Ухвала суду № 54865830, 29.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1899/15 Справа № 204/1997/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Мащук В. Ю. Доповідач - Кленцарь В.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кленцарь В.Б.

суддів Семопядного В.О.

Капелюхи В.М.

при секретарі Пиріч Н.А.

за участю прокурора Постолова М.Ю.

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську, в порядку дистанційного судового провадження у режимі відеоконференції матеріали апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2015 року якою:

ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровську, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, маючого середню освіту, не працюючого, раніше судимого:

- 23.08.1991 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст.140, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 142, 42 КК України до позбавлення волі на 5 років з конфіскацією майна. Ухвалою Дніпропетровського обласного суду від 11.10.1991 року вирок змінений, вважається засудженим за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140, 17, ч. 3 ст. 81, ст. 42 КК України до позбавлення волі 4 років з конфіскацією майна. Звільнений 11.03.1993 року умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 27 днів;

- 20.01.1994 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч 2 ст. 141, ст.43 КК України до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, звільнений 20.07.1996 року;

- 07.08.1997 року Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 140 КК України 1960 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 11.08.2003 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 23.03.2009 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України до арешту на строк 2 місяці;

- 20.05.2010 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 03.01.2013 року з П'ятихатської ВК № 122 Дніпропетровської області умовно-достроково на невідбутний строк 4 місяці 18 днів позбавлення волі;

- 02.10.2013 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309, ст.75, ст. 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки;

- 09.12.2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 04 вересня 2015 року Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2014 року та визначити остаточне покарання у вигляді 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

відмовлено у задоволенні клопотання про застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08. 04. 2014 року.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2015 року було відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про звільнення його від подальшого відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволені клопотання щодо звільнення його від подальшого відбуття покарання за амністією, суд першої інстанції послався на те, що останній, не підлягає звільненню від подальшого відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, оскільки ОСОБА_3 засуджений за кримінальне правопорушення, яке вчинив після набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.

Не погодившись із судовим рішенням районного суду засуджений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.09.2015 року та застосувати до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнивши його від відбування покарання.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на безпідставність відмови в застосуванні щодо нього Закону України «Про амністію у 2014 році»

Заслухавши доповідь судді доповідача, думку засудженого, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду скасувати, думку прокурора який вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою та просив апеляційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та особової справи засудженого ОСОБА_3, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Як вбачається з матеріалів провадження та особової справи ОСОБА_3, останній раз він був засуджений вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 року за ч. 2 ст. 309 у вигляді 2 років позбавлення волі, покарання визначено на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, і до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2014 року та остаточно призначено покарання у вигляді 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Судом апеляційної інстанції встановлено що за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04.09.2015 року ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 309 КК України 06.03.2015 року, а заява, про застосування амністії була подана ОСОБА_3 лише 10.09.2015 року, тобто після проголошення останнього вироку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочин до набрання ним чинності включно.

Таким чином, засуджений ОСОБА_3 не підлягає звільненню від подальшого відбування покарання не підставі Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, оскільки останній засуджений за кримінальне правопорушення, яке вчинив після набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році».

Виходячи з наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для звільнення засудженого ОСОБА_3 від подальшого відбування покарання за амністією згідно Закону України «Про амністію у 2014 році» немає.

З цих підстав колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_3 про необхідність застосування до нього амністії з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.376, ст.404, ст. 407 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 вересня 2015 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді