Ухвала суду № 54864201, 11.01.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

11.01.2016 Справа №607/8733/15-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Рихліцької О.А.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі заяву ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України про розяснення рішень,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України подав до суду заяву про роз'яснення рішення та додаткового рішення, ухвалених Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 21 грудня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, третя особа Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Обґрунтовував заяву тим, що у звязку із набранням чинності Законом України «Про національну поліцію» з 07 листопада 2015 року Міністерством внутрішніх справ України прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області. Пунктом 8 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію» визначено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Тому не зрозуміло яким чином можна виконати судове рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника відділу головного бухгалтера відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області з 28 квітня 2015 року. Відповідачу також став відомий факт працевлаштування позивача в ПП «Фірма Альфа 2» за строковим трудовим договором в червні 2015 року та отримання ОСОБА_1 заробітної плати на даному підприємстві, її звільнення та отримання допомоги по безробіттю від Тернопільського міськрайонного центру зайнятості у розмірі 27500 гривень. Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 32 Постанови Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №6 від 06 листопада 1992 року, при присуджені оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. Однак, судом при ухваленні зазначених рішень ці факти не враховано. З цих підстав відповідач просив роз'яснити рішення Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року та чітко і недвозначно вказати можливість виконання зазначених рішень в частині поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі на посаді юридичної особи, що ліквідовано, та вказати єдину суму, яку повинен сплатити відповідач позивачу для виконання прийнятих рішень судом.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 заяву про розяснення рішень підтримала з викладених у ній підстав та просила задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 проти задоволення заяви заперечили, вказавши, що Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області та ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України не ліквідовано, доказів про їх ліквідацію суду не надано. Наказ про ліквідацію не є відповідно до закону підтвердженням ліквідації юридичної особи. Позивач ОСОБА_1 також вказала, що дійсно вона працювала за контрактом протягом 10 днів у червні 2016 року, однак при встановленні її особи в судовому засіданні вона ще не працювала. В подальшому не повідомляла суду про ці обставини. Також, вона перебуває на обліку в центрі занятості, однак вважає, що ці обставини до суті спору значення не мали, тому не зазначала суду про отриманий від центру зайнятості дохід.

Інші особи, які брали участь у справі, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилися не повідомивши про причини своєї неявки, що відповідно до ч. 3 ст. 221 ЦПК України не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

При вирішенні заяви суд бере до уваги такі обставини:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу головного бухгалтера відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області з 28 квітня 2015 року. Стягнуто з ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72328 гривень 14 копійок (без врахування податків та інших обов'язкових платежів) та 2000 гривень моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 21 грудня 2015 року зазначене рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі з 28 квітня 2015 року та стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 9152 гривні 64 копійки допущено до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що відповідно до статті 221 ЦПК роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Таким чином, роз'яснення рішення це більш повний, ясний, зрозумілий виклад тих фрагментів рішення, які здебільшого знаходяться у резолютивній частині та розуміння яких викликає труднощі, але не внесення змін у суть рішення і не вирішення тих питань, що не були предметом судового розгляду.

Із заяви ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України про роз'яснення рішення жодних обставин, які б слугували підставою для постановлення ухвали про роз'яснення рішень суду від 21 грудня 2015 року, судом не встановлено.

Зокрема, з заяви слідує, що відповідачу не зрозумілий порядок виконання рішення суду та сума, яку повинен сплатити відповідач позивачу для виконання рішення суду.

Однак, це не є підставою розяснення рішення відповідно до ст. 221 ЦПК України, оскільки порядок виконання рішення передбачено Законом України «Про виконавче провадження» та іншими нормативно-правовими актами, якими повинен керуватися відповідач при здійснені негайного виконання рішень.

У резолютивній частині рішення чітко зазначено суму, яку відповідач повинен сплатити позивачу для виконання рішення суду середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 72328 гривень 14 копійок (без врахування податків та інших обов'язкових платежів) та 2000 гривень моральної шкоди.

При розгляді справи судом не здобуто належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України та Управління Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, як юридичні особи станом на день ухвалення рішення були ліквідовані.

Також сторони не надавали суду жодних доказів про те, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату в ПП «Фірма Альфа 2» та допомогу по безробіттю від Тернопільського міськрайонного центру зайнятості.

Суд не вправі змінювати зміст рішення при вирішенні питання про його розяснення.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, беручи до уваги, що рішення суду є зрозумілим, підстав для розяснення рішення суду немає, а питання у відповідача виникають лише в частині його виконання та суми, що підлягає стягненню, яка в рішенні суду чітко зазначена, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України про розяснення рішення до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. 221 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_4 Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України про розяснення рішень відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя