Ухвала суду № 54866731, 05.01.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/53/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О. Ф.

Доповідач Єгорова С. М.

УХВАЛА

05.01.2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Єгорової С.М.,

суддів: Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

із секретарем Кравченко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2015 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу ДВС Олександрівського РУЮ Кіровоградської області, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу ДВС Олександрівського РУЮ Кіровоградської області Максименка С.В.

Посилалась на те, що на виконанні в ДВС перебувало виконавче провадження № 40494891 за виконавчим листом № 2/1117/1672/11, виданим 26 вересня 2013 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області. Зазначала, що на виконання рішення суду необхідно було зобов'язати ОСОБА_3 прибрати білизняну мотузку від вікон квартириАДРЕСА_1 та прибрати частину тину, який перешкоджає обслуговуванню зазначеної квартири. Постановою державного виконавця Відділу ДВС Олександрівського РУЮ Кіровоградської області Максименка С.В. від 23 липня 2014 року про закінчення виконавчого провадження вказане провадження з примусового виконання закінчене, хоча на думку заявника рішення суду не виконане - не прибрано частину тину, яка відповідно до висновку судової експертизи унеможливлює доступ до стіни квартири, а білизняна мотузка також заважає огляду з вікна. Вважаючи, що дана постанова суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської област від 21 вересня 2011 року фактично не виконано, просила визнати неправомірними дії державного виконавця, скасувати вказану постанову про закінчення виконавчого провадження, зобов"язати державного виконавця ДВС задовольнити її вимоги та усунути порушення, а саме: прибрати частину тину згідно висновку експерта, на якому базується рішення суду, та білизняну мотузку.

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2015 року узадоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Олександрівського РУЮ Кіровоградській області Максименка С.В. відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування ухвали суду через порушення судом норм матеріального і процесуального права та постановлення нової ухвали про задоволення скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представника заявника - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, законність і обгрунтованість судового рішення та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Стаття 124 Конституції гарантує обов'язковість виконання судових рішень, ухвалених іменем України, на всій території України.

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_2, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

За змістом ст.ст. 5, 6, 11, 20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в виконавчому документі на примусове виконання судового рішення, діє неупереджено в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом.

Стаття 75 Закону передбачає загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зокрема, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відповідно до п. 1.5.Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

- 1.5.1. Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами; ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою; д) у разі якщо постанова державного виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 18 Закону.

Інші посадові особи органів ДВС у випадках, передбачених Законом та цією Інструкцією, виносять постанови з урахуванням вимог, визначених цим пунктом.

- 1.5.2. Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події: а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт; б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції; в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються); г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта; ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 8 ч.1 зазначеної статті).

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (статті 383, 384 ЦПК, частина четверта статті 82 Закону України "Про виконавче провадження").

Судовий контроль за виконанням судових рішень передбачений ЦПК України.

У ст. 383 ЦПК України зазначено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Ураховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається.

Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, якими порушено їх права чи свободи, здійснюється за правилами розділу VI ЦПК в рамках судового контролю за виконанням судових рішень.

Перш за все при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК визначені ознаки обов'язковості судових рішень. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до роз"яснень, викладених у п. 17 постанови пленума Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Судовим рішенням у справі про оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі є ухвала (стаття 387 ЦПК).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ДВС і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд виходив з того, що державним виконавцем вжито всіх заходів для стягувача, проте такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений без перевірки обставин, викладених у скарзі, та без належної оцінки наданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що підставою для відкриття провадження у справі став виконавчий лист № 2/1117/1672/11, виданий 26 вересня 2013 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області, за яким на виконання рішення Олександрівського районного суду необхідно було зобов'язати ОСОБА_3 прибрати білизняну мотузку від вікон квартири № 3 та прибрати частину тину, який перешкоджає обслуговуванню квартири АДРЕСА_1.

За висновками суду першої інстанції на виконання рішення суду білизняну мотузку було перенесено в інше місце, а паркан, що належить боржнику ОСОБА_3, на яку вказує стягувач ОСОБА_2, не примикає до стін житлового будинку та не перешкоджає доступу до стін квартири останньої, в той же час державним виконацем було прибрано частину паркану, що встановлений самою ОСОБА_2 і прилягав до стіни будинку та перешкоджав обслуговуванню її квартири, проте на час огляду місця судом паркан знаходився на тому ж місці.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування винесеної ним постанови про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.

При цьому суд всупереч вимогам норм процесуального права, що регулюють порядок вирішення скарг на діїї державних виконавців при виконанні судових рішень, у своїй ухвалі вдався до аналізу обставин щодо наявності перешкод у ОСОБА_2 (стягувача) для обслуговування квартири через встановлений ОСОБА_3 (боржником) паркан, яким було дано оцінку у судовому рішенні, що виконувалось.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд дійшов їх передчасно, при розгляді скарги не дотримався вищезазначених вимог закону.

Статтею 373 ЦПК України передбачено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, суд, який видав виконавчий документ, може розглянути за заявою державного виконавця або за заявою сторони питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення.

В такими заявами ні сторони у справі, ні державний виконавець не звертались.

Державний виконавець в суді першої інстанції заперечував проти скарги, мотивуючи тим, що фактично виконано рішення суду, ним було прибрано паркан, який примикав до стіни будинку і квартири стягувача, а білизняна мотузка на час проведення виконавчих дій вже була перенесена в інше місце. Після чого було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.

В той же час представником заявника зазначалось, що прибрана частина паркану належала самій ОСОБА_2 і не була предметом спору у справі, за результатами вирішення якої виконувалось рішення суду, а спірний паркан так і залишився на тому ж місці, внаслідок чого за висновками експертизи та судовим рішенням порушуються права власника квартири ОСОБА_2

В матеріалах справи відсутні докази виконання судового рішення, зокрема копія акту держаного виконавця з підписом стягувача про фактичне виконання рішення суду.

Колегія суддів вважає, що без дослідження у судовому засіданні обставин, з якими заявник пов"язує незаконність дій державного виконавця, та перевірки їх доказами не може бути визнане обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з"ясованих обставинах, як це передбачено ст. 213 ЦПК України, рішення суду (ухвала) щодо оскаржувальних дій державного виконавця.

При вирішенні скарги ОСОБА_2 суд першої інстанції не врахував норми закону, передбачені розділом УП ЦПК України, що регулює судовий контроль за виконанням судових рішень та встановлює порядок вирішення скарг, тому, враховуючи вимоги п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду на новий розгляд вказаного питання.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді: