Ухвала суду № 54863963, 23.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1317/1882/12 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/6096/15 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Крайник Н.П., Берези В.І.,

за секретаря Куцика І.Б.,

з участю представника апелянта - Медика О.І.,

ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» - Медика Олега Івановича на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року з урахуванням ухвали від 26 грудня 2014 року про виправлення описки у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мієр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року зазначений позов задоволено частково.

Ухвалено визнати наказ директора ПП «Мієр» №48 від 18.11.2011 року про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 незаконним; наказ директора ПП «Мієр» №5/11 від 18 листопада 2011 року про звільнення із займаної посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 незаконним; поновити ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр»; стягнути з ПП «Мієр» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 113335,46 грн. та стягнути з ПП «Мієр» на користь держави судові витрати в розмірі 1133,35 грн.

Рішення суду оскаржив представник третьої особи ТзОВ «Панорамабудінвест» - Медик О.І.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не досліджені всі обставини справи та не надано відповідну оцінку доказам та обставинам справи.

Апелянт зазначає, що суд фактично не врахував жодних доводів відповідача, зокрема, щодо непідпорядкованості дій позивача, як директора ПП «Мієр» волі засновників цього підприємства.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції не врахував норм матеріального права, що регулює відносини між засновниками підприємства недержавної форми власності та його виконавчим директором.

Апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 березня 2015 року рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року вищезазначену ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства «Мієр», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест», про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу передано Апеляційному суду Львівської області на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням зборів учасників ПП «Мієр» (присутні учасники ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) від 30.09.2009 року ОСОБА_3 призначено виконуючим обов'язки директора ПП «Мієр» з 01.10.2009 року (т.2 а.с.89).

Відповідно до протоколу позачергових загальних зборі засновників ПП «Мієр» від 12.07.2011 року (присутні учасники ОСОБА_6 та ТзОВ «Панорамабудінвест» в особі директора ОСОБА_7.) вирішено, зокрема, прийняти до складу засновників ПП «Мієр» ТзОВ «Панорамабудінвест», звільнити з посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 внаслідок некваліфікованого управління підприємством, що призвело майже до межі банкрутства та внаслідок втрати довір'я й призначити новим директором ПП «Мієр» ОСОБА_8 (т.1 а.с.27-29).

Станом на 10.08.2011 року, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.08.2011 року учасниками ПП «Мієр» були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.140 звор.).

Матеріалами справи встановлено, що 23.06.2011 року та 02.11.2011 року Личаківським районним судом м. Львова було постановлено ухвали про забезпечення позову, якими, зокрема, заборонено державним реєстраторам виконавчого комітету Львівської міської ради проводити будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП «Мієр», пов'язані із зміною засновників підприємства (т.1 а.с.6), а також внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (т.1 а.с.5).

Протоколом позачергових загальних зборів засновників ПП «Мієр» від 14.11.2011 року (присутні учасники ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 та ТзОВ «Панорамабудінвест» в особі директора ОСОБА_7; запрошені ОСОБА_8, ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності), вирішено залучити для проведення зміни керівника представника ОСОБА_5 - ОСОБА_10 (т.1 а.с.165).

Рішенням позачергових загальних зборів засновників ПП «Мієр» від 16.11.2011 року, на підставі ч.3 ст.99 ЦК України вирішено відсторонити (усунути) від виконання обов'язків директора ОСОБА_3 (т.1 а.с.150).

16.11.2011 року позачерговими загальними зборами засновників ПП «Мієр» вирішено, зокрема, звільнити з посади директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 внаслідок некваліфікованого управління підприємством, що призвело майже до межі банкрутства та внаслідок втрати довір'я й призначено новим директором ПП «Мієр» ОСОБА_8 (т.1 а.с.151).

18.11.2011 року наказом №5/11 директора ПП «Мієр» ОСОБА_8, серед іншого, звільнено із займаної посади директора ОСОБА_3 з 18.11.2011 року на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір`я (т.1 а.с.72).

Також, 18.11.2011 року наказом №48 директора ПП «Мієр» ОСОБА_8 відсторонено від роботи «колишнього керівника підприємства ОСОБА_3.» у зв'язку із звільненням ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» з підстав втрати довір`я з боку власників підприємства та у зв'язку із розслідуванням кримінальної справи Пустомитівським РВ ГУ МВС України у Львівській області (т.1 а.с.25).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, крім підстав, передбачених ст.40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

У п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Звертаючись у суд з позовом, позивач ОСОБА_3 посилався на відсутність підстав для звільнення, оскільки відсутні вчинення ним дій, що давали би підстави втрати до нього довір'я.

Заперечуючи проти позову, відповідач ПП «Мієр» стверджувало, що позивачем вчинено дії, що дають підстави для втрати довір'я до позивача.

З урахуванням такої позиції та наведених норм закону, відповідач ПП «Мієр» мав довести, що позивач вчинив умисно або необережно такі дії, які дають підстави для втрати до нього довір'я.

Обґрунтовуючи свої доводи у частині вчинення таких дій, суду надані докази звернення посадових осіб відповідача до правоохоронних органів з приводу вчинення, на їх думку, позивачем злочину (т.1 а.с.16-19, 71, 183-188, т.2 а.с. 35,36,182).

У відповідності до частини 2 статті 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки відповідачем не подано суду рішень судів про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності або закриття справи за нереабілітуючих обставин, суд, з урахуванням наведених вище норм, не може приймати до уваги документи про звернення до правоохоронних органів як доказ вчинення позивачем дій, які дають підстави для втрати до нього довір'я.

Подана відповідачем суду довідка про заборгованість станом на 19 листопада 2011 року по заробітній платі, прибутковому податку, споживанню природного газу, водопостачанню та водовідведенню за підписом ОСОБА_8 та головного бухгалтера ОСОБА_11 (т.1 а.с.20) не підтверджується поданням первинних та бухгалтерських документів.

Довідка від 09.12.2011 року, яка підписана начальником служби безпеки Пат АКБ «Львів» (т.1 а.с.21) про виїзд і в`їзд транспортних засобів на територію ПП «Мієр» не містить печатки підприємства та ґрунтується на припущеннях про можливе завезення сировини та вивезення готової продукції з підприємства.

Копія заяви трудового колективу про заборгованість із заробітної плати (т.1 а.с. 22,23) унеможливлює встановлення наявності, розміру та періоду виникнення заборгованості із заробітної плати.

Щодо поданої відповідачем копії акту Львівської об'єднаної держфінінспекції від 20 квітня 2012 року № 19-38/57 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності приватного підприємства «Мієр» (т.1 а.с.168-177) необхідно зазначити, що відповідно до пункту 86.8. Податкового кодексу України (у редакції чинній на час складення акту перевірки) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки приймається податкове повідомлення-рішення керівником податкового органу (його заступником).

Відповідачем не надано суду доказів про прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки та застосування відповідних фінансових санкції до підприємства.

Окрім того, акт перевірки, на порушення приписів пунктів 5.2., 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, не містить чітко викладеного змісту порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення та не містить висновку акта з зазначенням опису виявлених перевіркою порушень законодавства, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів.

Із копій актів нестачі (т.1 а.с.178-182), та копії акту контрольної перевірки інвентаризації (т.2 а.с.34) встановлено, що вони складені із порушенням Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. N 69 (що була чинною на час складання актів). Зокрема, акти суперечать установленій формі (Додаток № 1 Інструкції).

На порушення приписів пункту 11.2 Інструкції, інвентаризація проведена без повідомлення та присутності матеріально-відповідальної особи, зокрема, позивача ОСОБА_3

Розмір збитків в актах нестачі матеріальних цінностей визначений без дотримання Закону України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" та Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 116.

Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про недоведеність як самого факту вчинення порушень позивачем ОСОБА_3, які б давали підстави для втрати довір`я, так і вини позивача у формі умисних дій чи з необережності у таких порушеннях, а відтак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності обставин та підстав для звільнення ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір`я.

Таким чином, на підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що видавши наказ №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір`я, директор ПП «Мієр» ОСОБА_8 не дотримався положень законодавства, а тому оскаржене рішення суду в частині скасування наказу №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір`я є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч.1,2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.6 ст.235 КЗпП України та п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, підлягає негайному виконанню.

На підставі зазначеного, законним і обґрунтованим колегія суддів вважає оскаржуване рішення і в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора ПП «Мієр», стягнення з ПП «Мієр» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про скасування наказу №5/11 від 18.11.2011 року про звільнення із займаної посади директора ОСОБА_3 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв'язку із втратою довір`я.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції також виходив з того, що відсторонення позивача від роботи було здійснено з порушенням ст.46 КЗпП України, та відповідач не довів підставності такого відсторонення.

Колегія суддів погоджується з означеним висновком суду, виходячи з такого.

Так, відповідно до ст.46 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.99 ЦК України (в редакції від 16.10.2011 року, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

З урахуванням зазначеного та положень ст.98 ЦК України стосовно можливості загальних зборів вирішувати будь-які питання діяльності товариства, колегія суддів доходить висновку, що поняття усунення виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків та відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом є відмінними.

Як встановлено зі статуту ПП «Мієр» в редакції від 16.06.2009 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин, таким не передбачено жодних підстав для усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків (т.1 а.с.152-164).

Оскаржений наказ №48 від 18.11.2011 року про відсторонення від роботи директора ПП «Мієр» ОСОБА_3 у зв'язку із звільненням ОСОБА_3 з посади директора ПП «Мієр» у зв'язку із втратою довір`я з боку власників підприємства та розслідуванням кримінальної справи підписаний директором ПП «Мієр» ОСОБА_8 (т.1 а.с.25).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для відсторонення позивача від роботи, передбачені ст.46 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відсутні.

Посилання ж відповідача на законність відсторонення ОСОБА_3 від роботи на підставі оскарженого наказу у зв'язку із рішенням позачергових загальних зборів від 16.11.2011 року про усунення директора ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків (т.1 а.с.150) колегія суддів не бере до уваги, оскільки в такому випадку директор ПП «Мієр» ОСОБА_8 підмінює своїми діями законодавчо закріплені ч.3 ст.99 ЦК України повноваження загальних зборів ПП «Мієр» щодо виключної компетенції саме загальних зборів вирішувати питання про усунення виконавчого органу та/чи його члена від виконання своїх обов'язків.

За наведених вище обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам у справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування чи зміни рішення відсутні й апеляційну скаргу на оскаржене рішення необхідно відхилити.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Панорамабудінвест» - Медика Олега Івановича відхилити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 11 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Крайник Н.П.

Береза В.І.