Ухвала суду № 54865819, 06.01.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/47/16 Справа № 206/6934/15-к Головуючий у 1 й інстанції - Сухоруков А. О. Доповідач - Семопядний В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді - доповідача Семопядного В.О.

суддів Сербіна В.В., Піскун В.О.

за участю: секретаря судового засідання Савлюк Д.Л.

прокурора Дяченко А.С.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року щодо

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Стрілкове, Генічеського району Херсонської області, громадянин України, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше неодноразово судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1:

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України. Строк тримання під вартою ухвалою визначено до 21 лютого 2016 року включно. Визначено, що грошова сума у розмірі 12180,00 грн. є достатньою для внесення її як застави. У разі звільнення ОСОБА_2 з-під варти під заставу, покладено на нього обов'язки:1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за першим викликом для проведення процесуальних дій; 2) не відлучатися із Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№133) самостійно; 3) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя вказав, що ОСОБА_2, обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 390 КК України, застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Перед усім тому, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років. ОСОБА_2 в період відбування покарання у вигляді обмеження волі та перебуваючи на території Ігренського виправного центру УДПтСУ у Дніпропетровській області (№ 133) вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 390 КК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підозрюваний ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити відносно нього кримінальне провадження.

В обґрунтування своєї скарги, підозрюваний посилається на те, що в його діях не вбачається складу кримінального правопорушення, оскільки він не мав умислу ухилятися від відбуття покарання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного, який, підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши надані матеріали за клопотанням прокурора та матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з положень ст. 183 КПК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим та застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно вимог ст. 177 КПК України, - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційним переглядом встановлено, що 09 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040700001933 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст.390 КК України.

24 грудня 2015 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 390 КК України.

24 грудня 2015 року прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 в Дніпропетровській області №1 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, перевіряючи законність і обґрунтованість клопотання слідчого про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав думку учасників процесу, дослідив фактичні обставини та матеріали кримінального провадження.

Так, слідчий суддя, враховуючи вимоги п.2 ч.2 ст.183 КПК України, об'єктивно взяв до уваги що, відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення середньої тяжкості, за яке санкцією ч. 1 ст. 390 КК України передбачено покарання до трьох років позбавлення волі, але вчинив злочин під час відбування покарання та йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, дані про особу підозрюваного, його вік, соціальні зв'язки та родинні стосунки, наявність обґрунтованої підозри щодо нього, ризиків, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, і це вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою та буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.

Крім того, того колегія суддів приймає до уваги. що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.390 КК України з обвинувальним актом 30.12.2015р направлено до суду 1 інстанції для розгляду по сутті.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких підозрюваний просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Отже, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді не вбачається, тому колегія суддів вважає, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою і такою що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 грудня 2015 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.О. Семопядний В.В. Сербін О.П. Піскун