Ухвала суду № 54863964, 22.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2994/11 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/5656/15 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ТзОВ «ОТП Факторинг Україна», відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Пустомитівського РУЮ Львівської області про розірвання договору кредиту, припинення іпотеки та договору поруки,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року позов задоволено. Визнано, що залишок по тілу кредиту по кредитному договору №ML-600/174/2007 від 18.09.2007 від 18.09.2007р., укладеному між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 (зі змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими угодами) станом 24.10.2011р. становив 23 547,56 швейцарських франків. Визнано, що станом на 24.10.2011р. у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по відсотках по кредитному договору №ML-600/174/2007 від 18.09.2007р., укладеному між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 (зі змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими угодами). Розірвано кредитний договір №ML-600/174/2007 від 18.09.2007р., укладений між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_2 (зі змінами та доповненнями до нього, внесеними додатковими угодами). Вирішено питання стягнення судових витрат. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Дане рішення оскаржив представник ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» - Кусий А.В. подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що не погоджується із висновком районного суду про те, що виписка (дебетово-кредитові обороти) про рух коштів по рахунку не є первинним документом, та не може бути належним доказом перерахування ОСОБА_2 чергового траншу в розмірі 11 920 швейцарських франків. Звертає увагу, що для видачі будь-якого чергового траншу не було необхідності приймати окреме рішення Кредитного комітету, адже загальна сума вже була погоджена Протоколом Кредитного комітету № 175. Також вказує, що експертом Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (експертний висновок № 7827 від 18.12.2012р.) допущено помилку не врахувавши суму коштів, що видавались ОСОБА_2 в розмірі 11 920, 00 швейцарських франків (видача здійснена 12.10.2007р.). Вважає, невірним висновок районного суду про порушення банком умов кредитного договору, що стало підставою для його розірвання, оскільки не було з'ясовано чи завдана шкода відповідачам у зв'язку із порушенням умов кредитного договору та який її розмір.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року та прийняти нове рішення відповідно до якого відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у задоволенні позову повністю.

ОСОБА_4 та представник ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 210, 211), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 18.09.2007р. між ОСОБА_2 та ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ТзОВ "ОТП Факторинг Україна", що підтверджується договором факторингу від 25.12.2014 року (т.4 а.с. 74-89) укладено кредитний договір №ML-600/174/2007, відповідно до п.2 частини №1 якого, банк зобов'язався надати позичальнику кредит розміром 169 238,00 швейцарських франків на споживчі цілі з датою остаточного повернення кредиту 19 вересня 2022р. Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка - фіксований відсоток + FIDR (п.3 частина №1 кредитного договору).

Згідно п.п.1.1 п.1 частини №2 даного кредитного договору визначено, що в порядку передбаченому договором банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник приймає кредит, зобов'язується належним чином використовувати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

З метою отримання, обслуговування та погашення кредиту банк відкриває позичальнику поточний рахунок (п.п. 1.1.1 кредитного договору).

Підпунктом 1.7.1 п.1.7 даного кредитного договору передбачено, що банк здійснює видачу кредиту позичальнику лише за умови відповідності умов цього договору умовам рішення кредитного комітету банку. Згідно додаткового договору №ML-600/174/2007 CHF до кредитного договору №ML-600/174/2007 від 18 вересня 2007р., укладеного 18.09.2007р (т.1 а.с.208), яким внесено зміни до п.п.1.7.2. видача кредиту здійснюється згідно з кредитною/ними заявкою/ами позичальника в безготівковій формі, шляхом перерахування всієї суми кредиту чи траншу/ів, зменшену на утриману комісію банку у розмірі визначену тарифами, на поточний рахунок. Для подальшого отримання кредиту готівкою, а також у випадку перерахування кредиту на поточний рахунок продавця, позичальнику необхідно конвертувати отриману суму кредиту в іншу валюту 1-ї групи класифікатора (долари США - USD чи євро - EUR) чи продати кредит отриманий в іноземній валюті за національну валюту (українська гривня - UAH) на Міжбанківському валютному ринку України.

Даний пункт містить застереження: Для здійснення конвертації/продажу кредитних коштів позичальник зобов'язаний надати банку відповідну заявку про здійснення конвертації/продажу кредитних коштів.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов кредитного договору, відповідач видав ОСОБА_2 кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 згідно до поданих банку позивачем ОСОБА_2 кредитних заявок наступними траншами:18.09.2007р. на суму 83 860,00 швейцарських франків (т.1. а.с.129); 05.10.2007р. на суму 23 750,00 швейцарських франків (т.1 а.с.131); 26.10.2007р. на суму 11 740,00 швейцарських франків (т.1 а.с.132); 13.11.2007р. на суму 11 360,00 швейцарських франків (т.1 а.с.135); 14.02.2008р. на суму 26 608,00 швейцарських франків (т.1 а.с.137), а всього 157 318,00 швейцарських франків.

Згідно висновку судової бухгалтерської фінансово-кредитної експертизи №7827 від 18.12.2012р. (т.3 а.с.2-11), заборгованість по кредитному договору №ML-600/174/2007 від 18.09.2007р., укладеному між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 на час складання графіків становила: станом на 26.10.2007р. - 118 996,82 CHF; станом на 14.02.2008р. - 155 600,92 CHF; станом на 23.03.2009р. - 144 370,91 CHF; станом на 23.08.2009р. - 32 173,77 CHF; станом на 25.10.2010р. - 27 501,97 CHF, що не відповідає заборгованості, відображеної банком за кредитним договором від 18.09.2007р.

Таким чином, висновок експерта спростовує інформацію, надану відповідачем в довідці від 25.12.2012р. №600-01-11-1/323 про заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору №ML-600/174/2007 від 18.09.2007р. станом на 25.12.2012р. в сумі 40 796,96 швейцарських франків (т.3 а.с.32).

Окрім того, як вбачається із зазначеного висновку експерта, за період з 18.09.2007р. по 24.10.2011р. сума погашення, передбачена кредитним договором, становить 49 027,90 швейцарських франків, а згідно експертного дослідження позивачем здійснено погашення кредиту в розмірі 166537,18 швейцарських франків.

Таким чином, експертним висновком підтверджено випередження ОСОБА_2 графіку погашення кредиту на суму 117 509,29 швейцарських франків, що свідчить про виконання останнім умов кредитного договору та додатків до нього і спростовує твердження відповідача про неналежне виконання позивачем зобов'язань по кредитному договору та правомірність застосування до позичальника штрафних санкцій.

Районним судом встановлено, що банком порушувались умови кредитного договору щодо розподілу банком кредитних коштів (порівняння таблиці №4 та №5 Висновку), що були внесені ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_2 за період з 18.09.2007р. по 24.10.2011р., а тому відповідачем систематично допускалось неповне зарахування внесених позивачем коштів на погашення кредиту, що штучно створювало заборгованості і збільшувало величину нарахувань по кредиту

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність збільшення відповідачем суми кредиту до договору на 11 920 швейцарських франків та нарахування на цю суму відсотків.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком районного суду.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не погоджується із висновком районного суду про те, що виписка (дебетово-кредитові обороти) про рух коштів по рахунку не є первинним документом, та не може бути належним доказом перерахування ОСОБА_2 чергового траншу в розмірі 11 920 швейцарських франків, колегія суддів вважає необґрунтованим виходячи із наступного.

Відповідно до п.1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 18.06.2003 № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 р. за № 559/7880 первинний документ - це документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення.

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (п.5.1.Положення).

Згідно п.5.4. Положення особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком районного суду про те, що виписка (дебетово-кредитові обороти) про рух коштів по рахунку НОМЕР_2 не є первинним документом, який би підтверджував факт отримання ОСОБА_2 коштів в розмірі 11 920, 00 швейцарських франків.

Судовою колегією встановлено, що 01.07.2014р. ПАТ «ОТП Банк» звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4, у якій просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості у розмірі 23 547, 56 швейцарських франків, що згідно офіційного курсу НБУ становить 313 401, 54 грн., тобто без врахування суми в розмірі 11 920 швейцарських франків. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 липня 2014 року відкрито провадження у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Доводи в апеляційній скарзі на те, що судом не було з'ясовано чи завдана шкода відповідачам у зв'язку із порушенням умов кредитного договору та який її розмір, спростовуються матеріалами справи.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до ПАТ «ОТП Банк», у якій просить стягнути на його користь з ПАТ «ОТП Банк» понесені ним збитки в сумі 94 875, 00 грн.

Розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведені мотиви, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_7 в частині розірвання кредитного №ML-600/174/2007 від 18.09.2007р. укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2.

Окрім того інших належних та допустимих доказів передбачених ст. 57, 58, 59 ЦПК України на спростування висновків суду першої інстанції апелянтом не представлено.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника ТзОВ «Факторинг Україна» висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, постановлене з дотриманням норм ст.ст.213-214 ЦПК України, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року слід залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст.308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська