження, та згорток із паперу в клітинку, де знаходилась речовина рослинного походження, крім цього в будинку, в кімнаті,в якій знаходиться груба в отворі між стіною було виявлено поліетиленовий пакет з-під цигарок з речовиною зеленого кольору та з різким запахом (т.1 а.с.232-234 ) ;

-даними протоколу зважування від 13.03.2014 року (т.1 а.с. 236);

-даними висновку експерта № 234 від 19.03.2014 року, відповідно до якого вилучена речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою ( у перерахунку на висушену речовину) становить 7,975 г. (т.1 а.с 186-193);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення від 05.04.2014 року від ОСОБА_8 про безвісти зниклу ОСОБА_3 (т.1 а.с. 204);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення від 07.04.2014 року від ОСОБА_3 про незаконне позбавлення волі ОСОБА_1 (т.1 а.с.205);

- даними акту про застосування службового собаки від 06.04.2014 року (т.1 а.с. 207);

-даними протоколу огляду місця події від 07.04.2014 року, відповідно до якого виявлено пристрій схожий на пневматичний пістолет з маркуванням ТО109148, вкритий ржею, магазин відсутній (т.1 а.с.208);

-даними висновку судово-медичної експертизи № 54 від 14.05.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце травма голови у вигляді струсу головного мозку, укушені численні рани правого стегна і сідниці, множинні підшкірні гематоми тулуба, сідниць, та обох нижніх кінцівок, що виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в ніч з 05.04.2014 року на 06.04.2014 року і по ступені тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя; (т.1 а.с. 211-212);

-даними листа-прощання потерпілої ОСОБА_3 (т.1 а.с.213);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 16.05.2014 року (т.1 а.с.214-220);

Дослідивши показання обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої, свідків, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні вину обвинуваченого доведено повністю а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 309 КК України, як незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту, та ч.2 ст.146 КК України, а саме: незаконне позбавлення волі, яке супроводжувалося заподіянням фізичних страждань та здійснене протягом тривалого часу.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 О.В. у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України підтверджується як зізнавальними показаннями самого обвинуваченого так і даними протоколом обшуку від 13.03.2014 року (т.1 а.с.232-234), даними протоколу зважування від 13.03.2014 року (т.1 а.с. 236), даними висновку експерта № 234 від 19.03.2014 року, відповідно до якого вилучена речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальною масою ( у перерахунку на висушену речовину) становить 7,975 г. (т.1 а.с 186-193), а також показаннями свідка ОСОБА_6

Ретельно проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_1П, потерпілої, свідків, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні вину обвинуваченого ОСОБА_1 по епізоду незаконного позбавлення волі ОСОБА_3 доведено повністю а його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.146 КК України як незаконне позбавленні волі, яке супроводжувалося заподіянням фізичних страждань та здійснене протягом тривалого часу

Вина обвинуваченого у вчиненні вказаного злочину підтверджується послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_3 яка повідомила про обставини позбавлення її волі, обвинуваченим, описала обставини скоєння даного злочину під час якого вона під погрозами застосування насильства, з побоювань за власне життя, в холодну пору року біля двох діб перебувала на вулиці босоніж у спідній білизні, внаслідок чого їй було завдано фізичних страждань. Вказані показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 про обставини розшуку потерпілої, та підтверджуються даними протоколу прийняття заяви про вчинене правопорушення від 05.04.2014 року від ОСОБА_8 про безвісти зниклу ОСОБА_3 (т.1 а.с. 204), даними акту про застосування службового собаки від 06.04.2014 року (т.1 а.с. 207), даними протоколу огляду місця події від 07.04.2014 року, відповідно до якого виявлено пристрій схожий на пневматичний пістолет з маркуванням ТО109148, вкритий ржею, магазин відсутній (т.1 а.с.208), даними висновку судово-медичної експертизи № 54 від 14.05.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 мали місце травма голови у вигляді струсу головного мозку, укушені численні рани правого стегна і сідниці, множинні підшкірні гематоми тулуба, сідниць, та обох нижніх кінцівок, що виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в ніч з 05.04.2014 року на 06.04.2014 року і по ступені тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя; (т.1 а.с. 211-212).

Суд вважає показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що потерпіла пішла з ним в ночі у ліс, босоніж, та перебувала з ним в лісі з власної волі, неспроможними, та спрямованими на уникнення відповідальності за скоєне, оскільки вони спростовуються показаннями самої потерпілої, яка повідомила, що вона після того як обвинувачений погрожуючи вивів її з будинку, вона побоюючись за своє життя та здоровя, в розмовах з обвинуваченим, який перебуваючи в стані алкогольного спяніння, тримав в руках предмет схожий на зброю та цькував на неї собаку, намагалась не провокувати останнього та у всьому погоджувалась з ним, водночас потрапивши додому одразу попросила про допомогу.

Крім того органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи батьком пяти малолітніх дітей: ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, порушивши обовязки передбачені ст.150 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» : «Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток» та «виховання в сімї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобовязані виховувати дитину, піклуватися про її здоровя, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці», злісно не виконував обовязки по догляду за своїми дітьми, а саме неодноразово застосовував відносно дітей психологічне насильство, яке виражалося в тому, що ОСОБА_1 після вживання спиртних напоїв в присутності дітей, виражався нецензурною лайкою, кричав на своїх дітей.

В подальшому, 12.03.2014 року, близько 23.00 години, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, знаходячись в домоволодінні своєї тещі ОСОБА_8, що розташований за адресою: с. Уяринці, вул. Космонавтів, 32, Тиврівського району Вінницької області, незважаючи на перебування малолітніх дітей у приміщенні, в їх присутності виражався нецензурною лайкою в сторону своєї дружини ОСОБА_3 та її матері ОСОБА_8, принижуючи їхню людську гідність, погрожуючи фізичною розправою, на очах всіх дітей спричинив ОСОБА_3 та ОСОБА_8 тілесні ушкодження, чим проявив своє зухвале ставлення до морального та духовного розвитку своїх дітей. Під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 кричав на дітей, вживаючи нецензурні слова, чим вчинив психологічне насильство відносно своїх дітей. Продовжуючи свої злочинні дії та вчиняти психологічний тиск, ОСОБА_1, з метою вчинення фізичного насильства відносно дітей, наніс ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, один удар ногою в голову та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9 наніс удар кулаком в голову, спричинивши останнім ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синця та садна на обличчі, що підтверджується висновком експерта №38 від 13.03.2014 року , відповідно до якого вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень та ОСОБА_4 ушкодження у вигляді синця на чолі, що підтверджується висновком експерта №37 від 13.03.2014 року, відповідно до якого вказані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Внаслідок злісного невиконання своїх батьківських обовязків по догляду за дитиною ОСОБА_1 своїми діями спричинив тяжкі наслідки, у вигляді багаторазового та систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства, що виразилось у спричиненні тілесних ушкоджень, психічних та фізичних страждань, постійного залякування, а також побоювання дітей за власне життя.

Аналізуючи докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України, а саме злісно не виконував своїх батьківських обовязків по догляду за дитиною, що він своїми діями спричинив тяжкі наслідки, у вигляді багаторазового та систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства, що виразилось у спричиненні тілесних ушкоджень, психічних та фізичних страждань, постійного залякування, а також побоювання дітей за власне життя. Невиконання обов'язків по догляду за дитиною повинні мати злісний характер, тобто бути тривалим у часі, або систематичним, незважаючи на відповідні попередження з боку органів опіки і піклування, або місцевих органів влади.

В судовому засіданні вина ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження та спростовується показаннями потерпілої, свідків та самого обвинуваченого. Потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що раніше її колишній чоловік дітей не бив, крім одного випадку, під час конфлікту в будинку її матері, він з метою нанесення їй ударів випадково вдарив двох дітей. Свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що їй було відомо тільки від внуків, що ОСОБА_1 в процесі виховання міг застосовувати фізичну силу, свідок ОСОБА_6 нічого не могла повідомити про процес виховання дітей ОСОБА_1, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_16, які є вчителями ОСОБА_5 та ОСОБА_15 відповідно, повідомили, що діти школу відвідують, до занять відносяться відповідально. Лише одного разу ОСОБА_9 бачила в школі ОСОБА_5 із синцем на обличчі. Свідок ОСОБА_13 повідомила, що троє молодших дітей ОСОБА_5 відвідують дитячий садочок та приходять в доглянутому вигляді.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сімї ОСОБА_5 від 14.04.2014 року ( т.2 а.с.189) сімя проживає в будинку із ракушняку, із шиферною покрівлею. В житлових кімнатах є дитячі ліжечка, письмовий стіл, велике ліжко, стінка, тумбочка та лавка. Одягом та продуктами харчування сімя забезпечена. Однак, в будинку бракує дитячих меблів та покриття на підлогу. Двоє старших дітей ОСОБА_15 та ОСОБА_5 навчаються в Уяринецькій ЗОШ І-ІІ ст., троє молодших дітей відвідують дитячий садочок.

Відповідно до Постанови Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя » від 01.11.1996 року п.19 визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.62 Конституції обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Систематичності застосування до дітей фізичного та психічного насильства доведено стороною обвинувачення не було. Скарг та попереджень від органів опіки та піклування чи місцевих органів щодо злісного невиконання батьківських обовязків ОСОБА_1 не надходило. Тому суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України не доведена, а тому його слід виправдати.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і помякшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_1, який являється особою раніше судимою (т.1 а.с. 228), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т.2 а.с.192), за місцем проживання характеризується негативно (т. 1 а.с. 203, 227), за місцем роботи характеризується позитивно (т.2 а.с.194).

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, та того, що ОСОБА_1 вчинив новий злочин в період іспитового строку призначеного за попереднім вироком, його ставлення до вчиненого, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання яке є необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 309 та в межах санкції ч.2 ст.146 КК України.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання слід частково приєднати покарання призначене за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.03.2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього увязнення з 07.04.2014 року до 26.03.2015 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі - 1 рік 11 місяців 13 днів.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2 та самого ОСОБА_1 - про звільнення від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 146 КК України на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки відповідно до п. «є» ч.1 ст. 8 Закону України Про амністію в 2014 році амністія не застосовується до осіб зазначених у ст. 4 Закону України Про застосування амністії в Україні, а також до осіб яких засуджено, зокрема, за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому сталося заподіяння смерті людині, або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть (частини друга і третя статті 146 КК України 2001 р.), що узгоджується з позицією Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висвітленою в п. 4.1. його інформаційного листа від 26.05.2014 року за №223-75704-14, згідно якого слід звернути увагу, що нова редакція п. «є» ч.1 ст.8 закону «Про амністію у 2014 році» також містить, крім іншого, передбачене уточнення, при цьому в дужках, у яких вміщено посилання на конкретну частину статті кримінального закону збережено вказівку на ч.2 ст.146 КК та ч.2 ст.123 КК 1960 р. У звязку з цим, незважаючи на те, що законодавець у нових редакціях відповідних статей зазначених законів передбачив, що амністія не застосовується до осіб, яких «засуджено за незаконне позбавлення волі або викрадення людини, якщо при цьому одночасно сталося заподіяння смерті людині або нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що потягнули за собою смерть» (означені дії за наявності змішаної форми вини винної особи охоплюються ч.3 ст.146 КК), з огляду на збереження у п. «є» ч.1 ст.8 закону «Про амністію 2014 року» посилання на ч.2 ст.146 КК та ч.2 ст.123 КК 1960 р., застосування закону «Про амністію у 2014 році» до осіб, які вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.146 КК та ч.2 ст.123 КК 1960 р., не допускається.

Відповідно до положень ст. 124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути вартість проведення криміналістичного дослідження висновок експертизи № 234 від 19.03.2014 року, оскільки його проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 злочину (т.1 а.с. 186-193).

Початок строку відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_1, слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобовязання, поклавши на ОСОБА_1 обовязки: 1) прибувати по першому виклику до суду, 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Питання про долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 63, 65-67 КК України, ст. ст. 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 за ст. 166 КК України виправдати.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 309 КК України і призначити йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину, передбаченому ч.2 ст.146 КК України і призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання у виді 2 років позбавлення волі за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 04.03.2014 року і призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років.

Початок строку відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього увязнення з 07.04.2014 року до 26.03.2015 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі - 1 рік 11 місяців 13 днів.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді особистого зобовязання, поклавши на ОСОБА_1 обовязки: 1) прибувати по першому виклику до суду, 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи.

Розяснити ОСОБА_1 що в разі не виконання покладених на нього обовязків до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 307,45 (триста сім) гривень (сорок пять) копійок у відшкодування витрат за проведення криміналістичних досліджень.

Речові докази: особливо-небезпечний наркотичний засіб канабіс загальною масою 7,975 г, який перебуває на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів НДЕКЦ у Вінницькій області після набрання вироком законної сили - знищити;

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: