Постанова № 54881441, 10.12.2015, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Справа №П/811/2130/15.

провадження № 2-ап/811/76/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом: Сільськогосподарського кооперативу «Україна»

до відповідача: Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області

про визнання незаконними дій, скасування розрахунку, претензії та рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Дмитрієвої А.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

Сільськогосподарський кооператив «Україна» звернувся з позовом, уточненим в судовому засіданні, до Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області про:

- визнання незаконними дій працівників Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області по проведенню 14.04.2014 року перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо виявлених порушень водного законодавства стосовно не повідомлення про проведення перевірки і не врахування усіх пояснень працівників;

- скасування розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна»;

- скасування претензії про відшкодування збитків №08-8/1246 від 06.05.2014 р.;

- скасування пунктів 2 та 3 припису Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області №107 від 14.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що отримавши дозвіл на спеціальне водокористування УКР №10981 А/Кір від 24.11.2010 р. з терміном дії до 04.11.2013 р. і направивши на адресу Держгеонадра України клопотання про видачу нового дозволу без зміни умов спеціального водокористування до закінчення терміну дії попереднього, а саме: 22.10.2013 р. СК «Україна» не втратила права на спеціальне водокористування. При цьому позивач наголошує на тому, що орган, що видав СК «Україна» дозвіл на спеціальне водокористування не припиняв цього права. Таким чином, сума збитків нарахована за використання підземної води без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, на думку позивача, не може бути застосована.

Також позивачем зазначено, що його не повідомлено про проведення перевірки, а інформація про повідомлення відсутня в акті перевірки.

Представником відповідача подано до суду заперечення на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі, оскільки на адресу позивача направлялося повідомлення про проведення планової перевірки, що також відображено на сторінці 11 акту перевірки. Водночас відповідач вказує, що відповідно до абз.7 п.4 ст.5 Закону України «Про державний нагляд» субєкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу. На підставі акта перевірки від 14.04.2014 р. відповідачем винесено припис та здійснено розрахунок збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування та предявлено претензію №08-8/1246 від 06.05.2014 р. з вимогою добровільного відшкодування завданих збитків в сумі 46 989,37 грн.

Оцінюючи дотримання позивачем строків звернення до суду суд враховує, що ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 р. залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог (а.с.66). Вказана ухвала скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 р., а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.114-115). При цьому Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вказав, що для застосування наслідків пропущення встановленого строку для звернення з адміністративним позовом у суду першої інстанції існувала необхідність зясувати коли розпочався перебіг цього строку, тобто. встановити, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У судовому засіданні представник позивача вказував, що позивачем не оскаржувалися дії відповідача під час проведення перевірки, складення розрахунку спричинених збитків, а також претензія №08-8/1246 від 06.05.2014 р. і припис №107 від 14.04.2014 р., бо вважалося, що після подачі заперечення №109 від 16.05.2014 р. на претензію конфлікт був вичерпаним. Представник позивача наголосив, що про порушення свого права СК «Україна» дізналося лише після звернення прокурора з позовом до Господарського суду Кіровоградської області, тобто після 16.06.2015 р.

Водночас суд враховує позицію Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду викладену в ухвалі від 28.09.2015 р. стосовно того, що станом на 14.04.2014 р. діями відповідача не порушувалися будь-які права та інтереси СК «Україна», натомість після поновлення прокуратурою Кіровоградської області у червні 2015 року проведення перевірки за фактом порушення порядку спеціального водокористування та направлено до господарського суду Кіровоградської області позову про стягнення збитків у розмірі 46 989,37 грн. позивач дізнався про порушення своїх прав.

За таких умов суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду визначений ч.2 ст.99 КАС України, а тому відсутні підстави для застосування наслідків передбачених ст. 100 КАС України.

Окрім того, у запереченнях на позовну заяву та поясненнях наданих у судовому засіданні представник відповідача наголошувала на тому, що оскаржувані позивачем претензія та розрахунок збитків, заподіяних навколишньому середовищу, який доданий до претензії, за своєю суттю не є рішеннями органу державної влади, нормативними актами чи актами індивідуальної дії та не створюють і не припиняють права та обовязки особи, а лише фіксують певні обставини, виявлені при проведенні позапланової перевірки, а тому не можуть бути предметом розгляду в адміністративній справі, а тому, на думку представника відповідача, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Так, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2015 р. закрито провадження щодо позовних вимог про скасування розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземно води СК «Україна» та скасування претензії про відшкодування збитків №08-8/1246 від 06.05.2014 р. (а.с.65). Зазначена ухвала скасована ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2015 р., а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с.120-121). Водночас апеляційний суд зазначив, що предявлений СК «Україна» позов є адміністративним у розумінні ст.3 КАС України та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що спір між сторонами у даній справі виник з приводу визнання незаконними дій, скасування претензії, розрахунку та припису субєктів владних повноважень. Колегія суддів зауважила, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки діям службових осіб екологічної інспекції в частині дій по складанню розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу та претензії про відшкодування збитків, тим самим, позбавив позивача права на судовий захист порушених прав.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 28.09.2015 р. встановлено, що справа, у тому числі щодо позовних вимог в частині оскарження припису та розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то відсутні підстави для закриття провадження в частині відповідних позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечила проти задоволення позову.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 10.12.2015 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 15.12.2015 р., про що повідомлено сторонам під час проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2014 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області на підставі направлення №412/14 від 11.04.2014 р. (а.с.51) відповідно до наказу №203 від 11.04.2014 р. (а.с.137) проведено планову перевірку СК «Україна» на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт №128 перевірки дотримання субєктами господарювання вимог земельного законодавства від 11.06.2014 р. №118 (а.с.18-35), акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с.54-59).

Так, перевіркою, зокрема, встановлено не оформлення дозволу на спеціальне водокористування при заборі води з артсвердловин №1 та №2 та не ведення журналу обліку кількості забраної води з артсвердловин, чим, на думку відповідача, порушено вимоги ст.ст.44, 49 Водного кодексу України (а.с.58).

За результатами перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища видано припис від 14.04.2014 р. №107 (а.с.60).

Згідно з актом перевірки від 14.04.2014 р. та статистичної звітності 2-ТП (водгосп) відповідачем 05.05.2014 р. складено розрахунок розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна» з огляду на який сума збитків складає 46 989,37 грн. (а.с.20).

06.05.2014 р. Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області виставлено СК «Україна» претензію №08-8/1246 про відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води на суму 46 989,37 грн. (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V, державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з ч.2 ст.34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011 р. Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України. Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому згідно з п.7 зазначеного Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

На підставі ч.4 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення субєкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі субєкта господарювання під розписку. Субєкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Аналогічна норма визначена пп.3.3 п.3 Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. затвердженого наказом міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 р. №464 (далі за текстом Порядок).

Таким чином, у разі не дотримання органом державного нагляду (контролю) вимог повідомлення субєкта господарювання про здійснення планового заходу, останній має право не допускати посадову особу до здійснення такого заходу.

Згідно з абз.10 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» субєкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю).

Зазначене право кореспондується з правом державного інспектора щодо одержання за фактами виявлених під час перевірки порушень, усних або письмових пояснень від керівника або уповноваженої ним особи, особи, відповідальної на обєкті за стан дотримання вимог природоохоронного законодавства. Такі пояснення долучаються до матеріалів перевірки (пп.4.12 п.4 Порядку).

З огляду на ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Відповідно до пп.4.19 п.4 Порядку в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою субєкта господарювання. Якщо субєкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження субєкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невідємною частиною акта перевірки.

Підпунктом 4.22 п.4 Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом пяти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

При цьому відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що про проведення перевірки підприємство письмово попереджено не пізніш як за десять днів до її початку (а.с.59). При цьому сам акт перевірки підписаний головою СК «Україна» без зауважень.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем допущено посадових осіб Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області до проведення перевірки.

Викладене свідчить про дотримання Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області вимог ч.4 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.п.3.3 п.3 Порядку стосовно повідомлення субєкта господарювання про проведення планової перевірки.

Також з матеріалів справи не вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Кіровоградській області не враховано пояснень наданих під час проведення перевірки посадовими особами СК «Україна».

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій працівників Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області по проведенню 14.04.2014 р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо виявлених порушень водного законодавства стосовно не повідомлення про проведення перевірки і не врахування усіх пояснень працівників задоволенню не підлягає.

Стосовно позовних вимог про скасування розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна» та скасування претензії про відшкодування збитків №08-8/1246 від 06.05.2014 р. суд зазначає наступне.

На підставі п.8 ч.1 ст.3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.3 КАС України адміністративний позов звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пп.12, 18 п.6 Положення про Державну екологічну інспекцію України Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право розраховувати розмір збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, та предявляти претензії; вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Таким чином, за своєю правовою природою розрахунок розміру збитків та претензія не є рішеннями субєкта владних повноважень, тобто самі по собі не порушують прав свобод та інтересів позивача.

Натомість, суд зауважує, що вони можуть бути підставою для звернення до суду про стягнення збитків, а тому підлягатимуть оцінці в межах розгляду справи про відшкодування шкоди.

За таких умов позовні вимоги про скасування розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна» та скасування претензії про відшкодування збитків №08-8/1246 від 06.05.2014 р. не підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи позицію Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду викладену в ухвалі від 28.09.2015 р. (а.с.120-121) та з огляду на ч.2 ст.11 КАС України, з метою повного захисту прав СК «Україна» суд вважає за необхідне під час розгляду даної справи надати правову оцінку діям відповідача стосовно складання розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна» від 05 травня 2014 року.

Так, згідно з абз.21 ч.1 ст.1 Водного кодексу України водокористування використання вод (водних обєктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних обктів).

Частиною 1 статті 46 Водного кодексу України визначено, що водокористування може бути двох видів загальне та спеціальне.

Згідно з ч.1 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

З огляду на зміст п.9 ч.1 ст.44, ч.1 ст.49 Водного кодексу України водокористувачі зобовязані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч.3 ст.49 Водного кодексу України, у редакції чинній на час закінчення у позивача дії дозволу, видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоровя, в разі використання водних обєктів, віднесених до категорії лікувальних.

Процедура та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначена Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321 (далі за текстом Порядок №321).

Зі змісту пунктів 3, 4 Порядку №321 встановлено, що дозволи видаються за клопотанням водокористувачів, при цьому у разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.

Судом встановлено, що Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Кіровоградській області Сільськогосподарському кооперативу «Україна» надано дозвіл на спеціальне водокористування у період з 24 листопада 2010 року по 04 листопада 2013 року (а.с.138-140).

22.10.2013 р. СК «Україна» звернулося до Державної служби геології та надр України щодо надання дозволу на спеціальне водокористування підземними водами (а.с.145, 150).

Листом від 06.06.2014 р. №7752/02/10-14 Державна служба геології та надр України повідомила СК «Україна», що за результатами опрацювання матеріалів на спеціальне водокористування Сільськогосподарського кооперативу «Україна» вважають за можливе здійснювати спеціальне водокористування пять років з відбором підземних вод (а.с.21).

З огляду на ч.4 ст.49 Водного кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, 16.07.2014 р. Департаментом екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації Сільськогосподарському кооперативу «Україна» надано дозвіл на спеціальне водокористування у період з 16.07.2014 р. по 09.07.2019 р. (а.с.185-188).

Згідно з п.6 ч.3 ст.110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Частиною 1 ст.111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобовязані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Так, відповідно до абз.4 п.1.2 ОСОБА_1 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. №389, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, ця ОСОБА_1 встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Разом з тим, згідно з абз.18 п.1.7 ОСОБА_1 самовільне водокористування здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Згідно з п.2 ч.1 ст.56 Водного кодексу України припинення права спеціального водокористування здійснюється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених пунктами 2 4 статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Водного кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі закінчення строку спеціального водокористування. При цьому ч.1 ст.50 Водного кодексу України визначено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином, закінчення строку спеціального водокористування без наявності відповідного рішення органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, не свідчить про припинення права спеціального користування. Водночас, якщо право спеціального водокористування не припинено, то використання водокористувачем води не може розцінюватися як самовільне.

За таких умов суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для складання розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна» від 05 травня 2014 року, а тому такі дії підлягають визнанню протиправними.

Також судом встановлено, що пунктом 2 припису від 14.04.2014 р. №107 приписано СК «Україна» оформити дозвіл на спеціальне водокористування при заборі води з артсвердловин №1 та №2, пунктом 3 приписано в повному обсязі вести облік кількості забраної води з артсвердловин (а.с.60).

Оскільки оформлення дозволу на спеціальне водокористування віднесено до повноважень органів, визначених ст.49 Водного кодексу України, то відповідачем безпідставно зобовязано СК «Україна» оформити дозвіл на спеціальне водокористування при заборі води з артсвердловин №1 та №2. При цьому відповідачем не враховано, що позивачем вжито усіх законодавчо передбачених дій з метою отримання дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, підпунктом 4.26 п.4 Порядку визначено, що у разі необхідності видачі, зупинення дії чи анулювання в установленому законодавством порядку дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів, поводження з небезпечними хімічними речовинами, транскордонне переміщення обєктів рослинного і тваринного світу, а також встановлення нормативів допустимих рівнів шкідливого впливу на стан навколишнього природного середовища відповідний орган Держекоінспекції вносить подання (додаток 5) про це до Мінприроди чи відповідного територіального органу Держекоінспекції.

Таким чином, відповідач не був позбавлений права звернення з поданням про видачу дозволу на спеціальне водокористування.

Отже, п.2 припису Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області №107 від 14 квітня 2014 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Натомість позивачем не надано суду доказів ведення у повному обсязі станом на 14.04.2015 р. обліку кількості забраної води з артсвердловин, а тому п.3 припису Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області №107 від 14 квітня 2014 року винесено відповідачем у межах повноважень, обґрунтовано, тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч.1, 3 ст.94 КАС України, у редакції чинній на час розгляду справи, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зрештою, підлягає присудженню Сільськогосподарському кооперативу «Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області щодо складання розрахунку розміру збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання підземної води СК «Україна» від 05 травня 2014 року.

3. Визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області №107 від 14 квітня 2014 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити Сільськогосподарському кооперативу «Україна», код ЄДРПОУ 30564502 (28123, с. Млинок Онуфріївського району Кіровоградської області, вул. Леніна, 1) судовий збір у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуОСОБА_4