Постанова № 54881389, 22.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 грудня 2015 року (16 год. 25 хв.) Справа № 808/8763/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж» до ОСОБА_5 обєднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування вимог.

24.11.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж» (далі - позивач) до ОСОБА_5 обєднаної державної фінансової інспекції (далі відповідач 1), Державної фінансової інспекції Запорізької області (далі відповідач 2), в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідачів щодо визначення фінансових порушень з боку позивача відповідно до вимог «Щодо усунення порушень законодавства» від 13.11.2015 №002-14/859, що призвели до зайво отриманих коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах в сумі 1267463,68 грн., у т.ч. за 2012 рік в сумі 594121,09 грн., за 2013 рік у сумі 673342,59 грн.; скасувати абзац 3, 4, 5, 6 вимоги «Щодо усунення порушень законодавства» від 13.11.2015 №002-14/859.

Крім того, позивачем було заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому позивач просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної вимоги «Щодо усунення порушень законодавства» (лист №002-14/859 від 13.11.2015) та заборону відповідачам та будь-яким іншим посадовим особам, державним органам субєктам владних повноважень та контролюючих органів застосовувати оскаржувану вимогу для прийняття будь-яких рішень (постанов), заборонити вчиняти слідчі дії до вирішення спору по суті та набрання законної сили.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідачів щодо визначення фінансових порушень з боку позивача є неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача. Висновки, викладені в акті ревізії, про наявність з боку позивача порушення вимог чинного законодавства України, суперечать діючому законодавству, не підтверджуються дослідженими під час ревізії документами. Внаслідок чого Вимога є безпідставною, протиправною, та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 24.11.2015 провадження у справі відкрите, судове засідання призначене на 08.12.2015.

Ухвалою від 24.11.2015 у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову було відмовлено.

У судове засідання представник відповідача 1, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, не прибув. Судом встановлено, що відповідач 1 перебуває в стані припинення. У звязку із неприбуттям у судове засідання представника відповідача, судовий розгляд відбувався за його відсутності.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 16.12.2015 та до 22.12.2016.

22.12.2015 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач виклав позовні вимоги в наступній редакції: визнати протиправними дії відповідачів щодо визначення фінансових порушень з боку позивача відповідно до вимог «Щодо усунення порушень законодавства» від 13.11.2015 №002-14/859, що призвели до зайво отриманих коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах в сумі 1267463,68 грн., у т.ч. за 2012 рік в сумі 594121,09 грн., за 2013 рік у сумі 673342,59 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу «Щодо усунення порушень законодавства» від 13.11.2015 №002-14/859.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, зокрема зазначивши, що оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що при формуванні тарифів базовими умовами при нарахуванні амортизації є вимоги Податкового кодексу України, то з 01.04.2011 позивач має право нараховувати амортизацію основних засобів цілісного майнового комплексу, взятого в оренду від органів місцевого самоврядування з відповідним її відображенням в бухгалтерському та податковому обліках та відповідно враховувати при розрахунках тарифів. Враховуючи вищенаведене, підприємством у 2012-2013 роках, було правомірно включено до розрахунку фактичної собівартості теплової енергії амортизацію основних засобів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, а отже отримання субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетом для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію є правомірним. Крім того, представники позивача зазначили, що відповідач при розрахунку суми порушень припустився методологічної помилки, оскільки розрахунок амортизації вівся з використанням даних бухгалтерського обліку позивача, а не даних податкового обліку, як того вимагають норми чинного законодавства щодо формування тарифів на теплопостачання. З наведених підстав позивач просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача 2 проти позову заперечили з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що витрати на амортизацію основних засобів, що входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу, яка відображається, як витрати, з одночасним відображенням доходів, не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог р. ІII Податкового кодексу України. Фактично позивачем витрати на амортизацію основних засобів, що входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу відображалися в бухгалтерському та податковому обліку, водночас доходи від відповідної амортизації в податковому обліку не відображалися, з посиланням на вимоги п. 136.1 ст. 136 ПК України. Проте, вимоги п. 136.1 ст. 136 ПК України не розповсюджуються на передане в платне користування майно. Через наведене, вважає вимогу обґрунтованою та правомірною, тому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.12.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи відповідача на IІІ квартал 2015 року та на підставі направлень на проведення ревізії відповідачем 1 було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності в позивача, зокрема використання коштів, передбачених Мінрегіону на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування за період з 01.01.2014 по 31.07.2015 та ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.05.2012 по 31.07.2015, за результатами якої складено акт від 12.10.2015 №002-21/6 ревізії фінансово-господарської діяльності позивача (далі - ОСОБА_5 ревізії).

23.10.2015 позивачем на ОСОБА_5 ревізії було подано заперечення, проте листом від 13.11.2015 відповідач надав висновок на заперечення, згідно якого заперечення позивача не прийнято.

ОСОБА_6 ревізії, ревізією правильності включення до статті «Інші прямі витрати» розрахунку фактичних витрат з надання послуг з теплопостачання, витрат на амортизацію основних фондів орендованого цілісного майнового комплексу (субрах. 23.0.1; 23.0.2; 23.8.0) за 2012-2013 роки, встановлено порушення п. 6 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 (далі Порядок №30), п. 7 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Постанова № 869), внаслідок включення до Розрахунку витрат на амортизацію, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог р. ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до зайвого отримання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах у сумі 1267463,68 грн., у т.ч. за 2012 рік у сумі 594121,09 грн., за 2013 рік у сумі 673342,59 грн.

На підставі ОСОБА_6 ревізії позивачу була предявлена Вимога щодо усунення порушень фінансової дисципліни, оформлена у формі листа від 13.11.2015 №002-14/859, відповідно до якої на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», п.п. 15 п. 6, п. 7 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 310, п.п. 6.3 п 6 Положення про державну фінансову інспекцію в Запорізькій області, затвердженого Головою Держфінінспекції України 07.12.2011, п.п. 6.13 п. 6 Положення про ОСОБА_5 об'єднану державну фінансову інспекцію, затвердженого наказом Дсрфінінспекції в Запорізькій області від 13.01.2012 № 6, п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженою постановою Уряду від 20.04.2006 № 550, відповідач 1 вимагав усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

ОСОБА_6 Вимоги строк для усунення порушень, виявлених в ході ревізії, був встановлений до 11.12.2015.

Вважаючи Вимогу відповідача 1 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (далі Закон №2939) інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 №550 (далі Порядок №550) інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону №2939 та п. 3 Порядку №550 плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (1234-2010-п), визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 Порядку №550 планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом (2939-12).

За приписами п. 35 Порядку №550 результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку контролюючого органу, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).

Відповідно до п. 3 Порядку №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

ОСОБА_6 п. 36 Порядку №550 ОСОБА_6 ревізії підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником і головним бухгалтером об'єкта контролю або особою, уповноваженою на ведення бухгалтерського обліку (далі - головний бухгалтер), а також за необхідності іншими працівниками об'єкта.

Відповідно до п. 42 Порядку №550 у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення контролюючому органу акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то контролюючий орган має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник контролюючого органу.

Відповідно до п. 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний контролюючий орган з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Судом встановлено, що відповідачем 1 була проведена планова ревізія, результати якої були оформлені ОСОБА_6 ревізії. На ОСОБА_6 ревізії позивачем подавались заперечення, які відповідачем 1 були залишені без задоволення. У звязку із виявленням в ході ревізії порушень, відповідачем 1 була направлена письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування до 11.12.2015.

Суд зазначає, що ревізія була проведена відповідачем 1 в межах наданих законом повноважень, відповідно до вимог Закону №2939 та Порядку №550.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо визначення фінансових порушень з боку позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що оскаржувана вимога містить інформацію щодо змісту порушення, проте взагалі не містить інформації про те, які дії мають бути вчинені позивачем для їх усунення, тобто не зазначено яким способом мають бути усунуті порушення. Відповідачем лише зазначено про необхідність усунення позивачем виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку, проте не встановлено чіткої вимоги щодо усунення порушень. Тому, попередня практика Верховного Суду України по даній категорії справ не може бути застосована до цієї справи.

В оскаржуваній Вимозі відповідач 1 зазначає про порушення позивачем п. 6 Порядку № 30, п. 7 Постанови № 869.

Відповідно до п. 6 Порядку № 30 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, з урахуванням витрат, повязаних з провадженням інвестиційної діяльності, та відрахуванням проведених перерахунків за низькоякісні і надані не в повному обсязі послуги та трансфертів з державного та місцевих бюджетів, отриманих надавачами послуг для відшкодування різниці в тарифах, і фактично погашеної заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за рахунок субвенції, отриманої за минулі роки.

Обсяг фактичних витрат на послуги для населення з постачання теплової енергії, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

ОСОБА_6 п. 7 Постанови № 869 не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивачем у 2012-2013 роках було включено до розрахунку фактичної собівартості теплової енергії амортизацію основних засобів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу та отримано субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетом для погашення заборгованості в різниці в тарифах в сумі 1267463,68 грн., у т.ч. за 2012 рік в сумі 594121,09 грн., за 2013 рік у сумі 673342,59 грн.

Суд зазначає, що п. 7 Постанови № 869 чітко визначає нормативно правовий акт, а саме Податковий кодекс України, на якому ґрунтується визначення витрат при розрахунку тарифів.

Статтею 139 ПК України, в редакції яка діяла на в період, що перевірявся, визначався вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

З аналізу ст. 139 ПК України вбачається, що під жоден пункт зазначеної статті не підпадає нарахована амортизація на орендовані основні засоби, які входять до цілісного майнового комплексу.

Крім того, орендовані основні засоби не відносяться і до виключення з активів, по яким не нараховується амортизація, згідно ст. 144 ПК України (в редакції, яка діяла в період, що перевірявся).

В ОСОБА_6 ревізії відповідач зазначає, що отримані активи у складі ЦМК є безоплатно отриманими, що не відповідає нормам пп. 146.17.1, п. 146.17 ст. 146 ПК України.

Суд зазначає, що в п.п. 146.17.2 ПК України чітко вказано, що до придбання необоротних активів прирівнюється, зокрема отримання таких активів в оренду у складі ЦМК, тому з 01.04.2011 підприємства платники податку на прибуток мають право нараховувати амортизацію основних засобів та нематеріальних активів цілісного майнового комплексу, взятого в оренду від державних органів приватизації або органів місцевого самоврядування.

Крім цього, згідно п. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду Державного та комунального майна» амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Отже, нарахування амортизації по активам, які входять до складу ЦМК, отриманого відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень є таким, що відповідає нормам чинного законодавства та залишається в розпорядженні орендаря.

Також, суд зазначає, що контролюючі функції з питань дотримання вимог податкового законодавства покладено на фіскальну службу.

Позивачем до суду було надано ОСОБА_5 ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 05.05.2014 №051/08/22-22-06/05541120 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, відповідно до якого порушень з питання правомірності визначення сум амортизаційних відрахувань не встановлено.

Отже, податковий орган підтвердив, що основні засоби, які отримано у складі ЦМК визначаються та амортизуються згідно вимог ПК України, а відповідно до цього використовуються для визначення обєкту оподаткування відповідно до вимог розділу ІІІ ПК України.

Слід визначити, що діючий тариф встановлено згідно Рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради від 18.01.2011 № 3, введеним в дію з 01.02.2011, і було незмінним на протязі 2011-2012-2013 років.

Суд зазначає, що відповідач, при визначені зайво врахованих витрат у вигляді нарахованої амортизації і відповідно зарахування її до інших виробничих витрат при формуванні тарифу, не врахував специфіку надання в строкове платне користування позивачем ЦМК на підставі Договору б/н від 14.01.2010, де позивач - орендар, а територіальна громада м. Бердянська - орендодавець, від імені якої діє ОСОБА_5 міська рада. Нова редакція договору оренди майнового комплексу затверджена Рішенням сесії № 38 від 24.10.2009. Акт приймання-передачі майна майнового комплексу підприємства теплових мереж підписано 14.01.2010.

Крім того, згідно Рішення ОСОБА_5 міської ради № 29 від 29.12.2012 не підлягає приватизації в 2013 році майновий комплекс підприємства теплових мереж, що знаходиться в оренді у ПАТ «БПТС». Аналогічне рішення №25 від 29.12.2011 не підлягає приватизації в 2012 році майновий комплекс підприємства теплових мереж, що знаходиться в оренді у ПАТ «БПТС».

Таким чином, позивачем умови по визнанню об'єкту амортизації в податковому обліку витримано, так як ЦМК отримано на підставі рішення відповідного органу самоврядування з відповідним укладенням договору та з наявним актом приймання - передачі ЦМК з відповідним зарахуванням на баланс підприємства, але без права на приватизацію.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про протиправність вимоги відповідача 1, оформленої у формі листа від 13.11.2015 №002-14/859, та необхідність її скасування.

З урахуванням вище викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача, а саме в наведеній вище частині.

За приписами ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням від 23.11.2015 №157 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору за немайнову вимогу в сумі 1218,00 грн.

Оскільки у задоволенні позову в частині визнання протиправними дії відповідачів щодо визначення фінансових порушень з боку позивача було відмовлено, то ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж» до ОСОБА_5 обєднаної державної фінансової інспекції, Державної фінансової інспекції Запорізької області про визнання дій протиправними та скасування вимог задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ОСОБА_5 обєднаної державної фінансової інспекції, оформлену у формі листа від 13.11.2015 №002-14/859.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 обєднаної державної фінансової інспекції на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 підприємство теплових мереж» сплачений судовий збір у сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль