Ухвала суду № 54863771, 05.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУ № 334/11010/15-к Слідчий суддя Мусієнко Н.М.

Провадж. №11сс/778/8/15 Доповідач 2 інст. Тютюник М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Тютюник М.С.,

суддів Воробйової І.А., Рассуждая В.Я.,

при секретарі Ігнатенко І.В.

розглянула 05 січня 2016 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката Ляпіна В.Ю. (в інтересах підозрюваного ОСОБА_1.) на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2015 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, зареєстрованого за АДРЕСА_1, проживаючого за АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори Жуков В.П., Черніченко І.В.,

адвокат Ляпін В.Ю.

Як вбачається з матеріалів провадження органами досудового розслідування ОСОБА_1. підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, а саме у незаконному придбанні в нестановлений досудовим розслідуванням час та невстановленому місці вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, яку в подальшому зберігав в квартирі за АДРЕСА_3/ АДРЕСА_4 до 22 грудня 2015 року, де під час законної вимоги працівників поліції відчинити двері квартири АДРЕСА_3/ АДРЕСА_4, з метою проведення санкціонованого обушку за вказаною адресою, ОСОБА_1., який знаходився у зазначеній квартирі, вхідні двері не відчинив та викинув з вікна балкону вказану вогнепальну зброю та боєприпаси, які опинились на клумбі під вікнами вказаної квартири і в подальшому були вилученні згідно з протоколом огляду місця події у присутності понятих та ОСОБА_1.

23 грудня 2015 року до ЄРДР внесено відомості за № 12015080050006152 за ознаками ч.1 ст. 263 КК України.

23 грудня 2015 року ОСОБА_1. був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

23 грудня 2015 року ОСОБА_1. було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

22 грудня 2015 року прокурор Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області Черніченко І.В. звернувся до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_1. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи обгрунтованістю підозри ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому тяжкого злочину, її підтвердження доказами, доданими до клопотання, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України і неможливістю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 год. 00 хв. 22 лютого 2015 року з одночасним визначенням застави в розмірі 110 240 грн.

Задовольняючи клопотання прокурора та обираючи ОСОБА_1. запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 17 год. 00 хв. 22 лютого 2015 року з одночасним визначенням застави в розмірі 110 240 грн., слідчий суддя в ухвалі вказав на обгрунованість висунутої ОСОБА_1. підозри, наявність зазначених прокурором ризиків, тяжкість можливого покарання, у випадку визнання підозрюваного винуватим, наявність у підозрюваного судимостей, порушення ним умов відбування попопереднього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, неспроможність доводів захисника щодо важкого стану здоров'я підозрюваного щодо неможливості утримувати останнього в умовах СІЗО.

В апеляційній скарзі адвокат Ляпін В.Ю., посилаючись на незаконність, невмотивованість та необгрунтованість ухвали, неналежну оцінку слідчим суддею всіх доказів у справі щодо висунутої ОСОБА_1. підозри, віку та стану здоров'я підозрюваного, що свідчить про неможливість тримання його під вартою, просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про обрання щодо ОСОБА_1. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, адвоката, який підтримав вимоги апеляційної скарги, додатково зазначивши про порушення судом строку обрахування утримання підозрюваного під вартою і кінцевого строку дії запобіжного заходу та необхідність зменшення розміру застави, вислухавши думку прокурорів, які вважали ухвалу законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали провадження, судова колегія прийшла до наступних висновків.

За змістом ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладеним на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового слідства або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

Статею 178 КПК України визначені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, якими є: вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, стан здоров'я підозрюваного, його репутацію, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, судимості, наявність повідомлення про підозру та інше.

У відповідності до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 178 КПК України.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя послався на надані докази підозри відносно ОСОБА_1. про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, ризики стосовно неналежної поведінки підозрюваного, відомості щодо особистості останнього.

Непереконливими слід вважати твердження апелянта щодо недотримання слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону та невідповідність застосованого запобіжного заходу особі підозрюваного та тяжкості кримінального правопорушення.

Як вбачається з ухвали слідчий суддя, при прийняття рішення про застосування підозрюваному ОСОБА_1. запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, врахував положення вище наведених норм процесуального закону та вмотивовано зазначив, з посиланням на об'єктивні дані, що ОСОБА_1. обґрунтовано підозрюється у придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, що підтверджується протоколом огляду місця події, протоколом обшуку, показами свідків, висновком експерта, суддя врахував відомості стосовно особистості підозрюваного, його стан здоров'я, тяжкість злочину та покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, попередні судимості.

Колегія суддів погоджується і з висновком слідчого судді про наявність підтверджених ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, тяжкість злочину щодо якого ОСОБА_1. висунута підозра та очікуване покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, у разі визнання останнього винним у його вчиненні, відсутність стійких соціальних зв'язків, не працевлаштованість підтверджують наявність ризику щодо переховування ОСОБА_1. від органу досудового розслідування або суду.

Підтримання близьких стосунків зі свідком ОСОБА_2. та зміна показів останньою слугують даними, що засвідчують можливість впливу підозрюваного на свідка.

Неодноразові судимості ОСОБА_1. та наявність на час затримання підозрюваного іншого кримінального провадження відносно останнього, що розглядається в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя доводять ризик вчинення ОСОБА_1 інших кримінальних правопорушень.

Наведені обставини, у своїй сукупності, свідчать, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти доведеним ризикам щодо негативної поведінки ОСОБА_1.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням мети і підстав застосування запобіжних заходів та обставин, що враховуються при обранні запобіжних заходів, з урахуванням вимог ст.183 КПК України, є обґрунтованим рішення про застосування відносно ОСОБА_1. запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави, що відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України за відсутності, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України, обставин, є обов'язковою вимогою.

Разом з тим, судова колегія знаходить аргументованими доводи захисника з приводу невірності обрахування часу затримання підозрюваного, що, виходячи із вимог ст. 197 КПК України, впливає на визначення кінцевої дати дії ухвали про застосування до особи запобіжного заходу.

При визначенні кінцевої дати дії ухвали про застосування до особи запобіжного заходу, слідчий суддя виходив з відомостей протоколу про затримання ОСОБА_1. 23.12.2015 року о 02 год. 30 хв.

Водночас, відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Так, в суді апеляційної інстанції процесуальний прокурор Черніченко І.В. вказав на фактичне затримання ОСОБА_1. о 18 год. 17 хв. 22.12.2015 року шляхом одягнення на останнього спецзасобу - наручників при проведенні обшуку у певному приміщенні.

Зазначені відомості узгоджуються з даними протоколу обшуку, що проводився з 18 год.17 хв. 22.12.2015 року по 01 год. 47 хв. 23.12.2016 року у квартирі АДРЕСА_3 / АДРЕСА_4 та протоколами показів свідків.

Тобто, при визначені строку дії ухвали про тримання ОСОБА_1. під вартою, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 197, ст. 209 КПК України, слід виходити з моменту фактичного затримання останнього.

Доводи захисника щодо зменшення розміру застави також є такими, що заслуговують на уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 12 КПК України, кримінальне правопорушення щодо якого ОСОБА_1. висунута підозра, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачають, що розмір застави стосовно особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Колегія суддів, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, неодноразові притягнення ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності, встановлені ризики негативної поведінки підозрюваного, погоджується з висновком слідчого відносно обраного граничного розміру застави, що має становити 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, зроблений слідчим суддею розрахунок суми застави 110 240 грн., виходячи із 1378 грн. мінімальної заробітної плати, є помилковим.

Відповідно до положень п. 16 ч.1 ст. 3 КПК України, розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» з 01.01.2015 року місячний розмір мінімальної заробітної плати встановлений в сумі 1218 грн.

За змістом положень п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України подальше, на протязі календарного року, збільшення розміру мінімальної заробітної плати не впливає на розрахунок розміру застави.

Отже, визначений слідчим суддею рішенням від 25.12.2015 року відносно ОСОБА_1. розмір застави, виходячи із встановленого на 01 січня 2015 року місячного мінімального розміру заробітної плати, мав становити 97 440 грн. з покладенням встановлених ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язків, які повинні діяти у разі внесення застави, що виходить з вимог ч. 3 ст. 183 КПК України.

Враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, визначені у ч. 3 ст. 407 КПК України, що не передбачають зміни судового рішення слідчого судді, взявши до уваги встановлені істотні порушення кримінального процесуального закону, допущені слідчим суддею при прийняті оскаржуваної ухвали, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування вказаної ухвали з постановленням нової, що, з огляду на висунуті апелянтом вимоги, передбачає часткове задоволення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу адвоката Ляпіна В.Ю. задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2015 року про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 17 год. 00 хв. 22 лютого 2015 року, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Запорізької міської прокуратури № 3 Запорізької області про застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18 год. 17 хв. 19 лютого 2016 року.

Визначити відносно ОСОБА_1 заставу у вигляді 80 розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 97 440 грн.

Покласти на ОСОБА_1, у разі внесення застави, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі невиконання ним покладених обов'язків, внесена ним застава може бути звернена в дохід держави, а стосовно нього вирішуватись питання про застосування іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

М.С. Тютюник І.А. Воробйова В.Я. Рассуждай