Рішення № 5485577, 20.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/38720.07.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна

компанія «Київреконструкція»

До 1) Фонду державного майна України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна

України по місту Києву

Треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1)Міністерство освіти і науки України

2) Український державний центр туризму і краєзнавства української молоді

Про визнання права на приватизацію та зобовязання вчинити

дії

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

Від позивача Горбатюк Л.В. (за дов.)

Від відповідача-1 не зявились

Від відповідача-2 Конті М.П. (за дов.)

Сібілєва С.П. (за дов.)

Від третіх осіб не зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція»до Фонду державного майна України та регіонального відділення Фонду державного майна України про визнання за позивачем права на приватизацію шляхом викупу нежилого будинку з прибудовою площею 601,5 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 1-Б (літери А, А), а також про зобовязання відповідача-1 включити до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу вказаний обєкт.

Позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на положеннях статті 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, якою передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого державного майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного обєкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Ухвалою суду від 12.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/387 та призначено розгляд останньої на 22.06.2009 р..

Відповідач-1 позовні вимоги відхилив, оскільки вважає, що вони є необґрунтованими, безпідставними, а в разі їх задоволення будуть порушені норми чинного законодавства про приватизацію майна, а перш за все, норма статті 6 Конституції України, оскільки згідно зі статтями 3, 7 та 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»ініціатива покупця про включення обєктів малої приватизації до переліку обєктів приватизації шляхом викупу та обраний спосіб є обовязковою для органів приватизації, лише якщо вони не продані на аукціоні, за конкурсом, включені до переліку обєктів приватизації шляхом викупу або були здані в оренду з правом викупу згідно законодавства.

Відповідач-2 також вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки інформація, якою обґрунтовано позов, не відповідає дійсним обставинам справи та вимога про визнання права на приватизацію майна шляхом викупу є за своєю природою вимогою про встановлення факту й суперечить статтям 1 та 21 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-2 також повідомив, що наказом № 21 від 05.02.2008 р. було зареєстровано відповідну заяву позивача про включення вищевказаного нежилого будинку з прибудовою до переліку обєктів приватизації шляхом викупу. Наказом відповідача-1 від 28.03.2008 р. за № 362 вказаний обєкт було включено до переліку обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу; відповідачем-2 було прийнято відповідний наказ № 57 від 02.04.2008р. на задоволення заяви позивача, однак відповідач-1 своїм наказом № 425 від 14.04.2008р. вніс зміни до власного попереднього наказу № 362 та виключив з переліку обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу позивачем, нежилий будинок з прибудовою площею 601,50 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла,1-Б(літери А,А). Тому Відповідач-2 також відмінив усі вище перелічені накази №№ 21 та 57 на виконання власних повноважень згідно зі ст. 6 Закону України «Про управління обєктами державної власності»тощо.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, потрібних для вирішення спору по суті, а також про залучення до участі справі як третіх осіб на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Міністерства освіти і науки України та Українського державного центру туризму і краєзнавства української молоді.

Розгляд справи було відкладено на 02.07.2009 р..

Представники позивача та третіх осіб до суду не зявились.

Позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 02.07.2009 р. розгляд справи було відкладено на 20.07.2009 р.

Представники відповідача-1 та третіх осіб на виклик суду не зявились, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин, розгляд справи підлягає відкладенню.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29 грудня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»було укладено договір оренди № 3816 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилий будинок з прибудовою площею 601,50 кв. м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 1-Б (літери А,А), що знаходиться на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (далі Нежилий будинок).

Термін дії Договору оренди встановлений з 29.12.2006 р. по 29.12.2013 р. (п. 10.1 Договору оренди). Мета оренди для використання з метою розміщення складських приміщень та офісів резидентів України.

Відповідно до ст. 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Згідно з п. 6.2. Договору оренди, орендар має право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Позивач звернувся за погодженням до Міністерства науки і освіти України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Листом №1/11-748 від 28.02.2007 р. Міністерство освіти і науки України надало згоду на здійснення позивачем поліпшення орендованого майна за рахунок власних коштів на суму до 1300000 грн. (одного мільйону триста тисяч гривень).

26.02.2007 р. позивачем було укладено договір генерального підряду №007/26-02 на виконання робіт з ремонту Нежилого будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Б в Печерському районі м. Києва з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київрембуд», на підставі якого генеральним підрядником складено кошторисну документацію.

Листом № 30-09/2619 від 11.04.2007 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву надало згоду на проведення ремонтних робіт нерухомого майна згідно з представленим описом запланованого поліпшення та кошторисною документацією, виконаною ТОВ «Будівельна компанія «Київрембуд», а також експертним висновком науково-дослідного приватного підприємства «Вартість»до кошторисної документації, погодженим Міністерством освіти і науки України.

01.06.2007 р. між позивачем та підрядною організацією було підписано акт приймання виконаних підрядних робіт на загальну суму 1290 564 грн., яка не перевищує погоджену відповідачем-2 вартість поліпшення вказаного Нежитлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна України», державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки.

Законом України «Про Державну програму приватизації»від 18.05.2000 року (з усіма чинними змінами та доповненнями) було затверджено Державну програму приватизації на 2000 - 2002 роки, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації, тобто поширюється на спірні правовідносини по справі та залишається чинною на дату прийняття рішення.

Норма статті 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, яка є спеціальною та на підставі якої здійснюється класифікація обєктів приватизації, до групи «А»обєктів приватизації відносить, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, будівлі, споруди та нежилі приміщення.

Нежилий будинок, що знаходиться в користуванні позивача на підставі Договору оренди, відносяться до групи «А»обєктів приватизації.

Статтею 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого державного майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного обєкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з Інструктивним листом Фонду державного майна Українивід 19.07.2001 р. №10-20-8880 «Щодо включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що приватизуються шляхом викупу, орендованого державного майна (будівель, споруд, приміщень)», відповідно до п. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки з метою визначення відсотка цього поліпшення від залишкової (відновної з вирахуванням зносу) вартості майна для визначення способу приватизації слід керуватися залишковою вартістю одиниці основного засобу, визначеної на підставі даних бухгалтерського обліку на останню звітну дату.

Згідно з довідкою Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді № 56 від 19.03.2007 р. балансова вартість Нежилого будинку з прибудовою станом на 01.01.2007 р. (тобто до укладення та виконання вищезгаданого договору генерального підряду №007/26-02) становила 98254,86 грн., у той час як вартість здійсненого позивачем поліпшення складає 1290 564 грн.

Отже, позивач, як орендар державного майна, здійснив за згодою орендодавця поліпшення, які неможливо відокремити від орендованого майна та вартість яких значно перевищує 25 % залишкової вартості Нежилого будинку, що, згідно п. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки, надає йому право на приватизацію такого будинку шляхом викупу.

Стаття 48 розділу IX Державної програми приватизації на 2000-2002 роки передбачає, що продаж обєктів групи «А»здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»приватизація обєктів малої приватизації може здійснюватися шляхом викупу. Процедура підготовки обєкту до приватизації розпочинається з внесення такого обєкту до переліку обєктів, які підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного закону затвердження переліку обєктів, що перебувають у державній власності та підлягають приватизації, здійснюється за поданням органів приватизації Фондом державного майна України.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у ч. 1 вказаної статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Частиною 4 статті 7 цього ж Закону встановлено порядок, в якому покупці подають відповідні заяви. Додаткові відомості та документи, крім тих, які перелічені вказаною нормою Закону, подаються органу приватизації лише за згодою заявника.

Для реалізації права на приватизацію Нежилого будинку позивач 05 лютого 2008 року звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву як до органу приватизації з заявою за реєстраційним номером 001288/30 про включення до Переліку обєктів державної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилого будинку з прибудовою загальною площею 601,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 1-Б, літери А, А.

Подана позивачем заява містила всі передбачені законодавством реквізити, а також до неї було додано ряд додаткових документів.

Зокрема, позивач додатково звернувся до Міністерства освіти і науки України як до відомчого органу управління Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, на балансі якого знаходиться Нежилий будинок.

Листом № 1/11-7503 від 09.10.2007 р. Міністерство освіти та науки України надало згоду на включення Нежилого будинку до переліку обєктів державної власності, що підлягають приватизації, за умови внесення до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 р. № 37/1871 «Про передачу будинку на вул. Пестеля, 5-7»таких змін: в пункті 1 рішення слова та цифри «терміном на 5 років» змінити словами та цифрами «терміном до 49 років».

Рішення Київської міської ради V сесії V скликання № 1106/3939 від 01.11.2007 року та внесення відповідних змін до Рішення Київради від 26.07.2007р. № 37/1871 «Про передачу будинку на вул. Пестеля, 5-7»підтверджує, що зазначена умова була виконана.

Однак, листом № 30-03/445 від 18.01.2008 р. відповідач-2 фактично відмовив у задоволені заяви позивача про включення Нежилого будинку до переліку обєктів, що підлягають приватизації та вимагав доопрацювань відповідного пакету документів через те, що серед поданих документів позивача відсутній лист Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді про надання згоди на приватизацію зазначеного обєкта позивачем.

Така вимога приватизаційного органу є безпідставною з огляду на те, що ні Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ні інші нормативні акти не вимагають від покупця надання додаткового документу такого змісту, що також підтверджується й положеннями Інструктивного листа Фонду державного майна України від 19.07.2001 р. № 10-20-8880 «Щодо включення до переліку об'єктів державної власності групи А, що приватизуються шляхом викупу, орендованого державного майна (будівель, споруд, приміщень)».

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у вказаній статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.

Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з законом, є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства або не затверджено переліків, передбачених частиною першою вказаної статті.

Окремим положенням статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»дав тлумачення Конституційний Суд України (згідно з його Рішенням від 13.12.2000 р. № 14-рп/2000).

У п. 5 вказаного Рішення Конституційного Суду України зазначено, що орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніш як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова у приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений статті 7 вказаного Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік до органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 вищевказаного Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Враховуючи можливість застосування, крім спеціальної норми ст. 11 «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», інших спеціальних норм законодавства - в даному випадку позивачу як орендареві, що здійснив невідємні поліпшення орендованого майна, вартість яких перевищує 20% балансової вартості такого майна, на підставі ст. 51 Державної програми приватизації на 2000 - 2002 роки надано право на приватизацію Нежитлового будинку шляхом викупу.

Тому доводи відповідачів про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог через належне виконання ними повноважень згідно зі ст. 6 Закону України «Про управління обєктами державної власності», ст.ст. 3, 7 та 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в тому числі для уникнення порушень норм статей 6 та 19 Конституції України, не беруться судом до уваги.

Предявлення до позивача особливих вимог, не передбачених спеціальним законодавством, порушення строків надання позивачу відповіді на заяву, бездіяльність відповідачів щодо включення Нежилої будівлі до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, фактично є порушенням (невизнанням) права позивача на приватизацію спірного обєкта та діями, що перешкоджають укладенню відповідного договору щодо викупу обєкта приватизації.

При цьому, дії відповідача-1 щодо внесення наказом № 425 від 14.04.2008 р. змін до власного попереднього наказу № 362 та виключення з переліку обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу Нежитлового будинку, були здійснені без надання мотивованої відмови позивачу у задоволенні його заяви та з формальних підстав без розгляду заяви по суті, що було досліджено в судових засіданнях по цій справі та не спростовано відповідачами належними засобами доказування.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд здійснює захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств та організацій шляхом вжиття передбачених вказаним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту, визначених цією статтею, є, зокрема, визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі.

При цьому, відносячи спори щодо приватизації майна до компетенції господарських судів, Господарський процесуальний кодекс України не визначає способів захисту права і не обмежує позивача у їх виборі.

Крім того, слід враховувати, що спір про визнання права на приватизацію та зобовязання вчинити дії щодо приватизації, за своєю сутністю є спором про право власності, захистом позивача свого майнового права. Отже, такий спір не може вважатися публічно-правовим спором, що підлягає розгляду адміністративним судом за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України. Також субєктний склад сторін є таким, що спір не може бути розглянутий судом в порядку цивільного судочинства.

Отже, згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі та господарський суд не має підстав для відмови в розгляді та задоволенні позовних вимог по справі.

Суд також дійшов висновку, що позовні вимоги по справі об'єднано без порушень вимог ст. 58 Господарського процесуального кодексу України оскільки вони пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, а також стосуються правовідносин тих самих осіб, які беруть участь у справі.

В силу ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги стосуються обох відповідачів по справі, оскільки Фонд державного майна України не може включити Нежитлову будівлю до відповідного переліку без попереднього формування такого переліку органом приватизації відповідачем-2, тоді як орган приватизації не має повноважень щодо будь-яких подальших приватизаційних дій, поки перелік не буде затверджено наказом відповідача-1.

Спеціальним законом, що регулює відносини в сфері приватизації обєктів групи А, а саме: ч. 5 ст. 7 Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)», визначено підстави та умови відмови у здійсненні приватизації обєкту державної власності.

Фонду державного майна України тільки в момент прийняття рішення про приватизацію згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)»надано право відмовити у приватизації обєкту, при цьому підстави для відмови мають виключний перелік.

Отже, в розумінні вищезазначеного закону відмова у приватизації можлива лише за умови наявності підстав, встановлених ч. 5 ст. 7 Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизації)»і в момент прийняття рішення про приватизацію обєкту під час розгляду відповідної заяви органами приватизації по суті.

Згідно з вимогами статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України, за результатами аналізу доказів і матеріалів справи, наведених сторонами доводів та заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю шляхом визнанням права позивача на приватизацію Нежитлової будівлі та зобов'язання відповідача-1 затвердити відповідний перелік, оскільки звернення позивача до відповідача-2 з проханням включити Нежитлову будівлю до переліку обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу не призводить до реалізації права позивача на приватизацію.

Подальше виконання відповідачами по справі власних повноважень повинні здійснюватись в силу ст.ст. 6, 19 Конституції України та відповідних норм чинного законодавства про приватизацію державного майна.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київреконструкція»право на приватизацію шляхом викупу державного майна, що знаходиться на балансі Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки України, а саме - нежилого будинку з прибудовою площею 601,50 кв. м., який розташовано за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 1-Б (літери А,А).

Зобовязати Фонд державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) включити до переліку обєктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежилий будинок з прибудовою площею 601,50 кв. м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Грушевського Михайла, 1-Б (літери А,А).

Стягнути з Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код 00032945) на користь відкритого акціонерного товариства «Київреконструкція»(м. Київ, вул. Горького, 5, код 03335623, рахунок 260040098 у ВАТ «Міжнародний комерційний банк»м. Києва, МФО 300658) 42,5 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву (м. Київ, бул. Шевченка, 50-г, код 19030825) на користь відкритого акціонерного товариства «Київреконструкція» (м. Київ, вул. Горького, 5, код 03335623, рахунок 260040098 у ВАТ «Міжнародний комерційний банк»м. Києва, МФО 300658) 42,5 грн. державного мита та 156,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С.А. Ковтун

Рішення підписано 06.08.2009 р.