Ухвала суду № 54865813, 29.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9473/15 Справа № 209/6619/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Замкова Я. В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

29 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого -

суддів:

при секретарі

Красвітної Т.П.,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_6 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 червня 2015 року по справі за позовом Кредитної спілки "Союз-Дніпро" до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 22 жовтня 3013 року між позивачем Кредитною спілкою «Союз-Дніпро» та відповідачем ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2741/13, згідно якого позивач надав ОСОБА_6 кредит в розмірі 6290,0 грн. строком на 18 місяців, до 21 квітня 2015 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором, 22.10.2013 року між КС «Союз Дніпро» та ОСОБА_8 було укладено договір поруки, згідно якого останній прийняв на себе зобов'язання перед позивачем відповідати у повному обсязі по зобов'язанням ОСОБА_6, визначених кредитним договором. Відповідачі свої зобов'язання за договорами належним чином не виконують, у звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 16881,48 грн., в тому числі: 6290 грн. - залишок по кредиту, 10591,48 грн. - відсотки нараховані за користування кредитом з урахуванням прострочених платежів. На пропозицію позивача добровільно повернути кредит та сплатити відсотки відповідачі не відреагували. Тому позивач просив суд стягнути з відповідачів по справі солідарно на користь Кредитної спілки "Союз-Дніпро" заборгованість у розмірі 16881,48 грн. за кредитним договором №2741/13 від 22.10.2013 року, яка складається з наступного: 6290, 0 грн. - залишок по кредиту, 10591,48 грн. - відсотки за користування кредитом. Ткож позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь витрати на сплату судового збору у розмірі 243,60 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 червня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь КС «Союз-Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 2741/13 від 22.10.2013 року у розмірі 16881 грн. 48 копійок, яка складається з наступного: 6290 грн. - залишок по кредиту, 10591,48 грн. - відсотки за користування кредитом. З кожного з відповідачів на користь позивача стягнуто судові витрати у розмірі по 121,80 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення місцевого суду з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які долучені до матеріалів справи. Так, відповідачка ОСОБА_6 отримала повістки про виклик у судове засідання на 29.12.2015 року - 07 та 10 грудня 2015 року, а відповідач ОСОБА_8 - 05 грудня 2015 року. Однак, відповідачі у судове засідання не з»явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 303 ЦПК україни, і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 22.10.2013 року позивач Кредитна спілка "Союз-Дніпро" та відповідач ОСОБА_6 уклали кредитний договір №2741/13, згідно якого позивач надав ОСОБА_6. кредит в розмірі 6290,0 грн. строком на 18 місяців, до 21 квітня 2015 року, зі сплатою відсотків щомісячно у розмірі 1,95% на залишок заборгованості за кредитом (а.с. 7 - 8, 10).

Відповідно до п. 4.4. договору при порушенні позичальником строків сплати кредиту, більше ніж на 15 календарних днів, з 16 дня кредитодавець додатково нараховує процент за користування кредитом у розмірі 0,5 % від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості, до повного її погашення.

22.10.2013 року між КС «Союз Дніпро» та відповідачем ОСОБА_8 було укладено договір поруки, згідно якого поручитель добровільно взяв на себе обов'язки перед кредитодавцем відповідати по зобов'язанням позичальника, що виникають з умов кредитного договору № 2741/13 від 22.10.2013 року, в повному обсязі цих зобов'язань (а.с.9).

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачами умов кредитного договору, станом на 30.11.2014 року, виникла заборгованість у розмірі 16881,48 грн., яка складається з наступного: 6290,0 грн. - залишок за тілом кредиту, 10591,48 грн. - відсотки за користування кредитом з урахуванням прострочення платежів.

Наявність та розмір вказаної заборгованості підтверджуються представленим позивачем детальним розрахунком на а.с. 5.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз»яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність і розмір заборгованості відповідачів перед позивачем та ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія звертає увагу, що розмір заборгованості підтверджується представленим позивачем розрахунком, який виконаний з урахуванням умов кредитного договору.

Доводи апелянта про необхідність застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України є необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Згідно умов кредитного договору №2741/13 від 22.10.2013 року передбачені дві ставки відсотків саме за користування кредитом: ставка у розмірі 1,95% на місять від залишку заборгованості за кредитом (п. 4.1 кредитного договору) та ставка у розмірі 0,5 % від суми залишку за кредитом за кожен день простроченої заборгованості, що нараховується у разі порушення позичальником строків сплати кредиту більше ніж на 15 календарних днів (п. 4.4 кредитного договору).

Колегія звертає увагу, що окремі умови вказаного кредитного договору або кредитний договір у цілому відповідачами, у передбаченому діючим законодавством порядку, не оспорені.

Суду відповідачами не надано будь-яких доказів наявності обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Більше того, перевищення розміру боргу за тілом кредиту (6290,0 грн.) розміром нарахованих відсотків (10591,48 грн.) - не є значним.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи правильне застосування місцевим судом вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6- відхилити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді